До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 36.

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 36.

Н Е З А Л Е Ж Н І С Т Ь

П Е Р Е Д У М О В И

Спроби Горбачова реформувати радянський суспільно-політичний лад половинними заходами не дали результатів. Тоді він зробив спробу вдосконалити політичні механізми радянської системи влади. У березні 1989 року вперше були проведені вільні вибори народних депутатів СРСР, а в березні 1990 року – вибори до Верховних Рад союзних республік і місцевих Рад. Однак виявилося, що бажаного результату не було досягнуто. Замість зміцнення радянська система почала втрачати свої, колись непохитні позиції.

Широкого розмаху набуває народний рух України, який започаткували Іван Драч, Дмитро Павличко, Михайло Горинь, Володимир Яворівський та інші. 8 – 10 вересня 1989 року в актовій залі Київського політехнічного інституту відбувся Установчий з’їзд Народного Руху України за Перебудову. На з’їзд прибуло 1109 із 1158 обраних, які представляли 280 тисяч членів Руху. З’їзд прийняв цілий ряд установчих документів і закінчив свою роботу співом гімну «Ще не вмерла Україна», який почав співати хор «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка, і який підхопила вся зала.

40-річчя хору «Гомін», 2009 рік

У всіх республіках появляються еліти, які так чи інакше демонструють незалежність від центру. Намагання М. Горбачова шляхом переговорів з лідерами союзних республік продовжити існування Радянського Союзу не увінчалась успіхом. Тоді найближчі соратники М. Горбачова спробували силою припинити розпад Союзу. 19 серпня 1991 року відбулася спроба державного перевороту. М. Горбачова усунуто від влади начебто через хворобу, коли він був на відпочинку в Криму у Форосі, а владу захопив ГКЧП (Государственный Комитет по Чрезвычайному Положению). Затяті комуністи підняли голови. Багато командирів військових гарнізонів заявили, що будуть виконувати вказівки ГКЧП. Фактично був введений надзвичайний стан і зупинено горбачовську перебудову. Однак обласні і районні Ради не підтримали ГКЧП і висловилися за підтримку демократичних перетворень. Ось що згадує про події того часу член Івано-Франківського облвиконкому Ігор Пилипейко:

«24 серпня відбулося чергове засідання облвиконкому. На ньому йшлося про ліквідацію наслідків перевороту, а фактично – про припинення діяльності компартії на території області… Ось текст прийнятого рішення.

«У зв’язку з фактами підтримки органами КПРС-КПУ антиконстутиційного Державного комітету з надзвичайного стану під час державного перевороту 19-21 серпня 1991 року, з метою стабілізації суспільно-політичної обстановки в області та запобіганню можливим протиправним діям виконком обласної Ради народних депутатів вирішив:

!.. Припинити на території області діяльність організацій КПРС-КПУ та випуск їх видань; В разі спільних партійно-радянських видань, участь партійних органів у них припинити. Позбавити компартійні комітети та їх керівників спеціального зв’язку.

2. Керівникам фінансово-банківських органів для попередження зловживань припинити фінансові операції по рахунках усіх організацій КПРС-КПУ в області та їх виробництв.

3. Виконкомам місцевих Рад народних депутатів області негайно взяти під свій контроль будинки, приміщення та інше майно компартійних комітетів усіх рівнів. Спільно з управлінням внутрішніх справ, УКДБ області забезпечити охорону і збереження матеріальних цінностей та документів, провести їх інвентаризацію. Не допускати самочинних дій до окремих осіб і зазначеного майна.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника облвиконкому В. Павлика та голів міськрайвиконкомів.

5. Рішення набуває чинності з часу його прийняття.

Голова виконкому М. Яковина.

Т. в. о. керуючого справами М. Духович».

Як бачимо, документ чисто юридичний, хоч мав велике політичне значення.

Після засідання всі члени виконкому роз’їхалися по районах. Прибувши до Косова, десь о 14 годині подзвонив голові райвиконкому М. М. Тимчук і попросив її зібрати виконком. А це ж була субота, та ще й такий напружений час, та літня спека. І все ж о 16 годині засідання виконкому, хоч і не в повному складі, відбулося. Викликали також начальників міліції та КДБ. Зібрані мовчки, без жодного слова заперечення вислухали рішення облвиконкому. Тут-таки створили комісію, яка негайно приступила до опечатування приміщень райкому партії в «білому домі»…

Працівники райкому партії не чинили комісії жодних перешкод…

Коли опечатували кабінет пешого секрктаря, з гучномовця почули: Верховна Рада саме в цей час проголосила Акт про незалежність України…

Коли вийшов на вулицю після закінчення всієї операції, скрізь було тихо, безлюдно; косів’яни рятувалися від спеки на річці. Ніщо не свідчило, що тільки-що відбулися історичні події і в Києві, і в Косові. Ні цього, ні наступних днів – ні мітингів, ні демонстрацій – наче нічого і не трапилось. Почала діяти проклята українська «мудрість»: моя хата скраю, яка й довела до того, що маємо сьогодні».

Н Е З А Л Е Ж Н І С Т Ь. Х Р О Н О Л О Г І Я П О Д І Й

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла історичний документ – Акт про державну незалежність України, який ознаменував початок розвитку України як незалежної держави. Наведемо текст цього документа:

А К Т

П Р О Г О Л О Ш Е Н Н Я Н Е З А Л Е Ж Н О С Т І У К Р А Ї Н И

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 10 серпня 1991 року,

— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ТА СТВОРЕННЯ САМОСТІЙНОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

У К Р А Ї Н И.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Від нині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України

4 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України піднято національний синьо-жовтий прапор.

1 грудня 1991 року було проведено перший референдум, в ході якого 90,3% учасників висловились за незалежний розвиток України, а також на альтернативній основі було вибрано першого Президента Незалежної України – Леоніда Макаровича Кравчука.

5 грудня 1991 року Верховна Рада України денонсувала договір 1922 року про утворення СРСР. Головою Верховної Ради обрано Івана Плюща.

8 грудня 1991 року у Біловежській Пущі лідерами України, Росії і Білорусії було узгоджено рішення про припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав.

15 січня 1992 року Верховна Рада затвердила гімн «Ще не вмерла Україна», створений у 1864 році композитором М.Вербицьким як Державний гімн.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила новий прапор України у вигляді двоколірного полотнища, верхня частина якого синя, нижня – жовта.

19 лютого Верховна Рада затвердила малий герб України у вигляді тризуба, який вперше використовувався на монетах ще за часів князювання Володимира Святославовича. Від часів УНР цей герб був символом відновлення і національного відродження України.

2 липня 1993 року у Києві відбувся І Всеукраїнський збір Конгресу українських націоналістів. Головою проводу КУН обрано Ярославу Стецько. З поправками і доповненнями було ухвалено програму і статут КУН.

18 травня 1994 року Головою Верховної Ради України обрано Олександра Мороза.

10 липня 1994 року Президентом України обрано Леоніда Кучму.

31 жовтня 1995 року Україна стала повноправним членом Ради Європи.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України.

1 вересня 1996 року в Україні запроваджена нова українська валюта – гривня.

29 березня 1998 року відбулися перші вибори до Верховної Ради на пропорційній основі від 30 партій та блоків.

У квітні 1998 року відбулося відкриття Монетного Двору Національного банку України. До цього монети у нас виготовлялися ще за часів Київської Русі.

7 липня 1998 року обрано Головою Верховної Ради України О. Ткаченка.

У листопаді 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв голодомору, який відзначатиметься щорічно у четверту суботу листопада. Від голоду у 1921 році та 1946-47 років, голодомору 1932-33 років в Україні загинуло близько 15 мільйонів осіб.

21 січня 1999 Президент України Л. Кучма своїм Указом встановив День Соборності України, який відзначатиметься щорічно 22 січня – у день проголошення Акта злуки.

25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі загинув відомий політичний діяч, народний депутат, голова Народного руху України В’ячеслав Чорновіл. Деталі катастрофи невідомі і до цього часу.

14 листопада 1999 року на другий термін Президентом України переобрано Леоніда Кучму.

У січні 2000 року у Верховній Раді України утворилася більшість. Головою Верховної Ради України обрано І. Плюща.

У січні 2000 року в Україні відмінено смертну кару.

14 червня 2000 року Кабінет Міністрів України схвалив і подав на затвердження Верховної Ради України законопроект про Державний гімн та Великий Державний Герб України. Текстом Державного гімну України є перший куплет і приспів історичного тексту Павла Чубинського. Духовним гімном України затверджено твір Олександра Кониського та Миколи Лисенка «Боже Великий, Єдиний» (Молитва за Україну).

24 липня було оголошено, що 24 липня проголошується Днем національного прапора України в ознаменування того, що 24 липня 1990 року над будинком Київської міської Ради вперше було піднято жовто-блакитний прапор.

При не вияснених до цього часу обставинах загинув безкомпромісний і непідкупний журналіст Георгій Гонгадзе. Розслідування не доведено до кінця до цього часу, і мабуть правду про його загадкову загибель ми знатимемо не скоро. Поширюється рух «Україна без Кучми». Олександр Мороз оприлюднює записи майора СБУ Мельниченка, таємно зроблені в кабінеті Президента Леоніда Кучми апаратурою для підслуховування.

+4
95
RSS
18:22
+4
А я був свідком підняття національного прапора 24 липня 1991 року над Київською міськрадою. Весь Хрещатик був заповнений, люди стояли і на дахах тролейбусів. Ми чекали години з дві, аж коли вийшов секретар міськради Грабар і прочитав ухвалу про зміну прапора. Останні слова потонули у вигуках Слава!!!..
14:32 (відредаговано)
+2
Перше, друже Анатолію, завжди хвилююче і вражаюче. 4 травня 1975 року, на Великдень, у Косові на міській горі, під якою була будівля райкому партії, повісили синьо-жовтий прапор. Коли про це мені розказали, я в це не повірив. Казав, що це плітки і що такого бути не могло. Але коли отримав підтвердження з письмових джерел — був дуже вражений. А в 1991 році обставини були зовсім інші -бурхливі, але не такі загрозливі.
18:23
+3
А як тоді ви, друзі мої, сприйняли тоді ту подію?
Як щось само собою зрозуміле. УРСР була частиною СРСР, там все приховувалося: і три Голодомори, і Червоний Терор, і трагедії Бабиного Яру, Куренівська й Чорнобильська… Ту державу, яка обдурює власних громадян — не варто захищати. Отож коли прапор УРСР спускають і замінюють його на жовто-блакитний чи синьо-жовтий — отже, так і треба. І тут нема предмету для обговорення.
Тому краще зайнятися літературою — бо мистецтво вічне, й воно в усякому разі важливіше від політики.
23:07 (відредаговано)
+2
Взагалі-то, прапор мав бути жовто-синім!

Бій відгримів,
ЖОВТО-СИНІ знамена,
Затріпотіли над станцієй знов…
І до юрби полонених,
Сам курінний підійшов.

ОУН Коновальця-Мельника мала жовто-синій (жовто-блакитний) прапор.

Це С. Бандера перевернув прапор, а за ним і комуністичні діячі, які швиденько переорієнтувалися.

Цитую літературу, друже Тимуре! _підморгування
Я знаю, що Ви цитуєте _сміюсь
Перший варіант цього вірша Сосюри можна бачити в «Книзі Пожежі. 1914-1922». Другий — перелицьований на радянський манер, — в однвй з подальших книг епопеї.
_соромлюсь
Я знаю, що Ви цитуєте _сміюсь Перший варіант цього вірша Сосюри можна бачити в «Книзі Пожежі. 1914-1922».


Друже Тимуре, я цей вірш вчив у школі в далеких 1950-х — 1960-х.
14:48
+2
Дискусії навколо черговості кольорів прапора вважаю недоцільними, навіть шкідливими. Вони породжують у необізнаних сумніви і зневагу до нашого прапора. І зовсім не є правдою що Бандера перевернув прапор. Він був таким у часи ЗУНР, УНР і ще набагато раніше. У нас є затверджені Парламентом Державні символи, і якщо ми цивілізована країна — повинні їх поважати і гордитися ними, як і всі інші народи і нації.
Материнська ОУН — Коновальця і Мельника — мала жовто-синій прапор. Також Українські підрозділи в складі Вермахту носити жовто-сині пов'язки.
18:38
+4
25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі загинув відомий політичний діяч, народний депутат, голова Народного руху України В’ячеслав Чорновіл. Деталі катастрофи невідомі і до цього часу.


Автокатастрофа була спеціально влаштована, і Чорновіл був добитий кастетом. Про це, на основі матеріалів слідчої справи і даних медичної експертизи, заявляв син Чорновола Тарас.експертиз і
18:44
+4
Широкого розмаху набуває народний рух України, який започаткували Іван Драч, Дмитро Павличко, Михайло Горинь, Володимир Яворівський та інші. 8 – 10 вересня 1989 року в актовій залі Київського політехнічного інституту відбувся Установчий з’їзд Народного Руху України за Перебудову.


За два роки до цього, в Києві був заснований Український Культурологічний Клуб (УКК), одним із фундаторів якого був і я. Коли ми у квітні 1988-го проводили демонстрацію протесту проти замовчування наслідків Чорнобильської катастрофи, то усі ці поіменовані письменники боягузливо сиділи на своїх зборах в СПУ, в той час коли нас затримувала міліція і КДБ. Почитайте «Вечірній Київ» за ті числа. Там є інформація про демонстрацію і прізвища усіх затриманих «антирадянщиків», в тому числі і моя.
15:05
+4
Відомо, що до появи Народного Руху України було чимало клубів, товариств і об'єднань, які були першими, і за це їм щира подяка від України, але вони були обмежені кількістю учасників. А Рух був масовим, і в цьому була його сила. Поділ Руху на дві частини і вбивство Чорновола, що успішно здійснили прорадянські сили, знівелювали цю силу.
Я пам'ятаю, що попервах Рух розколовся на «Рух Удовенка» (який очолив НРУ після загибелі Чорновола) і «Рух Костенка». Більш того, я колись брав у Удовенка коментар на ту ситуацію… Але мені здається, що потім з'явилося ще якесь третє відгалуження Руху! Чи я щось наплутав? Бо я на той час тимчасово відійшов з журналістики в PR і не одразу повернувся…
18:13 (відредаговано)
+3
Шановні пани Микола і Тимур, вношу ясність, оскільки в той час очолював корпункт УЦІС (ОУН-р, Лондон) в Україні і був на усіх з'їздах НРУ.

Перший «розкол» в Русі відбувся, коли представник від української діаспори в Канаді на III з'їзді НРУ поставив Чорноволу ультиматум: якщо Рух не буде керуватися триумвіратом (Чорновіл, Драч, М. Горинь), то він забирає всі пожертви з каси Руху.

Наступний розкол в Русі зробила Лариса Скорик, яка заснувала Всенародний Рух України ((ВНРУ).

Фактично, і М. Горинь, і Л. Скорик повністю підтримували Л. Кравчука і діяли в його інтересах!

В грудні 1998 був організований черговий розкол Руху. На булаву претендували Ю. Костенко і Г. Удовенко.

Далі Рух очолив Б. Тарасюк.

Фактично, НРУ створювався під патронатом КПУ (Л. Кравчук) і далі контролювався екс-комуністами. Загроза обрання Чорновола президентом, привела до його фізичної ліквідації.
18:19
+3
Щиро дякую за уточнення і внесення ясності.
Вкрай цікава інформація! Тим паче, що мені довелося свого часу познайомитися з пані Ларисою Скорик. І навіть у неї вдома потім, за відсутності господині — з цікавою гостею, пані Лесею Гонгадзе, яка особисто частувала мене кавою по-львівськи.
_шкодую
Але то окрема історія…
18:46
+3
З’їзд прийняв цілий ряд установчих документів і закінчив свою роботу співом гімну «Ще не вмерла Україна», який почав співати хор «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка,


Леопольд Ященко був членом УКК і очолював музичний відділ.
20:00 (відредаговано)
+3
Коли відбудеться перезаснування держави у Русь-Україну, отоді й відбудеться зміна прапора на жовто-блакитний. В наших державних кольорах появиться ще й зелений колір життя.
В найближчий рік-два про «зелений колір» краще не згадувати. Хоча, наша історія чомусь твориться за принципом «від протилежного», то може і цього разу так буде. Чим менше ми очікуємо від діючої влади, тим більше вона зробить.
10:32 (відредаговано)
+2
Чим менше ми очікуємо від діючої влади, тим більше вона зробить.

Один із Цезарів якось сказав, що перш ніж призначити людину на державну посаду слід поцікавитися, що вона робила при попередньому правителі.
В наших державних кольорах появиться ще й зелений колір життя.


ЗЕлений вже з'явився _засмучений
Коли відбудеться перезаснування держави у Русь-Україну


З огляду на те, що ми вже другу сотню років товчемося на місці… і маємо 73% які бажають і далі товктися на місці, то перспективи «перезаснування держави» проглядаються як політична фантастика!
_соромлюсь _сміюсь _соромлюсь
Мы рождены, чтоб сказку сделать былью!.. ©

12:10 (відредаговано)
+3
Радянський марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью!» і націонал-соціалістичний марш «Herbei zum Kampf...» дуже подібні!
Виникає питання: Хто у Кого запозичив!?

Мелодія і переклад російського тексту на німецьку мову були в середині 1920-х років запозичені німецькими комуністами у вигляді «Пісні червоного повітряного флоту», а через кілька років набули поширення в якості вже націонал-соціалістичного маршу.

Також, в 1929 році в Німеччині фірмою Polydor була випущена запис «Маршу авіаторів» в танцювальній обробці, автором музики зазначений Ю.А. Хайт.

Згідно з дослідженнями часу і обставин створення пісні, дана мелодія з переробленим текстом дійсно використовувалася штурмовиками СА, будучи запозиченою у німецьких комуністів (після її поширення в СРСР), і стала маршем штурмових загонів.

Мелодії цих маршів фактично ідентичні, зустрічаються і зовсім ідентичні фрагменти тексту: «Und höher und höher und höher ...» ( «Все вище, і вище, і вище ...») — у них, «Все вище, і вище, і вище ...» — у нас. Трохи довший німецький текст вийшов лише тому, що «у них» одна і та ж мелодія приспіву повторюється двічі, але з різним текстом. Віршовані розміри куплетів там і там збігаються, повністю збігаються також розміри «радянського» приспіву і останнього приспіву «нацистського» — саме того самого, початок якого ідентичний початку радянського приспіву. Розміри збігаються, але за одним лише винятком: передостанній рядок приспіву радянського маршу — це трьохстопний амфібрахій, тоді як аналогічний рядок приспіву нацистського маршу — це теж амфібрахій, але чотиристопний! Зайві три склади, що випадають з усієї строфи, пожертвувані націонал-соціалістичному привітанню: «Heil Hitler».
13:24
+3
Ох, друже, які ж ти подробиці знаєш про німецько-московські марші! А пісня «Па далінам і па всгор'ям...» звідки взялася?
13:52 (відредаговано)
+2
Ох, друже, які ж ти подробиці знаєш про німецько-московські марші!


Це питання серйозно досліджувалося музикознавцями!

Повне дослідження тут:
vilavi.ru/pes/aviamarsh/avi1.shtml
А от щодо пісні «Па далінам...» не цікавився…

Випадкові Дописи