До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Не пощастило Дарвіну!

Не пощастило Дарвіну!

«Дарвін висунув ''теорію еволюції'' мавпи в людину».

Це написав Володимир Федько за час моєї короткої відсутності на Світочі. Коли я прочитав це, то дуже розвеселився, попри граничну втому після виснажливої поїздки до Львова. Справді, при всій величезній вдячності другу Володимиру за його просвітницькі публікації на тему історії ІІІ Райху та ІІ Світової війни… Але цей пасаж про Дарвіна нічого, окрім величезного здивування, викликати не може.

А для створення відповідної атмосфери розпочну з літератури...


Аркадій і Борис Стругацькі

Пікнік на узбіччі
(уривок)

З інтерв'ю, що його спеціальний кореспондент Гармонтського радіо взяв у доктора Валентина Пільмана з нагоди присудження останньому Нобелівської премії з фізики за 19… рік

— … Ймовірно, вашим першим серйозним відкриттям, докторе Пільман, слід вважати так званий радіант Пільмана?

— Гадаю, що ні. Радіант Пільмана — це не перше, не серйозне і, власне, не відкриття. І не зовсім моє.

— Ви, мабуть, жартуєте, докторе. Радіант Пільмана — поняття, відоме кожному школяреві.

— Це мене не дивує. Радіант Пільмана і був відкритий вперше саме школярем. На жаль, я не пам'ятаю, як його звали. Подивіться у Стетсона в його «Історії Відвідин» — там все це докладно розказано. Відкрив радіант вперше школяр, опублікував координати вперше студент, а назвали радіант чомусь моїм ім'ям.

— Так, з відкриттями відбуваються іноді дивовижні речі.


Нічого не нагадує? Особисто я вбачаю пряму аналогію з усіма перипетіями довкола планети Нептун, про які розповіла Дзвінка Сопілкарка й які друг Володимир оцінив наступними словами: "Астроном-любитель і студент фактично ініціювали пошуки, виконали чорнову роботу, а професіонали отримали лаври!"

Нагадаю, що Борис Стругацький за освітою — астроном, отож напевно був в курсі історії відкриття Нептуну. Відповідно, описаний в «Пікніку на узбіччі» парадокс (коли координати «радіанту Пільмана» вперше вираховує школяр, публікує студент, а називають цей сектор неба ім'ям фізика-лавреата Нобелівської премії) не є аж таким неймовірним виплодом фантазії видатних радянських фантастів. Все дуже навіть життєво.

Але цікаво дізнатися, до чого тут дідусь Дарвін (1809-1882)?! Як не дивно, з ним сталася така ж сама історія. Щоб переконатися в цьому, достатньо пригадати, що ж саме вивчав цей видатний науковець?..


Дарвінізм

Класичний дарвінізм походить з робіт Чарльза Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору», «Походження людини і статевий добір» та деяких інших. Сам термін введений Альфредом Воллесом.

Основний фактор еволюції за дарвінізмом — природний добір. Ключовими тезами також є боротьба за існування, мала невизначена мінливість, екстраполяція малих змін на великі проміжки часу. За Дарвіном природний добір діє на окремі організми та сприяє розмноженню тих з них, хто має корисні (адаптивні) варіації у спадкових ознаках. Такі варіації накопичуються і призводять до появи нових форм, підвидів, видів та всіх інших вищих таксонів. При цьому постулюється відсутність сили прогресу, що рухає еволюцію, а прогрес оголошується побічною властивістю добору.

Ідею природного добору Дарвін взяв із селекції домашніх тварин і рослин, звідти ще одна назва теорії — селекціонізм (від англ. selection — добір).


Походження видів

«Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя» (англ. On the Origin of Species by Means of Natural Selection, or the Preservation of Favoured Races in the Struggle for Life) — праця англійського природознавця Чарльза Дарвіна, опублікована 24 листопада 1859 року, що є одним з найзнаменитіших творів в історії науки й основоположним у сфері еволюційного вчення.

У цій науковій праці Дарвін наводить довгий ланцюжок аргументів (one long argument) для підтвердження своєї теорії. Згідно з нею, групи організмів (називані сьогодні популяціями) поступово розвиваються завдяки природному відбору. Саме в цій праці природний відбір був вперше представлений широкій громадськості. Згодом сукупність принципів, викладених Дарвіном, почали називати дарвінізмом. Зокрема, Дарвін продемонстрував докладні наукові докази, зібрані під час його подорожі в Південну Америку, на Галапагоські острови і в Австралію на борту корабля «Бігль», що тривала з 1831 по 1836 рік. Одночасно він спростовував теорію «створених видів» (created kinds), на якій ґрунтувалася вся біологія його епохи.

Книга була зрозумілою і пересічному читачеві й уже при першій публікації викликала великий інтерес. Перший тираж накладом 1250 екземплярів був розкуплений в перший день. Представлені в ній положення досі залишаються основою наукової теорії еволюції.


А на додачу запитання: чи пам'ятаєте, що саме вивчав Чарльз Дарвін під час експедицій на Галапагоські острови?! Залишимо поза увагою Південну Америку та Австралію. Пригадаємо саме експедицію на Галапагоський архіпелаг, вкрай важливу для становлення еволюційної теорії:

Під час другої подорожі «Бігля» дослідницький корабель під керівництвом капітана Роберта Фіцроя прибув на острови 15 вересня 1835 року з метою розвідати підходи до гаваней. Капітан та інші члени експедиції, зокрема його компаньйон, молодий натураліст Чарльз Дарвін, провели наукові дослідження геології і біології на чотирьох з тринадцяти основних островів, після чого 20 жовтня продовжили навколосвітню подорож. Дарвін відмітив, що зяблики різних островів відрізняються між собою, а губернатор тюремної колонії на острові Чарльз розповів йому, що черепахи також різнилися від острова до острова. У кінці подорожі Дарвін дійшов висновку, що ці факти, можливо, «підривають стабільність видів». Коли після повернення до Англії він проаналізував зразки птахів, стало зрозуміло, що багато зовнішньо різних видів птахів були лише різновидами зябликів, що на різних островах виглядали зовсім по різному. Ці факти стали важливими віхами в розробці Дарвіном його теорії природного відбору як пояснення еволюції, яку він опублікував у своїй відомій роботі «Походження видів».

Тепер пригадали нарешті, що вивчав Чарльз Дарвін під час експедиції на «Біглі»?! Галапагоських черепах і галапагоських зябликів — ось що!!! Не знаю, що і як там зараз, але в радянських підручниках малювали отаку картинку:

Вона так і називалася — «Зяблики (в'юрки) Дарвіна», якщо хтось забув...

А тепер скажіть чесно: де тут хоча б одним словом згадана теорія еволюції мавпи в людину?! Чи, можливо, Дарвін вважав, що людина — це зяблик?! Або в крайньому разі — черепаха?.. Здається, не вважав і ніде не писав про щось подібне. То що ж він тоді вивчав?!

  • Природний добір (або відбір) — виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів, здатних залишити численне потомство; процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають загальнішими в наступних поколіннях популяції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними.
  • Статевий відбір — окремий випадок природного відбору, що полягає у виникненні та розвитку рис, які допомагають організмам, найчастіше тваринам, отримати можливість успішно спаровуватися з представниками протилежної статі. В результаті гени, що допомагають цій можливості, відбираються та починають домінувати у популяції.

А як же бути з теорією еволюції мавпи в людину?! Якщо чесно, то дідусь Дарвін ставився до такої ідеї доволі скептично. В усякому разі, свої погляди він підтверджував, вивчаючи черепах і зябликів — але ж ніяк не мавп. І навіть не приматів...

А хто ж тоді розробив цю сакраментальну теорію?! Виявляється, що задовго до Чарльза Дарвіна таку гіпотезу висунув французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (1707-1788) автор 36-томної «Природничої історії».

Ось що писала з цього приводу газета «Аргументы и факты»  півтора десятиліття тому:


Хто ж тоді першим заявив, що людина походить від мавпи? Зазвичай це приписують Дарвіну. Але лаври першості належать не йому. Наприкінці XVIII століття французький натураліст Жорж Луї Бюффон опублікував працю «Природнича історія», в якій і висловив вперше крамольну думку: люди — нащадки мавп. Це викликало різку реакцію обурення, а книга була публічно спалена катом. Однак слово про спорідненість людини і мавп було вимовлено, і незалежно від бажання автора гіпотеза стала набувати прихильників.

Що ж до Дарвіна — то він лише намагався обґрунтувати положення про те, що між людиною і мавпами існувала якась сполучна ланка — спільний предок, від якого вони ведуть своє походження. Варто зазначити, що під час написання Дарвіном своєї роботи ще не існувало палеоантропології — науки про викопні рештки передбачуваних предків людини. Матеріалу для вивчення тоді ще практично не було, і Дарвін вважав, що це — справа майбутнього. І тут він мав рацію.


Ось вона — розгадка парадоксу! Як серйозний вчений, Дарвін ніяк не міг висувати відповідну теорію через те, що в його час (ХІХ століття) практично був відсутній фактичний палеоантропологічний матеріал для вивчення проблематики! Саму ж ідею про походження людини висунув Бюффон — причому задовго до Дарвіна...

Отже, горопашного еволюціоніста дарма малюють з тілом мавпи:

Старий бородань на те не заслуговує, чесне слово! Він, швидше, є жертвою чи то чиєїсь містифікації, чи просто помилки в науці, про яку брати Стругацькі написали: «Так, з відкриттями відбуваються іноді дивовижні речі»...

Втім, не тільки з відкриттями в науці. Хто уважно читав Новий Заповіт, мусить знати, що практика християнства та слова Самого Христа — це іноді дві великі різниці.



UPD

Російська мова як смертельна зброя (Частина 3)

(Линия обороны, 15.09.2019)

Совкам було шкода, що ці речі відкрив не товариш Макаренко або Мічурін, але й Дарвін — зійде, з цілковито утилітарної причини. Своєю теорією він обґрунтував походження видів і їхнє ускладнення від простих організмів до складних. Тобто, науковими методами, які витримують [первинну] перевірку і повторну перевірку, він відсунув часові рамки всього живого далеко за біблійні кілька тисяч років, чим показав неспроможність «священних текстів», у цій частині.

Більшовики були атеїстами і дуже полюбляли висаджувати в повітря церкви й розстрілювати попів, а тому теорія Дарвіна, висмикуючи основний аргумент попів про те, що п'ять з чимось тисяч років тому Господь створив світ — припала їм особливо до смаку. Більшовики бажали самостійно «відгодовувати» свою паству, а для цього треба було її відірвати від церкви, і ось Чарльз Дарвін став знаменитим в совку вченим, ім'я якого тепер знає кожен, хто виріс в ті роки. Його підносять як великого мандрівника і дослідника природи, яких не було і не могло бути. Навіть багато хто пам'ятає назву парусника «Бігль», на якому подорожував Дарвін.

І все б добре, але в неросійських описах саме цього кавалка становлення науки, це описано дещо в іншому ключі. Так, ніхто не ставить під сумнів те, що Дарвін особисто подорожував світом і досліджував тваринний світ, знаходячи безліч зв'язків видів і виводячи свою фундаментальну теорію. Тільки ось сам Дарвін розповідав, що є продовжувачем справи куди більш великого вченого, який не тільки першим висунув теорію єдності всього живого, але єдності всього! Більш того, в якійсь мірі Дарвін вважав себе його учнем, а методи досліджень, з особистими подорожами світом, просто були скопійовані у свого вчителя.

Якщо зараз нікуди не підглядати і спробувати пригадати прізвище цього вченого, то більшість читачів не зможуть цього зробити просто тому, що саме так в совку ніхто не викладав історію науки, а Дарвін має самодостатній статус саме в цій царині знань. Все, далі можна підглядати і з'ясовувати ім'я цього великого вченого. Для тих, у кого немає спортивного інтересу, коротенько пояснимо, про кого йдеться.

Цим великим вченим-енциклопедистом є Олександр фон Гумбольдт. Задовго до Дарвіна він вчинив тривалі морські експедиції з більш масштабної метою — з'єднати все воєдино. Його називали останнім великим діячем епохи Відродження, і ось що він сам говорив про свою місію:

«Основним мотивом, яким я керувався, було щире прагнення зрозуміти явища фізичних об'єктів в їхньому загальному зв'язку й уявити природу як одне величне ціле, рухоме і натхненне внутрішніми силами».

Це написано в його фундаментальній праці, що лишилася незавершеною у вигляді чотирьох опублікованих томів. Гумбольдт надихнув на великі звершення не тільки Дарвіна, але й багатьох своїх сучасників, частину з яких він прямо фінансував, в частині їхньої дослідницької діяльності. Дарвін просто взяв невеличку ділянку величезної теми Гумбольдта і використовуючи його методи вивчення довкілля, зробив свої вражаючі відкриття.

+3
145
RSS
20:50
+3
Вибачте, вчора не опублікував це, бо був вкрай втомлений… _шкодую
22:10 (відредаговано)
+3
Може й дійсно — помилка. Однак Дарвіна знає кожен школяр. Якби не було помилки, Дарвіна ніхто і не згадував би. Бо мало кого цікавить відбір черепах чи зябликів, а от про походження людини хочуть дізнатися геть усі. Дякуючи помилці, він став всесвітньо відомим вченим.
22:23 (відредаговано)
+3
Що ж до Дарвіна — то він лише намагався обґрунтувати положення про те, що між людиною і мавпами існувала якась сполучна ланка — загальний предок, від якого вони ведуть своє походження.


Визнаю неточність свого попереднього формулювання! Але… Таким чином, випливає, що Дарвін — учень Бюффона, який «намагався обґрунтувати положення про те, що між людиною і мавпами існувала якась сполучна ланка — загальний предок, від якого вони ведуть своє походження».
Все так… от тільки трішечки не так! ©
_чудово
Тиждень тому (15.09.2019) на «Линии обороны» вийшов розлогий (в 5-ти частинах!) матеріал «Русский язык как смертельное оружие». Матеріал цікавий, для ознайомлення корисний, але як для перекладу на Світоч — завеликий. Тим не менш, його серединка (3-тя частина) має безпосередній стосунок до нашої нинішньої теми. Зараз я її перекладу і вставлю в мій матеріал, як UPD.
_чудово
_стежу Оприлюднив UPD. Дарвін не тільки послідовник Бюффона — він ще й учень Гумбольдта, у якого скопіював методику досліджень! _стежу
06:55
+2
Дуже грунтовний допис. Вітаю, друже! Подивіться уважно, мавпи справді чотирирукі!

Випадкові Дописи