До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

«Осінні скарби Коронації» на Форумі Видавців: дві сотні яскравих імен

«Осінні скарби Коронації» на Форумі Видавців: дві сотні яскравих імен
Джерело матеріалу:

Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» стрімко мчить до свого 20-річчя. І чим ближчою є святкова церемонія, тим більше сюрпризів чекають на всіх шанувальників красного слова.

Не дивно, що традиційна вечірка «Осінні скарби Коронації», яка щорічно відбувається у ресторані «Opera Underground» (колишній «Лівий берег») в рамках Lviv BookForum, цього разу була проведена в не зовсім традиційному ключі. Справді, зазвичай, видавництва-партнери «Коронації слова» разом з авторами-переможцями конкурсу презентують свої книжкові новинки, що вийшли друком за останній рік. Але тепер, на 26-му Львівському форумі видавців, головною подією всієї вечірки стала презентація справді унікальної книжки – науково-довідкового видання «Коронація слова».

Майже сотню років тому – в 1920-х роках – українська культура (зокрема, й українська література) розквітла справжнім гроном молодих талантів. На жаль, дуже багатьом з них довелося творити недовго: в 1930-х роках криваві сталінські репресії назавжди перекреслили їхні долі… Так з’явилося Розстріляне Відродження.


Подружжя, яке організувало й виплекало «Коронацію слова», – Тетяна та Юрій Логуші – ніколи не приховували, що амбітним надзавданням цього конкурсу є формування так званої «третьої хвилі» української літератури: в ідеалі замість кожного знищеного чи репресованого в 1930-і українського митця тоді постане новий творець прекрасного…

Якою мірою вдалося досягти поставленої мети, нехай судять професійні літературознавці та критики. Але годі й сумніватися, що за два десятиріччя в рамках «Коронації слова» були відзначені сотні талановитих авторів прозових та поетичних творів, кіносценаріїв і п’єс. До презентованого науково-довідкового видання «Коронація слова» були включені імена лише лауреатів конкурсу – літераторів, які посіли виключно призові місця в номінаціях «Романи», «Кіносценарії», «П’єси» й «Пісенна лірика». Якщо ми не помилилися, то це – понад дві сотні імен:

  • Віктор Абузяров, Дарія Аверченко, Вікторія Амеліна, Віктор Андрієнко, Тарас Антипович, Павло Ар’є, Марина Артеменко, Оксана Артеменко;
  • Анна Багряна, Сергій Баженов, Ольга Байбак, Ярослава Бакалець, Марія Баліцька, Сергій Батурин, Тетяна Белімова, Алла Бінцаровська, Валентин Бердт, Едуард Богуш, Гарольд Бодикін, Юлія Боднарук, Роман Бондарчук, Василь Босович, Михайло Бриних;
  • Сергій Васильєв, Юрій Васюк, Валентин Васянович, Галина Вдовиченко, Артем Вишневський, Олександр Вільчинський, Олександр Вітер, Олексій Волков, Павло Вольвач, Володимир Ворона;
  • Олександр Гаврош, Олексій Ганзенко, Дарина Гладун, Світлана Горбань, Ярослава Горбач, Оксана Гордійко, Микола Грабовський, Вікторія Гранецька, Олесь Гриб, Марина Гримич, Сергій Грініченко, Надія Гуменюк;
  • Володимир Даник, Люко Дашвар, Лариса Денисенко, Олександр Денисенко, Лариса Діденко, Світлана Дідух-Романенко, Василь Добрянський, Наталія Довгопол, Наталка Доляк, Оксана Драчковська, Олексій Дроздовський;
  • Олександр Есаулов;
  • Андрій Євстратенко, Дмитро Єльніков;
  • Людмила Живолуп, Валентина Жук, Ігор Жук;
  • Володимир Зав’ялов, Мирослава Замойська, Олександр Зубченко;
  • Міла Іванцова, Владислав Івченко, Ярослава Івченко, Наталія Ігнатьєва, Юлія Ілюха;
  • Юрій Камаєв, Анатолій Карась, Анна Карач, Сергій Кисельов, Тетяна Киценко, Максим Кідрук, Ілля Книш, Надія Ковалик, Володимир Коваль, Ольга Когут, Олександр Козинець, Ігор Козир, Андрій Кокотюха, Олена Колінько, Богдан Коломійчук, Ганна Коназюк, Єгор Коник, Роман Костенко, Анна Коршунова, Надія Кошман, Соломія Кривенко, Олена Крижановська, Ганна Крушельницька, Юлія Кубай, Марина Кузьменко, В’ячеслав Кукоба, Володимир Купянський, Марія Курінна;
  • Наталія Лапіна, Мирослав Лаюк, Марія Лелека, Сергій Леоненко, Ігор Липовський, Володимир Лис, Тимур Литовченко, Марк Лівін, Каріна Лінова, Зінаїда Луценко, Петро Лущик;
  • Кіра Малко, Мія Марченко, Марія Маслєчкіна, Анатолій Матвійчук, Марія Матіос, Наталія Матолінець, Любов Мащенко, Алла Мелентьєва, Віра Мельник, Віктор Міроненко, Олена Миклащук-Іськова, Олег Миколайчук, Сергій Мирний, Ія Мислицька, Віктор Михайлов, Оксана Михальчук, Юлія Мусаковська, Андрій Мушта;
  • Ігор Негреску, Анастасія Нікуліна, Андрій Ніцой;
  • Юрій Обжелян, Богдана Олександровська, Павло Остріков;
  • Андрій Павловський, Наталя Пасічник, Тетяна Пахомова, Валентин Пащенко, Ігор Письменний, Богдан Підгірний, Анна Повх, Христина Погоржельська, Андрій Процайло, Тала Пруткова, Галина Пустовгар;
  • Лана Ра, Оксана Радушинська, Віктор Рибачук, Ірен Роздобудько, Анатолій Ройченко, Олексій Росич, Станіслав Росовецький, Олена Рубашевська, Андрій Рушковський;
  • Анна Савранська, Ірина Сажинська, Оксана Самара, Іван-Вячеслав Сергієнко, Володимир Сердюк, Алла Сєрова, Надія Симчич, Олеся Сінчук, Віктор Сіонський, Сергій Сірий, Петро Слесаренко, Ольга Слоньовська, Наталія Смирнова, Марина Смілянець, Оксана Смола, Юрій Сорока, Богдан Стельмах, Володимир Стенько, Олександр Столяров, Станіслав Стриженюк, Дмитро Сухолиткий-Собчук;
  • Катерина Танчак, Валентин Тарасов, Ольга Тарасова, Микола Терещенко, Олена Терещенко, Василь Тибель, Андрій Тимчишин, Наталія Тисовська, Володимир Ткаченко, Галина Ткачук-Поручник, Тарас Томенко, Марина Троян, Василь Трубай, Надія Тубальцева, Алла Тютюнник, Світлана Тяпіна;
  • Олексій Уманський, Кирило Устюжанін;
  • Оршуля Фариняк;
  • Ганна Хома;
  • Катерина Цимбаліст, Євген Цимбалюк, Ірина Цілик;
  • Тамара Чайкіна, Євген Чвіров, Марина Чижова, Володимир Читай;
  • Сергій Шаманов, Наталя Шахрай, Михайло Шворак, Наталя Шевченко, Олександр Шевченко, Оксана Шеренгова, Володимир Шинкарук, Василь Шкляр, Ігор Шоха, Григорій Штонь, Ніна Шугніло, Олена Шульга, Ірина Шушняк-Федоришин;
  • Любов Якимчук, Любов Яковенко, Ярослав Яріш.

На жаль, назвати точнішу цифру, принаймні, поки що неможливо. Під час презентації керівник проєкту, генеральний директор видавництва «Світ успіху» Неоніла Струк розповіла, що це науково-довідкове видання з’явилося завдяки грантовій програмі «Знакові події в українській культурі» Українського культурного фонду. Надрукований згідно з умовами цієї грантової програми півторатисячний наклад призначений не для відкритого продажу – він буде розповсюджений виключно по вітчизняних навчальних закладах. З іншого боку, дані, що лягли в основу довідника, будуть доступні в електронному вигляді в спеціальному розділі веб-сайта конкурсу «Коронація слова».

Загалом, ідея про те, щоб видати подібне ювілейне зібрання певною мірою стандартизованих «портретів» вітчизняних літераторів (коротка ремарка про прихід кожного письменника в літературу, про спонукальні мотиви до творчості, стислі біографічні відомості, текстографія, бібліографія, перелік нагород і відзнак), напрошувалася вже давно. Інша річ, що цю ідею вдалося реалізувати лише після двох десятиріч роботи конкурсу, але, як-то кажуть, на все свій час…

Добре, що час виходу в світ науково-довідкового видання «Коронація слова» нарешті пробив! Відтепер учні та студенти, вчителі шкіл і викладачі вишів матимуть гарний посібник для роботи. І, звісно ж, конкурс триватиме й надалі, розширюючи обрії сучасної української літератури, наповнюючи мистецьке життя новими смислами й символами…

Окрім Тетяни Логуш та Неоніли Струк, під час презентації довідника виступили доктори філологічних наук, професори кафедри української літератури та компаративістики Київського університету ім. Бориса Грінченка Тетяна Вірченко і Роман Козлов.

* * *

Втім, хоча підбивати підсумки тривалої роботи завжди приємно (тим паче, коли підсумки ці є плідними), звична програма «Осінніх скарбів Коронації» також мала виконуватися. Отож, після презентації науково-довідкового видання «Коронація слова» в «Opera Underground» виступили представники провідних українських видавництв, які розповіли про цьогорічні книжкові новинки «коронованих» авторів, що побачили світ завдяки їхнім зусиллям.

Зокрема, найбільше вітчизняне видавництво – «Клуб сімейного дозвілля», основними напрямами роботи якого є пошук нових імен у сучасній українській літературі, просування вітчизняних авторів і видання світових бестселерів – презентувало книжкові новинки Василя Шкляра, Володимира Лиса й Надії Гуменюк, Світлани Талан, Марії Ткачівської, Юлії Ілюхи, Бориса Крамера, Жанни Куяви. Окремо слід сказати про Львівський жіночий літературний клуб у складі Ніки Нікалео, Анни Хоми, Люби Долик, Наталки Ліщинської, а також Наталії Лапіної і Світлани Горбань. Поза традиційним сестринським дуетом, остання взяла літературний псевдонім Світлана Варенич.

Видавництво «Фоліо», що працює на книжковому ринку понад чверть сторіччя, представило книжкові новинки Каті Кулик і Петра Лущика, а також творчого подружжя Олени і Тимура Литовченків.

Видавництво «Нора-Друк» співпрацює з «Коронацією слова» від самого початку. Неоціненним внеском цього видавництва в роботу конкурсу є поява відзнаки «Вибір видавця». «Нора-Друк» відкрило українським читачам низку таких талановитих авторів, як Галина Вдовиченко, Міла Іванцова, Вікторія Горбунова, Тарас Антипович, Макс Кідрук, Маркіян Камиш. Плідна співпраця цього видавництва з провідним українським недержавним літконкурсом триває.

Видавництво «Vivat», що спеціалізується на виданні літератури дитячої та підліткової, сучасної та класичної, публіцистики та прикладної, подарункових видань, цього разу підготувало книжкові новинки Дари Корній, Наталії Матолінець, Анастасії Нікуліної, Ігоря Зарудка.

Від Видавничого центру «12», одним з важливих напрямів діяльності якого є видання інклюзивної літератури, виступила Олена Осмоловська.

Видавнича група «КМ-Букс» протягом порівняно невеликого часу роботи на книжковому ринку України відкрило українським читачам чималу кількість талановитих вітчизняних авторів, водночас представляючи якісні переклади світових бестселерів. Цю видавничу групу представляли Марта Курдибан і Олена Одинока.

Видавництво «Перун» успішно опанувало такі видавничі напрями, як українські та іноземні класики, поезія, нон-фікшн, фентезі, детективи, пригоди, казки, біографічні нариси, історичні й любовні романи і т. ін. Це видавництво презентувало творчість Валентина Тарасова.

Молоде харківське видавництво «Фабула» представляє твори не тільки провідних вітчизняних літераторів, але й іноземних авторів, творчість яких відзначена найбільш авторитетними літературними преміями (як-от Нобелівською, Букерівською, Гонкурівською, Пулітцерівською тощо). Цього разу видавництво представляло нову книгу одного з переможців «Коронації слова» – Василя Тибеля.

Окрім того, на вечірці в «Opera Underground» виступили представники деяких інших видавництв, що також активно співпрацюють з «коронованими» авторами, публікуючи їхні книжкові новинки.

Тимур Литовченко, Київ. Спеціально для «Час і Події»

Фото автора,
пресслужби «Коронації слова»
та Зоряни Франко

+3
609
RSS
14:03
+4
Моя стаття про «Осінні скарби Коронації» для чиказького тижневика «Час і Події».
20:56 (відредаговано)
+4
Ой, які молодці це подружжя Логушів — 200 нових імен авторів!
21:24 (відредаговано)
+3
В цілому значно більше, ніж 200…
_стежу
200 (точніше, 217) — це ті, хто удостоївся 1-ї, 2-ї чи 3-ї премій у відповідних номінаціях. Через те, наприклад, в тому довідковому виданні є стаття про мене (бо я став срібним призером в номінації «Романи» за 2010 рік) — але немає статті про Олену Литовченко (бо на її рахунку — наш спільний диплом за «Принца України» в 2017 році й наша спільна позаконкурсна нагорода «Вибір видавців» у 2012 році).
_вибачаюсь
В номінації «Романи» вручається щороку від 7 і більше дипломів, в інших номінаціях — від 5 і більше дипломів. До того ж, є спецвідзнаки — наприклад, окрім срібної статуетки, за роман «Орлі, син Орлика» мені вручили спецвідзнаку «За кращий історико-патріотичний твір». І таких ціла низка…
_стежу
Тому якщо розглядати всю «короновану» спільноту авторів, то разом з усіма дипломантами там набереться кількасот людей — мабуть, вже 500-600… А оті 217 — це лише призові місця. Так би мовити, "вершки" конкурсу.
21:40 (відредаговано)
+3
До цього також можна додати 46 "Золотих письменників України":
2012
Юрій Мушкетик
Анатолій Дімаров
Юрій Логвин
Мирослав Дочинець
Ірен Роздобудько
Всеволод Нестайко
Юрій Винничук
Іван Білик
Андрій Курков
Олег Чорногуз
Міла Іванцова
Андрій Кокотюха
Люко Дашвар (Ірина Чернова)
Лада Лузіна
Сімона Вілар
Сергій Жадан
Оксана Забужко
2013
Генрі Лайон Олді (Дмитро Громов та Олег Ладиженський)
Андрій Валентинов (Андрій Шмалько)
Роман Іваничук
2015
Василь Шкляр
Ганна Чубач
Світлана Талан
Степан Процюк
Леся Романчук
Юрій Андрухович
2016
Тимур Литовченко
Сергій Пономаренко
Любко Дереш
Дара Корній
Володимир Лис
Алла Сєрова
Ганна Чубач (формально вже отримала відзнаку «Золотий письменник України» ще у 2015 на «Форумі видавців»)
Сергій Ухачевський
2017
Іван Драч
Раїса Іванченко
Тамара Коломієць
Віктор Міняйло
Галина Вдовиченко
Михайло Слабошпицький
Дмитро Павличко
Ігор Померанцев
2018
Олександр Мороз
Михайло Шевченко
Леонід Горлач
Василь Фольварочний
_чудово Це 45 осіб. _чудово
46-та — це Ліна Костенко, яку хотіли нагородити ще в 2012 році й яка відмовилася приймати цю нагороду — бо згідно з власними переконаннями, вона ніяких нагород взагалі ні від кого не приймає…
З Віктором Міняйло познайомився у 1987 році, коли він прийшов в УКК (Український Культурологічний Клуб). Але після 1989 року не бачилися.
21:12
+4
Чудова інформація!
23:01
+3
Приємно дізнатися, що жіноча половина активізувалася і взялася за перо. Багато жіночих Імен в списку молодих літераторів! Чудово.
А постмодерн — це, загалом-то, «жіночий» дискурс! отож зараз загалом настав час жіночого панування в літературі.
_сміюсь
Два приклади. Ось гляньте на цього інтелігента з краваткою-метеликом:



В 2010 році він надіслав на «Коронацію слова» рукопис під жіночим псевдонімом «Ярина Роз'ятрена» — й отримав срібну статуетку конкурсу!
_сміюсь
А цьогоріч інший інтелігентний мужичок (той, що праворуч):



— теж надіслав рукопис на «Коронацію слова» під жіночим псевдонімом. І взяв золоту статуетку!!! Це колись в ХІХ столітті Аврора Дюдеван ховалася під чоловічим псевдонімом "Жорж Санд", Марія Вілінська — під псевдонімом "Марко Вовчок". А зараз все навпаки!
_не_знаю
І навіть коли Ірина Чернова перекинулася на "Люко Дашвар", то ґендерна приналежність цього псевдо швидше нейтральна («середній рід»), а не чоловіча.
А постмодерн — це, загалом-то, «жіночий» дискурс! отож зараз загалом настав час жіночого панування в літературі.


Цікаво, а якби ці письменники надіслали рукописи під своїми справжніми іменами/прізвищами, то чи отримали вони б нагороди? Чи спекуляція на гендері впливає на нагородження?
В умовах конкурсу прописано, що надсилати рукописи під справжніми іменами/прізвищами заборонено: журі має оцінювати рукописи наосліп, для того й використовуються псевдоніми.
_вибачаюсь
Також заборонено використовувати в якості псевдонімів імена видатних митців — «Тарас Шевченко», «Олександр Пушкін», «Джек Лондон», «Анатоль Франс» і т.п. не можна використовувати.
_вибачаюсь
Щодо мене конкретно…
В 2008 році я вже надсилав рукопис роману «Орлі, син Орлика» на «Коронацію слова». Здається, тоді я використав псевдонім «Ральф 124С41+» — так звали головного персонажа однойменного роману Г'юго Гернсбека, який вважається фундатором американської НФ. Ральф 124С41+ — це літературний персонаж (зокрема, набір цифр з плюсом — це його прізвище), а не письменник і не митець, отож умов конкурсу я не порушив. З іншого боку, ім'я «Ральф» чітко ідентифікується з чоловіком… І в 2008 році мій роман навіть до фіналу не потрапив!
_вибачаюсь
Саме тому коли в душі вляглися усі бурхливі пристрасті, я вирішив:
1. пропустити «Коронацію слова — 2009», а надіслати роман повторно на ювілейну (десяту) «КС-2010»;
2. на цей раз використати жіноче псевдо.
Я не розраховував на те, що саме через ґендерний фактор мій рукопис потрапить до фіналу — але я чомусь подумав, що завдяки жіночому псевдоніму його можуть просунути серед фіналістів якнайвище! Бо жінка, яка здатна описати таким чином українського гетьманича, як це описано, викличе у журі здивування. А про чоловіка, який здатен сховатися під жіночим псевдонімом, ніхто навіть не подумає — бо це суперечить усім ґендерним стереотипам!..
_сміюсь
В принципі, так і сталося. Те, що є явним — то це трійця переможців у номінації «Романи» за 2010 рік:
1 місце — Ярослава Бакалець;
2 місце — Тимур Литовченко;
3 місце — Дара Корній (Мирослава Замойська).
Всі троє переможців 2010 року використовували жіночі псевдоніми (вони оголошувалися на церемонії нагородження) — отже, в очах журі всі троє були умовними «жінками».
_сміюсь
По завершенні конкурсу мені довелось почитати враження членів тогорічного журі про конкурс. Отож можу впевнено сказати, що роман «Орлі, син Орлика» поставив усіх в тупик: бо члени журі завжди намагаються вгадати за літературним стилем рукопису, хто є справжнім автором. Іякщо дипломантів 2010 року ідентифікували доволі точно, то з переможцями було все навпаки. Жодного переможця 2010 року журі не ідентифікувало — в т.ч. й мене!!! Зокрема, після довгих дискусій вирішили, що роман «Орлі, син Орлика» написала Ірина Дмитришин:

завідувачка кафедри українських студій Інституту східних мов і цивілізацій (Париж)

Вона має філологічну освіту і реально живе в Парижі. Отож вирішили, що такий роман здатна написати тільки Ірина Дмитришин…

Дмитришин і Литовченко

А про мене ніхто навіть не подумав, хоч я вже був дипломантом «Коронації слова — 2006» за роман «Помститися імператору», де одна глава цілком присвячена Григорію Орлику, а в іншій він з'являється епізодично… Тому не можу сказати, що на конкурсі мене зовсім не знали. Швидше ґендерний фактор (жіноче псевдо) таки зіграв свою роль.
_сміюсь
Заради справедливості зазначу, що першими в цю гру почали грати жінки-письменниці ХІХ століття (Жорж Санд, Марко Вовчок та ін.), а я, а тепер також і Василь Добрянський (детективи він лублікує під псевдонімом «Борис Крамер»), зробили хід у відповідь, сховавшись на «Коронації слова» під жіночими псевдонімами.
_вибачаюсь
До речі, у мене з паном Василем є ще одна спільна риса, пов'язана з «Коронацією слова»… Але про це я дізнався випадково, по секрету. І це саме така річ, про яку патякати в Інтернеті не можна.
НЕ знаю, навіть, що і сказати! Трохи шокований!

Я вважав, що літературні твори оцінюються за літературними критеріями: цікавий сюжет, захоплююче написано, гарна мова…

А виявляється, що: "… бо члени журі завжди намагаються вгадати за літературним стилем рукопису, хто є справжнім автором. І якщо дипломантів 2010 року ідентифікували доволі точно, то з переможцями було все навпаки. Жодного переможця 2010 року журі не ідентифікувало — в т.ч. й мене!!!"
Я вважав, що літературні твори оцінюються за літературними критеріями: цікавий сюжет, захоплююче написано, гарна мова…

Літературні твори так і оцінюються, будьте певні! Тут є інша проблема. Відомий склад журі конкурсу:

Номінація «Пісенна лірика» — Злата Огнєвіч, Олександр Пономарьов, Юрій Нікітін, Едуард Приступа (гурт «Неділя»), Джамала, Ані Лорак, Олександр Злотник, Олександр Ярмола (гурт «Гайдамаки»), Ілларія, Анатолій Матвійчук, Павло Шилько («Гала радіо»), Дмитро Клімашенко, Анжеліка Рудницька, Фома («Мандри»), Катя Бужинська, Едуард Клім, Марія Бурмака, Анна Заклецька (гурт «Врода), Юрко Зелений, Тереза Франк, Наталя Валевська.
Номінація «П'єси» — Станіслав Мойсеєв, Павло Ар'є, Олександр Гаврош, Олена Бондарєва (науковець і письменниця), Ярослав Верещак (драматург), Ірина Савченко, Архипчук Сергій, Юров Павло, Богдан Бенюк, Наталія Сумська, Марк Бровун (Народний артист України), Богдан Струтинський.
Номінація «Кіносценарії» — Андрій Бенкендорф, Кшиштоф Зануссі, Віктор Андрієнко, Дмитро Сухолиткий-Собчук, Юлія Чернявська (кінокомпанія «FRESH PRODUCTION.UA», Альона Одноралова (Інтершкола), Володимир Тихий, Ігор Грабович, Василь Портяк (прозаїк), Борис Савченко (кінорежисер), Тарас Денисенко (кіноактор), Сергій Тримбач (кінознавець і кіносценарист), Володимир Войтенко, Ольга Самолевська (режисер), Олекса Росич (сценарист), Олександр Ігнатуша (кінорежисер).
Номінація «Твори для дітей» — Володимир Бризкін (Теза), Микола Мартинюк, Іван Малкович, Леся Вороніна (видавець, письменниця і журналіст).
Номінація «Романи» — Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Тамара Гундорова, Микола Жулинський, Світлана Скляр (Клуб Сімейного Дозвілля), Сімонова Елеонора (Нора-друк), Олександр Красовицький, Марина Олійник (чиказький часопис „Час і події), Олександра Коваль (Форум видавців).

Окрім того, в журі в різні роки входили інші фахівці — літературознавці (наприклад, Віктор Разживін), театральні режисери (наприклад, Віталій Малахов) та ін. Обов'язково в журі включають “золотих» переможців попереднього року. І останні члени журі — це подружжя Тетяна і Юрій Логуші. Повторюю: всі вони відомі, всі на виду…
_добре
Але!..
Журі працює з обмеженим колом рукописів.
Наприклад, з 5000-6000 рукописів, які щороку надходить на конкурс, половину складають романи. Отже, тільки романів надходить щороку (!) близько 2500-3000 штук.
В фінал же виходять 20 рукописів романів, з яких необхідно визначити 3 переможців + 7 дипломантів. Якщо є ще якісь достойні романи — вони можуть претендувати на спецвідзнаки, хоча до 2010 року такої практики не було, і спецвідзнаки розподілялися між переможцями і дипломантами. Але то вже справа десята…
Головне ж в тому що:
— відоме всім журі працює лише з «вершками» — з обмеженою кількістю рукописів;
— але вся проблема в тому, які експерти працюють на першому — попередньому етапі?!

Їх не знає ніхто!
Згідно з наявними відомостями, це можуть бути навіть студенти університетів — їхніх імен не дізнається ніхто й ніколи!!!
Єдине, що казали Логуші — що кожен конкурсний твір читають мінімум троє людей, по кожному рукопису виставляється інтегральна оцінка, а потім на основі цих оцінок відбираються твори-фіналісти…
А от чим користуються ці експерти першого рівня, як вони виставляють свої рейтинги — не відомо нікому…
Оце грандіозна проблема!
_стежу
І за перше десятиліття роботи конкурсу вона привела до появи спецвідзнаки "Вибір видавців". Бо часто виходило так, що нікому не відомі експерти першого рівня відсіювали сильні твори, яким виставлялися суперечливі оцінки — зате пропускали посередні твори, по яким складався консенсус. Вже в 2008 році (саме тоді, коли забракували мій роман «Орлі, син Орлика») читачі почали веселитися, коли той чи інший письменник заявляв: ось я надсилав цей роман на «Коронацію слова», а його забракували — а тепер він виданий більшим накладом і розходиться краще, ніж золотий переможець!..
Тому видавцям по завершенні конкурсу з 2009 року стали дозволяти переглядати відсіяні на першому етапі рукописи. І якщо видавець знаходить гідні — їм вручають відзнаку «Вибір видавця». Наприклад, ми з Оленою отримали таку відзнаку в 2012 році за роман «Пустоцвіт»:



А виявляється, що: "… бо члени журі завжди намагаються вгадати за літературним стилем рукопису, хто є справжнім автором. І якщо дипломантів 2010 року ідентифікували доволі точно, то з переможцями було все навпаки. Жодного переможця 2010 року журі не ідентифікувало — в т.ч. й мене!!!"

Перепрошую, але ж члени журі — це теж люди зі своїми слабкостями! От подивіться: до складу журі по номінації романи входять Світлана Скляр(видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля»), Елеонора Сімонова (видавництво «Нора-друк»), Олександр Красовицький (видавництво «Фоліо») — це професійні видавці, які можуть приблизно визначити авторів, книги яких вони вже видавали. Але ж те, що в призери регулярно виходять нікому невідомі автори, якраз і свідчить проти того, що члени журі загалом і видавці зокрема витягують «своїх»!!! Визначення справжнього авторства рукописів — це, швидше, своєрідна спортивна розвага.
_сміюсь
Повторюю: головна боротьба точиться на попередньому — першому етапі, коли нікому невідомі експерти обирають з 2000-3000 рукописів 20 штук фіналістів. От там шалена конкуренція!!! Бо там обирають 1 роман-фіналіст щонайменше із 100-150 рукописів. А можливо, буває й більше рукописів-претендентів на місце в фіналі…
16:44
+2
Золотий письменник — це лише в межах конкурсу Коронація слова , чи по всій Україні і за всі часи?
18:19 (відредаговано)
+2
По-перше, ця відзнака присуджується аж ніяк не в межах конкурсу. Наприклад, Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Юрій Логвин, Всеволод Нестайко, Юрій Винничук, Андрій Курков, Генрі Лайон Олді (Дмитро Громов та Олег Ладиженський), Андрій Валентинов (Андрій Шмалько), Роман Іваничук та інші ніколи не брали участі в конкурсі «Коронація слова» й навіть не планували брати такої участі.
З іншого боку, такі письменники, як Міла Іванцова, Люко Дашвар (Ірина Чернова), Дара Корній (Мирослава Замойська), Володимир Лис… та й Тимур Литовченко — чого вже там!.. і багато-багато інших «Золотих письменників України» серйозно піднялися саме завдяки «Коронації слова».
З третього боку, такі письменники, як Андрій Кокотюха й Василь Шкляр серйозно розкручувалися і без «Коронації слова» — тим не менш, в різний час вони надсилали на конкурс свої рукописи й отримали серйозні нагороди і на цьому конкурсі також…
Отож перше, що треба розуміти: відзнака «Золотий письменник України» не має жорсткої прив'язки до конкурсу «Коронація слова»!!!
_вибачаюсь
По-друге: сама ідеологія відзнаки «Золотий письменник України» суперечить ідеології конкурсу «Коронація слова»! Бо «Коронація слова» — це конкурс рукописів, а відзнака «Золотий письменник України» присуджується письменникові, у якого сукупний наклад книжок перевищив 100'000 примірників. Через це відзнаку «Золотий письменник України» присуджує окремий дорадчий комітет:

Олександр Афонін — президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів
Олена Бондарева — директор Гуманітарного інституту, доктор філологічних наук, професор
Тамара Гундорова — завідувач відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України
Олександра Коваль — президент Форуму видавців
Юрій Пероганич — генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України
Микола Сенченко — директор Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова», вчений у галузі соціальних комунікацій, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Оксана Сліпушко — заступник директора Інституту філології КНУ імені Шевченка, доктор філологічних наук, професор
Тарас Федюк — віце-президент Асоціації українських письменників, член Шевченківського комітету, почесний керівник Коронації слова, поет
Софія Філоненко — доцент кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Інституту філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університет, кандидат філологічних наук, літературознавець.

Єдині моменти, що поєднують «Коронацію слова» й відзнаку «Золотий письменник України» — це:
1. ідея як літературного конкурсу, так і спецвідзнаки належить подружжю Логушів та є плодом їхніх намагань здійняти «третю хвилю» сучасної української літератури (після «розстріляного Відродження» та «шістдесятників»);
2. як конкурс «Коронація слова», так і спецвідзнака «Золотий письменник України» — це приватна недержавна ініціатива.
Ось що їх єднає, власне.
Отож відповідаючи на твоє початкове запитання про «Золотого письменника України», можу сказати, що це:
1. не в межах «Коронації слова»;
2. по всій України;
3. по часу — лише в межах «третьої хвилі» сучасної української літератури.

UPD. Загалом, історія спецвідзнаки «Золотий письменник України» наступна. Роман Люко Дашвар «Село не люди» став срібним призером «Коронації слова — 2007», її ж роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «КС-2008», а роман «РАЙ.центр» отримав спецвідзнаку «Вибір видавців» на «КС-2009». І от ці твори настільки сподобались читачам, що їхній сукупний наклад станом на 2011 рік перевалив за 100'000 примірників. Успіх неймовірний, як для України!
_чудово
От тоді у подружжя Логушів та у Світлани Скляр з «КСД» виникла ідея спецвідзнаки «Золотий письменник України», прив'язаної до накладів книжок, а не до конкурсу рукописів. Більш того, останніми роками велися розмови про запровадження спецвідзнаки «Діамантовий письменник України» — для тих, у кого сукупні наклади книжок перевищили 1'000'000 примірників… Але з нагородженням останньої четвірки — Олександра Мороза, Михайла Шевченка, Леоніда Горлача й Василя Фольварочного стався скандал просто на церемонії «Коронації слова — 2018». Чи тоді, чи перед тим Світлана Скляр вийшла з дорадчого комітету і з видавництва «КСД»… Чому? Не знаю — щось там сталося… В усякому разі, цьогоріч «Золотого письменника України» не присвоїли нікому. Отож що буде з цією відзнакою далі — теж не можу сказати…
_не_знаю
А тим паче, не знаю, як посунулася ідея з гіпотетичним «Діамантовим письменником України».
08:30
+2
По часу — це третя хвиля. Це часи незалежної України?
Так.

Випадкові Дописи