До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Обмежувальні переконання

Обмежувальні переконання
Джерело матеріалу:

Що ж це за звір такий, і як він в нас проявляється? Чи можна йому опиратися? І якщо так, то як?


Перш за все варто зрозуміти, звідки беруться обмежувальні переконання.

Умовно наші переконання можна поділити на три типи.

Перший тип — це ті переконання, які були закладені ще в дитинстві. Вони, як правило, мають на нас найсильніше вплив, оскільки нерозривно пов'язані з нашою особистістю, з нашим самовідчуттям і самооцінкою.

  • «Я невдаха»;
  • «Я слинько і слабак»;
  • «Я ні на що не годжуся»;
  • «Все, за що б я не брався — все виходить погано»;
  • «Я ненормальний» і так далі.

Такі установки ми можемо отримувати в дитинстві від значущих для нас дорослих. Не те, щоб дорослі були якимись поганими і хотіли закласти в нас негативні переконання, просто їм ніхто не розповідав про те, який вплив їхні слова мають на дітей.

  • Чого ти плачеш, немов дівчисько?
  • Хлопцям не можна плакати. Хлопчики — сильні;
  • А нумо припини ревіти. Плачуть тільки слабаки;
  • Витри сльози, в нашій родині всі сильні, і ніхто нюні не розпускає;
  • Горе ти моє. Від тебе самі лише біди;
  • Давай швидше. Який же ти нерозторопний. Навмисно так робиш?
  • Ось як тітці Ірі з донькою пощастило. Не те, що мені;
  • Ото вже вродив. Ні тобі успіхів у навчанні, ні в музиці, ані в спорті. І що з тебе виросте взагалі?

Ось лише декілька прикладів установок, які ми могли отримати в дитинстві від своїх батьків, і які потім перейшли з нами в доросле життя у вигляді закоренілих переконань про самого себе.

Другий тип — це переконання, які ми отримуємо, вже безпосередньо перебуваючи в контакті з довколишніми людьми. І тут відбувається порівняння себе з іншими й як підсумок — знецінення. Формуються переконання такого плану:

  • У мене ніколи не вийде це зробити. У Маші всі дані для цього є: вона розумна, пробивна, цілеспрямована. А я що? — нуль без палички.

Таких переконань в нас завантажується дуже багато, бо постійно йде момент порівняння себе з соціумом. І найчастіше висновок ми робимо не на користь себе, тим самим ставлячи перед собою перешкоди на шляху досягнення цілей.

Третій тип — це переконання, які формуються з нерозуміння, що у кожного з нас існує своя картина світу, відмінна від інших. Є реальність, а є наше уявлення про цю реальність.

Наприклад, у нас може бути багато переконань щодо того, що всі люди повинні бути такими ж, як і ми: повинні так само мислити, мати такі ж цінності, повинні любити те ж, що і ми… Але в реальності все люди різні. І визнання того, що інша людина може і по суті має бути іншою, не такою як ми, — дозволяє прибрати багато обмежувальних переконань і допомагає налагоджувати відносини з людьми. І таке розуміння і прийняття закономірних речей дозволяє розширювати коло знайомств і спілкування.


Обмежувальні переконання — це просто наші ідеї, насправді. Але вони диктують умови, яких доводиться дотримуватись. Вони обмежують нас в мисленні, в поведінці, не дають йти назустріч бажаному.


І навіть в ті моменти, коли ми намагаємося щось змінити в житті, мозок починає відчайдушно опиратися і підсовує нам всілякі обмежувальні переконання. І часто у нього виходить збити нас з наміченого шляху.

Переконання завжди звучить як категорична заява. Така жорстка думка може бути спрямована як на себе, так і на інших людей.

Приклади обмежувальних переконань щодо себе:

  • Друга вища в 40 років. Та ви що? Мені вже пізно;
  • Знайти нову роботу в 50? Та ви смієтеся — мені вже якщо йти, то тільки на пенсію;
  • Відкрити свою справу? Ну ні, мені ще зарано. Я ще не все знаю, вмію. Мені ще повчитися треба...

Такі приклади заяв про самого себе не дозволяють нам досягати бажаних цілей, тим самим вони обмежують нас в наших можливостях.

Обмежувальні переконання про інших людей пов'язані з оцінною позицією і навішуванням ярликів з нашого боку. І знов-таки, ми виходимо з бачення лише своєї картини світу і з власного уявлення про те, якими люди повинні бути.

Приклади переконань про іншу людину:

  • Він тупий;
  • Вона стерво;
  • Він бабій;
  • Вона дурепа…

І фрази такі яскраві, гострі, що навіть не посперечаєшся з ними...

Що ж можна зробити, щоб послабити вплив обмежувальних переконань?

Насамперед необхідно ставити собі запитання, що перевіряють істинність судження:

  • Хто сказав, що в тебе не вийде?
  • А чому ти так вирішив?
  • За яким критерієм ти зрозумів, що не зможеш цього домогтися?
  • З чого ти взяв, що тобі запізно це зробити?
  • Як ти зрозумієш, що не зможеш, якщо не спробуєш?
  • Якщо він не такий розумний, як ти, чи означає це, що він «тупий»?
  • Якщо ти бачив один епізод з життя і не знаєш, чому людина так відреагувала, чи можеш ти говорити, що він «козел»?

Найчастіше мозку навіть нема чого вам відповісти на ці запитання. Бо немає ніяких обмежень, крім тих, що ми самі собі придумуємо. А чому ви раніше не помічали, що немає відповіді на ці запитання? — ви просто їх не задавали, ось і все. Ви не чинили спротив тому, що вам видавав мозок, просто брали на віру всі його судження і переконання.

Як змінити обмежувальні переконання?

1. Перше, що необхідно — це навчитися відловлювати переконання. Потрібно знайти їх і проаналізувати — вимикаємо автопілот, вмикаємо контроль. Коли ви стикаєтеся з дискомфортною ситуацією, з негативними почуттями — перевірте, чи не ховається за всім цим якесь переконання. Там, де присутнє обмежувальне переконання, завжди є певний дискомфорт, що супроводжується деструктивними почуттями.

2. Коли переконання знайдено, аналізуємо, коли вперше воно у вас з'явилося. Якщо була людина, яка навіяла вам цю думку, дайте відповідь на запитання:

  • Чи був цей чоловік компетентний в тому, про що говорив?
  • Через деякий час, його слова так само важливі для вас?
  • Що ви зараз про це думаєте?

3. Відповідаємо свідомо на наступні запитання:

  • Це переконання допомагає мені бути ефективним?
  • Це переконання допомагає мені бути щасливим?
  • Це переконання допомагає мені вибудовувати відносини?
  • Якщо я не відмовлюся від цього переконання, чого мені це коштуватиме? З якими наслідками я зіткнуся?
  • Чого це коштуватиме моїм близьким і дорогим людям?
  • Чи покращиться моє життя, якщо я поміняю своє переконання? Як я тоді себе почуватиму?
  • Я розумію, що хочу змінити переконання. Як тоді звучатиме моє нове (альтернативне) переконання?

4. Починаємо усвідомлено впроваджувати нове переконання в життя.

І тут, звісно, слід запастися терпінням, бо для того, щоб перебудувати мислення і відмовитися від стереотипного і шаблонного мислення, потрібен час. Але результат вам однозначно сподобається. Отож вперед — дійте. І пам'ятайте, що все залежить тільки від вас.

Ольга Маргієва,
практикуючий психолог, сімейний консультант, коуч, ігропрактик

+1
155
RSS
17:45 (відредаговано)
+1
Днями я оприлюднив переклад статті "Що обмежують обмежувальні переконання", а сьогоднішній матеріал поданий в розвиток теми. Могло здатися, нібито я випадково — буквально знічев'я взявся за цю тему…
Аякже — випадково! _соромлюсь Зовсім ні, виявляється…
В той день, коли я їздив до Коростеня на літературне свято "Просто на Покрову", у нас відбувалася зустріч колишніх однокурсників по КПІ. Через низку несприятливих обставин ми з Оленою заздалегідь відмовилися від участі в цій зустрічі. Водночас, на неї приїхали люди з інших міст — ті, які раніше не приїжджали до Києва. Двоє дівчат зупинилися на постій у моєї мами. Природно, вони були спантеличені тим, що їхній однокурсник-технар раптом виявився не останнім в Україні письменником… Отож мама їм розповіла про те, як я починав. Зокрема — як вони з татом накинулись на мене, коли я тільки спитав, чи може з мене вийти письменник… Ось вам натуральні обмежувальні переконання, які намагалися прищепити мені в дитинстві!
_сміюсь
Можу лише підтвердити, що в матеріалі в цілому вірно описаний длях подолання цих обмежувальних переконань.
20:10 (відредаговано)
+2
Стереотипне мислення, шаблонне мислення — відомі означення. А от нате вам нове: автопілотне мислення. Що ж це за мислення? Воно ніби дозволяє уникати катастроф в життєвому польоті.
Ось тобі приклад, як Масяня «на автопілоті» робила каву:

А от нате вам нове: автопілотне мислення. Що ж це за мислення? Воно ніби дозволяє уникати катастроф в життєвому польоті.


Нічого нового, друже Анатолію _підморгування
Старе, як світ! Автопілотне мислення, це коли приймеш грамів 600… І на автопілоті вирушаєш додому через усе місто. Наприклад, з лівого берега на Куренівку. Пілотне завдання: пройти фейс- і дух- контроль в метро, доїхати до Хрещатика, перейти на Куренівську лінію (по дорозі не наскочити на пильну чергову чи міліціонера), вийти на Оболоні, дійти до автобуса, доїхати до Куренівки, доплентатися до свого будинку, в напівтемряві сходів попасти ключем в замочну скважину, зайти в квартиру, акуратно роздягтися, помити ноги і тихенько заповзти під ковдру, під крильце любої дружини. Завдання виконане, автопілот вимикається. І ти спокійно засинаєш!

Випадкові Дописи