До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

«Тотальна війна – найкоротша війна!» Частина_I

«Тотальна війна – найкоротша війна!» Частина_I

Кремлівська пропаганда і спецслужби постійно вкидають в інформаційний простір України різні проекти капітуляції України: від визнання квазіугрупувань ЛНР-ДНР до відмови від окупованих територій Луганської і Донецької областей (ОРДЛО).

Це спонукало мене кинути погляд на трагічний період європейської історії і Німецько-радянської війни 1941-1945 років. І тоді, і зараз агресор був той же самий: Радянський Союз – Російська Федерація!

Ця промова доктора Йозефа Геббельса була виголошена після великої поразки під Сталінградом. Здавалося, що необхідно говорити про необхідність на якихось більш-менш сприйнятливих умовах закінчити війну… Німецький народ жив по картковій системі, в умовах жорстких обмежень. Німецький народ поніс жертви в сотні і сотні тисяч воїнів, що полягли на безкрайніх полях сталінської Росії.

Але німецький народ не бажав капітуляції, він бажав перемоги над сталінським режимом!


Йозеф Геббельс: Пробудися, народ, і нехай гряне буря!

Послана в Берлін 31 січня 1943 року з підвалу універмагу на колишній площі Героїв революції, в центрі зруйнованого Сталінграда, радіограма командування Шостої армії закінчувалася словами: «Вислухавши звернення Фюрера в нашому бункері, ми одностайно підняли руки для німецького вітання, можливо, в останній раз». Армія капітулювала.

Був оголошений триденний державний траур. За розпорядженням Геббельса газети вийшли в чорних рамках. Радіопередачі починалися з глухого барабанного бою.

«Фюрер надіслав до мене Бормана, щоб обговорити всебічно питання про тотальну війну. При всій серйозності обговорюваної теми для мене це – справжній тріумф: я констатую, що всі мої думки і побажання, які я невпинно висуваю ось уже півтора року, тепер одним поштовхом належить втілити в дійсність», – записав Йозеф Геббельс у своєму щоденнику.

14 лютого міністр пропаганди надиктував перші начерки промови, яка повинна була стати справжнім шедевром. І сьогодні вона вважається найбільш відомою промовою Геббельса. Він неодноразово переробляв текст і деякі занадто гострі моменти промови пом'якшив. Фрагменти, що стосуються зовнішньополітичних питань, він обговорив з дипломатами Вильгельмштрассе. У цей день все повинно було пройти без сучка і задирки.

Грандіозний пропагандистський захід у Палаці спорту почався о п'ятій годині вечора18 лютого. У залі знаходилося 14 тисяч осіб. Широкий прохід, трибуна, прапори зі свастикою, гасло на всю стіну над головою оратора: «Тотальна війна – найкоротша війна!»

Геббельс енергійно і з рішучим виразом обличчя підійшов до трибуни і почав свою знамениту промову, яка тривала 109 хвилин…



Всього лише три тижні тому я прочитав з цього місця прокламацію Фюрера з приводу 10-ї річниці нашого приходу до влади, після чого виступив зі зверненням до вас і до німецького народу. Криза, з якою ми зіткнулися на східному фронті, досягла свого апогею. Незважаючи на тяжкі біди, з якими наш народ зіткнувся в битві на Волзі, 30 січня ми зібралися на масовому зібранні, щоб показати нашу єдність, одностайність і тверде бажання подолати труднощі, з якими ми зіткнулися на четвертому році війни.

У мене і, мабуть, у всіх вас, було дуже хвилююче відчуття від того, що під час нашого численного зібрання тут, в Палаці спорту, ми були з'єднані по радіо з останніми героїчними бійцями. Вони передали нам по радіо, що вони чули прокламацію Фюрера і, напевно, останній раз у своєму житті разом з нами підняли руки в німецькому привітанні і співали національний гімн.

Який приклад подали німецькі солдати в цю велику епоху! І яке зобов'язання накладає це на всіх нас, особливо на весь німецький тил! Сталінград був і залишається великим сигналом тривоги, який подає доля німецькому народові! Народ, у якого є сили пережити і подолати таке нещастя, і при цьому ще почерпнути з цього додаткові сили, непереможний. У моїй промові до вас і до німецького народу я згадаю героїв Сталінграда, які накладають на мене і на всіх вас глибоке зобов'язання.



Я не знаю, скільки мільйонів людей слухає мене по радіо в цей вечір – в тилу і на фронті. Я хочу звернутися до всіх вас з глибин мого серця і торкнутися глибини ваших сердець. Я вважаю, що весь німецький народ гаряче цікавить, що я скажу сьогодні ввечері. Тому я буду говорити з усією серйозністю і відкритістю, як того вимагає дана хвилина. Німецький народ – пробуджений, вихований і навчений націонал-соціалізмом, – в стані винести всю правду. Він знає всю серйозність становища, і тому його керівництво може вимагати від нього необхідних жорстких і навіть найжорстокіших заходів. Ми, німці, озброєні на випадок слабкості і нерішучості. Удари і нещастя війни тільки дадуть нам додаткові сили, тверду рішучість, а також духовну і бойову волю для подолання всіх труднощів і перешкод з революційним натиском.

Зараз не час питати, як все це сталося. Це може почекати, до тих пір поки німецький народ і весь світ не пізнає повну правду про нещастя останніх тижнів, про його глибоку і доленосну значимість. Героїчні жертви наших солдатів в Сталінграді мали глибоке історичне значення для всього східного фронту. Вони не були марними, і майбутнє покаже чому.

Коли я перескакую через минуле і дивлюся вперед, я роблю це навмисно. Час не чекає! Часу на непотрібні дискусії більше не залишилося. Ми повинні діяти негайно, ретельно і рішуче – так, як завжди діяли націонал-соціалісти.

Саме так діяв наш Рух з самого свого зародження під час безлічі криз, з якими він стикався і які він долав. Націонал-соціалістична держава також діяла рішуче, коли їй загрожувала небезпека. Ми не ведемо себе як страус, який зариває голову в пісок, щоб не бачити небезпеки. У нас вистачає сміливості для того, щоб дивитися небезпеці прямо в обличчя, щоб холоднокровно і нещадно вживати необхідних заходів і потім переходити до рішучих дій з високо піднятою головою. І як Рух, і як народ, ми завжди були на висоті, коли нам була необхідна фанатична, рішуча воля для подолання та усунення небезпеки; сила характеру, здатна подолати будь-які перешкоди; глибока рішучість для досягнення нашої мети і залізне серце, здатне витримати будь-яку внутрішню і зовнішню битву. Так буде і сьогодні. Моє завдання – представити вам неприкрашену картину ситуації, що склалася, а також зробити жорсткі висновки, які будуть служити керівництвом до дії для німецького уряду, так само як і для німецького народу.

На сході ми зіткнулися з серйозним військовим викликом. Криза на даний момент дуже широка, багато в чому схожа, але не ідентична з кризою минулої зими. Пізніше ми поговоримо про причини. Зараз же ми повинні прийняти все як є і знайти, і застосувати шляхи і способи для того, щоб знову змінити ситуацію на нашу користь. Ні в якому разі не можна заперечувати серйозність ситуації. Я не хочу, щоб у вас склалося хибне уявлення про стан справ, яке може привести до помилкових висновків і дати німецькому народові помилкове відчуття безпеки, що за нинішньої ситуації більш ніж недоречно.

Буря, що насувається цієї зими на наш древній континент зі степів, затьмарює собою весь колишній людський і історичний досвід. Німецька армія і її союзники – це єдино можливий захист. У своїй прокламації від 30 січня Фюрер в серйозній і чарівній манері запитав: що стало б з Німеччиною і Європою, якщо б 30 січня 1933 року замість націонал-соціалістів до влади прийшов буржуазний або демократичний уряд? Яка небезпека би за цим з’явилася – швидше, ніж ми могли тоді очікувати, – і що б ми їй протиставили? Десяти років націонал-соціалізму було більш ніж достатньо, щоб показати німецькому народові всю серйозність небезпеки, яку більшовизм представляє на сході. Тепер всім зрозуміло, чому ми так часто говорили про боротьбу з більшовизмом на наших партійних з'їздах в Нюрнберзі. Ми гучним голосом застерігали наш німецький народ і весь світ, сподіваючись вивести західну цивілізацію з паралічу волі і духу. Ми намагалися відкрити їм очі на страшну небезпеку, що виходить від східного більшовизму, який піддав майже 200-мільйонний народ терору євреїв і готувався до агресивної війни проти Європи.



Коли Фюрер наказав армії атакувати 22 червня 1941 року схід, ми всі знали, що це буде вирішальна битва цієї великої боротьби. Ми знали ризики і труднощі. Але ми також знали, що ризики і труднощі з часом збільшуються, а не зменшуються. Було без двох хвилин опівночі. Подальше вичікування запросто могло призвести до знищення Рейху і повної більшовизації європейського континенту.

Не дивно, що через найсуворішу секретність більшовицького уряду і вжитих ним заходів, що вводили в оману, ми не змогли належним чином оцінити військовий потенціал Радянського Союзу. Тільки зараз ми бачимо його справжні масштаби. Саме тому боротьба, яку наші солдати ведуть на сході, перевершує по своїй суворості, за своїми ризиками і труднощами всю людську уяву. Вона вимагає від нас повної народної мощі. Це загроза Рейху і європейському континенту, яка відсуває в тінь всі колишні загрози. Якщо ми зазнаємо невдачі, ми провалимо нашу історичну місію. Все, що ми будували і робили в минулому, меркне перед обличчям цього колосального завдання, що стоїть безпосередньо перед німецькою армією, так само як і перед усім німецьким народом.

Я звертаюся насамперед до світової громадськості і проголошую три тези щодо нашої боротьби з більшовицькою загрозою на сході.

Перша теза: якби німецька армія була не в змозі знищити загрозу зі сходу, Рейх упав би перед більшовизмом, а незабаром після нього – і вся Європа.

Друга: тільки німецька армія, німецький народ і їх союзники можуть врятувати Європу від цієї загрози.

Третя: нам загрожує небезпека. Ми повинні діяти швидко і рішуче, або ж буде занадто пізно.

Розглянемо першу тезу. Більшовизм завжди відкрито проголошував свою мету: принести революцію не тільки в Європу, але і на весь світ, і вкинути його в більшовицький хаос. Ця мета була очевидна з самого народження більшовицького Радянського Союзу; вона була ідеологічною і практичною метою політики Кремля. Немає ніяких сумнівів, що чим ближче Сталін та інші радянські лідери підходять до виконання своїх цілей по руйнуванню всього світу, тим сильніше вони намагаються їх приховати. Але нас не обдурити. Ми не з тих боязких особистостей, які як загіпнотизований кролик чекають, поки їх не проковтне пітон. Ми вважаємо за краще своєчасно розпізнавати небезпеку і вживати дієвих заходів. Ми бачимо наскрізь не тільки теорію більшовизму, а й його практику, оскільки ми мали великі успіхи в цьому плані в нашій внутрішній боротьбі. Кремлю нас не обдурити. У нас було в розпорядженні чотирнадцять років нашої боротьби за владу і ще десять років після цього, щоб викрити його наміри і його безсоромну брехню.

Мета більшовизму – всесвітня єврейська революція. Вони хочуть увергнути Рейх і Європу в хаос, використовуючи наступні за цим безнадію і відчай, щоб встановити свою міжнародну, що ховається за маскою більшовизму, капіталістичну тиранію.

Можна навіть не говорити, що це означатиме для німецького народу. Більшовизація Рейху означатиме ліквідацію всієї нашої інтелігенції і всього нашого керівництва, а також більшовицько-єврейське поневолення наших робітників. У Москві займаються пошуком робітників для відправки на примусові роботи в сибірську тундру, як сказав Фюрер у своїй прокламації за 30 січня.

Це пряма загроза існуванню всіх європейських держав. Не варто думати, що більшовизм зупиниться на кордонах Рейху, якщо він переможе. Мета його агресивної політики і агресивних воєн – це більшовизація всіх країн і народів в світі. Оскільки ми бачимо такі неприкриті наміри, то нас не запаморочити газетними заявами з Кремля або гарантіями з Лондона і Вашингтона. Ми знаємо, що на сході ми маємо справу з пекельною політичною чортівнею, яка не визнає норм, що визначають відносини між народами і державами. Коли, наприклад, лорд Бівербрук каже, що Європу потрібно віддати Радам, або коли ведучий американо-єврейський журналіст Браун цинічно додає, що більшовизація Європи зможе вирішити всі проблеми континенту, ми знаємо, що у них на думці. Європейські держави стоять перед величезною проблемою. Захід в небезпеці. І не має значення, чи усвідомлюють це їхні уряди і інтелектуали чи ні.

Як би там не було, німецький народ не бажає схилятися перед лицем цієї небезпеки. Позаду радянських дивізій, які наближаються, ми бачимо єврейські загони по знищенню, а позаду них – терор, привид масового голоду і повну анархію. Міжнародне єврейство – це диявольська розкладаюча закваска, яка отримує цинічне задоволення від того, що вона втягує світ у глибокий хаос і руйнує стародавні культури, в створенні яких вона не брала жодної участі.

Ми також усвідомлюємо нашу історичну відповідальність. Двохтисячолітня західна цивілізація в небезпеці. Переоцінити небезпеку просто неможливо. Показовим є те, що коли хтось називає її по імені, міжнародне єврейство в усьому світі починає голосно протестувати. Ситуація в Європі зайшла настільки далеко, що небезпека не може називатися небезпекою, якщо причиною її служать євреї.

Це, однак, не заважає нам робити потрібні висновки. Саме це ми робили в наших колишніх внутрішніх битвах. Демократичне єврейство «Берлінер Тагеблатт» і «Фоссіше цайтунг» грало на руку єврейству комуністичному, применшуючи і занижуючи зростаючу небезпеку, а також заколисуючи наш народ, якому загрожувала небезпека, і знижуючи його здатність до опору. Ми знали, що якщо небезпеку не знищити, мільйони німців опиняться у владі голоду, злиднів і примусової праці. Ми знали, що наша частина світу може впасти і поховати під своїми руїнами давню спадщину Заходу. Така небезпека, яка загрожує нам сьогодні.

Моя друга теза: тільки Німецький Рейх і його союзники в змозі впоратися з цією небезпекою. Деякі європейські народи, включаючи Англію, вважають, що вони достатньо сильні для того, щоб чинити ефективний опір більшовизації Європи, якщо справа дійде до цього. Ця думка вкрай несерйозна, і її навіть не треба спростовувати. Якщо навіть найсильніша військова міць в світі не може знищити загрозу більшовизму, хто тоді зможе це зробити? [Крики із залу: «Ніхто!»]

У нейтральних європейських держав немає ні потенціалу, ні військових засобів, ні духовної кріпості для того, щоб надати більшовизму хоч якийсь опір. Варварські дивізії більшовизму зметуть їх за кілька днів. У столицях середніх і малих європейських держав втішають себе тією думкою, що проти більшовизму треба озброюватися духовно [Сміх в залі…]. Це нагадує мені про заяви буржуазних партій в 1932 році, які думали, що вони зможуть боротися і виграти битву з комунізмом за допомогою духовної зброї. Це також було настільки безглуздо, що навіть не треба було спростовувати. Східний більшовизм – це не тільки теорія тероризму, це ще й практика тероризму. Він прагне до своєї мети з диявольською ґрунтовністю і послідовністю, використовуючи всі ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, незважаючи на добробут, процвітання або внутрішній світ народів, які він безжально пригнічує.

Що будуть робити Англія і Америка, якщо Європа, не дай Бог, впаде перед більшовизмом? Чи стане Лондон переконувати більшовизм зупинитися біля Ла-Маншу? Я вже говорив, що у більшовизму є іноземні легіони у вигляді компартій у всіх демократичних державах. Жодна з цих держав не може вважати, що має щеплення від внутрішнього більшовизму. На недавніх додаткових виборах в палату громад [Нижню палату британського парламенту – В.Ф.] незалежний, тобто комуністичний, кандидат набрав 10.741 голос з 22.371. Це сталося в окрузі, який до цього вважався оплотом консерваторів. За короткий термін 10 тисяч виборців, тобто майже половина, впали здобиччю комуністів.

Це доводить, що в Англії також присутня більшовицька небезпека, і вона не зникне тільки тому, що її будуть ігнорувати. Ми не віримо жодним територіальним обіцянкам, які може дати Радянський Союз. Більшовизм встановив ідеологічні, так само як і військові кордони, які становлять загрозу для всіх держав. У світу більше немає колишнього вибору: повернутися до старої роздробленості або прийняти для Європи новий порядок під керівництвом країн Осі. Єдиний вибір на даний момент – це жити під захистом країн Осі або в більшовицькій Європі.

Я твердо переконаний, що у скиглячих лондонських лордів і архієпископів немає ні найменшого наміру чинити опір більшовицькій загрозі, яка виникне в тому випадку, якщо радянська армія вступить в Європу. Єврейство настільки глибоко заразило англосаксонські держави – і духовно, і політично, – що у них зникла здатність бачити небезпеку. В СРСР єврейство ховається під личиною більшовизму, а в англосаксонських державах – під личиною плутократичного капіталізму. Євреї – фахівці з мімікрії. Вони присипляють народи- «господарі», паралізуючи їх волю до опору. [Крики із залу: «Ми відчули це на собі!»] Проведений нами аналіз даного питання привів до висновку про те, що співпраця між міжнародною плутократією і міжнародним більшовизмом – це зовсім не протиріччя, а ознака глибокої подібності. Рука псевдо цивілізованого єврейства Західної Європи потискує руку єврейства східних гетто через голову Німеччини. Європі загрожує смертельна небезпека.

Я не тішу себе надією, що мої зауваження хоч якось вплинуть на громадську думку в нейтральних і, вже тим більше, у ворожих державах. У мене немає такої мети і такого наміру. Я знаю, що з огляду на труднощі на східному фронті, які долаються нами, завтрашня англійська преса люто накинеться на мене з обвинуваченням в тому, що я став подумувати про мир [Гучний регіт в залі…]. Це не відповідає дійсності. Ніхто в Німеччині більше не думає про боягузливий компроміс. Весь народ думає тільки про сувору війну. Однак, будучи виразником думки провідної нації на континенті, я маю повне право називати небезпеку небезпекою, якщо вона загрожує не тільки нашій країні, але і всьому континенту. Ми, націонал-соціалісти, просто зобов'язані сповістити про спробу міжнародного єврейства увергнути європейський континент в хаос і попередити про те, що в більшовизмі єврейство має терористичну військову міць, небезпеку якої просто не можна переоцінити.

Моя третя теза – це те, що небезпека загрожує саме зараз. Параліч західноєвропейських демократій перед смертельною небезпекою, що загрожує їм, просто жахливий. Міжнародне єврейство робить все, що може, щоб посилити цей параліч. У дні нашої боротьби за владу в Німеччині єврейські газети намагалися приховати небезпеку, поки націонал-соціалізм не пробудив народ. Сьогодні те ж саме відбувається в інших країнах. Єврейство в черговий раз постає як втілення зла, моторний демон розкладання і носій міжнародного хаосу, що руйнує культуру.

Це, до речі, пояснює нашу послідовну політику щодо євреїв. У єврейство ми бачимо пряму загрозу всім державам. Нам все одно, що роблять інші народи щодо цієї небезпеки. Однак те, що ми робимо для нашого власного захисту, – це наша особиста справа, і ми не потерпимо заперечень ні з якого боку. Єврейство – це заразна інфекція. І нехай ворожі держави лицемірно протестують проти наших анти єврейських заходів і ллють з цього приводу крокодилячі сльози – ми не перестанемо робити те, що вважаємо за необхідне. У будь-якому випадку, Німеччина не збирається вставати на коліна перед цією небезпекою; навпаки, вона готова піти на найрадикальніші заходи, якщо в цьому виникне необхідність. [Після цієї фрази міністр кілька хвилин не може продовжувати виступ через спів присутніми патріотичної пісні.]

Військові виклики, з якими Рейх стикається на сході, є центром всього. Війна механізованих варварів з Німеччиною і Європою досягла своєї кульмінації. Чинячи опір страшній і безпосередній загрозі зі зброєю в руках, німецький народ і його союзники по країнам Осі виконують, в прямому сенсі цього слова, європейську місію. Нашу хоробру і справедливу боротьбу з цією світовою чумою не зупинити криками міжнародного єврейства, що лунають в усьому світі. Вона може і повинна закінчитися тільки перемогою. [В залі чути гучні вигуки: «Німецькі чоловіки, до зброї! Німецькі жінки, до роботи!»]

Трагічна Сталінградська битва є символом героїчного, мужнього опору бунту степів. Вона має не тільки військове, але і розумове та духовне значення для німецького народу. Тут наші очі вперше побачили справжню суть війни. Ми більше не хочемо тішити себе помилковими надіями і ілюзіями. Ми хочемо сміливо дивитися фактам в обличчя, якими б впертими і грізними вони не були. Історія нашої партії і нашої держави доводить, що побачена небезпека – подолана небезпека. Важкі битви на сході, які нас чекають, будуть вестися під знаком цього героїчного опору. Для цього будуть потрібні неймовірно великі зусилля наших солдатів і нашої зброї. На сході йде безжалісна війна. Фюрер мав рацію, коли сказав, що по її закінченню не буде переможців і переможених, а будуть живі і мертві.

Німецький народ прекрасно це знає. Його здорові інстинкти допомагали йому долати щоденне сум'яття перед лицем розумових і духовних труднощів. Ми знаємо, що бліцкриг в Польщі і кампанія на заході мали тільки мале значення для битви на сході. Німецький народ бореться за все, що у нього є. Ми знаємо, що німці відстоюють все найсвятіше, що у них є: свої сім'ї, своїх жінок і дітей, свою прекрасну і незайману природу, свої міста і села, свою двохтисячолітню культуру – все, заради чого дійсно варто жити.

Більшовизм, зрозуміло, анітрохи не дорожить нашим народним надбанням, і він не буде піклуватися про нього, якщо раптом опанує їм. Наочний тому приклад – його власний народ. За останні 25 років Радянський Союз збільшив військовий потенціал більшовизму до небаченого рівня, і ми його невірно оцінили. У Росії на службі у терористичного єврейства знаходиться 200-мільйонний народ. Єврейство цинічно використовувало свої методи для того, щоб перетворити незворушну міцність російського народу в смертельну небезпеку для цивілізованих народів Європи. На сході в боротьбу залучений весь народ. Чоловіки, жінки і навіть діти не лише трудяться на військових заводах, але і безпосередньо беруть участь у війні. 200 мільйонів людей живуть під ярмом ГПУ, частково будучи бранцями диявольською ідеології, частково – бранцями абсолютної дурості. Армади танків, з якими ми зіткнулися на східному фронті, є результатом 25 років соціального безправ'я і злиднів більшовицького народу. Нам потрібно відповісти аналогічними заходами, якщо ми не хочемо програти.

Я твердо переконаний, що нам не подолати більшовицьку загрозу, якщо ми не станемо використовувати аналогічні, (але не ідентичні!) методи. Німецький народ зіткнувся з найсерйознішим викликом війни, а саме з необхідністю знайти в собі рішучість використовувати всі наші ресурси для захисту всього того, що у нас є, і всього того, що нам знадобиться в майбутньому.

Тотальна війна – це вимога даної хвилини. Ми повинні покласти край тому буржуазному відношенню, яке ми так часто спостерігали в цій війні: помийте мені спинку, але так, щоб мене не намочити! [Кожну фразу зустрічають зростаючі оплески і схвалення.] Нам загрожує гігантська небезпека. І зусилля, з якими ми її зустрінемо, повинні бути настільки ж гігантськими. Настав час зняти лайкові рукавички і скористатися кулаками. [Гучні вигуки схвалення. Спів з балконів і партеру говорить про повне схвалення присутніх.] Ми більше не можемо безтурботно і не в повну силу використовувати наш військовий потенціал у себе вдома і в тій значній частині Європи, яку ми контролюємо. Ми повинні використовувати всі наші ресурси, причому настільки швидко і ретельно, наскільки це можливо з організаційної та практичної точок зору. Непотрібні клопоти зовсім недоречні. Майбутнє Європи повністю залежить від нашого успіху на сході. Ми готові відстояти Європу. У цій битві німецький народ проливає свою найціннішу національну кров. Інша частина Європи повинна хоча б допомагати нам. І, судячи з безлічі серйозних голосів, що лунають в Європі, одні це вже усвідомили. Інші все ще чогось чекають. Але їм на нас не вплинути. Якби небезпека загрожувала тільки їм одним, ми б сприйняли їх небажання як сущу нісенітницю, що не варта уваги. Однак небезпека загрожує всім нам, і кожен з нас повинен внести свою лепту. Ті, хто сьогодні цього не розуміє, завтра будуть уклінно дякувати нас за те, що ми сміливо і рішуче взялися за справу.

Нас абсолютно не турбує те, що наші вороги за кордоном стверджують, ніби наші методи ведення тотальної війни нагадують методи більшовизму. Вони лицемірно стверджують, що це означає, що з більшовизмом взагалі не треба боротися. Однак питання тут не в методі, а в цілі, а саме в усуненні небезпеки. [Оплески, що тривають кілька хвилин.] Питання не в тому, чи хороші наші методи або погані, а в тому, наскільки вони успішні. Націонал-соціалістичний уряд готовий використовувати будь-які способи. І нам плювати, якщо хтось проти. Ми не маємо наміру послаблювати військовий потенціал Німеччини заходами, що підтримують високий, майже як в мирний час, рівень життя для певного класу, і тим самим наражати на небезпеку нашу військову економіку. Ми добровільно відмовляємося від значної частини нашого рівня життя, щоб посилити нашу військову економіку настільки швидко і грунтовно, наскільки це можливо. Це не самоціль, а засіб до мети. Після війни наш соціальний рівень життя буде ще вище. Нам не треба імітувати більшовицькі методи, оскільки наші люди і лідери кращі, ніж у них, і це дає нам величезну перевагу. Однак події показали, що нам потрібно працювати набагато більше, ніж ми працювали до сих пір, щоб остаточно повернути війну на сході в нашу користь.

Як, між іншим, показали незліченні листи з тилу і фронту, з цим згоден весь німецький народ. Всі розуміють, що якщо ми програємо, то все буде знищено. Народ і керівництво мають намір прийняти найрадикальніші заходи. Широкі робочі маси нашого народу зовсім не незадоволені тим, що наш уряд занадто жорсткий. Якщо вони чимось невдоволені, так тільки тим, що він занадто м'який. Запитайте у будь-якого в Німеччині, і він вам скаже: найрадикальніше – це всього лише досить радикальне, і саме тотальне – це всього лише досить тотальне для того, щоб здобути перемогу.

Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, перебувають у повній згоді з бажаннями німецького народу – як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети – перемоги. [Бурхливі оплески.]

Це, природно, означає, що ноша повинна розподілятися порівну. [Гучні схвалення.] Ми не можемо миритися з тією ситуацією, при якій тягар війни несе більша частина народу, в той час як його мала, пасивна частина намагається ухилитися від тягаря і відповідальності. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які нам ще тільки належить прийняти, будуть наповнені духом націонал-соціалістичної справедливості. Ми не звертаємо уваги на клас або положення в суспільстві. Багаті і бідні, люди з вищих і нижчих шарів суспільства повинні розподіляти ношу порівну. Всі повинні виконувати свій обов'язок в цю важку хвилину – хочуть вони того чи ні. І ми знаємо, що народ це повністю схвалює. Вже краще зробити занадто багато, ніж занадто мало, аби тільки це привело до перемоги. Ще жодна війна за всю історію не була програна через занадто велику кількість солдатів або зброї. Зате багато війн були програні через те, що мало місце протилежне.

Настав час змусити ледарів працювати. [Бурхливі оплески.] Їх потрібно вивести зі стану спокою і комфорту. Ми не можемо чекати, поки вони порозумнішають. Тоді вже може бути запізно. Сигнал тривоги повинен прозвучати для всього народу. За роботу повинні взятися мільйони рук по всій країні. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які ми приймемо зараз і про які я буду говорити трохи пізніше в цій же промові, є критичними для всього нашого суспільного та приватного життя. Окремій людині, можливо, доведеться піти на великі жертви, але вони ніщо в порівнянні з тими жертвами, на які їй доведеться піти, якщо її відмова призведе нас до страшної національної катастрофи. Краще діяти своєчасно, ніж чекати, коли хвороба пустить коріння. І не треба скаржитися на лікаря або подавати на нього до суду через тілесні ушкодження. Адже він ріже не для того, щоб вбити пацієнта, а для того, щоб врятувати його життя.

Дозвольте мені ще раз підкреслити, що чим більші жертви, на які повинен піти німецький народ, тим більша необхідність справедливо їх поділити. Саме цього хоче народ. Ніхто не проти того, щоб покласти на себе навіть найважчий тягар війни. Однак народ сильно обурюється, коли хтось намагається ухилитися від свого тягаря. Моральний і політичний обов'язок націонал-соціалістичного уряду – перешкоджати таким спробам, якщо необхідно – за допомогою драконівських покарань. [Гучні схвалення.] М'якість тут абсолютно недоречна; згодом вона тільки призведе до сум'яття народних почуттів і народних відносин, що буде представляти серйозну небезпеку для бойового духу нашого суспільства.

Далі буде...



+2
84
RSS
07:48 (відредаговано)
+3
Прочитав. Дякую. Завдяки тій тотальний війні мої батько й мати (обоє 1924 р. н.) були вивезені в Німеччину у травні 1943 року. Два роки мук і рабської праці. Ніщо не допомогло німцям.
19:44 (відредаговано)
+3
Завдяки тій тотальний війні мої батько й мати (обоє 1924 р. н.) були вивезені в Німеччину у травні 1943 року. Два роки мук і рабської праці.


Друже Анатолію, а в колгоспах 1930-х — 1940-х років була райська праця!? Твої батьки чудом вижили в Голодомор!
04:37
+3
То теж була тотальна війна совєтів проти народу у мирний час.
19:36 (відредаговано)
+3
Друже Анатолію!
Праця твоїх батьків була їх посильним внеском у боротьбу проти сталінського режиму!

P.S.
Якщо твої батьки з Київської області, і якщо ти бажаєш (!), то повідом мені в приват їх анкетні дані і точне місце проживання до від'їзду на роботу в Німеччину. Я якраз працюю з листами остарбайтерів, які були захоплені наступаючою Червоною Армією у 1943 році, і до рідних в Україні не дійшли. Подивлюся щодо твоїх батьків.
03:31 (відредаговано)
+3
Ось такі дані: Висота Михайло Денисович і Висота Горпина Степанівна, обоє 1924 р.н. в листопаді. Забрані в Німеччину у травні 1943 р. із села Красне-1 Обухівського району Київської області. Перебували у Німеччині, Вестфалії, округ Уна, село Гемерде. Мати повернулася додому у грудні 1945 р. А батька забрали на Урал у трудармію на лісоповал.
Добре, друже. На наступному тижні пошукаю.
Питання Анатолію: твої батьки були вже у шлюбі, коли їх забрали у Німеччину? Якщо ні, то яке дівоче прізвище твоєї матері?
20:05 (відредаговано)
+2
Друже Анатолію, фільтраційну справу твого батька я сьогодні розшукав, і ти з нею зможеш ознайомитися! Подробиці — в приваті!

Як дівоче прізвище твоєї матері, бо по даних, які ти мені надав, такої жінки в картотеці немає!?

Пиши в приват!

Випадкові Дописи