До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

12 пунктів щодо ОРДЛО

12 пунктів щодо ОРДЛО

Шановні добродії!

На тлі так званого «Мінського процесу», в якому виникає то так звана «формула Штайнмаєра», то додаткові умови від України… то одне, то інше — а віз і нині там...

Коротше кажучи, на тлі всіх цих кидань з вогню до полум'я й назад, ми поміж собою трохи подискутували на тему: а як, власне, вирішити питання з ОРДЛО?.. За давньою недоброю нашою традицією, на двох українців в середньому припадають три гетьмани — отож коли за таких умов хоча б два українці доходять майже повної згоди з питання дискусії, це вже великий прогрес! 

А тому, не претендуючи на всю повноту розв'язання всіх нагальних проблем тимчасово окупованих українських територій, тим не менш, ризикну винести в окремий допис ті пункти, за якими бодай двоє учасників диспуту дійшли згоди. Звісно — надавши цим нотаткам більш-менш літературного вигляду.

Отже...


Si vis pacem, para bellum.


Насамперед зазначу, що будь-які спроби розв'язати самі по собі проблеми ОРДЛО в будь-якому наборі, але окремо від проблем всієї України — успіху не матимуть. Ставити питання саме так — це хибний підхід. Чому?..

Бо незадовго перед виникненням проблем ОРДЛО виникла проблема Криму — і про це не варто забувати! Більш того, саме тому, що Крим віддали ціною життів двох українських військовиків (про що з незрозумілих причин переважна більшість наших людей вже майже «забули»), Росія розширила агресію на материкову частину України!!! Бо якби «Кривавий Пастор» ризикнув взяти на себе повну відповідальність і дати бій нападникам вже на кримській землі — ще невідомо, як би розвивалися події на Донбасі…

Втім, історія не знає умовного способу — лишається припустити, що Олександр Турчинов робив те, що і як міг за тих умов, що склалися в лютому-березні 2014 року. 

Зрештою, в Севастополі перебував не тільки ЧФ РФ, але й до біса рашистських військ у вигляді «ввічливих людей»… Отож українські вояки і були змушені давати перший бій окупантам вже на Донбасі.


Тоді робимо висновок №1:

Ніколи (!) не можна розглядати проблеми якоїсь української території («землі», області, регіону) відокремлено від проблем України — тільки в комплексі! Якщо Україна унітарна — то унітарна!!!


Звісно, можна вважати, що ОРДЛО — це «ракова пухлина» на тілі України, яку треба «вирізати». Себто — відмежуватися він ОРДЛО, й нехай живуть, як знають! Нехай вчиняють так, як хочуть...

Але маю на це заперечення, що базується на «страшилках» свого часу озвучених Вервольфовичем Жириновським: так можна «довирізатися» до того, що від України залишиться невеличкий кавалок північних областей довкола Києва! Бо разом з ОРДЛО Росія захоче відчикрижити всю так звану «Новоросію», Угорщина — Закарпаття, Румунія — острів Зміїний, Буковину… а можливо, й Одесу, а Польща — всі «Всхідні Креси» по самісіньку «лінію Керзона». І то не факт, що «руссскій мір» не захоче проковтнути також і «матір міст руссскіх» — Київ...

До речі, з цим цілком погоджується ще й Олексій Арестович:

  • Хочете «суто Український проект»? Це — п'ять областей, стара Гетьманщина і закономірний кінець — Чорна рада.
  • Хочете єврооптимістичний [проект]? Перенесення європейської моделі державності сюди — це парад Каталоній і партії «П'яти зірок». У будь-якому разі, збереження України в її нинішніх кордонах буде вкрай проблематичним.

Отже, на думку цього аналітика, що «український націоналістичний», що «український єврооптимістичний» проекти несуть в собі потенційну загрозу втрати нових територій.

Отже, припустимо, Жирик залякав мене. Але як бути з Олексієм Арестовичем, який відкритим текстом визнає, що свого часу служив у ГРУ?.. Такого професіонала «думський клоун» навряд чи залякає.


Отож робимо висновок №2:

Від принципу «відрізання ракової пухлини» необхідно відмовитися суто з методологічних міркувань — очевидно, замінивши його принципом активного впливу на «ракову пухлину».


А як же на неї впливати?..

В принципі, у нас є ціле Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб — і не в моїй компетенції розбирати «по кісточках» його теперішню діяльність. Однак оскільки проема ОРДЛО стоїть руба на порядку денному — отже, можна бодай теоретично уявити, як би мала бути побудована і на що націлена робота МінТОТу. Не стану приховувати, що в якості взірця частково розглядався досвід однієї близькосхідної країни, сама лише згадка назви якої викликає ідіосинкразію у записних українських патріотів. Тим не менш...


12 пунктів щодо ОРДЛО:

1. Будь-які розмови про саму можливість для України відмовитися від тимчасово окупованих територій в будь-якій формі прирівнювати до прямої рашистської  пропаганди.

2. При необхідності внести зміни й доповнення до Закону України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ "Про громадянство України", щоб він всіляко заохочував людей з тимчасово окупованих територій переїжджати на неокуповані території. 

Навмисно не хочу подавати переліку всіх змін і доповнень до цього Закону, бо не маю юридичної освіти — отже, тут останнє слово мають сказати патріотично налаштовані юристи, які видадуть чіткі, юридично грамотні формулювання. Вірю, такі в Україні знайдуться.

3. Необхідна чітка державна (!) програма по реінтеграції переміщених осіб з міцним «соцпакетом підтримки», що включатиме:

  • безкоштовні державні мовні й історичні курси;
  • або «підйомні» для вирішення житлового питання — або гарантоване поселення в дешевому соціальному житлі;
  • гарантоване працевлаштування на «першу роботу» з зарплатнею не меншою, ніж в середньому по обраному регіону переселення;
  • допомога в соціальній адаптації непрацездатних членів родини переміщеної особи (пенсіонерів, інвалідів, дошколят і дітей шкільного віку);
  • допомога молоді (резервування місць у вишах, окремі програми для молодих сімей).

4. З необхідністю встановити повноцінні кордони по лінії розмежування з ОРДЛО і Кримом згоден, палко підтримую! 

Кордони з ОРДЛО і Кримом мають бути максимально обладнаними й охоронюваними! Щоб і муха не пролетіла!!!

5. Український військовий контингент на кордонах з ОРДЛО і Кримом збільшити, озброїти до зубів і постійно «грати м'язами» — себто, проводити військові навчання.

6. Змусити Міністерство інформаційної політики України вести потужні пропаганду, спрямовану на ОРДЛО і Крим (а також на РФ — але неявно)

В пропагандистських матеріалах всіляко рекламувати й підкреслювати:

  • що «материкова» Україна не збирається чинити військовий наступ на тимчасово окуповані території;
  • що озброєні до зубів прикордонні контингенти — це захист від потенційного проникнення на нашу територію інопланетян («ввічливих зелених чоловічків»);
  • що Україна має ракети (від крилатих до балістичних), здатні дістати не тільки до Москви, але й далеко за Москву (ну, хоча б до Уралу...), як засіб оборони від інопланетян («ввічливих зелених чоловічків»);
  • що Україна не має ядерної зброї, але без жодних сумнівів застосує її в разі потреби проти інопланетян («ввічливих зелених чоловічків»);
  • що українське громадянство — це цінність, яку нелегко заслужити;
  • демонструвати якнайбільше щасливих переселенців на «материкову» Україну, які успішно адаптувалися на новому місці.

Окремим рядком — зобов'язати МІП України розробити концепцію інопланетного ворога України: хто такі «ввічливі зелені чоловічки», в якому «П'ятизірковому сузір'ї» вони живуть, які плани нападу на нашу країну виношують і таке інше.

7. Продовжувати воювати, воювати, воювати!!! 

З тезою «розчарованих» і «спраглих до миру» українців про те, що «розграбований Донбас не вартує десятків тисяч загиблих і поранених наших співвітчизників», не можна погоджуватися категорично! І Донбас, і Крим вартують поранених та загиблих — інша річ, що ціну їхньої крові необхідно спочатку спитати, а потім і стягнути з ворога.

З рашистів — то з рашистів!..

З кремлінів — то з кремлінів!..

З «ввічливих зелених чоловічків» — то з «ввічливих зелених чоловічків!..

Адже якщо СБУ не ловитиме ґав, то рано чи пізно в кишенях „ввічливих зелених чоловічків“, відстріляних на тимчасово окупованих територіях, неодмінно знайдуться росіянські документи, яких вистачить для Гааги...

8. Оскільки Україна не може виставити стільки ж „гарматного м'яса“, скільки можуть виставити інопланетяни, у яких „баби ще нарожають“ — воювати потрібно не „кількістю“ і навіть не „вмінням“ (зараз все ж таки не XVIII століття), а передовою військовою технікою й технологіями (бо надворі все ж таки XXI століття).

9. Для забезпечення попереднього пункту, необхідно випереджальними темпами розвивати український ВПК й насичувати наші Збройні сили передовим „залізом“ та електронікою.

В підсумку, на кожну кулю, міну чи снаряд, що прилітають на українську територію від „ввічливих зелених чоловічків“, має вилітати назад вдесятеро більше… і вдесятеро точніше!

10. Для того, щоб підтримувати вітчизняний ВПК на світовому рівні (а іноді й вище), необхідно створити умови, коли передові у військовому відношенні держави світу насичуватимуть Україну військовими технологіями.

Такі умови з'являться, коли буде забезпечена широка участь українських вояків у залагодженні збройних конфліктів в інших регіонах світу — там, де це працює на українські інтереси. Й особливо там, де є можливість протистояти з рашистами, які останнім часом взяли ща моду пхати носи по всьому світу.

11. Нарешті, необхідно створити український Іноземний легіон, вояки якого по завершенні служби будуть удостоєні високої честі — можливості отримати українське громадянство.

12. І останнє: „Мінський процес“ — це така штука, яка з кондачка не вирішується! Тут перш ніж один раз відрізати, необхідно відміряти не сім разів, а сто!

Отож на „формулу Штайнмаєра“ можна було б і погодитися… проте добре, що завдяки висуванню додаткових умов її вже де-факто замінили на „формулу Зеленського“. Не варто дивуватися, якщо за деякий час „формула Зеленського“ зміниться, наприклад, „формулою Голобородька“, потім „формулою Голопупенка“, потім „формулою Голодупенка“ і таке інше. Це правильна і дуже дієва стратегія. 

А на істеричні зойки „з-за парєбріка“ звертати уваги не варто: росіян ні в ОРДЛО, ані в Криму нема — там є лише „ввічливі зелені чоловічки“. Отож нехай кремліни не жвендять!..


В першому наближенні, десь отак…

+3
130
RSS
23:49
+3
_ура Як і навчив нас шановний Модератор — перетворив розлогий коментар на окремий допис. _ура
06:41
+4
І правильно зробив. Підтримую ці 12 пунктів. А москвини ще навчать нашого Президента стояти на позиції Порошенка: Геть від Москви!.
Дуже розумні пропозиції.
Я б ще додала інтенсивний розвиток НЕокупованих частин Луганської й Донецької областей. Треба якнайшвидше перетворити їх на українську Силіконову долину, щоб був різкий контраст з ОРДЛО.
Ну і співпрацю з Ілоном Маском для розробки космічних технологій для пошуку і відстрілу "інопланетян".
Тоді вже вийде ТРИНАДЦЯТЬ (!!!) пунктів — а це може налякати забобонних людей. _сміюсь А от щодо Ілона Маска… Треба подумати. _сміюсь
Тоді додамо ще парочку, щоб було 15 пунктів.
Давайте пропозиції! _чудово
Ви вже самі дещо пропонували, а тут забули вказати.
Міняємо колії по всій «Новоросії», від румунського кордону аж до Маріуполя. А потім від Маріуполя до Харкова.
11:46
+4
Дякую, згодна з усіма 12+1=13 пунктами
Як на мене число 13 є щасливим
У мене тут з нашими дискусіями виникло чисто філологічне питання. Як правильно писати російсько-українська війна чи українсько-російська?
Бо на радіо вже кілька разів чула «російсько-українська війна». Вікно Овертона знову рухається. У свідомість сірої маси населення України = 73% поступово входить думка, що ми таки воюємо з Росією.
Російсько-українська. Бо Росія — це агресор.
Російсько-українська війна!
17:24
+3
Хто нападає, той, мабуть, пишеться перший. Отже: російсько-українська війна.
19:30
+1
Цілком згідний з другом Тимуром у всіх 12 пунктах!

Випадкові Дописи