До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 39.

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 39.

З Е М Л Я Ц Т В О

Ті із «західняків», які жили чи живуть на Східній Україні, особливо в містах, підтвердять, що російськомовне оточення часто гнітить їх, дуже часто вони шукають можливостей хоч на якийсь час поринути в рідну українську стихію, в україномовне оточення, щоб відпочити душею й притупити той надоїдливий особливий сердечний щем. Тому вони частенько летять журавлями додому, в свої рідні краї, де вони народилися. Часом прихоплюють з собою й кращих своїх друзів-східняків, щоб і вони зрозуміли, чого їх так тягне додому.

Вважаю, що це й стало основною причиною створення «Земляцтва івано-франківців у м. Києві». «Душею» Земляцтва стала дуже мила й привітна, добродушна, а разом з тим – ділова, працьовита та енергійна Лариса Гриджук. Незабаром був розроблений Статут Земляцтва, як громадської організації, який був зареєстрований управлінням юстиції в м. Києві 18 травня 1998 року. А 31січня цього ж року Статут був затверджений Установчими зборами Земляцтва. Головою Земляцтва був обраний Івченко Олексій Григорович, а відповідальним секретарем – Лариса Гриджук.

У Статуті Земляцтва записано: «Членом Земляцтва можуть бути особи, пов’язані з Івано-Франківщиною як за походженням, так і за місцем народження або тривалого проживання. Членами Земляцтва можуть бути і члени родини вихідців з Івано-Франківщини (подружжя, діти, внуки), які досягли 18 років.

Вищим органом Земляцтва є Збори Земляцтва, які скликаються Радою не менше двох разів на рік. Збори визначають основні напрямки роботи Земляцтва, затверджують Статут, обирають Голову й Ревізійну комісію, затверджують кошторис витрат. Рада Земляцтва обирається терміном на один рік і керує діяльністю Земляцтва в період між зборами. Засідання Ради відбувається не менше одного разу в три місяці. Рада, за поданням Голови Земляцтва, обирає заступника голови та відповідального секретаря.

Відповідальний секретар працює під керівництвом Голови Земляцтва, відповідає за організаційні питання, організовує поточну роботу Земляцтва, веде діловодство Земляцтва. Відповідальному секретареві, відповідно до кошторису Земляцтва, вмплачується заробітна плата.

Кошти Земляцтва утворюються за рахунок членських внесків, добровільних внесків, добровільних пожертв, дарунків, субсидій, надходжень від фізичних та юридичних осіб, надходжень від заснованих Земляцтвом підприємств, інших надходжень. Земляцтво утримує кошти на власних рахунках у банківських установах.

Земляцтво зобов’язане вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах Державної податкової адміністрації, вносити до б’ютжету платежі в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Головами Ради Земляцтва були: бізнесмен і політик Івченко Олексій Григорович, депутат Верховної Ради, відомий поет Осадчук Перо Ілліч, народний артист України Олександр Биструшкін, відома нам уже Гриджук Лариса Анатоліївна, а з 2005 року – директор науково-дослідного інституту «Укргазпроект» Говдяк Роман Михайлович.

У кінці 1998 року мене і Федора Погребенника вибрали в Раду Земляцтва. Пізніше в Раду Земляцтва із рожнівських вибрали Наталю Нагнибидюк і Василя Погребенника, а Наталю – ще й відповідальним секретарем Земляцтва. Багато рожнівчан є членами Земляцтва. Коли нас приймали в члени Земляцтва, пан Петро Белей пожартував: «Послухайте! Скоро Київ буде називатися Нью-Рожнів!»

З помітних заходів Земляцтва я би назвав наступні:

— творча зустріч з бардом, автором і виконавцем сучасних авторських пісень Тризубим Стасом;

— вечір пам’яті етнографа Володимира Шухевича, дідуся Романа Шухевича, головнокомандуючого УПА, генерала «Чупринки»;

— відзначення 60-річного ювілею поета Петра Осадчука;

— розколяду, на якій з колядками й щедрівками виступала хорова капела Академії наук;

— зустріч з керівниками Івано-Франківської обласної Ради України і Державної адміністрації та депутатами Верховної Ради від Івано-Франківщини, після якої був підписаний договір про співпрацю;

— «Косівський храм», на якому виступали самодіяльні й професійні митці Косівщини й демонстрували свої вироби майстри народної творчості та прикладного мистецтва;

— свято національного, традиційного вбрання Івано-Франківщини, на яке були запрошені посли зарубіжних дипломатичних місій і керівники наших міністерств;

— розколяду, на якій митці Верховинського району показали театралізоване дійство «Різдво на Верховині», «Весілля» та свята й вірування річного циклу;

— творчу зустріч з Гуцульським державним ансамблем пісні і танцю;

— зустріч з коломийським гумористом і жартівником, поетом і піснярем Миколою Савчуком і багато інших дуже цікавих заходів.

А головне – ми маємо нагоду час від часу зустрічатися, спілкуватися, знайомитися з новими людьми з нашого краю, бачитись зі знайомими, милими нашому серцю людьми і вдихати на повні груди карпатське повітря, яке неодмінно при наших зустрічах наповнює залу.

Докладніше зупинюсь на святкуванні «Косівського храму».

Десь за рік перед тим ми з Лідою і Василем Погребенником від Земляцтва поїхали в Коломию на фестиваль Гуцульщини. Наприкінці свята ми разом з рожнівськими колективами поїхали до Рожнова. Дома аматори влаштували святкування, і там я почув у виконанні вокального жіночого ансамблю пісню «Грудка землі». І пісня, і її виконання настільки мене вразили, що я обіцяв їм все зробити для того, щоб вони стали гостями Земляцтва. На Раді Земляцтва пропозицію підтримали і значно розширили її – вирішили провести День Косівського району – «Косівський храм». Керівництво Земляцтва встановило зв’язок з керівництвом Косівського району й області і після дуже великої масштабної праці з Косівського району виїхала колона з п’яти автобусів з митцями й аматорами Косівщини, з народнми майстрами і їх творами, яку міліція супроводжувала почергово в кожній області аж до Києва. На в’їзді до Києва ми зустріли їх хлібом-сіллю на гарному рожнівському рушнику та провели їх до місця проживання.

Наступного дня о 15-й годині в просторому Будинку художника відбулася зустріч земляків з районним і обласним керівництвом, з митцями Косівщини, які перед концертом розгорнули виставки творів народного й прикладного мистецтва. Того дня можна була скуштувати банушу і бринзи, а також купити кукурудзяної муки і бринзи.

Потім гості грали, співали й танцювали. Концерт був неперевершеним. А далі – святкова гостина. Після частування всі вийшли на майдан перед Будинком художника і «ушкварили» гуцулку. І не одну. Такого, щоб гуцулку танцювали на площі, Київ, мабуть, ще не бачив.

Рожнівчани — гості «Косівського храму»

На другий день була екскурсія по Києву, а після неї ми з Лідою і Василем Погребенником поїхали з рожнівським чоловічим хором «Діброва» на могилу Федора Погребенника і відспівали панахиду й улюблену пісню покійного «Чуєш, брате мій», слова якої належать богдану Лепкому, а музика його брату Левкові Лепкому, творчість яких досліджував Федір Погребенник.

Прийшов час прощання. Ми щиро подякували рожнівчанам, сердечно попрощалися з ними і вони поїхали додому. Але й ми, і вони ще довго згадували ті незабутні наші зустрічі. А як з часом забудеться, можна подивитися відеофільм.

Такою ж теплою і щирою була зустріч Земляцтва з митцями Верховинського району на святі розколяди у 2007 році, до проведення якої приклав дуже багато зусиль Дмитро Небесійчук. Земляцтвом випущений компакт-диск про цю знаменну подію.

Були ми з Лідою і внучкою Марічкою і на величному святі «Великдень у Космачі», яке теж не обійшлося без допомоги Дмитра Небесійчука. Там я познайомився з видатним музикантом-сопілкарем і майстром з виготовлення сопілок, денцівок, флояр, кувиць, тилинок та інших духових інструментів нашого краю Дмитром Васильовичем Левицьким, в якого придбав неперевершену за звучанням тилинку, яка вже грала навіть на Міжнародному фестивалі у Франції. Там ми познайомились також з дивовижним косівським майстром ливарних робіт Романом Стриданюком, який в домашніх умовах із бронзи та інших металів виливає різноманітні вироби, а також декоративні деталі до рушниць, пістолетів, топірців та іншої зброї.

А в 2008 році цей благодатний край потерпав від небаченої повені. Навіть невелика ріка Рибниця як ножем зрізала залізобетонні мости, руйнувала будинки, замулювала поля і городи. Тоді був зруйнований Рожнівський міст і шедевр кам’яної архітектури Гуцульщини – Кутський міст у с. Смодне біля Косова. Міст був збудований з каменю-пісковика місцевими каменотесами на чолі з потомственним каменотесом Романом Юсипчуком за проектом інженера Костюка, уродженця космацького присілка Завоєли. Камінь возили з-під Сокільського і з Соколівки. На фотографії видно кам’яні блоки, які колись були початком мосту. Втрати від повені того року були вражаючими.

Міст у Рожнові, який знищила повінь 2008 року

Все, що залишилось від Кутського моста після повені. Зліва річка Рибниця, яка знищила цей міст

Багато інших цікавих заходів провело Земляцтво. А на останній Раді Земляцтва ми вирішили, що будемо готуватися до Дня Коломийського району. Надіємось на нові, теплі і щирі зустрічі з краянами, які мають щастя жити дома.

Ще один аспект діяльності Земляцтва – взаємодопомога. Це стосується різних сфер діяльності, в тому числі і таких, як навчання, працевлаштування, медична допомога, юридична, інформаційна та інші види взаємодопомоги.

А тепер іде активний пошук приміщення для культурно-мистецького Центру Прикарпатців або земельної ділянки для його будівництва. В його будівництві зацікавлена і обласна адміністрація Івано-Франківщини.

+4
58
RSS
13:44
+2
Друже Миколо, це так добре, що ви утворили ЗЕМЛЯЦТВО ПРИКАРПАТЦІВ. Хочу послухати, як грає твоя тилинка.
21:23
+2
Надіслав по Вайберу. Це ми, Земляцтво, святкувало Покрову у Музеї під відкритим небом у Пирогово. Це був експромт, тому якість не найкраща.
21:45
+2
Вже й послухав. Гарно звучить. Дякую, друже Миколо!
13:46
+2
А як з тими зруйнованими мостами у 2008 році? Їх відновили? Адже минуло від тої повені понад 10 років.
21:43
+1
Кажуть що гроші були виділені, а мости не появилися. Побудували тимчасові для проїзду на час будівництва постійних. На цьому все і закінчилося. Але це не найбільша біда. Більше дошкуляють дороги, яких практично нема — одні ями. Хитрозаді Гройсмани і Порошенки скинули все на територіальні громади, а гроші не скинули. Рожнівчани скинулись грішми, купили якусь кількість асфальту і толокою тачками порозвозили його по більших ямах в межах села. А між селами дорогу називають «Смерть машинам». Навіть дорожний знак такий хтось із жартівників повісив.
18:56
+2
Головою Земляцтва був обраний Івченко Олексій Григорович, а відповідальним секретарем – Лариса Гриджук.


Досить одіозна особа… пан Івченко!
Я знаю його по Конгресу українських націоналістів…

«Олексі́й Григо́рович І́вченко (нар. 2 січня 1963, Хоробрів) — український політик правого спрямування, підприємець, банкір.
З квітня 2003 по грудень 2010 — голова Конгресу українських націоналістів, 3 березня 2005 по травень 2006 — голова Правління НАК «Нафтогаз України», входить у Довірчу раду Львівського інституту менеджменту.»
Цікава інформація про нього навіть по Вікіпедії!

Випадкові Дописи