До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

І це минеться!

І це минеться!

Східна притча


У одного східного владики з-поміж решти рабів (яких було не перелічити) був один раб, якого анітрохи не засмучував його жалюгідний стан. Адже що б із ним не сталося, цей раб завжди повторював:

— І це минеться!

Якось до палацу владики завітав молодий дервіш. Випадково зустрівши дивакуватого раба, дервіш спитав:

— На що ти розраховуєш у такому жалюгідному стані: на милість нашого Аллаха, на щедрість твого господаря чи на щасливий випадок?

Раб лише пересмикнув плечима й мовив невизначено:

— Ні на що я не розраховую, а лише твердо знаю одне-єдине — все це минеться!

— Ти нерозумний, — зітхнув дервіш і полишив гостинний палац.

Однак минуло кілька років, і нескінченні дороги знов привели дервіша до палацу того самого володаря. На його подив, у становищі незвичайного раба сталися зміни: зважаючи на сумлінність у виконанні будь-яких робіт, його підвищили до наглядача за іншими рабами.

— Що ж, визнаю: ти мав рацію, — мовив до нього дервіш. На що наглядач пересмикнув плечима й мовив у своїй звичайній манері:

— І це минеться!

Не знаючи, що заперечити йому, дервіш відправився подорожувати. Коли ж нескінченні дороги знов привели його до палацу знайомого володаря, то виявилося, що колишній наглядач за рабами тепер входить до кола придворних правителя країни, який був у захваті від його мудрих і завжди влучних порад. Вислухавши привітання дервіша, впливовий сановник мовив, як зазвичай:

— І це минеться!

Не знаючи, що заперечити, дервіш відправився подорожувати. Минули роки, й він знов завітав до палацу знайомого володаря. Тоді виявилося, що тепер країною править його старший син, який зробив колишнього впливового сановника своїм візиром. 

— Воістину, ти досягнув таких висот, про які колишній раб навіть мріяти не міг! У тебе є все: милість володаря країни, повага друзів, заздрість ворогів, любов твоєї сім'ї… Воістину, це вершина твоєї величі!.. — вигукнув літній дервіш. На це візир відповів стримано:

— І це минеться.

Не знаючи, що заперечити, дервіш відправився подорожувати. Минуло багато років, перш ніж він знов опинився в палаці тепер вже сина старого володаря. Коли ж спитав про візира, йому повідомили, що той нещодавно помер. Згідно заповіту, візира поховали на його улюбленому місці — на березі річки. Дервіш попросив відвести його на місце вічного упокоєння візира. Коли ж потрапив туди, то побачив короткий напис, вирізьблений на могильному камені:

"І це минеться".

— А отут ти вже точно помилився, зухвалець!!! — вигукнув розгніваний дервіш. — Ти зійшов у могилу, а що може змінитися за порогом вічності?!

Ледь стримуючи обурення, він полишив палац. Дервіш довго подорожував, і за роки, що минули, його обурення поступово вщухло. І от відчувши, що дні його добігають кінця, літній дервіш вирішив перед смертю навідатися на місце вічного спочинку зухвалого візира. Проте, діставшись знайомого палацу… не зміг відшукати жодних слідів могили візира! Виявляється, торішній потужний паводок підмив край берега, який обрушився у воду разом з могилою...

Тоді впав на коліна старий дервіш і вигукнув у розпачі:

— О друже мій, пробач тому, кому твоя нескінченна мудрість відкрилася тільки зараз!!! Адже ти знав, що навіть за межею смерті на тебе чекають зміни, а я і припустити чогось подібного не міг!..

+4
112
RSS
06:18
+3
На жаль, не зміг розшукати, де читав цю притчу. Тому переповідаю своїми словами… _шкодую
08:05 (відредаговано)
+3
На службових нарадах, коли шеф робив прочуханки працівникам відділу, ми всі огризалися. Тільки один працівник, Олександр К., сприймав прочуханку мовчки. Одного разу шеф не витримав і сказав: «К., всі працівники заперечують мені, доводять свою правоту або просто огризаються… Тільки ти завжди сприймаєш докори і прочуханки мовчки. Чому?»

На що К. відповів: «За 15 років служби у відділі я пережив 5 начальників відділу і 7 заступників начальника. І вас переживу!»

Шеф грюкнув текою із справою, по якій робив прочуханку К., по столу і промовив, що подібне нахабство так просто для К. не минеться! На цьому нарада закінчилася.

Через два тижні начальника перевели в інший підрозділ. А до нас у відділ прислали нового начальника.
17:25
+2
Дервіш був такий мандрівник… Дякую, друже Тимуре, за гарну розповідь. В передстанньому реченні виправ: … пробач ТОМУ...., бо там калька з московської.

Випадкові Дописи