До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – уточнення поняття «окупант» і «співпраця з окупантом» в українській історії

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – уточнення поняття «окупант» і «співпраця з окупантом» в українській історії

Термін «КОЛАБОРАЦІОНІЗМ» досить часто вживається в історичній літературі для означення добровільної співпраці окремих груп чи прошарків населення окупованих територій з окупантами. Чи правомірно застосовувати цей термін щодо українців, які вважали Третій Райх союзником в боротьбі за визволення з-під радянської окупації!? Безумовно, що НІ!

В умовах російської військової агресії і безпрецедентної інформаційної війни проти України для маніпулювання суспільною свідомістю активно експлуатуються історичні події та пам’ять про них. Так російська пропагандистська машина настирливо нав’язує громадськості образ українця як «фашиста», «нациста», «колаборанта», «пособника ворога». На жаль, термін «колабораціонізм» використовують і деякі українські політики та історики, згадуючи період Німецько-української війни, дивізію СС «Галичина», добровольчі батальйони «Роланд» і «Нахтігаль», працю українців в Німеччині.



На сьогодні важливим є подолання стереотипів комуністичної доби, політичної заангажованості історичних досліджень, інтеграція у світовий науковий процес. Особливо актуальним є подолання радянської спадщини в методологічному ключі, що потребує перегляду термінологічного апарату, переповненого ідеологемами. Яскравим прикладом є багаторічні дискусії довкола ключового терміну – власне назви війни: «Велика Вітчизняна війна», «Друга світова війна» чи «Німецько-радянська війна». Аналогічна ситуація склалася із поняттям «колабораціонізм» щодо українців.

Термін «КОЛАБОРАЦІОНІЗМ» (від французького collaboration – співпраця) досить часто вживається в історичній літературі для означення добровільної співпраці (на противагу вимушеній праці) окремих груп чи прошарків населення окупованих територій з окупантами. Таке використання цього терміну пов’язано з тим, що саме так було офіційно названо принцип взаємовідносин Німеччини і «вішістської Франції» (від назви м. Віші, де перебував французький уряд маршала А. Петена, що був створений в окупованій гітлерівцями Франції і уклав з А. Гітлером у 1940 році в м. Монтруа угоду про співпрацю). У суто агітаційних матеріалах країн антигітлерівської коаліції уряд А. Петена був охарактеризований як колабораціоністський. Відтоді історики, на противагу вимушеній праці місцевого населення на окупаційну владу, добровільну співпрацю з окупантами почали називати К.

Сучасні дослідники розмежовують власне К., який передбачає наявність політичної угоди з окупантом, та «кооперування» (англійською cooperation) з окупаційною владою у цивільних галузях, а також «спільне ведення війни» (англійською сo-belligerence) на боці окупаційних сил. Окрім цього за сферами діяльності розрізняють такі види К., як побутовий, адміністративний, економічний, військовий, політичний та військово-політичний. Деякі російські дослідники до цього переліку додали ще К. дитячий і статевий (половой – рос.)

У світовій суспільно-політичній літературі співпраця з окупантами розглядається як ганебне явище, як дії, спрямовані проти інтересів власного народу, держави та її союзників.

Цілком погоджуючись з тезою, що співпраця з окупантами є ганебним явищем і діями, спрямованими проти інтересів власного народу і держави, я хотів би уточнити: кого слід вважати «ОКУПАНТОМ» і «СПІВПРАЦЯ З КИМ» є ганебним явищем і діями, спрямованими проти інтересів власного народу, держави і її союзників.

У жовтні 1917 року більшовики, керовані марксистськими вождями Леніним, Троцьким, Зінов'євим, Сталіним та іншими..., вчинили антидержавний збройний заколот в Російській імперії, повалили існуючий державний лад, захопили владу і встановили диктатуру пролетаріату. З перших днів диктатура стала на шлях державного терору, масово знищуючи всіх, хто не підтримував заколотників!

Намагаючись утриматися при владі за будь яку ціну, державні терористи Ленін і Троцький розв’язали Громадянську війну та організували експорт революції у сусідні держави – Україну, Німеччину, Угорщину, Фінляндію, Польщу.

В результаті військової агресії проти України, більшовики у 1920 році окупували Україну і встановили в ній терористичну диктатуру пролетаріату, на зразок встановленої у Росії.

Таким чином, ОКУПАНТОМ в Україні була більшовицька Росія!



А колабораціоністами були всі, хто вступив в комуністичну партію, і всі хто співпрацював з окупаційними органами, заснованими в УРСР, особливо з ВЧК – ГПУ – ОГПУ – НКВС!

Наприкінці 1920-х років радянська окупаційна влада, керована Сталіним і його прибічниками- колабораціоністами в Україні, влаштувала колективізацію та депортацію українців до Сибіру.

На початку 1930-х років радянська окупаційна влада організувала в Україні штучний Голодомор, від якого загинули мільйони українців!

Таким чином, ОКУПАНТОМ (ВОРОГОМ) українського народу був радянський партійний, господарчий, військовий і поліцейський апарат!

В умовах нечуваного терору українські визвольні змагання були придушені і звільнитися від комуністичного терору український народ міг тільки за допомогою зовнішніх чинників, зовнішньої допомоги, зовнішньої військової потуги!

В цих умовах союзником українців, що прагнули незалежності і бажали будувати свою Державу, виступив Третій Райх.

З початком Німецько-радянської війни – 22 червня 1941 року – в Україні склалися умови для створення власної Держави.



Таким чином, розбудова українських органів самоврядування на звільнених від большевизму землях України, добровільна праця українців у Німеччині, праця в Німеччині по мобілізації, створення української поліції, створення дивізії СС «Галичина» є державотворчою діяльністю на звільнених союзником – Третім Райхом – українських теренах.




Радянський уряд використовуючи партійно-комсомольський актив, співробітників НКВС та їх агентуру, розгорнув на звільнених від большевизму територіях підпільний та партизанський рух, основною метою якого було шляхом проведення диверсій і саботажу викликати з боку Німецької Влади недовіру до українців та репресалії щодо населення. Це і є справжній колабораціонізм та дії, спрямовані проти інтересів власного народу, держави і її союзників. Проти цього колабораціонізму українці і боролися, створюючи поліцейські підрозділи та проводячі антипартизанські операції.




+2
69
RSS
19:09
+2
Радянський уряд використовуючи партійно-комсомольський актив, співробітників НКВС та їх агентуру, розгорнув на звільнених від большевизму територіях підпільний та партизанський рух, основною метою якого було шляхом проведення диверсій і саботажу викликати з боку Німецької Влади недовіру до українців та репресалії щодо населення.

Справді, німці виявили схильність до узагальнень в цих питаннях. То був один з факторів програшу Німеччини у війні.
Справді, німці виявили схильність до узагальнень в цих питаннях.


«Узагальненням» сприяли ще і «бандерівці», які оголосили війну Німеччині в рамках «боротьби проти двох окупантів». Ця хибна теза не враховувала реальний стан речей і працювала на сталінський режим!
07:34 (відредаговано)
+2
Друже Володимире, треба прояснити деякі речі:
Перше: Давати оцінку колишнім історичним діячам і подіям слід з позицій України і українців, розуміючи, що створення незалежної української держави є найвищим благом для українців.
Друге: — споконвічним ворогом України була і є Московія, а підпорядкування їй у вигляді УРСР є колаборація.
Третє: відмова Гітлера від створення Української Держави означає, що у 1941 році відбулася заміна московського окупанта на німецького.
Четверте: українці, які співпрацювали з німецькими окупантами, теж були колаборантами.
П'яте: перемога і руйнація 3 Рейху означає, що німецька окупація України у 1943-44 роках була замінена на московську окупацію, а українці, які співпрацювали з окупантами, були колаборантами (Щербицький +,-).
Шосте: всяка колаборація українців з окупантами першими, другими і третіми була спробами уникнення повного винищення українського народу.
Сьоме: нинішня російсько-українська війна (з 2014 р.) є спробою відновити московську окупацію України , а всіх українців, які сприяють цьому, слід називати колаборантами.
При всій моїй повазі до тебе, друже Анатолію, я не з усіма твоїми твердженнями можу погодитися!

1. Згідний!

2. Згідний!

3. Не погоджуюся!
Гітлер не відмовлявся від створення Української Держави! Гітлер не погоджувався з намаганнями Степана Бандери і ОУН(р) узурпувати право на владу в Україні. Ця тема потребує окремого обговорення і ми до неї повернемося.

4. Не погоджуюся!
Якщо прийняти твою тезу, то виходячи з неї до колаборантів треба записувати:
  • вояків Військових Відділів Націоналістінв (ВВН);
  • вояків батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль»;
  • вояків СС Дивізії «Галичина»;
  • працівників допоміжних служб в складі Вермахту;
  • працівників Української допоміжної поліції;
  • робітників, які працювали в Німеччині;
  • робітників, які працювали на теренах України...


5. В такому формулюванні не погоджуюсь. Потрібно обговорити окремо.

6. В такому формулюванні не погоджуюсь. Потрібно обговорити окремо.

7. Згідний!
02:20
+1
Про «добровільну» роботу в Німеччині моїх майбутніх батьків я написав ось тут:
svitoch.in.ua/1885-anatoliy-vysota-dva-dni-v-nevoli-1-12-19.html

Випадкові Дописи