УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Ріхард Яри і полковник КДБ СРСР Борис Бутенко: ЩО їх єднало? Частина_I

Ріхард Яри і полковник КДБ СРСР Борис Бутенко: ЩО їх єднало? Частина_I

У попередньому матеріалі [1] я наголошував – «Про Ріхарда Яри написано багато… І, в той же час, його особа залишається до кінця непізнаною». Так, його біографія і його таємні операції надійно зберігаються в сталевих сейфах радянських російських спецслужб. Але іноді випадок зриває покрови секретності із справ давно минулих літ…

У 2015 році юзер Олег Бутенко нарешті розшифрував і оприлюднив в Інтернеті записки свого діда-чекіста – полковника КДБ СРСР, почесного працівника держбезпеки, Бутенко Бориса Петровича (1911-1989).


Щоденник полковника КДБ СРСР Бутенко Б. П.


Це унікальний історичний документ: щоденникові записи! Чому документ унікальний? Практично невідомі випадки, коли співробітники органів державної безпеки СРСР вели щоденникові записи, пов'язані зі службовими обов'язками. Існує велика мемуарна література. Широко відомі, наприклад, спогади П.А. Судоплатова, генерал-лейтенанта держбезпеки СРСР. Але вони були написані ним через 40 років після завершення кар'єри в органах державної безпеки. Тут же ми маємо справу з документом, який, в основному, був написаний під час проведення багатолітньої контррозвідувальної спецоперації на території Польщі. Для нас, українців, ймовірно найцікавіший персонаж з цих записок – це Ріхард Яри, один з лідерів ОУН.


Ріхард Яри і Євген Коновалець


ЩО ж поєднувало Ріхарда Яри, соратника Коновальця, з органами радянської державної безпеки!?



І чи можна на сто відсотків стверджувати, що тодішній шеф розвідки ОУН – Федір Яцура, – відкрив таємницю Ріхарда Яри!?

Нагадаю, що Яцура встановив: «Німці звільнили Львів від большевиків. Щойно недавно зголосилися до нашого Проводу два українці, що були колись комуністами, а тепер досить мали уже большевизму й були щасливі, що вирвалися звідти з цілою шкурою. Розказували вони багато зо своєї давнішої діяльности — вони були кур'єрами Комінтерну — між іншим подали, що контактувалися і з Ярим і з жінкою Ярого, що жінка Ярого була агенткою Комінтерну ще від 1924 року, а через неї дібралися большевики і до Ярого, що став таким же агентом від 1926 року»[2].


Яцура Теодор, син Петра і Марії (псевдо “Крук”) — вояк УСС (1914—1918), четар УГА, хорунжий Київської формації Січових Стрільців. Помер у Філадельфії 2 листопада 1975 року.


Стилістично документ являє собою щоденникові записи службового характеру. Це сухий документ, написаний лаконічно, з великою увагою до деталей.

Перший запис в щоденнику датований 15 травня 1951 року, останній — 2 листопада 1964 року (Повідомлення про смерть Андрія Мельника в Люксембурзі).

У документі згадується багато реальних людей, в основному, з українського націоналістичного підпілля, що жили в післявоєнні роки на території Польщі, Німеччини та Західної України. Ретельно записані імена, прізвища та підпільні імена людей, їх адреси; також ретельно записані радіочастоти, за якими центр в Мюнхені обмінювався повідомленнями з підпіллям в Польщі. Така інформація має значення тільки в режимі реального часу, тому можна стверджувати, що документ писався під час описуваних подій.

З якою метою документ був створений – невідомо. Бутенко Б.П. дбайливо зберігав документ, протягом життя вносячи в нього різні доповнення та корективи. У щоденнику є маса виправлень одним почерком, але різними чорнилами і олівцем. За деякими записами видно, як з роками змінювався почерк Бутенко Б.П., але документ повністю написаний почерком однієї людини – почерком Бутенко Б.П. Щоденник зберігається в родині Б.П. Бутенко і ніколи не публікувався раніше.

Чому Бутенко приділив так багато уваги Ріхарду Яри?

Можливо тому, що Бутенко з 1945 по 1947 рр. працював у контррозвідці в радянській зоні окупації Австрії, а Ріхард Яри в той час проживав в Австрії?

[Після окупації Австрії військами антигітлерівської коаліції в 1945 році справу Ярого розглядав австрійський народний суд, який він благополучно пройшов, отримав довідку, що є «жертвою нацизму», підтвердження в правах на нерухомість і навіть компенсацію.

Пізніше Ярий оселився в Гльогніце, в садибі площею більше 220 га, де займався господарством, створив конеферму і школу верхової їзди. Помер Р. Ярий в лікарні м. Ноекірхен 20.05.1969 року на 71 році життя і був похований на місцевому кладовищі за римсько-католицьким обрядом».]



Полковник Бутенко Б.П. до 1967 року працював в Першому головному управлінні КДБ СРСР (зовнішня розвідка). Ріхард Яри помер в 1969-му. Не виключено, що їх спілкування продовжувалося до самої смерті Яри… Але це версія. Швидше за все, ця сторінка історії назавжди залишиться загадкою.


Фотографія Бутенко Б.П. зроблена в його робочому кабінеті у Відні в липні 1946 року.


До теперішнього часу опубліковано кілька версій біографії Ріхарда Яри і версія, представлена в записках Бутенко Б.П., внесе в цю палітру версій кілька нових фактів.

Багато деталей біографії Ріхарда Яри залишаються не з'ясованими. Наприклад, невідома етнічна приналежність Яри. Висуваються версії, що він був чехом, євреєм, німцем, українцем і т.д. Будь-які достовірні вказівки на цей рахунок відсутні. До сих пір невідомо, яку роль Ріхард Яри зіграв в розколі ОУН в 1940 р. І, зрозуміло, висуваються різні припущення щодо співпраці Ріхарда Яри зі спецслужбами різних країн.

Але знайомство з численними версіями його біографії дозволяє припустити, що Ріхард Яри був «людиною-колобком», який добре себе почував в будь-яких обставинах і при будь-якій владі: і в Австро-угорської імперії, і в Польщі, і в Третьому рейху, і в радянській зоні окупації Австрії і, нарешті, в незалежній Австрійській республіці. Причому жив Ярий на широку ногу: наприклад, в Берліні за нацистів, маючи дружину-єврейку, він купив особняк в Ванзеє, досить розкішний, щоб влаштовувати в ньому світські прийоми. Після війни, пішовши з політики, Ріхард Яри жив у власному маєтку в околицях Відня.

У «щоденнику Бутенко» записи про Ріхарда Яри займають 24 сторінки, з 152-ї по 175-ту.

Тексти записів у щоденнику Бутенко Б.П. (з коментарями автора публікації — онука Олега) подаються за оригінальною публікацією в Інтернеті.

Повний текст щоденника знаходиться за адресою: http://www.zapiskichekista.com і можна його скачати у PDF-форматі. [Посилання перевірено мною сьогодні, 13 листопада 2019 року]


Документ: сторінки щоденника полковника Бутенко Б.П.

Доклад о мошеннике Р. Яром в Берлине (подчеркнуто)

Когда в 1921 г. разбитые УСС, (неразб.) очутились в Польше, они решили создать тайную военную организацию – УВО, кот. собиралась построить самост. государство в польском государстве через захват существующих отечественных организаций – с/х, торговли, промышленности, расширения укр. школ, и т.п. и наконец создания подпольных воен. кадров. Эта идея нашла отклик среди украинцев запада и УВО стала заметной по диверсионным актам против поляков. (Абзац на полях выделен вертикальной чертой, проведенной шариковой ручкой; также на полях написан символ, напоминающий «Б» или «6»).

Тогда оказалось, что Петлюра, тоже окопавшийся в Польше и ратовавший за самостийную Украину, принял меры к разложению УВО. Для этого он послал в Галицию своего доверенного Коновальца чтобы парализовать выступления УВО и прекратить диверс. акты. К. это удалось очень легко, т.к. по прибытии его во Львов поляки как раз массовыми арестами укр. интеллигенции и особ. офицеров, посадили чуть не все руководство УВО.

К. удалось не только выполнить задание Петлюры, но и стать самому во главе УВО т.к. других руководителей не было. При помощи УВО К. сам пожелал сделать полит. карьеру. (Нижняя часть абзаца от слов «т.к.» на полях выделена вертикальной чертой, проведенной шариковой ручкой).

Узнав в конце 1922 что поляки якобы хотят его арестовать, К. выехал в Берлин и поселился там в качестве уполномоченного УВО за границей. Т.к. нем. языком он владел слабо, ему пришлось искать помошников. Таким образом (неразб.) к К. и в УВО Р. Ярый. (Верхняя часть абзаца на стр. 152 на полях выделена тремя вертикальными чертами, проведенными шариковой ручкой).

(Очень короткая черта посредине страницы).

Рихард Франц Марьян Ярый, (подчеркн. шариковой ручкой) родился в Жешове в 1898 в семье австрийского (майор) офицера, чеха из Моравской Остравы.

Я. в 1917 г. окончил военно-техн. учил. в Мѐдлинге (близ Вены) лейтенантом сапером. Везде выдавал себя за немца. В 1918 г. уволен в отставку после чего в укр. галицийской военной миссии в Вене записался в УГА, отрекомендовавшись офицером кавалерии, и направлен в Галицию. Вскоре в кавбригаде ему дали ст. лейтенанта. (Предыдущий абзац и верхняя часть абзаца на полях выделены двумя вертикальными чертами, проведенными шариковой ручкой).

В 1921 г. ему дали капитана, а в 1921 г. с остатками УГА (бригада генерала Крауса) был выброшен в ЧСР, где был прикомандирован к рабочей сотне бежавших войск в кач. коменданта (в Кошице) и здесь женился на Рейзель (Розе) Шпильфогель, зарегистр. брак в евр. общ. м. Перемышляны (Льв. обл.). Жене было присвоено имя Ольга.

Я. после этого, чтобы добыть денег, занялся спекуляцией лошадьми интерниров. укр. армии и за это попал под суд укр. горной бригады в Дойч-Габеле. Следствие вел капитан Жук. В суматохе ликвидации бригады дело было забыто и Я. драпанул в Берлин, где и сошелся с Коновальцем.

(Короткая черта посредине страницы, проведенная шариковой ручкой).

Я., владея нем. и укр. языками, ловкий в поведении, с элегантной наружностью, красноречив и интеллигентен быстро стал незаменимым помошником Коновальца. В это время успешно развивались связи УВО с рейсфером. В 1923 г. в Мюнхене были созданы разведывательные курсы для чл. УВО и Я. был руков-м этих курсов.

УВО располагало сведениями о построении и снабжении подразделений войска польского и передало их рейсферу. В отделе информации последнего в связи с этим возник план использования групп УВО в Польше по военной разведке, но Берлинский отдел к. р-ки отказался финансировать это дело. Тогда план был передан отделу к. р-ки 1-й нем. дивизии в Кеннигсберге (капитану Вайс), к которому поехал и Ярый. Вайс отнесся благожелательно к сотрудничеству с УВО и информировал об этом гос. ведомства в Берлине. Чтобы добиться положит. решения вопроса Я. врал Вайсу о «силе» и деят. УВО и позже получил деньги от Вайса на цели шпионажа в Польше, где в 1923 г. кое-как работал разведотдел УВО, а в остальном орг-я представляла слабое создание, парализованное поляками арестами и разгромами.

В нач. 1924 г. рейхфер с участием Я. организовал шп. школу УВО в Голландии. Возвратившись из Голландии в Берлин, Я. через кеннигсбергские связи проник в министерство рейсфера и завоевав там доверие, передавал туда все собранные УВО разведстведения по Польше. О получаемых Я. («Я.» вставлено) (размере) за это суммах никто точно не знал, он ловко вращал делами, поняв, что является незаменимым для УВО и имеет много приятелей из офиц. рейхсфера, кот. его защищали. Все протесты против такого хозяйничания со стор. чл. УВО встречали отпор Коновальца, покровительствовавшего Ярома. А Я. устраивал званые встречи с офицерами рейхсфера и тем фундаментировал позиции в последнем.

Из-за проделок Я. чл. УВО покидали ее ряды, но Я. все сходило. Быв. руководитель разведки УВО Иосиф Думин (От начала предложения подчерк. шариковой ручкой) в 1926 г. подал доклад с приложением доказательств лживой деятельн. Ярого (в министерство рейсфера). Думин писал также, что когда в кассе УВО не было денег, Я. потребовал у него фамилии нем. агентов из группы ст. лейт. Рауха, чтобы продать их полякам. Доклад Думина влияния на Я. никакого не оказал и был передан самому Я. для ответа Думину.

В 1925 г. Я. купил виллу с прекрасным фрукт. садом в Берлине – Фалькензее. Сначала он таил это приобретение, затем выдавал его за наследство отца, потом – матери, потом – за приданое жены. Это все враки, т.к. родные супругов Ярых были бедными, всем становилось ясным, что приобретение сделано на средства УВО.

Празднества и приемы в доме Ярых стали в Берлине очень часты и общеизвестны. Супруга Я. хвасталась сумасшедшими драгоценностями.

Круги УВО продолжали выступать против мошенничеств Я., но убрать его не удавалось. Он единственный имел доступ во все отделы министерства рейхсфера, имел там много приятелей и УВО, надеясь на восточную войну, боялось потерять поддержку Ярого.

В 1929 г. позиция Ярого в УВО была настолько сильна, что он побудил Коновальца переселиться в Женеву, чтобы самому безконтрольно хозяйничать в Берлине. Тогда он завязал влиятельные знакомства в МИДе, где выдавал себя за представителя УВО.

УВО постоянно нуждалось в деньгах и Коновалец и Ярый умело путем пропаганды и обмана добывали их у доверчивых укр. эмигрантов Германии, Канады и США. Субсидии шли через руки Ярого и распределяя их он сумел приобрести друзей в Зап. Украине.

Одним из друзей Ярого был руководитель УВО в Зап. Укр. (добавл.) (во Львове) быв. капитан Головинский (дважды подчеркнуто шариковой ручкой), который довел организацию до развала. Чтобы показать немцам УВО сильной, Ярый и Коновалец начали завоевывать на свою сторону союзы укр. молодежи, давали им денежные субсидии для изданий и уже помогали деньгами отдельным их руководителям, оказавшимся в нужде. (Верхняя часть абзаца на полях до слова «организацию» выделена знаком Ú, проведенным шариковой ручкой).

Успех был на лицо. Почти все укр. орг. молодежи оказались на их стороне и в знак благодарности за матер. поддержку на Венском конгрессе УВО – ОУН в 1929 г. избрали Коновальца главарем ОУН (преобразованной УВО). ОУН-УВО увеличилась за счет указанной молодежи и вновь предприняла ряд акт. выступлений в Польше в 1930 г.

На это поляки ответили сильнейшими контрмерами. Войсковыми и полицейскими операциями они разрушили целые деревни, общественные дома, театры, библиотеки и т.д. Погромы и пытки укр. населения дошли до такой степени, что вся Европа начала протестовать против этого. Ярый и Коновалец, хорошо живущие за границей, использовали трагедию укр. народа в своих целях, призывая эмиграцию в США и Канаде собирать деньги на ОУН «защитницу украинцев». Американские доллары потекли в кассу ОУН и Ярый вновь оказался владельцем крупных денежных сумм, за которые устраивал поездки многим руков. укр. молодежи поездки в Германию, одурачивая их. (Часть абзаца от начала страницы до слова «американские» на полях выделена двумя вертикальными линиями, проведенным шариковой ручкой и знаком Ú).

Ярый не пил, боясь выболтать лишнее, но спаивал других в этих целях. Но случалось, что пьяный он болтал, что ради карьеры он готов был шагать по трупам коллег. Так он выболтал, что заманил Думина (два слова подчеркн. шариковой ручкой) на чешскую границу и думал убить его в лесу. Когда это ему не удалось, донес в Кенигсбергский полицей президиум, что Думин является польским и большевистским агентом. (Нижняя часть абзаца от слов «его в лесу» на полях выделена двумя вертикальными линиями, проведенным шариковой ручкой; очевидно, впоследствии линии были перечеркнуты).

В начале 1932 г. в рядах ОУН поднялся вопрос об идейных связях с НСДАП. Ярый вначале сопротивлялся этому, но в конце 1932 г. сам сумел подыскать себе друзей в НСДАП, в частности, писателя фон Леерса. После захвата власти национал-социалистами Я. пытался использовать это положение для себя. (Верхняя часть абзаца до слова «друзей» на полях выделена вертикальной линией, проведенной шариковой ручкой).

Десять лет тому между всеми укр. орг.-ми было заключено соглашение, что в случае войны все украинцы перейдут из польармии в немецкую, чтобы там сразу создать укр. части. Ярый, пользуясь этим, заранее отрекомендовался разным нем. ведомствам комендантом будущего укр. легиона в Германии. Дело не выгорело, Ярый почестей не приобрел и принялся при помощи евреев и поляков добиваться выбора своего в председатели союза иностранных журналистов в Берлине. И это ему не удалось.

Тогда, уже при третьей империи, он пытался завладеть укр. научным институтом в Берлине, директор был Мирчук (три слова вставл.). В мае 1933 г. он явился туда с фон Леерсом чтобы принять институт (неразб.) быть там уполномоченным министерства народного просвещения. Дело расстроилось и он вновь остался ни с чем.

Но до того в институте Ярый заимел кое-какое влияние, распоряжался большей половиной стипендий инст-та, распределял их среди своих приверженцев. Немцы постепенно начинали понимать его махинации и охладевать к Ярому. Тогда он пошел на провокацию и с этой целью в рижской русской газете поместил анонимную статью, в которой укр. институт изобразил как предприятие секретных отделов министерств рейсвера и иностранных дел, рассчитывая вызвать шум в инопечати, что заставит фаш. правительство закрыть институт. Из этого вновь ничего не вышло, шума не поднялось, статье никто не придал значения. В окт. 1933 Ярый снова пытался взять верх, заставив еврейского журналиста Гельмута Кошорке написать и поместить в Берлинской газете «Фольксцейтунг» статьи «Украинцы в Вильмерсдорфе» и «Ярый – руководитель украинцев», в кот. рекомендовался Ярый как украинский Гитлер.

(Короткая черта посредине страницы).

23 июня 1934 г. в Свинемюнде был выдан полякам Скиба, который из Данцига д/б выехать в Германию с важными военными докум. Польши д/ рейсфера. Получив Скибу в свои руки, поляки разоблачили его как нем. агента, руководимого Ярым. Скиба отдал полякам агентов Ярого в Данциге Федыну, Зулецкую, Зайко и студентку Чайковскую.

(Короткая черта посредине страницы).

11 и 12 янв. 1934 внешнеполит. департамент НСДАП от своего источника X/X72/A (возможен вариант: X/X721A) получил достоверные данные, что Ярый в картотеке польского посольства в Берлине числится (наряду с Сушко) секретным агентом поляков, передал им правильные данные о разведслужбе министерства рейхсфера. Коновалец тоже работал на поляков и сообщал им о связях Ярого в нем. кругах. (Абзац на полях выделен вертикальной линией, проведенной шариковой ручкой и знаком Ú).

(Короткая черта посредине страницы).

Сообщение No33 внешнеполит. департ НСДАП от 26 янв 1934 г. – Коновалец известен среди украинцев Берлина своей хитростью и наглостью. У него мало ума и образования необходимого для руководства организацией. Все делается Ярым, умным и обазованным, имеющим превосходные связи.

(Короткая черта посредине страницы).

В ответ на протесты низов «оздоровить» ставшую на службу немцам ОУН, Коновалец ответил убийствами недовольных – своих же оуновцев. 25.7.34 г. во Львове убивают директора укр. гимназии Ивана Бабия за его по пытку оградить своих учеников от влияния ОУН. Там же покушаются на редактора О. назарука и руководителя ФНЄ Д. Палиева.

29.V.34 убивают студента Бачинского.

В 1936 г. “ чл. ОУН – Копача, Ковалукивну (?), Мельника.

В 1937 г. покушаются на Дмитриена, убивают рабочего Бабия и все под видом измены.

На судебном процессе по делу Перацкого Ярослав Сольский – референт пропаганды провода ОУН в Галиции заявил: «Я разоблачаю деятельность ОУН с тем, чтобы облегчить ликвидацию орг-ии укр. националистов, деятельность которой я считаю вредной для укр. народа».

Другой подсудимый на этом же процессе – Роман Михаил сказал: «Я охотно приму смертельный приговор, если только мои показания помогут ликвидации ОУН и откроют глаза украинской молодежи на фактическое положение».

(Длинная черта посредине страницы)


Далі буде...



+3
97
RSS
23:40
+2
Коновалец известен среди украинцев Берлина своей хитростью и наглостью. У него мало ума и образования необходимого для руководства организацией.

Браво, пане Володимире! Ви всіх заставляєте дивитися на Коновальця і ОУН очима радянського чекіста Бутенко. «Похвально і патріотично». Браво!
Я не замполіт, пане Микола, а військовий історик. Тому досліджую документи, а не цензурую їх.
Дякую за увагу! _підморгування
20:12
+1
А «дослідити» діяльність численних військових формувань власівців і іже з ними слабо? Чи вам приємніше обливати ОУН кагебістською блювотиною?
А «дослідити» діяльність численних військових формувань власівців і іже з ними слабо? Чи вам приємніше обливати ОУН кагебістською блювотиною?


Ще раз повторюю: я військовий історик, а не замполіт!

Національних військових формувань, з числа народів СРСР, які воювали проти сталінського режиму, було багато. Серед них, безумовно, найчисельнішим була РОА під командуванням генерала А. Власова. Але РОА, в переважній більшості, складалася з росіян і не воювала на території України.
09:51
+3
Я прочитав АКВАРІУМ Суворова і зрозумів, що писання щоденників офіцерами ГРУ є забороненим.
В СРСР вести особисті щоденники було заборонено всім офіцерам і працівникам Міністерства оборони, МВС, КДБ і ГРУ; всім дипломатам; всім партійним працівникам!
21:25
+2
З іноземних добровольчих військових формувань, які воювали на території України, слід відзначити легіон «Валлонія» під командуванням Леона Дегрелля.

Він написав чудові спогади про цей період і про бої на Донбасі.
21:34
+2
“Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній. Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії”.

(Володимир В’ятрович, історик, голова Українського інституту національної пам’яті.)
В'ятрович вже майже місяць тому полишив цю посаду:

В'ятровича звільнено з посади голови Інституту національної пам'яті

BBC-News
Тимур Литовченко В'ятрович вже майже місяць тому полишив цю посаду


Я знаю. Але цитата з матеріалу, коли він ще очолював УІНП.

Випадкові Дописи