УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Реквієм по земельці з присмаком згарища

Реквієм по земельці з присмаком згарища

Простий рецепт, як без бою
віддати Україну воріженькам руками її ж громадян


Поза всяким сумнівом, центральною подією нинішньої епохи є запуск ринку землі в Україні. Це настільки важливо, що після успішної реалізації парламентською монобільшістю всіх законодавчих ініціатив у цій сфері всі «слуги народу», які розташувалися хоч в «акваріумі» на Грушевського, №5, хоч в Кабміні на Грушевського, №12, хоч в «будинку з потворами» на Банковій, №11, можуть спокійно сказати: «Мавр зробив свою справу, мавр може піти», — і таки справді направитися туди… хто куди встигне добігти. Нє-є-є, безумовно, до канадійського кордону точно не добіжить ніхто, а от до російського чи до білоруського — можливо, і встигнуть. Можна ще на Крим дременути, звісно… (UPD3 — тим, в кого там «недвіга» є!) Але можуть виникнути проблеми: раптом не розрахувавши «кривизну Землі», потрапиш в Одесу чи в Маріуполь?! Можуть бути непереливки...

Але жарти жартами, а чим же небезпечне відкриття українського ринку землі «тепер і зараз» — на тих умовах, на яких нещодавно вже відбулося голосування у першому читанні?! Переважно, громадськість звертає увагу на два наступні нюанси — чи не скуплять українські землі, часом:

  1. іноземці?!
  2. — наші українські олігархи?!

Для зрозумілості, одразу ж зазначу, що побоювання ці аж ніяк не пустопорожні. Тим не менш, існує ще й третій нюанс, про який ніхто не говорить — але він, як-то кажуть, має місце бути. Оскільки ж про цю можливість усі дружно мовчать, це означає лише одне — наше інфантильне суспільство, на превеликий жаль, не визнає двох очевидних речей:

  1. — що Україна перебуває в стадії війни з РФ;
  2. — що земельна проблема має пряме й безпосереднє відношення до обороноздатності нашої держави.

А тепер пояснюю… Згідно до проголосованого у першому читанні законопроекту, передбачається, що землевласниками в майбутньому можуть стати:

  • громадяни України
  • юрособи України, створені відповідно до чинного законодавства України
  • територіальні громади
  • держава

А тепер запитання на засипку: кому належить земля під різноманітними військовими частинами та об'єктами, розташованими на території України?! Якщо б усе відбувалося належним чином, то всі відповідні земельні ділянки мали б належати державі — останньому перспективному землевласнику з наведеного вище списку. Однак це твердження з розряду «аби та якби», на практиці ж вся теперішня Україна вийшла із «совка»… себто — з УРСР. Та й якщо вийшла — то не вся, а лише частково. Й відійшла недалеко.

А як воно було там — в історично недалекому «совку»?! «Все у нас колхозное, все у нас мое», — ага! Саме тому скрізь і всюди буяла тотальна недбалість, бо майже все (ну, десь на 98-99%) так чи інакше належало державі. А яка різниця, в якій саме державній «кишені» щось там лежить?.. Все воно «державне», все «спільне», все «колгоспне», все «моє»! Межі вседозволеного максимально розмиті, що і створювало передумови до тотальної корупції. Отож коли радянські закони почали серйозно заважати радянським функціонерам грабувати власний нарід на свою користь — от тоді «совок» і розвалився! Аби ніщо вже не заважало грабувати по-дитячому наївний нарід!..

Але якщо хтось вважає, що в ситуації новоутвореного адміністративно-бюрократичного недокапіталізму проблема землевпорядкування й землевідведення була якнайшвидше розв'язана — то він глибоко помиляється. Швидше, навпаки: в мутній водичці рибка краще ловиться! Отож ситуація «все у нас колхозное, все у нас мое» мала би зберігатися якнайдовше. Так воно і сталося! Й землевідведення під різноманітні військові частини та об'єкти, розташовані на території України, виключенням не стало.

На превеликий жаль, як стара публічна кадастрова карта України, так і нова містять помилки, про що на старій мапі вивішено відповідне попередження:


Повідомлення
Шановні користувачі Публічної кадастрової карти України!
На сьогодні Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок, які містяться в Державному земельному кадастрі.
На Публічній кадастровій карті України створено окремий інформаційний шар «Ділянки з помилками геометрії», який відображає земельні ділянки, що мають перетини з іншими земельними ділянками.
У разі знаходження Вашої земельної ділянки у шарі «Ділянки з помилками геометрії» Ви можете звернутися на Гарячу лінію Держгеокадастру за телефоном: 0 800 300 808, на електронну пошту: zvg@land.gov.ua або будь-яким іншим зручним для Вас способом за отриманням відповідних роз’яснень.


А тепер уявіть, що на «ділянках з помилками геометрії» розташовані оті самі військові частини та об'єкти… Уявили?! В принципі, якби кадастрові карти працювали належним чином, можна було б кому завгодно засісти за відповідну перевірку і самому все з'ясувати. А так автор цих рядків поспілкувався з «людьми в погонах», обізнаними з ситуацією. Можете повірити, результати вельми невтішні.

А тепер уявіть, що за таких умов в Україні у найближчій перспективі запускається ринок землі… Приміром, на сесію Хацапетівської сільради раптом виноситься питання «Про приналежність земельної ділянки з кадастровим номером 1234567890: ХХ: ХХХ: ХХХХ». Проблема в тому, що це «ділянка з помилками геометрії», на якій розташований… наприклад — тренувальний танковий полігон. По ідеї, відведена під полігон земельна ділянка мала б належати державі… Проте від моменту набуття Незалежності й донині хоробрі українські танкісти переймалися чим завгодно, тільки не уточненням кадастрових відомостей.

Отож запитання на засипку №1: кому належить спірна земельна «ділянка з помилками геометрії»?! Вірно — Хацапетівській громаді, яку представляє відповідна сільрада.

Тоді запитання на засипку №2: чи подарує Хацапетівська сільрада спірну земельну ділянку державі, щоб на тамтешньому полігоні й надалі вправлялися доблесні українські танкісти?! Відповідь аж надто очевидна: А ДЗУСЬКИ!!! 

Бо це — найкращий у світі український чорнозем, в який ткни лозину й не поливай — і та проросте!.. Та з такою безцінною земелькою багато чого зробити можна!!! Наприклад — нарізати всім хацапетівським селянам додаткові земельні паї!.. А насамперед — виділити особливо великі наділи всьому керівництву місцевої «диванної» Партії знедолених України за те, що винесли це питання на засідання Хацапетівської сільради.

А що ж відбуватиметься далі?! До певної міри, повториться ситуація весни 2014 року, коли українські війська терміново виступили на посилення охорони українсько-російського кордону — але під колеса бронетранспортерів та гусениці танків почали масово кидатися донбасяни!!! А все тому, що їхні мізки були роз'їдені рашистською пропагандою про «кривавих укрофожиздів», які припхалися вбивати мирних донбасян і яким обіцяли по земельному клаптику й по парі рабів на тому ж таки Донбасі!.. Бо там же ж — в Донбасі та-а-ака безцінна земелька: копнув углиб на півкілометри — відкопав вугілля, копнув глибше кілометра — відкопав справжнісінький «кокс», чистіший від «аргентинського борошна»!..

(Для тих, хто не зрозумів: звісно, про «кокс» — це жарт! Але повірити пропаганді кремлінів можна, тільки як слід обдовбавшись наркотою — а десь же її треба брати в особливо великій кількості?!)

Таким чином, в 2014 році на Донбасі все відбулося, як і заповіла найбільша кремлівська паскуда:


«И пускай попробует кто-то из числа военнослужащих стрелять в своих людей, за которыми мы будем стоять сзади, не впереди, а сзади. Пускай они попробуют стрелять в женщин и детей! И я посмотрю на тех, кто отдаст такой приказ на Украине...» ©


Ну то як, пригадали автора цитати?! А в нашому випадку все буде на порядок гірше: бо за жінками й дітьми, які прийдуть зганяти вояків із займаної земельної ділянки… ніхто не стоятиме!!! Так-так, це буде просто більш-менш зорганізований (а може й безладний) натовп селян Хацапетівки, які прийдуть вимагати своє — їхню законну земельку.

А тепер запитання на засипку №3: що робитимуть в такій ситуації наші вояки?!

Відповідь… аж ніяк не очевидна! Вони мусять діяти згідно до наказів начальства та до норм військових статутів — бо це армія. Проблема лише в тому, які саме накази можуть віддати воякам їхні військові начальники?! І чи віддаватимуть накази загалом — бо в неоднозначній ситуації простіше самоусунутися, щоб уникнути відповідальності...

В підсумку, все залежить від настільки великої кількості факторів, що діапазон можливих дій пролягає від «мовчки знімуться з танкового полігону й заберуться світ за очі» аж до «таки почнуть стріляти по людях». Найімовірніше ж, що переважна маса вояків діятиме… десь посередині між окресленими крайніми варіантами — як і заповідав нам великий вчений Карл Фрідріх Гаусс, накресливши свою знамениту гауссіану:

А що там посередині — в отій брунатній зоні?! Суто для проформи, трохи «пободалися» з місцевим населенням — але без крові й без всяких смертельних жертв, щоб потім «під тиском непереборних обставин» знятися з місця й піти світ за очі… або хоча б у партизани!..


UPD1. До речі, на цьому етапі можуть «несподівано» вигулькнути продавці т.зв. «надлишкового армійського майна». Тоді значна частина матеріальних ресурсів, накопичених т.зв. «баригами» в 2014-2018 роках, піде з молотка у «воєнторги» — де, як відомо, закуповуються за безцінь всі охочі...


А тепер уявіть, як все це подіє на обороноздатність України?! В якому стані буде наша армія, коли… наприклад — близько половини військових частин та об'єктів на цілком законних підставах будуть зігнані звичайними українськими селянами із займаних земельних ділянок?! Як розвиватиметься ситуація довкола окремих об'єктів, де все ж таки здійметься стрілянина?! А такі відчайдухи, які пам'ятають, чим обернулася майже мирна («всього лише» з одним вбитим українським вояком, про якого тепер чомусь «забули») здача Криму в 2014 році, мають знайтися неодмінно — бо це нам підказує все та ж гауссіана… От саме вони й можуть відкрити вогонь по тих, хто зганятиме армію з місць постійної дислокації!..

І от про таку перспективу ніхто зараз не говорить, хоча вона жахливо реальна. Отож треба подумати над такою перспективою вже зараз — бо думати потім буде вже надто пізно.


UPD2. Нудний Пенс начитав цей матеріал на відео:

+1
344
RSS
05:10
+3
Ситуація дуже серйозна! _шкодую Причому цього ніхто не помічає…
09:50
+2
Дякую за цей допис. Земля має купуватися і продаватися, але не навіки. Мета: утворення середнього класу фермерів і зміцнення української держави. Міністр Мілованов розповів, що із супутникових знімків видно, що значна територія, зайнята військовими, обробляється с/г і не обкладається податками.
Мої знайомі, які займаються геоінформаційними системами, кажуть те саме.
17:21
+1
Земля має купуватися і продаватися, але не навіки.
А це як, друже Анатолію. Я щось не чув такого, щоби щось продавалось на якийсь час. Це щось нове. Віддавалось в аренду — так. Але щоб продавалось на якийсь час — не чув.
12:33
+2
Отож треба подумати над такою перспективою вже зараз — бо думати потім буде вже надто пізно.


Думати нікому, друже Тимуре! Вибори це наявно засвідчили!
15:04 (відредаговано)
+1
Додав доповнення — воно теж не зайве:
=====
UPD. До речі, на цьому етапі можуть «несподівано» вигулькнути продавці т.зв. «надлишкового армійського майна». Тоді значна частина матеріальних ресурсів, накопичених т.зв. «баригами» в 2014-2018 роках, піде з молотка у «воєнторги» — де, як відомо, закуповуються за безцінь всі охочі...
=====
17:15
+1
Сумніваюсь, що селяни Хацапетівки будуть вимагати землі, на яких знаходиться танковий полігон. Їх більше цікавить доля їхніх паїв, які вони по старості обробляти не можуть, і продати їх, щоб одержати якусь копійку на прожиття, на ліки, на навчання дітей чи внуків, також не можуть. Обставини змушують власника віддати пай в оренду орендатору на його умовах – за мізерну оплату. А коли власник виявляє незадоволення такою оплатою, йому кажуть: «Забирай нафіг свій пай і не мороч нам голову». А куди він його забере? Це реальна ситуація у моєму селі, та і у всіх інших. Можновладці, в яких в оренді є тисячі гектарів, всіма силами будуть боротися проти ринку землі, бо у них ця земля і так є за безцінь. А в іншому випадку за неї прийдеться заплатити. Тому десятки років вони через своїх лобістів продовжують мораторій на продаж землі. У всьому світі, навіть у Росії, існує ринок землі, а в нас ні. Ми «мудріші» за всіх. Політикани різних мастей дуже патріотично, а насправді підло, звертаються до власників паїв і кажуть що землю не можна продавати, бо ви продаєте Україну. Ви краще помріть в недостатках, але з почуттям гордості що ви не продали Україну.
І кажуть, що треба провести з цього питання референдум. Я би погодився з цим, якби на референдумі мали право голосувати тільки власники паїв. Але якщо будуть голосувати всі жителі країни, які ніколи в селі не жили і добре «нагодовані» можновладними і олігархічними брехнями – то результат референдуму я можу сказати сьогодні.
Ринку землі бути. І мабуть буде багато помилок і зловживань, але з часом все унормується. Продовження мораторію – це шлях в нікуди.
17:55
+2
А хто має право на землю?
Тільки сільські жителі?
Городяни теж мають право на земельну ділянку — на ту, на якій зведений будинок, в якому вони живуть.
В нашому будинку 100 квартир. На кожну квартиру припаде по 3-4 кв. метри. Але ж в таку «могилу» усі мешканці квартири не влізуть…
_вибачаюсь Таким є чинний закон! _вибачаюсь
Тому-то друг Анатолій і каже, що з часом всі міста спорожніють — бо городяни масово ломануться в село й житимуть у власних маєтках!
_вибачаюсь
20:57
+3
У Біблії є земельний рік = 50 років. Після цього земля вважається вільною. Уявіть собі, що кожна людина на Землі матиме шмат землі у приватній власності навіки. Тоді всі наступні люди (тіла) не матимуть своєї землі. Це щось схоже на власність за воду або повітря.
Уявіть собі, що кожна людина на Землі матиме шмат землі у приватній власності навіки. Тоді всі наступні люди (тіла) не матимуть своєї землі.

_стежу _стежу _стежу
Але ж людина не живе вічно!..
У Біблії є земельний рік = 50 років. Після цього земля вважається вільною.

В сучасному Ізраїлі це правило діє також. Ця держава існує вже 70 років, отож кібуци вже один раз обмінювалися земельними наділами.
21:05
+2
У мене іноді складається враження, що ми — перші люди на Землі. _підморгування

Достатньо оглянутися навкруги і роздивитися, які закони регулюють власність на землю в інших країнах.
22:39 (відредаговано)
+2
В нашому будинку 100 квартир. На кожну квартиру припаде по 3-4 кв. метри. Але ж в таку «могилу» усі мешканці квартири не влізуть…
Таким є чинний закон!Закон говорить зовсім інше. Пропоную ознайомитись.

Кожен українець має право на безкоштовні 2,28 га землі: інструкція, як їх отримати
Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно приватизувати п’ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. За словами експертів, держава не буде довго роздавати землю, пише replika-ua. Як отримати належну за законом ділянку і чому українці не поспішають приватизувати землю? Скільки землі можуть отримати українці З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно отримати п’ять ділянок землі. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га. Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше двох гектарів для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовно приватизовувати можна кожен з видів ділянок тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів сім’ї. Куди звертатися Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни і це не залежить від місця проживання. Для її приватизації необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, в ті органи самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Госгеокадастра – зазвичай це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не буде коштувати українцеві, але оформлення документів зажадає витрат. «Землю отримати можливо, але на це потрібно виділити певну суму. В принципі, земельну ділянку можна приватизувати за 3-5 тисяч гривень. І це не хабар, а витрати на землевпорядника, який повинен розробити технічну документацію «, – відзначає юрист із земельних питань Кирило Левтеров. Процес приватизації землі – не простий через бюрократизацію. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку доведеться побігати по кабінетах чиновників. «Приблизно весь процес може зайняти від шести місяців до двох років. Хоча насправді, цей процес повинен займати менше, наприклад, для учасників бойових дій на Донбасі найкоротший термін – 45 днів. Все дуже залежить від швидкості бігу за чиновниками «, – додає юрист. Але перш ніж звертатися необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті. «У селах значно простіше отримати землю, ніж в місті. Все дуже залежить від ліквідності землі – чим менше ліквідна земля, тим простіше її отримати «, – радить юрист із земельних питань Кирило Левтеров. Перевірити, чи вільна земля можна: на сайті «Публічна кадастрова карта України», відправити офіційний запит про надання публічної інформації в місцеві органи влади або Госгеокадастр. Процедура отримання землі Знаючи, яку ділянку вільний і чи можна його приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ньому повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки, її цільове призначення. Також необхідно прикласти до нього карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця. Отримавши згоду сільради або мерії, можна починати розробку проекту щодо відведення землі. Цим займається землевпорядна організація – за їхні послуги доведеться заплатити від 2000 до 10000 грн. Сама розробка технічної документації землеустроителями може зайняти від півроку до року часу. Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастра України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера. З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землею – місцевим рада або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення. Щоб отримати останній документ – свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію в Укрдержреєстр або до реєстратора Госгеокадастра. Заява може розглядатися протягом 14 днів. Чому українці не йдуть за землею? За словами експертів, після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка в підсумку породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо. За словами юриста по земельному праву Кирила Левтерова, на практиці дев’ятьом з 10 не вдається пройти весь процес від початку і до кінця, і приватизувати землю. «Система приватизації, яка сформувалася на початку 2000-х, передбачала, що в Україні є велика кількість землі. Як і будь-яка адміністративна процедура, де розпорядником є держава або місцеві органи влади, вона швидко привела до збільшення бюрократичних процедур. Бюрократія і складності збили першу хвилю бажаючих приватизувати. Ну і земля тоді нічого не коштувала. Потім земля поруч з містами стала набирати в вартості і бюрократичні процедури стали корумпованими, оскільки земля – обмежений ресурс, тим більше в місті «, – відзначає юрист по земельному праву Кирило Левтеров. За словами юриста, корумпованість і відбила у людей бажання приватизувати землю, поки нею розпоряджається обмежене коло чиновників. Єдина група, від якої чиновники бояться вимагати хабар, – учасники війни на сході України. Але і їх чиновники часто заплутують. «Ветерани, які до мене телефонують, вони зневірилися отримати землю. А насправді вони зробили елементарні помилки з самого початку через те, що їх ніхто не проконсультував і місцеві органи влади якраз зацікавлені, щоб ніякої землі не видавати. Вони намагаються всіляко заважати і відмовляють навіть елементарно підказати «, – додає експерт. Варто відзначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно. «Після того, як вони почали масовий процес приватизації землі, підтягнулися і решта українців. Починають розбиратися і пробувати приватизувати ділянки. Ще чотири роки тому, люди навпаки дивувалися, коли дізнавалися, що можна отримати землю безкоштовно «, – розповідає юрист проекту» Правова консультація «Юрій Усманов. Роздачу землі можуть припинити За словами експертів, роздавати довго землю держава не буде. Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа і земля стане повноцінним товаром. За словами Кирила Левтерова, після реформи зникнуть і проблеми з корупцією. «Не можна з одного боку безкоштовно роздавати землю, а з іншого розуміти, що вона може вільно звертатися. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, можлива ситуація, при якій безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю, будь ласка, купуй, а далі продавай або користуйся і плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це нас чекає в найближчі роки. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром – це моє глибоке переконання. Як наслідок, не зовсім логічно буде існування приватизації «, – говорить юрист.

Більше тут: 1540.com.ua/news/vi-tse-maiete-znati-kozhen-ukrayinets-maie-pravo-na-bezkoshtovni-228-ga-zemli-instruktsiia-iak-yikh-otrimati_10849/?fbclid=IwAR0-OmtyKzB03ZrzxCBkJ3ZdmR0BTcItkCoks_fZvdOVPdxMu3SI_KyQBdI

На підтвердження вище викладеного пропоную переглянути останній випуск «Шустер-лайф», де Ляшку в очі сказали і перечислили скільки ділянок він отримав у Вишгородському районі на себе, своїх рідних і близьких, на що він спокійно відповів що по закону має право.
Дякую, пане Микола за кваліфікований коментар!
22:05
+1
Нудний Пенс начитав цей матеріал на відео! Отож я зробив друге оновлення, додавши відео наприкінці…
ЧУДОВО!

Випадкові Дописи