УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх на сайті тут, або в групі підтримки в Телеграмі тут.

Інтерв'ю українського генія

Інтерв'ю українського генія

Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом.

«Шкодую, що приїхав з Америки до України… Сьогодні Україна — найгірша в Європі країна для життя», — нещодавнє інтерв’ю українського генія, художника Івана Марчука “Громадському Радіо” спричинило ефект бомби, що розірвалася. Жорсткі, навіть жорстокі, проте болісно правдиві слова… «У нас абсолютно правди немає, законів немає, порядку немає. А як немає законів і порядку, то і держави немає. Україна народжує найбільше талантів на квадратний метр у світі, але вона їх не поливає, вони їй не потрібні. Чому тікають люди з України? Тому що жити хочуть…». Це не гіпербола, не хвилинний імпульс-розчарування, це крик відчаю. Крик відчаю митця, котрий реалізовувався в Україні не «завдяки», а «всупереч».

Він мав тут зовсім небагато лаврів, достатньо терня на шляху і яскравий самобутній талант. Його обожнювали в Америці та Канаді, запрошували залишитися в Австралії, а в рідній Україні помітили тільки після того, коли став єдиним українцем, котрий потрапив до списку сотні геніїв сучасності, укладеного міжнародною консалтинговою компанією “Greator Synectics”. Зрештою, Бог з ними, з рейтингами: один Марчук робить для позитивного іміджу України за кордоном стільки, що заміняє собою не одну поважну державну інституцію. Але останнім часом від українських реалій митця дедалі частіше огортає сум… “НОВА…” зателефонувала Івану Степановичу, аби почути усе з перших вуст.

Батьківщина як територія

— Я прожив життя чисто, не написав жодної непотрібної, непотребної картини, й у мене, крім однокімнатної квартири, нічого немає: ні лімузинів, ні дач… Я взагалі не пристосований до життя. Як митець із певними регаліями маю найгіршу майстерню серед українських художників. У мене були президенти, мери й інші відомі люди, були на п’ятому поверсі в тісній майстерні, ледве піднімалися туди… Всі обіцяли допомогти з новим приміщенням, але нічого так і не зробили… Щоб я у своїй країні не заслужив ні на майстерню, ні на музей? Та якби я запропонував себе зі своїми роботами будь-якій іншій країні — з руками і ногами забрали б! А ця країна за 81 рік мого життя не зробила для мене нічогісінько, ані на копійку. Країна не готова, щоб до нас приїздили паломники до музею Марчука, як приїздять у Голландію до музею Ван Гога…

Я за останніх півтора року відвідав 11 країн, зробив 165 виставок. Був торік у листопаді у Таїланді: мав виставки у Королівській галереї і в художньому музеї. Бачили б ви, як мене там приймали! Черга на колінах йшла до мене — я навіть фото таке маю… Поїхав би туди років п’ятнадцять тому, — жив би нині, як у раю. А тут я тільки мучуся… Замість Батьківщини є болісна, вистраждана прив’язаність до землі.

Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом. З найкращої країни в Європі зробили смітник. Тут панують зло, глупота, чорна заздрість, здирництво… Люди дуже розхристані, не люблять один одного. Нема того, що об’єднує. Як українці хочуть мати державу, якщо вони один одного з’їдають? Добрі люди не пропустять мене, щоб не привітатись, гарного слова не сказати, але загалом в країні панують злоба і заздрість.

Я жив у світі, де не знав, що це таке. Там немає такого. Там усі тішаться твоїм успіхом, більше того, — чужий успіх стає поштовхом до власного розвитку.

Розумієте — українська земля народжує найбільше талантів на квадратний метр планети. Але ж наша земля часто й поїдає багатьох, як кішка, яка поїдала своїх кошенят. У нас не може достойним чином проявити себе якийсь геніальний, великий талант: вони або в’януть, або повертаються в землю, або спиваються, чи змушені тікати в інші країни, де роблять славу для будь-якої нації, народу і світу, а Україні вони не потрібні…

«Жінка являється, як Бог»

— У Тернополі тепер майже не буваю: не стало мого друга (світлої пам’яті архівіста та краєзнавця Богдана Хаварівського — ред.), то й не маю до кого їхати… Був тут торік восени на його роковини, навідався у рідну Москалівку та й по всьому…

Зараз розмовляю з вами і стою в майстерні перед мольбертом. Новий цикл малювати почав, цікавий, але душа до роботи не лежить. Є що робити, а не хочеться. Пензлик до рук не лізе. Був би музей — був би стимул працювати, там влаштовував би майстер-класи. Шкодую, що за життя навіть учнів не підготував собі…

О 7-ій годині вранці я вже біля мольберта. Приходжу в студію, сідаю і розмовляю зі своїми картинами. У мене підхід до них, як до діточок, я з ними постійно спілкуюся. Вдома не маю з ким розмовляти, от і спілкуюся з картинами тут, у майстерні, де проводжу майже весь свій час. Додому не хочеться йти — ніхто мене тут не чекає. Може, якби була Жінка — але вона мені за все моє життя так і не явилася… Пригадую, мені колись одна панянка казала: «То шукайте собі самі жінку», а я їй: «Жінку не шукають, вона сама являється, як Бог…» А мене Бог, напевно, покарав: мені ніхто так і не явився…

Я завжди кажу: все моє життя — на полотні, а я ще не жив, я ще працюю. Я — вічний мандрівник, прикутий до мистецтва. Навіть жартував колись, що якби мене посадили до справжньої в’язниці, то я б намалював більше. Як я живу? Як раб, прикутий до мольберта. Живу за “чорним календарем”, де немає червоного кольору, а є 365 днів робочих! Вихідних у мене немає, я одержимий. Але живучи так, я зумів зробити п’ять тисяч мистецьких творів, які розсіяні по всьому світу…

Оля Сагаль, НОВА Тернопільська газета

+3
148
RSS
12:16 (відредаговано)
+3
Коли я бачу такі матеріали як у нас все погано, то навіть не знаю з яких слів почати коментувати. Мабуть скажу просто: ми все ще живемо в Радянському Союзі і в нас є право не мати ніякого права, тобто немає права об'єднуватися, щоб вирішити свої проблеми далі кольорових революцій…
Семен Глузман говорить те ж саме — майже один до одного. Це свідчить лише про те, що літні люди, як завжди, трохи буркотливі + не бачать шансів там, де бачать шанси більш молоді. Отож вибачимо їх! Вони життя поклали на те, щоб перетворити Україну на нормальну людську «державу для людей», а не «державу для держави» — тим не менш, їхні очікування все ще не виправдовуються… Отож їхній час минув — нехай собі буркочуть!.. Ми їх все одно любимо й цінуємо. Але тепер настав наш час докладати зусилля й доробляти те, що не змогли доробити вони. Дай Боже, щоб у нас вийшло!..
_чудово
23:13 (відредаговано)
+3
Пане Тимуре, молоді вже «побачили шанс» і ми вже бачимо результати їхнього «прозріння»!

Чесно кажучи, я не очікував від Вас, талановитого письменника, такого коментаря! І таких слів: «Отож їхній час минув — нехай собі буркочуть!.. Ми їх все одно любимо й цінуємо».

Ми живемо в лайні! І в цьому лайні винні ми самі!
Слідування за логікою Івана Марчука призведе лише до нової хвилі еміграції з України. Якби я лише хотів звідси виїхати на ПМЖ — я би вже тричі виїхав звідси: у Велику Британію, в Ізраїль та в Німеччину. Але у мене є свій власний «проект Україна», який я зможу реалізувати тільки тут — в Києві. Власне, я цей проект і реалізовую тут і зараз…
_соромлюсь

Ми живемо в лайні! І в цьому лайні винні ми самі!

Абсолютно згоден! І що з того?! Був такий собі Геракл, який мусив здійснити 10 подвигів (реально вийшло 12, бо 2 подвиги йому не зарахували). Подвиг №6 полягав у тому, як він очистив Авгієві стайні:



Втім, з міфологією Давньої Греції Ви ознайомилися значно раніше від мене — отож не мені розповідати Вам про вжитий Гераклом спосіб… Тим паче, на відміну від нього, я не син Зевса. Отож у мене свій спосіб очищення Авгієвих Українських стаєнь! Доки зможу — я його реалізовуватиму…
_вибачаюсь
Це не виключає варіанту, що я не встигну здійснити все задумане. Як сказано в «Понеділку...» у братів Стругацьких, «смерть мага завжди передчасна». Така се ля ві! Можливо, мене змусять поїхати з України непереборні обставини, можливо — необхідність вивезти звідси сім'ю. Та поки такої ситуації не склалося — я перебуватиму тут і робитиму свою справу. А там — вже як вийде…
_зупиняю
Після сказаного ще раз повторюю: я бачу такі варіанти очищення Авгієвих Українських стаєнь, які вже не бачать Марчук та Глузман. Але я не казатиму, чого заслужив чи не заслужив від такої держави, як Україна. Бо теперішня Україна — це зовсім трохи від «совка» ліворуч. Це адміністративно-бюрократичний недокапіталізм. То чого можна очікувати від такої держави?! Нічого не можна й не варто. Я й не очікую, а просто роблю свою справу.
_зупиняю
А держава… Вона мусить померти. Не Україна — бо Україна є вічною. А Українська РСР, побудована в 1920-1930-х роках. Отой самий адміністративно-бюрократичний недокапіталізм з усіма його олігархами та іншими «принадами». Це небезпечно? Так. Ми ризикуємо? Безперечно. Але іншого виходу все одно нема! Бо зберігати адміністративно-бюрократичний недокапіталізм надалі неможливо — він не конкурентний. Неможливо зберігати також Українську РСР — бо її місце в «Тайожному Союзі». Тому будемо ризикувати. І з ризиком для життя робити свою справу.
_чудово
Принаймні я буду.
09:52 (відредаговано)
+3
Не сподівався від п. Тимура такого коментаря. Я скажу про себе: за своє намагання врятувати світ я кілька разів дивився в обличчя смерті і потрапив до психлікарні в супроводі тих людей, які також себе називали патріотами України… Щось мені підказує, що прости тієї машини, яка повстала на мене зусиль таких як є у п. Тимура чи Володимира просто недостатньо м'яко кажучи. Не буду довго імпровізувати, а скажу прямо теорію змови ніхто не скасовував тільки демони працюючи проти людей бачать її по-своєму, а люди із числа спецслужб по-своєму. Якщо у п. Тимура є якась потаємна зброя, яка може не те, що нанести пошкодження цим людям, а хоча би захистити від їх агресії, то варто приєднатися в Його ряди! Тому, що якщо її немає, то Він нічого не може змінити!
На будь-яке зло відповідай добром, потім розслабся і дозволь Добру самому перемогти Зло. Це універсальна зброя. І проти демонів і проти спецслужб.
13:26
+3
Дзвінко, є така чудова фраза з Єванглія, яка яскраво засвідчує, що людям, яких Писання порівнює зі свиньми скільки добра не роби, а вони все одно захочуть тебе вбити:
Від Матвія 7:6
«Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...»
Біблія в пер. Івана Огієнка
Христос багато робив добра людям, але Його розіп'яли, а так як ми не вищі за Нього, то з нами можуть зробити ще й гірше. Добро остаточно переможе на Страшному Суді, а до цього часу нас будуть вбивати, катувати, і принижувати. Тому ще раз підкреслюю: як п. Тимур планує змінити сутність влади чи суспільства в Україні? Коли я був близький до цього в Росії, то мене мучили і мало не вбили. Ви думаєте, якщо Тимур наблизиться до тієї самої відмітки з ним не зроблять те саме?
Чому в Україні і Росії немає нормальної влади незалежно від результатів виборів? Та тому, що в планах таємного світового правління немає процвітаючої Росії чи України, а Росія — там як джерело природних ресурсів, а Україна поділена на шматки як непотрібне утворення. І коли навіть якщо по-справжньому адекватний президент прийде до влади в Україні, то отримає директиви від СБУ що потрібно робити, а за які дії в його адресу будуть направлені репресії.
Добром справді можна перемогти зло, але судячи з того що написала п. Дзвінка вона не має належного уявлення як це треба робити. Як співав Анатолій Матвійчук: «На порозі нового століття починає розуміти ми — небагато є доріг на світі, що людей виводять із пітьми».
Одним із механізмів перемагати зло — знайти дорогу, яка виводить із пітьми самому і знайти посильний спосіб як з цієї пітьми вивести інших, щоб не бути поміченим спецслужбами.
Не все вирішує зброя. На стратегію й тактику боротьби теж варто звертати увагу. І чому Ви вирішили, що я не в Його рядах?.. _заспокоюю
Тому ще раз підкреслюю: як п. Тимур планує змінити сутність влади чи суспільства в Україні?

Ви хочете, щоб я в «тирнетах» розписав Вам усе від «А» до «Я»?! _здивований
Перепрошую, так це не робиться…

Коли я був близький до цього в Росії, то мене мучили і мало не вбили.

Мене мало не засліпили. А ще мало не вбили нашу єдину дочку. У Вас на руках помирала Ваша дитина?! У мене — помирала. І Це, доповім Вам — Боже збав!

Ви думаєте, якщо Тимур наблизиться до тієї самої відмітки з ним не зроблять те саме?

Звісно, зроблять! І що з того?.. _здивований

А загалом, добродію, ми з Вами не про те говоримо. Бо в «тирнетах» я не стану викладати деякі стратегічні речі, які можу викласти лише в особистій бесіді. А зараз перепрошую — подзвонила житомирська журналістка, вона сьогодні в Києві й хоче «добити» інтерв'ю, яке ми не добили в жовтні, коли я був у Коростені… Отож я зайнятий, перепрошую!
12:12 (відредаговано)
+2
На будь-яке зло відповідай добром,


Це філософія рабства і проповідь рабства!

P.S.
Прошу не цитувати фразу про… «Якщо тебе вдарили по лівій щоці, то підстав праву». Це перекручені слова…
А загалом, добродію, ми з Вами не про те говоримо. Бо в «тирнетах» я не стану викладати деякі стратегічні речі, які можу викласти лише в особистій бесіді.


Абсолютно правильно!
В інеті можна висловлювати свою думку щодо ситуації… А викладати стратегію і тактику боротьби не можна. Навіщо давати у руки ворога інформацію!?
Навіщо давати у руки ворога інформацію!?

Отож бо! Це неодмінно працює проти тебе, бо ворог проаналізує твої дії, знайде твої слабкі місця й вибудує контрстратегію з урахуванням цих відомостей.
_дідько _дідько _дідько
Я знав, що Козеріг неодмінно зрозуміє Козерога в цих питаннях.
_чудово
13:08 (відредаговано)
+2
Від допису віє песимізмом. Але є в ньому і позитив:
1. Я дізнався, що у світі рахують геніїв;
2. Що одним і сотні геніїв є українець — художник Іван Марчук;
3. Що жінка не шукається і не знаходиться, а являється чоловіку, як Бог і це усвідомив Іван Марчук;
4. Що є українці, як от наш друг Тимур, які усвідомлюють, що Україну уведено в стан болота і вони своїм життям роблять тут твердий грунт.

І що б ми не робили, а коливання історичного маятника не припинимо. Отже не будемо квилити, а дещо й далі робитимемо, щоб прискорити прихід сприятливіших часів.
17:28
+4
Якщо п. Тимур має свою приховану стратегію, то я бажаю йому успіху. Дійсно враховуючи те хто нас тут читає, то зараз дійсно краще мовчати.
Уточнюю — не мовчати, але:
1. не патякати зайве;
2. робити свою справу максимально ефективно, без зайвого піару.
_чудово
19:35
+4
Прихована стратегія не завжди полягає в мовчанні, часом для деяких цілей потрібно робити видимість якоїсь діяльності ;).
15:51 (відредаговано)
+3
Нічого собі!.. _здивований _здивований _здивований
1. Я не мовчу, я навпаки дуже багато балакаю на різноманітні теми.
2. З моїх висловлювань можна скласти достатньо повне уявлення про те, що та, головне, навіщо я роблю.
3. Якщо Ви вважаєте мене побрекіто… тоді про що мова?! Вважайте й надалі.
_вибачаюсь

UPD1. Прошу зрозуміти вірно: тут або одне — або інше!
1. Або поводитися як Ви — бути непублічною персоною. Це означає сховатися під нікнейм "astronom1987", не наводити ніяких своїх контактних даних, спілкуватися з обраними людьми в закритому режимі. Тоді можна писати те й таким чином, як це робить, наприклад, Anti-Colorados на "Лінії Оборони".
До речі, там я один з небагатьох юзерів, які відкривають свою особу — за що мене там неодноразово шпетили. І саме тому з «ЛО» я співпрацюю дуже обмежено, бо звик працювати системно, розробляючи певні напрями й посилаючись на попередні свої публікації! А на «ЛО» я був змушений запустити вигаданого персонажа, який пише «сам від себе», не посилаючись на інші публікації — зате цей віртуальний персонаж не підлягає дешифровці, як і всі віртуали на «ЛО»… Один тільки Anti-Colorados знає, що це за віртуальний персонаж і що то мої публікації.
2. Проте я — письменник, а отже — персона публічна. Тому в моєму профілі навпаки наведені мої реальні контакти, через які на мене може вийти будь-хто в будь-який час. Але натомість про свої стратегію й тактику я не говоритиму публічно. Я просто роблю свою справу! А за тим, що я роблю — всі охочі можуть вирахувати мою стратегію й тактику самостійно. А якщо не можуть?.. Це вже їхні проблеми.

UPD2. До речі, це нагадує один з класичних детективів чи то Честертона, чи Конан Дойла. В цьому детективі зловмисник викрав важливий дипломатичний лист, який усі марно шукали — але ніяк не могли знайти. Насправді ж весь час пошуків лист лежав на видноті — в спеціальному кошику для листів, виставленому на стільниці власника кабінету!!! Річ у тім, що зловмисникові не вдалося винести лист з кабінету. Тоді він вивернув конверт навиворіт, написав на ньому першу-ліпшу адресу, сховав всередину важливий дипломатичний лист і поклав у кошик для листів. Зловмисник розраховував, що коли пристрасті вщухнуть і пошуки припиняться, він просто забере лист з кошика… Проте детектив здогадався про це раніше.
_сміюсь
Так само й у мене. Те, що я роблю — я роблю від свого імені, результати у всіх на видноті. Отож можете самі «вивернути конверт» і подивитися на те, яка адреса написана зі споду. Якщо Ви або не можете «вивернути конверт», або не здатні вирахувати мої стратегію й тактику, тому вважаєте мене побрекіто — що ж, це Ваші проблеми!..
Друже Тимуре, скористуйтеся порадою:
Від Матвія 7:6 «Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...» Біблія в пер. Івана Огієнка Христос багато робив добра людям, але Його розіп'яли, а так як ми не вищі за Нього, то з нами можуть зробити ще й гірше.


Наші вороги і «доброзичливці» провокують нас на відвертість і відкритість, щоб скористатися нашою ж інформацією, щоб знищити нас!

Відкрито дискутувати можна тільки з людиною, яка виступає на Світочі із відкритим забралом, під своїм справжнім прізвищем!
Друже мій, пане Володимире! Я вже відповідав другу Астроному — див. вище:

А загалом, добродію, ми з Вами не про те говоримо. Бо в «тирнетах» я не стану викладати деякі стратегічні речі, які можу викласти лише в особистій бесіді. А зараз перепрошую — подзвонила житомирська журналістка, вона сьогодні в Києві й хоче «добити» інтерв'ю, яке ми не добили в жовтні, коли я був у Коростені… Отож я зайнятий, перепрошую!

Все, написане мною після цього коментаря — то є суто інтелігентський комплекс «гарного виховання». Бо я міг би не цитувати Нагірну проповідь (в частині Матв. 7:6), як це зробили Ви, але відповісти значно жорсткіше.
_соромлюсь
Саме в даному випадку й саме для мене ця пряма цитата не дуже-то годиться. Я ж письменник! Ті твори, ті персонажі, що їх я виношую в душі, а потім виливаю на папір (умовно кажучи) — це ж і є, до певної міри, моя душа! А як поставляться до описаних мною персонажів, до моїх творів читачі — я не знаю… Отож керуючись Матв. 7:6, я не міг би стати письменником! Бо мені апріорі доводиться припускати, що хтось наплює на мою творчість, а хтось її потопче! А хтось після всього захоче зайнятися ще й автором…
_вибачаюсь
Тому відповім так само, як вже відповів. Я — «Золотий письменник України», отож сукупний наклад моїх книжок перевищив 100'000 примірників. Отже те, що я роблю — воно все на виду, воно не сховано в тіні! До всього, я ще не був останнім журналістом + встиг наслідити в блогсфері. Тоді керуючись індукцією, можна зробити висновки про мої стратегію і тактику. Хто помітить за мною щось інше, різко відмінне від цього — нехай вносить корективи у свої висновки!
Друже мій, пане Тимуре!
Я все розумію… _підморгування
20:39
+2
Панове, я не хотів нікого образити чи роздратувати, а просто хотів попередити про те, що якщо Ви досягнете успіхів у просвітницькій діяності щодо інших подібні до тих, які досяг в свій час я, то з вами всіма найбільш ймовірно вчинять так само як зі мною. Якби мене хтось попередив про те, що мене чекає як я попереджую вас, то зараз не терпів би 9 років страждань і не дивився би стільки разів смерті в обличчя і був би вдячний за таке попередження. А якщо пани Володимир і Тимур вважають, що цей світ можна радикально змінити на краще у відкриту і притому не нарватися на палку агресію з боку спецслужб, то я ПРИПУСКАЮ, що вам обом або себе не шкода або ви просто відірвані від реальності…
А якщо пани Володимир і Тимур вважають, що цей світ можна радикально змінити на краще у відкриту і притому не нарватися на палку агресію з боку спецслужб, то я ПРИПУСКАЮ, що вам обом або себе не шкода або ви просто відірвані від реальності…


Друже, я не думаю, що Вам відомо про спецслужби більше, ніж мені _підморгування
21:21
+2
Я не знаю, що відомо Вам, але знаю, що найбільш ймовірно мені відомо дещо, що Вам невідомо зовсім, пропоную не розглядати це питання тут, а лише в голосовій приватній розмові.

Випадкові Дописи