УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Декілька законів продуктивності

Декілька законів продуктивності
Джерело матеріалу:

Жити так, як хочеться, не тільки можна, але й потрібно...


Нас із дитинства вчать боротися і долати. Чому саме ця парадигма викликає стільки романтичного збудження в людських душах і з якої причини ми з таким відчайдушним ентузіазмом прищеплюємо її з пелюшок кожному новому поколінню — питання складне і не стосується теми нашого допоміжника. Натомість очевидні наслідки надбаних через це патернів у соціальній взаємодії стосуються бізнес-ефективності безпосередньо.

Закони продуктивності

Йти напролом до своєї мрії, «нехтуючи небезпеками і долаючи труднощі», звісно, звучить красиво. Підливають олії у вогонь розповіді про ті перешкоди, що їх вийшло подолати у людей, відомих на весь світ. Однак відбувається певний перекіс від цілеспрямованості до необґрунтованої завзятості, від відчуття свого шляху до упертості. Межа, яку іноді, практично неможливо розрізнити. Плюс, дуже часто вшиті автоматичні схеми поведінки відверто заважають холоднокровному раціональному аналізу того, що відбувається і, відповідно, визначенню альтернативних стратегій. У поході за результатом маневровість і гнучкість куди важливіші, ніж наполегливість і натиск. Це не означає відмовитися від мети, це означає змінити маршрут. А цього нас з дитинства не вчать зовсім. Тому, в більшості випадків, коли на людину насувається хвиля «все йде не так», покликана показати помилковість напряму руху, вона, не бажаючи заробити репутацію невдахи і слабака, з бойовим завзяттям мчить вперед. У більшості випадків стихія перемагає.

Однією з найважливіших навичок серфінгу є вміння бачити канали. Каналами називають зони поза обваленням хвиль, де можна перевести дух між сетами і виплисти в лайнап. Такі зони завжди утворюються поряд з хвилями в місцях западин або рифів. Навчання [вмінню] знаходити і бачити такі канали — обов'язкова частина базової програми, адже це може врятувати життя в той момент, коли серфінгісту, як повітря, потрібен перепочинок.

Світ великого бізнесу чимось схожий на океан. Коли сили протистояти хвилі вичерпуються, варто зупинитися і пошукати «свій канал». Або, щоб перечекати бурю, або як альтернативний шлях до досягнення бажаного. В ідеалі, ці канали потрібно постійно тримати в полі зору, коригуючи при необхідності вектор і швидкість руху.

  • Не треба чекати мети, щоб почати рух.
    Рухайтеся, і мета сама знайде вас в дорозі!

Ці прекрасні слова я почула від Михайла Дашкієва на одному з його «Жорстких розборів». Істинний автор мені, на жаль, невідомий.

Що робити, якщо розуміння необхідного формулювання переслідуваного результату не з'являється, а час починає йти крізь пальці? Дійте! Поставте цілі проміжні, ті, що починаються зі слів «хоча б». Увімкніть режим максимальної безпеки: поставте в якості мети ті показники, які не блищать амбітністю чи прибутковістю, але, в будь-якому разі, знадобляться. Зате у Вас буде мета, а головне буде досвід проходження шляху від ідеї до втілення. Він (цей досвід) стане безцінним козирем, коли мета, здатна перетворити все Ваше життя, сформується в чіткий ескіз. А він обов'язково сформується і найправильнішим для Вас чином — але тільки за умови руху. В цьому немає магії або психології, так працює наш мозок. Геніальний подарунок природи легко навчається, але тільки в ході тренувань.

І ще про ескіз. Дуже часто під тиском внутрішнього перфекціоніста мої учні намагаються сформулювати цілі, які більше нагадують програмний код, розписаний до знака. Це ні до чого. Дванадцять місяців — великий відрізок [часу]. При бажанні, за цей період можна набрати дуже значну кількість і знань, і досвіду, й навичок. А відповідно, будуть змінюватися і якщо не самі цілі, то, за аналогією з живописом, їхні кольори.

Дуже важливо, щоб ескіз був чітким, але залишався ескізом, який можна доповнювати новими півтонами і деталями. [Це] важливо саме на початку кар'єрної подорожі. Чим більше досвіду і знань буде в багажі, тим з меншим ризиком можна ставити максимально деталізовані цілі. Поки такий крок занадто самовпевнений і, практично напевно, приречений на провал. Цілеспрямовано, протягом 12 місяців дійти з точки «А» в точку «Б» — вже саме по собі не менш важливе, а, головне, корисне досягнення, ніж значення самої точки «Б». Тому варто закуратничати, щоб не потрапити в ситуацію, коли через півроку виявиться, що на старті були поставлені докорінно невірні цілі.

  • Хтось буде кращим завжди

Не важливо, на піку Ви гори марнославства чи збентежено стоїте біля її підніжжя. У чомусь, десь, якось завжди буде хтось кращим від Вас. І гіршим. Можна грати в усвідомленість цієї аксіоми і присвятити багато часу пошукам і досягненню оптимального для власного Ego балансу. Точки, в якій марнославство буде достатньо зігріте кількістю тих, хто гірший, а самолюбство готове змиритися з кількістю тих, хто кращий. Якщо бути до кінця чесним з собою, то кожен з нас зловить себе на тому, що зайнятий цією грою з більшим або меншим захватом.

Колосальна кількість енергії, життєвих сил, когнітивних ресурсів йде на специфічний аналіз (у кожного він свій, виходячи з унікального набору власних психологічних установок) довколишніх з подальшим визначенням точки власної локації серед незліченної кількості знайомих і зовсім незнайомих людей. Багато хто виходить з позиції того, що їхня точка на цій дивній мапі чітко задана і по її досягненню Ego присмирнішає, а світ засяє новими фарбами. Така утопія здатна відібрати не одне десятиліття життя.

Порівнювати себе з іншими — це звичка, чистіша від нікотинової залежності, а не життєва позиція. Здоров'я, до слова, вона псує так само якісно, як сигарети. Можливо, це одна з базових складових самовизначення людини, яка просто не має функції повного відключення. Однак контролювати цей, часом прихований від усвідомлених роздумів, процес необхідно. Мені допомагає постулат про те, що хоч би якою була картинка ззовні, ми й гадки не маємо про те, що відбувається у людини всередині. У нас просто немає можливості бачити життя іншої [людини] більше, ніж з одного-двох ракурсів. Робити на їхній підставі хоч якісь висновки, а вже, тим паче, створювати порівняльні характеристики, як мінімум, нерозумно. Однак є людина, з якою можна, і, головне, дуже корисно, себе порівнювати — Ви… Є, до речі, дуже корисне для загальної ефективності мотиваційна вправа, що не має прямого відношення до роботи в офісі:

Напишіть п'ять-сім основних характеристик або сфер життя, в яких саме Вам важливо домогтися успіху. Від рівня фінансового доходу до параметрів фігури — не важливо. Головне, щоб ці пункти мали велике значення для відчуття власної спроможності. Після складання списку навпроти кожного пункту проставте собі оцінку від 1 до 10, де 1 — це повна поразка і крах мрій, а 10 — цих мрій тріумф. Закладіть частину цих завдань в свої робочі цілі або, просто, рухайтеся до них, постійно тримаючи в пам'яті свій список.

Стратегія дуже залежить від смислової складової пунктів. Встановіть дату, в яку раз на місяць Ви будете повертатися до списку. Щомісяця проставляйте собі нові оцінки. Позитивна динаміка буде стимулювати до розвитку краще будь-якого батога. Якщо її не буде, в якийсь момент, набридає весь час сидіти в двієчниках і людина починає діяти. Тим більше, що так наочно видно, наскільки давно нічого не міняється.

  • Магічна сила перемикань

Кожен з нас був у ситуації, коли з'являється відчуття, що оптимальне рішення є, проте або воно кудись вислизає, або голова відмовляється працювати. Саме в цей момент, відклавши у будь-який можливий спосіб крайній термін ухвалення рішення, і потрібно перемкнутися. Зовсім. Повністю. Просто забути про питання, бажано, абсолютно відсторонившись від теми. Чим складніша й емоційно насиченіша ситуація, тим складніше перемикатися, але навчитися це робити необхідно.

Річ у тім, що відчуття нас не підводять. В голові дійсно утворюється якийсь збій, який дозволить сформуватися оптимальному логічному ланцюжку. Проблема в тому, що в переважній більшості випадків, замість того, щоб забезпечити системі перезавантаження, ми починаємо з нескінченним завзяттям прокручувати аналіз ситуації в уже наявному й явно невдалому ракурсі (повертаючись до розмови про закон хвилі). В голові тижнями може грати настирлива шарманка, а нових ідей так і не з'явиться.

Однак, варто повністю, хоча б на кілька годин (щоправда, іноді потрібно і кілька днів — все залежить від складності ситуації) переключитися, забувши про насущне питанні, як ідея раптом з'являється сама собою. І прекрасна ідея. Це складно пояснити, це неможливо довести — але це працює.

  • Захисний екран від доброзичливців

В історії кожного великого успіху є сюжетна лінія, в якій головного героя намагаються переконати в дурості, безперспективності, а іноді й аморальності його шляху. І це не частина карми успіху. Це частина історії будь-якої людини. Історія успіху відрізняється лише тим, що героя переконати доброзичливці не зуміли. За переважною більшістю людей, які не відбулися в житті, стоять ті, хто, як правило, з найкращими намірами, задушили починання чогось дійсно вартісного. Ті, хто заподіюють добро, завжди знаходяться в ближньому колі значущих людей. Як не сумно, але в 9-ти з 10-ти випадків це рідні батьки героя історії.

Усвідомлення своїх слабкостей — одна з найважливіших внутрішніх установок успіху. Ми всі абсолютно неусвідомлено дуже схильні до психологічного впливу ззовні — особливо від найближчого кола дорогих людей. Взаємозв'язки цих впливів настільки нелінійні, що ми можемо сприймати нав'язані нам постулати і думки, як свої власні, навіть не згадуючи джерело надходження інформації. Тренувати ассертивність поведінки потрібно не тільки в робочому колективі чи діловому просторі. Успіх і самореалізація починаються далеко за їхніми межами. Наприклад, більшості з нас з дитинства знайомий постулат про те, що чути тільки себе — ознака махрового егоїзму, який потрібно викорінювати. Але озирніться на своє життя.

Я впевнена, що ті ж 9 з 10-ти помилок у житті були зроблені саме внаслідок того, що хотілося комусь догодити, щось довести або просто бути в чиїхось очах хорошим. Помилкові дії майже завжди стаються тому і тільки тому, що людина слухає свій внутрішній голос і не дотримується своїх дійсних бажань і потреб. Жити так, як хочеться, не тільки можна, але й потрібно. Я щиро рекомендую взяти цю просту життєву позицію. Це простіше, ніж здається. Після того, як екран повної байдужості до думки доброзичливців буде встановлено, ображатися і намагатися пробитися [доброзичливці] будуть дуже недовго. Грати в одні ворота не цікаво нікому, від Вас швидко відстануть.

Автор — Наталія Венгерова

+3
137
RSS
07:03
+4
Особливо хочеться відзначити «захисний екран проти доброзичливців», які в 9/10 випадків є твоїми близькими… і навіть батьками! Це саме те, що в одному з нещодавніх коментарів я назвав «поставити в ігнор батьків».
_браво _ура _браво
У моєму житті так склалося, що у мене не було «доброзичливців»! Батьки розійшлися, коли мені було три тижні. Мама повернулися у Київ, до рідної сестри, а батько залишився жити в Одесі. Мама ніколи нічого поганого про батька не казала і не пояснювала мені із-за чого вони розійшлися. Знаю тільки, що при розлученні вони домовилися, що мама не буде подавати в суд на аліменти, і батько буде щомісяця надсилати їй гроші. Незважаючи на смерть мами, батько дотримувався слова до мого 18-річчя. Останній переказ ми (я і тітка, сестра мами) отримали від нього у січні 1965 року. Я пішов в армію і повернувшись сам планував і будував своє життя!
Незважаючи на смерть мами, батько дотримувався слова до мого 18-річчя. Останній переказ ми (я і тітка, сестра мами) отримали від нього у січні 1965 року.

Слово справжнього чоловіка — то є закон, насамперед, для нього! _чудово Поважаю таких чоловіків.
20:34
+4
Тут в кінці допису найважливіше: жити як хочеться, не тільки можна, а й треба. А й справді, більшість людей оглядаються і прислухаються, хто що скаже.
01:51
+2
Подобається порівняння з ескізом. Бо під час роботи, постійно щось змінюється, навідуються в голову нові ідеї. І коли досягаєш мети, то результат значно відрізняється від того, що уявляв собі раніше. Результат відрізняється, звичайно ж, в кращий бік.

Випадкові Дописи