До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: ВІЩИЙ СОН Івана Олексюка (2, 11.19)

Анатолій ВИСОТА: ВІЩИЙ СОН Івана Олексюка (2, 11.19)


Ось учора дочитав коротеньку повість Марії Матіос АРМАГЕДОН УЖЕ ВІДБУВСЯ. 

Вона про покалічену долю Івана Олексюка – колишнього стрибка, який дожив до наших часів. Усе життя він мучився, що піддався приблудам, які нацькували його на своїх і тому мав на руках кров. Актуальність цього твору в тому, що звертає наші взори на Донбас, де окупанти-московіти нацькували місцевих на українців, записавши багатьох у стрибки, бо сучасні «армєйскіє карпуса-1 і 2» — це що інше, як «істребітєльниє батальйони» за совітів.
Почитайте ж, що приснилося Івану перед смертю.

«…А що скоро умре – Петро (А.В.: син Іванів) чув. Ніщо його не боліло, ні на що не скаржився – а проте знав, що жити вже довго не буде. Сон йому приснився такий. У що – у що, а в сни Іван вірив. Людям не вірив, а снам завжди. Той недавній сон розказував йому більше ніж книжка.
Снилася Іванові вода. Ріка. То вузька, то широка. Спершу чиста-чиста. Далі – така, як болото. Далі то каламутна, то прозора, то намул, то з ліліями зверху, то з чорними воронами на гладі. І переходив Іван тими водами, ніби життям своїм брів. Один раз ноги блистіли чистими краплями. Іншим разом – намулом обліплені, третій раз зішкрібав Іван із своїх литок засохле болото, а як ступив учетверте – то ніг із води не зміг витягнути: приросли йому ноги до дна і він не може зрушити далі, щоб дійти до високої брами посеред ріки.
Стоїть Іван у скламученій річці – і бачить, що вода в ній сама від себе на очах стає чистою. Але відірвати від дна свої ноги, щоб дійти до брами, не виходить: прибитий кожен його палець великим цвяхом до дна, і з-під кожного цвяха в’ється червона гадючка крові і каламутить чисту воду, а довкруг Івана повсідалося чорне вороння – і загородило шлях до брами.
Ледве не заплакав Іван від безсилля – і брама відкрилася. А перед брамою сила-силенна дверей: одні із-за одних визирають, одні одних вищі. Іванові хочеться відчинити бодай якісь, а він рукою не дотягнеться й до перших – ноги йому прибиті. Аж раптом одні за одними двері почали відчинятися. Та так швидко, так стрімко, шо Іван не зрозумів, що було за тими дверима – лише побачив довжелезний, ніби саме життя коридор, і з кінця того коридору кличе Івана голос. Виразний такий чоловічий голос, не сердитий і не лагідний, не жалісний і не добрий, а лиш такий наказовий, закличний: «Я тебе пущу до себе, Іване, коли ти зробиш те, що маєш зробити. А інакше не пущу. Роби роботу, Іване…» — так сказав голос – і розчинився над Іваном.
І відстали тоді Іванові ноги від дна, і зробилася навколо нього страшна каламуть, змішуючи кров із воронячим пір’ям, і заклекотіли великі води поперед Івана у відчинену браму і далі, та Йвана за собою не понесли. І лишився Іван на мокрім піску, а на шиї висів татовий гердан і хилив йому голову долі, а там, на дні, на мокрім пісочку, червонів цілий ґудзик із жіночої блюзки і біліло Світланчине (А.В.: — дочка Івана) писемце.
Тлумачити Йванові той сон не було потреби – Іван мусив зробити роботу.
…Ото й попрятував тепер у місті рештки життя, як попрятують восени картоплю з городу.
На третій день вернувся Іван до синової хати легший на вісімнадцять тисяч євро і ще майже на половину від вісімнадцяти…».

Щоб було зрозуміло, дещо скажу. Виростив Іван трьох синів, які стали рекетирами і мали свої грубі гроші. А ще мав він любу дочку, яка від дикого життя опинилася аж у Греції. Отож вона й присилала батьку по 300 євро щомісяця на життя. А батько не дурний був їх тратити, а складав до купи гривень, які виручив за багато років від продажу теличок, свиней та картоплі. Гердан же – це спадок від Йванового батька – кілька разків золотих і срібних монет, нанизаних на золоту нитку.

Отак оглядаючись на своє і на чужі життя, погоджуюся, що варто не так гроші рахувати, як свої дні і добрі діла – те, що залишається надовго.


Хай же буде!

+4
102
RSS
13:26
+5
Є сни, які довго не забувають. Ото вони і є віщими. Чекаю, друзі, на ваші відгуки.
20:42
+4
Чи багато таких, що розкаялися!?
05:33
+2
Може 1 з 1000 явно, а таємно сам з собою розкаялися, мабуть, багато.
21:20
+4
В юності зустрічалася з хлопцем, майбутнім танкістом, на пару років був за мене молодшим, але приснилося, що я з ним розстануся, то так і вийшло. То віщі сни — це правда.
21:31
+4
Допис-уві сні як ми розстанемося все було зображено буквально.Нонсенс!!!
00:00
+2
Пане Анатолію, у мене майже всі сни віщі. Збуваються “дрібні” пророцтва, і доленосні. Наприклад побачу уві сні якусь людину, то наступного дня обов’язково отримаю від неї, або про неї якусь звістку. А декілька разів, навіть зустрічала просто на вулиці (наприклад екс колегу по роботі, яку не бачила декілька років, або учня, який вчився у мене декілька років тому). Ну як таке може бути? Чи не віщий це сон? Коли ти про людину майже забувся, а вона тобі насниться і наступного дня зустрічається десь у місті.
Або ось наприклад, нещодавно, наснився сон, що, начебто, я в Римі, їду в потязі, а потяг заїжджає під воду. І наступного дня читаю в новинах, що частину Італії топить вода.
Були і доленосні пророцтва у снах. Таким чином я дізналася за кого вийду заміж, я знала що моя дочка народить дівчинку, перш ніж було зроблене УЗ дослідження. Знала навіть точну дату народження онуки. Я здогадувалася, яке ім’я дадуть моєму онуку, ще за три місяці до його появи на це світ (хоча це навіть не обговорювалося). І таких прикладів сотні.
Тому для мене не існує дилеми вірю чи не вірю в пророчі сни. Я знаю, що вони є.
21:01 (відредаговано)
+2
Оленко, дякую тобі за відгук. А ось я читаю книгу Марії Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії». В ній вона розповідає про своє життя. Пише, що у 1981 році в неї було весілля і 9 травня вона йшла княжною у білому вбранні до клубу. А через кілька днів вона вже йшла тією ж вулицею у чорному вбранні за дідовою домовиною. Через кілька днів Марія вернулася у свій університетський гуртожиток і прочитала листа від подруги з Харкова. У листі та подруга питає, чи все в неї добре, бо їй приснилося, як Марія йде вся в білому широкою вулицею, а на спині в неї чорний хрест. Отже бувають віщі сни не лише про себе, а й про когось.
21:59
+2
Цілком згодна, пане Анатолію. Бувають віщі сни й про когось. Якось моя подруга купила квартиру, яку треба було ремонтувати після минулих господарів. Під час телефонної розмови, я її привітала з придбанням, та розповіла, що вона мені наснилася в якійсь кімнаті з зеленими стінами. То подруга була вкрай здивована, бо вона дійсно купила зелені обої для свого нового житла.
А ще один момент, який запам'ятався. Коли мама ще була жива, одного ранку вона вискочила зі своєї кімнати, та почала плакати й просити зателефонувати Каті (тоді Катя жила в Безрадичах з своїм новоспеченим чоловіком). Мама плакала і більш того кричала, що щось трапилося погане. Я зателефонувала, з Катею все гаразд, за винятком банального болю в шлунку. На тому й заспокоїлися, вважаючи, що те що наснилося мамі погане — то є знак болі у шлунку онуки, яка до вечора вгамувалася.
Однак наступного дня нам принесли страшну звістку, бо померла мамина найкраща подруга, яка була їй ще й двоюрідною сестрою. Тобто, те щось страшне, що наснилося мамі таки здійснилося.

Випадкові Дописи