До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Головна ознака «своїх»

Головна ознака «своїх»
Джерело матеріалу:

Психолог Анна Кір'янова в статті розповість, як відрізнити «свою» людину від «чужої»?


Як відрізнити «свого» від «чужого»? Без образ, — але є свої і є не-свої; від не своїх не треба чекати поганого. Вони можуть бути і добрими, і ввічливими, і цілком доброзичливими. Треба до них так само ставитися, як і вони до нас. Але розраховувати на них не треба; зовсім не обов'язково, що вони нам допоможуть або врятують. Вони і не зобов'язані. І ми не зобов'язані. А свої врятують.

Як відрізнити «свого» від «чужого»?

Причому ось головна ознака «свого» — ви можете з ним посваритися і розплювався, вже вибачайте за грубість. Наговорити одне одному всякого. Розлютитися жахливо. Але якщо нападуть чужі, свій моментально заступиться за нас, попри сварку і розрив. Ну, не зможе він повз пройти або на трамваї проїхати.

Це одна жінка розповіла; посварилася зі своїм чоловіком на вулиці. Він їй щось сказав, вона — йому. Потім вона грубо пхнула чоловіка в груди, обізвала і в трамвай стрибнула. І поїхала геть з вітерцем, подумки розлучившись і вигнавши його з дому. Чоловік теж щось крикнув навздогін. І пішов пішки. Подумки він теж розлучився.

«І тут, — розповідає ця пані, — бачу я, що біля гуртожитку до чоловіка підійшли троє і стали його діставати. А потім навіть руками махати і бити. Я закричала, трамвай зупинили, і сама не пам'ятаю як, підлетіла я до цих трьох. Я жінка тендітна. Але я схопила урну і цієї урною відбила свого чоловіка у кривдників. Потім поставила урну на місце в безпам'ятстві, й пішли ми додому. Чоловік навіть не зрозумів, як я цю урну підняла. Але я ж жінка. А у жінок, мабуть, так: іноді сама б надавала стусанів! Але нікому не дам мого чоловіка бити чи дитину. Нікому не дам нападати на своїх!».

Це не тільки у жінок так. Отак і відрізняємо «своїх»; свій навіть після конфлікту все одно нас захищатиме від чужих. Урною чи словами, але неодмінно захищатиме. Навіть якщо поїхав на трамваї в гніві та в образі, — вискочить і захистить, що б між нами не сталося до цього. Узи між своїми не рвуться. Як би ми не посварилися, як би далеко не відійшли одне від одного, ми не дамо нападати на своїх.

А якщо дамо або вони таке дозволять — все, обірвалися тонкі енергетичні узи. Ми стали чужими по-справжньому. Хоча і за чужих треба заступатися, звісно. Але от саме «треба»; а за своїх заступаємося без вагань, як би жахливо ми не посварилися до цього.

Анна Кір'янова

+2
79
RSS
01:38
+3
Як казав Гарфілд: «Тільки я маю право бити Одді!»


_сміюсь _сміюсь _сміюсь
14:02
+3
Дякую, друже Тимуре. Отже своїх ми захищаємо, як себе! . Я давно вже придумав гасло для ідентифікації українців: Оце ось ми, а ото вони. Отже ми — це свої, а вони — просто чужі.
_чудово Так!!! _чудово

Випадкові Дописи