УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх на сайті тут, або в групі підтримки в Телеграмі тут.

Не вдивляйтеся в розбиті дзеркала

Не вдивляйтеся в розбиті дзеркала
Джерело матеріалу:

Від автора: З самого народження нас оточують дзеркала, Дзеркала. Все, що ми довгий час розумітимемо про себе — результат відображень в інших людях. Батьки, вчителі, ровесники… Згодом з'являється здатність формувати про себе і власну думку, хоча це теж досить спірно. Чи може воно бути повністю автономним і очищеним від минулого досвіду… Адже новий, сьогоднішній продукт свідомості та самосвідомості створюється з вчорашнього матеріалу, з того, що вже «надзеркалилося»… Дзеркала… Йтиметься про них.


Ми щодня дивимося на себе в дзеркала, а вони бувають різними. Звісно, якщо дзеркало каламутне, викривляє — позбавляємося від нього, тільки якщо це не антикваріат.

Ми щодня дивимося на себе в інших людей. Більшою чи меншою мірою наші самовідчуття, самооцінка, образ Я — результат ставлення до нас оточуючих, їхніх оцінок, описів, сприйняття нас.

Відчуваю, що текст у мене буде непростим, наповненим займенниками і метафорами. Схоже, доведеться вчитуватися і ловити сенс.

Дуже довго ми віримо, що наше відображення в Дзеркалі повністю відповідає правді про нас. Особливо віримо деяким Дзеркалам. Спочатку це батьки, потім вихователі, вчителі початкових класів (далі вчителям вже вірять значно менше). Дуже віримо ровесникам в підлітковому віці, дуже тим, в кого закохані. Одна з граней особистісного зростання — перестати вірити всьому, що говорять нам про нас оточують і не робити обвальних висновків про себе в залежності від їхніх ставлень до нас.

Так, люди зроблені з людей. Так, ми — є відображенням. Але ми можемо вибирати, в кого віддзеркалюватися. Ми можемо розуміти щось про Дзеркало і враховувати похибки його відображення. Вони будуть обов'язково, в тій чи іншій мірі, в тому чи іншому кутку.

Дзеркала… Кажуть, що фізики вже створили "ідеальне дзеркало", але нам віддзеркалити сто відсотків фотонів не світить. Ми будемо спотворювати, нас будуть спотворювати. Люди суб'єктивні, вони — результат багаторічного відображення неідеальними дзеркальними поверхнями. А ми їм віримо! Спробуйте протерти — іноді допомагає. Напевно «протирання» дзеркальних поверхонь в контакті (себе та іншого) — це і є діалог. Протираю себе, допомагаю протертися іншому: «Ой, диви, схоже, у тебе там пляма від пилу»… «Слухай, вибач, я зараз у себе ось тут помив (там жир був — мама років десять назад набризкала) — і я тепер бачу — ти і справді добрий та зла мені не бажаєш. Дай п'ять!»...

Або так… відчуваємо — що не те… «Якось не дуже мені в контакті з цим Люстерком. Ба! То воно криве! Ну зрозуміло, чому мені не дуже. Гаразд, хай викривляє мене, якщо по-іншому не може, але я при цьому не викривлятимусь або буду „відновлювати“ вірну картинку. Я ж бо знаю, яка вона. Я ж не в одному дзеркалі відбиваюся. Ось тут справді не точно, градусів десять кривизна. Ех, люба дружино, перекосило ж тебе в дитинстві. Але я люблю тебе і таку, кривеньку! Ти ж мене теж любиш, косенького».

Недошліфоване й недополіроване дзеркало — взагалі не проблема. Часто із задоволенням спостерігаю особистісне зростання клієнтів, їхнє просування, коли вони займаються розвитком своєї свідомості й усвідомленості.

«Розбиті дзеркала»… Ось проблема...

Якщо розгортати метафору — йдеться про банальні психопатичні особистості, про психічно зруйнованих людей. Зовсім не обов'язково, що там діагноз. Там скалки. Там «розколота» свідомість, «розколоті» емоції й такі самі вчинки. Ні, звісно, зібрати з частин себе ціле можна, особливо, якщо вже натренував свій мозок на це. І якщо таким розбитим дзеркалом є близький родич, то, схоже, спілкування продовжиться. Спілкуйтеся, але не дивіться у нього. Як Персей «спілкувався» з Медузою Горгоною, а відбивався у власному щиті. Дуже розумний Персей з дуже грамотними психологічними захистами.

Не вірте розбитим дзеркалам… Вони розбиті… Як це розпізнати? Якщо у відносинах з людиною ваша самооцінка падає, якщо її критика перевищує підтримку, якщо свої достоїнства вам треба доводити, якщо ви з сумом чекаєте, що одного разу він вас все-таки оцінить добре і полюбить — починайте придивлятися… Можливо пил, можливо жир, можливо підшліфувати… Себе перевірте… Звісно, починайте з легких «діагнозів» (при дефектації ))). Про себе не забувайте — бо раптом це ви примудряєтеся так круто спотворювати невелике спотворення.

«Розбитість» помітна, якщо знати її ознаки. Не намагатимусь розташувати їх по порядку.

Після спілкування з розбитою людиною негативна емоція залишається довго, вона як торнадо гуляє всередині. Ви можете починати розповідати своїм знайомим про неї [(про людину)], як ніби ходите по колу. Як торнадо )) Це може бути близька людина, тоді ви весь час відчуватимете це торнадо всередині. Дистанціюйтеся по можливості. Ну, або ходіть весь час зі щитом. І такі життєві обставини бувають. Головне, щоб це було усвідомлено. Компенсуйте дану даність спілкуванням з іншими людьми, здоровими, цілісними.

У текстах, словах таких людей багато подвійних, суперечливих послань. Їхні вчинки розходяться з принципами, з проголошуваними цінностями і з тими установками, які вони намагаються вам нав'язати. Від цього багато дисонансу, ну і, відповідно, витрата енергії велика. Сьогодні вас за це люблять, завтра критикують. Складно вибудувати зрозумілий образ себе в її очах і образ ваших відносин.

Ваша самооцінка в цілому повзе донизу, настрій псується і навіть світ починає здаватися огидним, небезпечним. Шукайте противагу. Щодня перераховуйте собі свої безперечні переваги, побільше спілкуйтеся з тими, хто сміється навіть над вашими дурними жартами. Вони сміються від того, що їм з вами просто добре.

Ви перестаєте довіряти собі й раптом виявляєте, що цій людині ви вірите більше. З'являється бажання доводити щось їй, багато енергії витрачаєте на те, щоб все-таки вас відбили позитивно. Без цього вам погано живеться. Буває і позитивно, але рідко. І ви готові вже «служити на задніх лапах» за сонячного зайчика у ваш бік. Тут ресурсом і засобом спец.захисту буде почуття власної гідності.

Якщо ви прислухаєтеся до себе, дуже прислухаєтеся — там всередині ви виявите страх і тривогу щодо розбитої людини. Ваше несвідоме вже давно знає про це особистісне нездоров'я і посилає сигнал. З цією людиною небезпечно, навіть якщо вона мило посміхається. Справжній аб'юз саме такий. Якщо немає можливості завершити з цією людиною стосунки — отже, бути вам на сторожі повсякчасно, бути пильним.

Не завжди Розбиті Дзеркала небезпечні своєю агресією (прямою чи прихованою), деякі з них небезпечні саме своєю депресією. Вони можуть позитивно відображати вас, але негативно відображати довколишній світ і затягувати вас в свою картинку. Зачепіться мацальцем за свою реальність )))

Якщо ви обираєте залишатися з цими людьми, якщо вони вам дорогі, якщо це життєва даність — забезпечте собі коло спілкування з позитивно мислячими про вас, з тими, з ким ваш настрій покращується, самооцінка міцнішає, світ розфарбовується в яскраві кольори.

***

Цю статтю я почала писати давно. В одній з демо-консультацій тут на форумі поділилася думками з клієнтом. Про розбиті дзеркала. Хлопець, не зважаючи на свою молодість — дуже цікава особистість. Начитаний, творчий, талановитий. Але «зібрати себе не міг» зі скалкових образів, віддзеркалюючись в батьку… Зібрав… І батько виявився зовсім не розбитим, він був просто глухим. Бурбон докричався і відбулася Зустріч...

Так ось, Бурбон відіслав мене до відомого твору, який він читав, а я — ні ))

— А ви читали «451° по Фаренгейту» Рея Бредбері? Один з героїв виголошує промову і ось цитата з неї: "І колись ми згадаємо настільки багато, що побудуємо найбільший клятий паровий екскаватор у всій історії й вириємо найбільшу могилу, яка колись була, і сунемо туди війну, і накриємо могильною плитою. А тепер пішли, нам потрібно перш за все побудувати фабрику дзеркал і весь наступний рік виробляти самі лише дзеркала, щоб можна було довго-довго дивитися в них". Тут переносне значення про дзеркала, звісно ж. Прочитавши ці рядки, я одразу ж згадав про вас і вашу статтю, над якою ви працюєте.

Так, саме так… «потрібно перш за все побудувати фабрику дзеркал і весь наступний рік виробляти самі лише дзеркала, щоб можна було довго-довго дивитися в них». У контексті твору — це просто незрівнянний момент!

А в контексті цієї статті — чудова метафора здоровому контакту зі здоровими людьми і груповій психотерапії.

Анжеліка Мерсіянова — психолог, супервізор, гештальт-терапевт

+3
126
RSS
18:51
+1
В розвиток вчорашньої теми про проекції
14:07
+2
Гарне порівняння інших людей із дзеркалами, які мене ж і відображають. Як правило, відображають викривлено. Чого так? Бо те дзеркало-людина сама хоче вивищитися за рахунок приниження оточуючих. Збиткова поведінка.
Не обов'язково. _зупиняю
Я помітив, що людина, як правило, прагне якнайменше напружуватися — хай навіть на збиток результативності докладання зусиль! Як-то кажуть:
_не_знаю Краще синиця в руках, чим журавель в небі. _не_знаю
Саме тому «прорахувати» мої дії не може майже ніхто, оскільки я:
— задовольнюся «синицею», тільки якщо мене задовольнить саме «синиця», але якщо «журавель» — то тільки «журавель», без варіантів!..
— застосовую нестандартну стратегію — щось середнє між «драконом» і «вовком».

Але якщо вести мову про людей «в масі своїй», то вони прагнуть пояснити все на світі («віддзеркалити») так, щоб напружуватися якомога менше. Отже, як-то кажуть — «зі своєї кочки зору» ©
_не_знаю
В принципі, те саме рекомендує знамените «лезо Оками»: не треба шукати складних пояснень там, де можна обійтися простими поясненнями. Заковика лише в тому, що іноді не всі наявні факти вкладаються в прості пояснення! От саме тоді варто пошукати пояснення більш складні… Але пересічні люди вчиняють по-іншому: вони починають відкидати ті факти, що не вкладаються в прості пояснення!!! Відкидання відбувається під будь-яким прийнятним приводом, як-от:
— «Мені це складно уявити»;
— «Це несуттєво»;
— «Все це хибні фантазії»;
— «Ти не на тому концентруєшся»;
— і таке інше.
_ображений
Приклад №1. Згадай мій давній матеріал "Сочевична юшка". У відповідному біблійному тексті є кричущий ремез-натяк — Ісав називає сочевичну юшку «отим червоним» — але пересічна свідомість ігнорує це! Як і ту обставину, що сочевична юшка може виступати ритуальною їжею, яка готується з особливого приводу… Тим не менш, пересічними людьми ці аспекти ігноруються, відкидаються — й вони вдовольняються простим примітивним поясненням дій героїв сюжету.
_ображений
Приклад №2. Наведу цитату з твого матеріалу "Анатолій ВИСОТА: Два дні в неволі, (1, 12.19)":

Наші такого ніколи не бачили й дивувалися собі мовчки. А в душі кричало: “Що цим німцям ще не вистачало, маючи такий достаток і красу навколо, що вони пішли війною на нашу таку бідну країну, що ніяк не може звестися на ноги? А це все робить жадоба до чужого! Думає: винищу усей люд, а сам буду жити як у Бога за пазухою… Хіба ці порядки наводить сам Гітлер? На німців доводиться ж працювати усій Європі, як оце нам — українцям! Ох же й сволота!..”

Пересічні селяни-остарбайтери думали-гадали: «Що цим німцям ще не вистачало, маючи такий достаток і красу навколо, що вони пішли війною на нашу таку бідну країну, що ніяк не може звестися на ноги?»
Пояснення з простої селянської «кочки зору»: «А це все робить жадоба до чужого!»
_шкодую
Перепрошую, але це пояснення є хибним, бо якщо заможні німці завоюють злиденну країну, яка ніяк не може звестися на ноги — який з цього зиск?! Та ніякого!.. Як-то кажуть — шкурка вичинки не варта! Тому варто пошукати інше пояснення — але вже виходячи з інших (стратегічних) міркувань. Наприклад — тому, що товариш Сталін зосередив вздовж західного кордону СРСР надто багато наступальних військ, причому найпотужніше угрупування зосереджувалося навпроти Румунії… А там — потужні нафтові поклади… Це свідчило про намір товариша Сталіна напасти на ІІІ Райх! А тому напад Німеччини на СРСР — це всього лише превентивний удар по РСЧА з метою відкинути її за Урал, щоб під ногами не плуталася. Отож захоплювати таку злиденну країну, як СРСР, Гітлерові нахрін не було потрібно — він просто зіграв на випередження, як міг… А такі категорії, як бідність і заможність, тут загалом ні до чого.
_зупиняю
Ось тобі два приклади помилкового «віддзеркалювання» ситуації людьми, за якими не стоїть бажання «вивищитися за рахунок приниження оточуючих». Людям просто бракує (1) бажання або (2) можливості роздобути адекватну інформацію.
Правильно!!!

"… товариш Сталін зосередив вздовж західного кордону СРСР надто багато наступальних військ, причому найпотужніше угрупування зосереджувалося навпроти Румунії… А там — потужні нафтові поклади… Це свідчило про намір товариша Сталіна напасти на ІІІ Райх! А тому напад Німеччини на СРСР — це всього лише превентивний удар по РСЧА з метою відкинути її за Урал, щоб під ногами не плуталася. Отож захоплювати таку злиденну країну, як СРСР, Гітлерові нахрін не було потрібно — він просто зіграв на випередження, як міг… А такі категорії, як бідність і заможність, тут загалом ні до чого".
19:50 (відредаговано)
+3
Чи бачимо ми себе навіть у гарному дзеркалі!?

Смію сказати, що НІ! Ми бачимо свій уявний образ, який формується у нашому мізку з двох джерел: зорового образу, який ми бачимо у дзеркалі, і психологічного стану в той момент, коли ми дивимося у дзеркало.

Я щодня голюся і в цей час бачу себе у дзеркалі. Коли у мене гарний настрій — я бачу себе одним, а коли у мене поганий настрій, то я бачу себе іншим.

Це можна порівняти з фотографуванням на цифрову фотокамеру: оптика створює на матриці зображення, а програмне забезпечення обробляє це зображення за певними алгоритмами і видає нам на перегляд кінцевий результат.
13:31
+1
Це ж треба, такі фрагменти тобі в пам'яті збереглися!

Випадкові Дописи