УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

В СССР ми всі були жебраками і в злиднях!.. АЛЕ… // «Погляд у минуле…» Ч_б/н

В СССР ми всі були жебраками і в злиднях!.. АЛЕ… // «Погляд у минуле…» Ч_б/н

Якось записуючись в одному із фільмів, я сказав: «Я народився на смітнику і все життя прожив на смітнику!» Це викликало майже шок у мого співрозмовника. А я йому пояснив… Мої перші спогади про дитинство, коли я почав виходити гуляти на вулицю – я виходжу на подвір’я і перше, що я бачу – сміттєві баки, повністю забиті побутовими відходами і величезних щурів, що бігають по цьому дворовому смітнику у пошуках їжі!

І це в центрі Києва, на вулиці Мало-Житомирській, 5; у якійсь сотні метрів від Хрещатика, Жовтневого палацу і Консерваторії!

Проживши на цьому світі майже 73 роки, я щоденно, виходячи у двір і повертаючи за ріг свого будинку, бачу сміттєві баки, частково або повністю забиті побутовими відходами! Щурів, правда, немає. Мабуть дворові кішки добре полюють! А в цьому будинку я прожив 44 роки, з того моменту як вступив в шлюб і поселився у дружини! І за цей час нічого не змінилося. І я впевнений, що в найближчі роки нічого і не зміниться!

В СССР ми були жебраками і жили в злиднях! АЛЕ… Були жебраки матеріально бідні, але духовно багаті. І навпаки!

Одну із історій того часу і на цю тему хочу і згадати.

При всій бідності матеріальній у студентські перед-армійські роки, тим не менше, зустрічаючись з дівчиною, я завжди знаходив копійку на квіти і на квиток для неї в кіно, пригощав її кавою чи морозивом за свій кошт, компостував за неї талончик у транспорті. І так вели себе всі мої приятелі. Це було нормою у нашому середовищі.

Якось хтось із моїх одногрупників в технікумі тикає мені в руки газету «Комсомольская правда» і каже: «Прочитай! Є акція!» Не пам’ятаю вже під яким приводом я спробував відкараскатися від читання комсомольської пропаганди, але приятель посміхнувся і каже: «Прочитай про рідкісного жлоба! Підключаємося до акції!»

Читаю… Жили-проживали на безкрайніх теренах країни, де всьо «народноє» і «всьо мойо» двоє комсомольців, виховані на заповітах Павліка Морозова і Павки Корчагіна. Він і Вона. Він залицявся до Неї, Вона ці залицяння приймала. Він водив Її в кіно, пригощав морозивом і кавою, компостував за Неї талончики в транспорті. І так пару років… І весь цей час Він вів облік коштів, які витратив на Неї. І не тільки вів облік коштів, а й складував у теку записки про витрати, використані квитки в кіно і театр, закомпостовані талончики на транспорт…

І раптом вони розійшлися! І тоді Він пред’явив «Дєло №…» з речовими доказами про заподіяні йому збитки і почав вимагати, щоб дівчина компенсувала йому витрати! Вона відмовилася, Він наполягав. Тоді Вона надіслала його «пред’яву» в редакцію «Комсомолки»… Газета опублікувала статтю для обговорення проблеми, без прізвищ зрозуміло.

І тоді в редакцію посипався шквал переказів на 1 – 2 копійки – збір коштів для компенсації Жлобу!



Наша студентська група теж долучилася до цієї гуманітарної акції!



+3
69
RSS
22:48
+4
Це справді жлобство — отакі стосунки та ще й з дівчиною, якій симпатизуєш. А про свою студентську бідність ( у1964-1969 роки) я ще хочу написати.
А про свою студентську бідність ( у1964-1969 роки) я ще хочу написати.


Друже Анатолію, напиши взагалі про студентське життя! Я, до речі, теж найближчим часом напишу про студентські роки…
23:26
+4
_шкодую Клінічне жлобство в усій його бридкості. _шкодую
02:39
+2
Невже таке буває?
Невже таке буває?


В студентські роки я колекціонував статті на цікаві теми. Ця публікація теж була в моїй колекції. Але поки я був на службі мої родичі змінили квартиру і все «зайве» викинули. _засмучений
_чудово Головний архів ми зберігаємо в нашій пам'яті. _чудово

Випадкові Дописи