Чи завжди людині дозволяється змінити своє життя!? // «Погляд у минуле…» Ч_б/н

Багатьом людям здається, що вони вільні і можуть планувати і будувати своє життя, як їм заманеться. Однією з ілюзій є також те, що людина за власним бажанням завжди може змінити своє життя: змінити професію, спосіб життя, сімейний стан і навіть країну проживання… Протягом певного проміжку власного життя я теж дотримувався такої ж точки зору. Але життєвий досвід і спостереження за життям своїх знайомих похитнули мої погляди.
Поділюся трьома спостереженнями – трагічними історіями – які відбулися з моїми досить близькими знайомими.
Моя дружина студіювала у Київському технологічному інституті легкої промисловості (КТІЛП-і) за фахом інженер-економіст. Група у них була дружна. А в самій групі утворився невеликий колектив найбільш близьких по духу дівчат і хлопців з чотирнадцяти осіб. На літніх канікулах майже всі вони ходили в гори. Практично всі отримали туристичні відзнаки за проходження маршрутів різної складності. Екстремальні умови походів, ризик і спільне подолання труднощів, взаємодопомога, спільне харчування ще більше їх згуртовувало.
Перевал Махор
Льодовик Мирди
Короткий відпочинок. У другому ряду, посередині, моя Надійка
На перевалі...
Привал...
Перевал Ак-Тюбе
«Танець маленьких лебедів» з балету «Лебедине озеро» Чайковського у виконанні студенток КТІЛП-у. (З правого краю світлини — Надійка)
Привал...
Надійка змерзла...
Під час походів в горах було багато критичних ситуацій, але за п’ять років ніхто з дівчат і хлопців не постраждав!
Історія перша…
Один із хлопців, NN, вже в студентські роки симпатизував одногрупниці NN, але коли вже після закінчення інституту він зробив їй пропозицію вступити в шлюб, то отримав відмову. Справа в тому, що NN був товстеньким, а NN мріяла про інший образ свого майбутнього чоловіка.
У грудні 1973-го студентське життя закінчилося – всі отримали дипломи і почали влаштовувати своє трудове життя. Але дружба продовжувалася. Надійка вийшла заміж за мене другою (у 1974-му), після подруги Л., яка трохи раніше побралася з молодим офіцером М.
Всі свята ми зустрічали у перевіреному часом дружньому студентському колективі моєї дружини, до якого долучився і я. Тільки Л. не було з нами, оскільки вона поїхала з чоловіком служити на радянсько-китайський кордон. NN, який був комсоргом групи, пішов і далі по лінії комсомольської роботи. – став працювати у райкомі комсомолу і поступово доріс до першого секретаря райкому. Але Олег був нормальним хлопцем, не зацикленим фанатично на ідеології. Користуючись привілеями в отриманні дефіцитних продуктів у спецрозподільниках, він завжди щедро забезпечував святковий стіл різною смакотою і напоями. За святковим столом я традиційно сидів по праву руку від нього.
Ішов час… Ще пара-трійка подруг вийшли заміж, ще пара хлопців оженилися… У всіх вже народилися і підростали діти. А наші NN і NN ніяк не могли визначитися із супутниками життя. І ось десь наприкінці 1986-го, тобто коли NN і NN вже виповнилося по 35 років, між ними намітилося різке зближення і вже вирішувалося питання про шлюб. На той час NN вже займав посаду інструктора райкому партії, NNтеж мала гарну роботу. Матеріальний стан і квартирне питання їх не турбувало.
І раптом, у 1987-му році, несподівано NN помер! У 36 років!
Історія друга…
Ще у студентські роки Надійкина подруга Н. зустрічалася з хлопцем В.… Справа йшла до шлюбу – побратися вони планували одразу після закінчення Н. інституту. В. був на декілька років старший і вже працював.
Та несподівано щось не залагодилося у них і вони розійшлися. Через деякий час Н. вийшла заміж за іншого хлопця.
А через 20 років вона знов зустрілася з В. Він теж був у шлюбі.
І обидва вирішили змінити своє життя!
Розлучилися із своїми партнерами, зареєстрували новий шлюб. А через рік Н. померла від раку!
Історія третя…
Одна моя знайома (ще з 1990-х років)… пару років тому назад дійшла до розуміння того, що з чоловіком у неї немає духовної єдності, хоча вони прожили разом 25 років і сину виповнилося 24. Виникло бажання розлучитися і почати нове життя!
Вона згадала про хлопця, з яким зустрічалася до свого шлюбу, але потім обрала іншого… Зустрілася з ним. Він теж був нещасливим у своєму шлюбі. Дійшли до згоди розпочати нове спільне життя. А через невеликий проміжок часу він трагічно загинув.
***
Чи завжди людині дозволяється змінити своє життя!?
P.S.
Фотографії із студенських років Надійки.
Чи завжди людині дозволяється змінити своє життя!?
Гуглимо, бачимо — "Перевал Ак-Тюбе":
Якщо врахувати, що ГКХ — це Головний Кавказький хребет…
От бачите, друзі, куди в студентські роки ходила моя Надійка!
І тягли вони на собі важкі брезентові палатки і спальники на ваті; льодоруби, гачки і вірьовки; примуси і керосин; воду і консерви. А рюкзаки тоді теж були брезентові і раму для них робили із старих алюмінієвих розкладачок.
У Надійки і подруг багато старих фотографій, але поганої якості. Я планую добре відсканувати найцікавіші (бо це я смартфоном клацнув, щоб додати до статті).
Та я просто подумав, що «Ак-Тюбе» нагадує Актюбинськ. А там сказано:
Отже, топонім «Ак-Тюбе» має казахське походження!
А якщо так, то перевал Ак-Тюбе — це або Південний Урал, або Кавказ. Уральські гори більш старі, на них не схоже. Лишається Кавказ. А якщо так — можна погуглити на «Перевал Ак-Тюбе». Результат повинен бути…
Як бачите, мої очікування виправдалися!
От відносно парування дурних, то не погоджуюсь! Якраз парування дурних найпоширеніше!
Колись в офісі один працівник-колега видав каламбур: «Страна нуждается в героях, а женщины рожают дураков!»
На що йому одна дівчина миттєво відповіла: «От каких беременеем — таких и рожаем!»
Жінку взяв він дурнувату.
Вони не знали, що робить —
Та й спалили хату! ©