УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх на сайті тут, або в групі підтримки в Телеграмі тут.

Князь і придворні

Князь і придворні
Джерело матеріалу:

Китайська притча


Одного разу князь Чи відправився в супроводі придворних на полювання. Тільки-но він під'їхав до озера, як побачив лебедя. Князь вистрілив, але промахнувся. Не встиг переляканий лебідь сховатися в заростях очерету, як придворні почали голосно і дружно вигукувати:

— Який вдалий постріл!

— Наш князь — найкращий стрілець Китаю!

— Стріли князя не знають промаху!

Довго ще продовжували придворні захоплюватися влучним пострілом князя. Проте князь бачив, що стріла його навіть не зачепила лебедя, і, повернувшися з полювання, він запитав вченого старця Сюень Чжана:

— Скажіть, чи з'являться колись серед моїх придворних правдиві люди? Коли, нарешті, мої міністри припинять мені лестити і почнуть говорити правду?

Мудрий Сюень Чжан відповів:

— Якщо князь полюбляє поезію — придворні читають йому вірші. Якщо князь захоплюється музикою — міністри його не розлучаються з флейтами. Якщо князь воліє слухати про себе правду — придворні кажуть йому правду. А якщо міністри оскверняють себе брехнею і лестощами, — отже, їхньому князеві до вподоби лестощі та брехня. Тому що придворні роблять тільки те, що приємно князеві. Ось і подумайте, пане мій, хто винен в тому, що ваші придворні не кажуть вам правди.

+4
116
RSS
17:09
+4
Хочеш чути правду? _добре Вимагай правду!
20:43
+5
Вимагати? Це іноді нереально, навіть залякуючи тортурами.
Вимагаєш правди, а людина дивиться «щиро» на тебе і бреше.
По перше, якщо постійно брехав, то сказати правду дуже важко.
По друге, важко сказати правду, побоюючись реакції людини, яка її почує.
А іноді брешуть заради «добра», аби не нашкодити комусь, або й собі.
А ще є таке поняття «напівправда».
Вимагати? Вимагаєш правди, а людина дивиться «щиро» на тебе і бреше....

Згоден на 100%, пані Олено, з усіма варіантами, які Ви навели!!!
05:46
+4
Згоден з Оленою. Та колись Га-Ноцрі казав Пилатові: Правду казати легко і приємно.
Я так говорив ще в інституті — Олена може підтвердити. _чудово Хоча «Майстра і Маргариту» вперше прочитав вже через 3 роки по закінченні інституту — в 1989 році…
А я «Майстра і Маргариту» прочитав у 1975-му… в самвидавчій фотокопії.
Правду казати легко і приємно.


Чесно кажучи, я в житті жодного разу не отримував подяки за сказану правду. Навпаки, навіть дружина каже, що я незручна людина, оскільки кажу людям правду і вимагаю від них правди.
… кажу людям правду і вимагаю від них правди.

Як-як?! Вимагаєте правди від людей???
_наляканий _наляканий _наляканий
Але ж Ви згодні з пані Оленою:

Згоден на 100%, пані Олено, з усіма варіантами, які Ви навели!!!

_наляканий _наляканий _наляканий
А що там сказала пані Олена?..

Вимагати? Це іноді нереально, навіть залякуючи тортурами.

Отже, «вимагати від людей правди» — це "іноді нереально", навіть «під тортурами».
Але Ви все ж таки вимагаєте… нереального!..
Отже, де-факто погоджуєтеся зі мною:

Вимагай правду!

_наляканий _наляканий _наляканий
В підсумку виходить, що Ви згодні як зі мною, так і з пані Оленою, яка зі мною не погоджується!!! Ну, пане Володимире… Це позиція, достойна ребе з класичного єврейського анекдоту!!!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Пані Олена, написала:
"«вимагати від людей правди» — це "іноді нереально", навіть «під тортурами»." Тобто, залишається все ж варіант, що іноді це реально _соромлюсь
Правда — поняття відносне. Я вже колись наводила як приклад цю пісеньку.

Випадкові Дописи