УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

«Лєнініана – ХХ»: Все на спродаж // «Погляд у минуле…» Ч_б/н

«Лєнініана – ХХ»: Все на спродаж // «Погляд у минуле…» Ч_б/н

В радянський час бюст Леніна стояв у кожній організації, а пам’ятник Леніну у кожному райцентрі!


Карта демонтажу, знищення та пошкодження пам'ятників В.І. Леніну в Україні з 8 грудня 2013 року – дотепер…


Ленін ритуально «був присутній» і «освячував» прийом в жовтенята – піонери – комсомол – партію!


Цілком зрозуміло, що масову «присутність» Володимира Ілліча на безкрайніх просторах радянської імперії – «От Москвы до самых до окраин, с южных гор до северных морей!» – потрібно було забезпечувати таким же масовим виробництвом ідолів. І виробництво бюстів Леніна і пам’ятників Леніна було поставлено на конвеєр. Задоволенням попиту на скульптурний образ «вождя усього прогресивного людства» займався Художній Фонд Спілки художників УРСР. Стандартний бюст, наприклад, оплачувався скульптору гонораром у розмірі 1000 рублів. Технологія створення «образу вождя» була проста: за попередньою домовленістю з Худфондом скульптор ліпив бюст Леніна в глині; готову модель попередньо переглядала комісія, яка затверджувала роботу або робила зауваження про недоліки, які скульптор повинен був виправити. Потім модель з глини переводили в гіпсову, доробляли і фотографували з п’яти точок: профіль – три чверті – анфас – три чверті – профіль. Фотознімки представлялися у приймальну комісію Худфонду, яка приймала виконану роботу. Стандартний набір ч/б фотографій: з п’яти точок, по три відбитки 18х24 см з кожної точки, оплачувався фотографу особисто скульптором у розмірі 25-30 рублів. Чистими, тобто без витрат на плівку, фотопапір і хімікати, виходило 20-25 рублів, що було непоганим заробітком. За ці гроші, грубо кажучи, можна було придбати 9-11 кг вареної ковбаси (по 2,20 руб. або по 2,80 руб. за кг); або купити 5-7 пляшок горілки (по 3,62 руб. за пляшку); або купити 125-150 буханок хліба (по 16 коп. за буханку); або випити 142-160 чашечок кави (по 14 коп. за чашку); або проїхати у тролейбусі 500-700 разів, або купити 500 – 700 презервативів (Іздєліє №2), щоб обмежити зростання кількості рабів, народжених в СРСР!

Смішинка № 1

Було це у 1979 році. Я тоді фотографував скульптури Михайла Грицюка для каталогу виставки, присвяченої його 50-річчю. І один з приятелів Михайла, скульптор Ю.С., попросив мене сфотографувати «халтурку» – бюст Леніна. Зробити це потрібно було терміново, щоб встигнути на чергове засідання художньої ради, яке відбувалося наступного дня. Ввечері фотографую, вдома проявляю плівку і вішаю її сушитися. Рано вранці встаю, друкую фотографії, мчуся у місто, щоб їх відглянцювати… І за п’ять хвилин до дванадцятої приїжджаю у Будинок Художника на Львівській площі. У вестибюлі, нетерпляче походжаючи, мене чекає Ю.С. Початок Худради о 12-й! Їдемо ліфтом… Виходимо… У коридорі, перед дверима до кабінету де засідає худрада, сидять на стільцях чоловік п’ятнадцять скульпторів. І всі тримають в руках пачки фотографій з бюстами Леніна!

Я голосно ляпаю: «Юлік, глянь скільки людей прийшли продати Леніна!»

Мертва тиша!!!

Смішинка № 2

Один відомий і при великій посаді скульптор – О.С. – попросив мене сфотографувати бюст Леніна. Я давно був з ним знайомий, часто фотографував його роботи і, що треба відзначити, він завжди розраховувався вчасно і щедро! Крім того, поки він переглядав фотографії, то завжди ставив на стіл коньяк і якусь смакоту на закусь.

Сфотографував бюст у стандартних ракурсах, випили чарку-другу… Питаюся, коли привезти фотографії… О.С. прохає привезти фото через тиждень, але віддрукувати не один стандартний комплект (як завжди), а три комплекти. Мені це складності не представляє, крім того, О.С. одразу дає мені 100 рублів, а на моє «У мене немає здачі 10 рублів» – посміхається і каже: «А це тобі на таксі!»

100 рублів – це місячна зарплата інженера! Дружина після трьохрічної відпустки по догляду за дитиною якраз повернулася на роботу і отримує зарплату інженера-економіста – 105 рублів на місяць.

Друкую фотографії, відвожу до О.С. Він переглядає мою роботу, дуже задоволений, пригощає коньяком.

А через півроку дізнаюся про скандал, пов’язаний з бюстом, який я фотографував!

Виявляється, що було зроблено три відливки з форми бюста і всі три відливки були продані через Худфонд. О.С. продав одну, а ще дві продали його приятелі-скульптори. А приймали роботу по фотографіях. Оскільки бюсти продавалися в різні місяці, то ніхто не звернув увагу, що фотографії абсолютно ідентичні! Але потім хтось із скульпторів, ображених на О.С., пронюхав про це і написав донос секретарю парторганізації. Виникла персональна справа, але завдяки покровительству секретаря ЦК КПУ з ідеології – Янко Д.Г. – з яким приятелював О.С., її закрили.

Смішинка № 3

На центральній площі одного із райцентрів Київської області до чергового ювілею радянської влади поставили нічим непримітний пам’ятник Леніну, виліплений скульптором Х. А через деякий час місцева влада вирішила облагородити сквер, розташований на краю площі, фонтаном. Оскільки пам’ятник був зроблений скульптором Х., то і фонтан вирішили замовити йому. Для реалізації цього задуму потрібно було розробити і затвердити архітектурний проект благоустрою центральної частини райцентру… За це завдання і взявся скульптор Х. разом із місцевим архітектором. Але щоб зробити архітектурний проект, потрібні були фотографії центральної частини райцентру з пам’ятником на площі.

Скульптор звернувся до мене з проханням поїхати разом з ним у райцентр і провести необхідні фотозйомки. За пару днів ми сфотографували площу і сквер із усіх можливих точок. Я віддрукував фотографії, отримав гонорар і забув про цей райцентр.

А ти часом там сталася надзвичайна подія. При заміні стовпів електричного освітлення кран, розвертаючи стрілу із старим стовпом, зачепив пам’ятник Леніну і відбив йому голову (пам’ятник-то із гіпсу і зовнішнім фарбуванням). Політичного підґрунтя в цьому інциденті не шукали. Закрили пам’ятник дерев’яним облаштуванням і замовили в комбінаті Худфонду нову голову Іллічу.

Оскільки такі пам’ятники фактично стандартні, то на комбінаті відлили нову голову, привезли в райцентр і приліпили замість відбитої, а потім наново пофарбували весь пам’ятник. Було це десь на початку грудня. З новою головою пам’ятник простояв до весни. А навесні, коли розтанув сніг, почали робити фонтан, який планувалося відкрити 1 Травня – в день ритуального радянського свята!

Скульптор Х. знову звернувся до мене з проханням поїхати в райцентр і сфотографувати новостворений архітектурний ансамбль. Я запропонував йому поїхати на пару днів раніше, щоб спокійно все сфотографувати, а ритуальні урочистості дофотографувати вже 1 травня. Він погодився.

Приїхали ми до райцентру вранці 29 квітня. Готель нам був заброньований. Кинули речі в готелі і нанесли візити місцевому голові райради і секретарю райкому партії. Ті запропонували нам разом пообідати. Обід був гарний, з коньяком та м’ясним (за рахунок місцевого керівництва). Після обіду усі разом погуляли по площі і скверу, обдивилися все-все навкруги. Потім нас запросили разом повечеряти і до нашої четвірки приєдналося ще осіб з п’ять місцевих бонз. Коротше, день пройшов у гульках!

Рано вранці прокидаємося по будильнику, з’їдаємо канапки з чаєм і йдемо на площу. Вибираю ракурс, ставлю камеру на штатив, заміряю експозицію по експонометру, виставляю на камері (широкоформатна камера «PentakonsixTL», 6х6 см кадр) витримку і діафрагму, наводжу на різкість по матовому склу і… очам своїм не вірю!.. У Леніна дві кепки! Одна на голові, а друга в руці! Піднімаю очі і дивлюся на пам’ятник… У Леніна дві кепки! Одна на голові, а друга в руці!

Мене починає трусити від сміху! Х. дивиться на мене і не може нічого зрозуміти… Я йому показую на пам’ятник… Він дивиться і… нічого не бачить. Через пару хвилин сміх проходить і я кажу: «У Леніна дві кепки!»

Х. дивиться… і блідне! Пару хвилин стоїть… потім зривається з місця і біжить у райраду. Хвилин через десять повертається разом з головою райради. Вони вдвох дивляться на пам’ятник, потім повертаються до мене і майже одноголосно просять: «Не фотографуй! Ми йдемо обідати!» Скульптор Х. залишається біля мене, а голова райради кудись біжить.

Х. мені каже: «Володя, я тобі довіряю, але витягни при мені фотоплівку з камери і віддай мені». Я тебе дуже прошу!» У нього такий благальний вираз обличчя, що мені стає його шкода. Я відкриваю камеру, витягаю плівку і розмотую її. Потім віддаю засвічену плівку Х. Він полегшено зітхає і ховає плівку в кишеню.

З’являється голова райради з кількома робітниками, які тягнуть за собою тачку з дошками. Леніна знову одягають в дерев’яне риштування!

А нас чекає дуже смачний стіл у місцевому ресторанчику — районне начальство «замолює гріх» за Леніна! За обідом з мене беруть чесне слово, що в найближчі 20 років я нікому не розкажу про «Леніна з двома кепками»!

Через деякий час Леніну прилаштували нову голову, вже без кепки. А я чесно тримав обіцянку не розповідати цю історію «в найближчі 20 років».

Далі буде…


+3
68
RSS
21:10
+3
Отак продавали Леніна!!!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь

При заміні стовпів електричного освітлення кран, розвертаючи стрілу із старим стовпом, зачепив пам’ятник Леніну і відбив йому голову (пам’ятник-то із гіпсу і зовнішнім фарбуванням). Політичного підґрунтя в цьому інциденті не шукали.

Кранівникові пощастило, що то був брежнєвський «застій»! Бо за часів Сталіна йлму б за таке впаяли «двадцяточку», не менше…
_шкодую
21:20
+3
Рано вранці прокидаємося по будильнику, з’їдаємо канапки з чаєм і йдемо на площу. Вибираю ракурс, ставлю камеру на штатив, заміряю експозицію по експонометру, виставляю на камері (широкоформатна камера «PentakonsixTL», 6х6 см кадр) витримку і діафрагму, наводжу на різкість по матовому склу і… очам своїм не вірю!.. У Леніна дві кепки! Одна на голові, а друга в руці! Піднімаю очі і дивлюся на пам’ятник… У Леніна дві кепки! Одна на голові, а друга в руці!

Хтось із гумористів (здається, падлюка Задорнов) розповідав колись про Леніна з трьома (!!!) кепками: на голові, в руці та в кишені… Отож дві кепки — це ще не межа!..
_браво _браво _браво
Хтось із гумористів (здається, падлюка Задорнов) розповідав колись про Леніна з трьома (!!!) кепками: на голові, в руці та в кишені… Отож дві кепки — це ще не межа!..


Цілком можливо, що йому хтось розповів про цей інцидент, бо про нього знало практично все місцеве начальство + з комбінату працівники, що замінювали голову…
22:47
+3
Написано: виробництво бюстів Леніна було поставлене на конвеєр. Не зовсім. Над кожним бюстом трудився скульптор. От не могли ленінів штампувати, як миски. Треба було дати заробити їм та фотографам на життя.
Бачиш, таке діло… _не_знаю
Для різних виробів такі поняття, як «мала серія», «велика серія» та «масовий виріб» кількісно різняться. Я розумію, що для конвеєрного виробництва масова серія — це, наприклад, 1'000'000 коробочок з сірниками. Але якщо скульптор наваяє, наприклад, 10 бюстів (погрудь) і 5 статуй Леніна — це для нього також буде масове виробництво… Бо він тривіально завчить тип і основні обриси обличчя, погруддя й фігури в цілому, а далі почне ваяти одного персонажа в різних позах, в різному одязі, з кепкою чи без кепки і т.ін. Це також буде «штампування».
Бо він тривіально завчить тип і основні обриси обличчя, погруддя й фігури в цілому, а далі почне ваяти одного персонажа в різних позах, в різному одязі, з кепкою чи без кепки і т.ін. Це також буде «штампування».


Істинно так, друже Тимуре! Ви чітко вловили суть роботи митців над «образом вождя».
Як "інженерові душ людських", мені належить вловлювати такі нюанси… _соромлюсь
14:06 (відредаговано)
+2
Друже Анатолію, за 15 років співпраці з художниками і скульпторами я зустрів тільки декілька випадків, коли до створення «образу Леніна» підходили б творчо та з ширими намірами. Практично це було заробітчанство!

Цікавий випадок відбувся вже в роки «перебудови», коли молодий живописець Дмитро Фіщенко вирішив написати картину про прощання з Леніним. Сюжет простий: Ленін лежить у труні, а поруч стоять його соратники. В київській організації СХУ його задум одразу «зарубали»!
«Ленин в гробу? Да ты с ума сошёл!!!»
Дмитро з ескізом картини поїхав у Москву, в музей Леніна. Там його задум сподобався і він не тільки отримав «одобрямс-с», але йому дали можливість скопіювати фотоальбом «У великой могилы» про поховання Леніна. Там, зокрема була унікальна фотографія — ідуть робітники з транспарантом, на якому написано: «Могила Ленина — светлое будущее всего человечества!».

Дмитро написав велику картину, виставив її на виставці у Києві і картина була закуплена Музеєм Леніна у Москві.

Але це унікальний випадок!

Можна згадати ще «лєнініану» М. Глущенка, але знову ж таки це теж унікальний випадок. В основному ж і картини, і скульптури були невиразно сіренькими, і розрахованими на «лєнінські кімнати» шкіл, колгоспів, фабрик і заводів.
«Могила Ленина — светлое будущее всего человечества!».

От коли його нарешті поховають, і настане світле майбутнє для всього людства.
_ура
Проблема не в мумії у Мавзолеї. Проблема в мізках громадян!
За ті роки, що він пролежав у мавзолеї, повз нього пройшли сотні мільйонів людей. І кожен залишав часточку своєї енергії. Це тепер уже як магічний артефакт, схожий на намолену ікону, тільки зі знаком «мінус». До нього прив'язаний егрегор агресивного комунізму, який все ще панує над усім пострадянським простором. І ми теж все ще залишаємось під його впливом, особливо східні й південні області.
Поки той мертвий монстр не буде похований, а краще спалений, як Дракула, ми не зможемо спати спокійно.
21:22 (відредаговано)
+2
Поки той мертвий монстр не буде похований, а краще спалений, як Дракула, ми не зможемо спати спокійно.


"… Поздним вечером 31 октября 1961 года, когда весь англо-саксонский мир отмечал Хэллоуин, на Красной площади в Москве проходило мероприятие, которое абсолютно вписывалось в контекст «чужого» праздника. Из мавзолея выносили тело Сталина..."

Пройшло 58 років! А що змінилося у свідомості росіян!? Вони так само готові вбивати і підтримувати вбивства, як і при Сталіні!
Из мавзолея выносили тело Сталина...

Сталін не Ленін. На нього молилися поки він був живий. Він був просто енергетичним вампіром. А Ленін став ідолом після смерті. Це інше. Він став матеріальним якорем для егрегора.
А Ленін став ідолом після смерті.


Ідолом Леніна зробив саме Сталін.

Випадкові Дописи