УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

1977: Таємне жіноче товариство по вивченню забороненої літ-спадщини Шевченко // «Погляд у минуле…»

1977: Таємне жіноче товариство по вивченню забороненої літ-спадщини Шевченко // «Погляд у минуле…»

Кожна київська кав’ярня мала свою тусовку!

З Будинку Художника, на Львівській площі, ми часто ходили пити каву у «Гастроном», що був навпроти (по діагоналі). Публіка там збиралася різна… Якось я звернув увагу на одну молоду людину, яка своїм зовнішнім виглядом нагадувала студента-народовольця… Років 25-ти, худорлявий, високого зросту, з інтелігентним обличчям… одягнений у довгу чорну шинель з блискучими ґудзиками, завжди з якоюсь книгою під пахвою. Як потім я дізнався, звали юнака Олександр А-кий, а працював він кочегаром у газовій котельні неподалік від Львівської площі.

Досить часто О.А. приходив пити каву не один, а з жінкою. Жінки були різні, але всі вони на вигляд були старші за нього.

В друзях у мене була одна подружня пара, Павло – художник, Аня – інженер. Іноді, в обідню перерву у Ані, ми втрьох зустрічалися на каві. Подружнє життя у них не склалося і вони розлучилися. Але це не вплинуло на мої з ними стосунки. Досить часто я пив каву з Анею, розмовляючи про балетний театр, літературу і мистецтво, фотографію.

Якось прийшовши на каву, я зустрів Аню в компанії О.А. Вона представила мені Олександра і таким чином ми познайомилися, але далі ввічливого привітання при зустрічі у нас стосунки не розвинулися.

Одного разу Аня запросила мене додому на колективне читання журнальної публікації про Григорія Распутіна – «Последний временщик последнего царя» (рос.). При цьому попередила, що про ці посиденьки нікому не можна розповідати, і що посиденьки будуть до ранку!

Годині о восьмій вечора на квартирі у Ані зібралася компанія осіб з десяти молодих жінок. Я там був єдиним представником чоловічої частини людства і нікого окрім Ані не знав. Всі жінки були у віці від 25 до 35 років (візуально) і без обручок на руці, або з обручкою на лівій руці. Що свідчило про «холостий» стан.

Чесно кажучи, я відчував себе не дуже комфортно! Один у великій компанії жінок… посиденьки до ранку… А коли на столі з’явилася декілька пляшок вина, «Празький» і кава, то я грішним ділом запідозрив, що мене запросили на оргію і почав обдумувати план втечі.

Під приводом «сходити в туалет» перевірив, як відкриваються замки на вхідних дверях, а повернувшись у гостинну кімнату сів за стіл якнайближче до дверей в прихожу.

Порізали тортик, відкоркували вино, розлили по бокалам… Після другого бокалу Аня оголосила, що «приступаємо до читання…» і принесла декілька розшитих журналів з публікацією. Процедура читання була такою… Аня прочитала перші пару аркушів і передала їх по годинниковій стрілці подрузі, а сама почала читати наступні аркуші. Поступово всі отримали аркуші і втягнулися у прочитання повісті. Ну, і само собою, потихеньку смакували тортиком, вином, кавою… Обмінювалися коментарями щодо прочитаного.

Колективне читання починалося о 8-й годині вечора у п’ятницю, а завершилося десь о 8-й годині ранку в суботу.

Забув сказати, що для домашніх мною була озвучена версія про «термінове завдання» з «виїздом за межі Києва». Мобільних телефонів і пейджерів тоді не було!

***

Пройшло пару місяців… Зустрічаю Аню на каві і вона починає мені жалітися… Що О.А. виявився негідником, що «він спав не тільки зі мною, а ще з багатьма жінками…» І що її викликають в обласне управління КДБ (на вул. Рози Люксембург)… На моє здивоване запитання, чому це КДБ раптом стало цікавитися «хто з ким спить», Аня розповіла кумедну історію.

А-кий знайомився з жінками, заворожуючи їх і своїм виглядом і розмовами про літературу, запрошував до себе в кочегарку, де читав їм поезію. Чудово володіючи українською мовою, він читав їм вірші з обгорілої книжки, розповідаючи, що це «нелегальне видання «Кобзаря», з бібліотеки спаленої комуністами-кадебістами»… Також розповідав різні «романтичні історії» з життя Тараса Шевченка, які зводилися до «сексуальних пригод Шевченка із світськими дамами Петербурга, яких він малював в оголеному вигляді, за що його і було відправлено у заслання із забороною малювати!»

Самотні жінки (а він був непоганим психологом і вибирав собі подруг з числа «старих дів» і розведених) були від нього в захваті, приносили йому їжу і спиртне.

Але хтось з жінок дізнався, що вона не єдина обранка О.А. в сексуальних розвагах! Жага помсти привела її в Обласне управління КДБ по місту Києву і Київській області.

Варто нагадати, що з 1965-го року КДБ, КПУ і ЛКСМУ чинили репресії проти патріотів, які збиралися біля пам’ятника Тарасу Шевченко в Києві (я теж у 1965-му там був, але про це розповім пізніше і окремо).

Варто нагадати, що у 1972-му був засуджений Василь Стус і багато інших патріотів України!

Варто нагадати, що у 1974-му був висланий за межі Радянського Союзу Олександр Солженіцин! Західні радіоголоси щоденно розповідали про нього та про Віктора Некрасова, Гелія Снєгірьова, Леоніда Плюща, генерала Григоренко, академіка Сахарова і Олену Боннер…

І раптом у Києві існує ціла таємна жіноча націоналістична організація, про яку КДБ нічого не відомо! У П’ятому управлінні відчули реальні перспективи отримання зірочок і нагород!

Як і ведеться за інструкцією, ініціативну жінку завербували, і вона розкрила явку, лідера та усіх членів «організованої націоналістичної групи»! Цілком можливо, що вона провела і оперативні записи зібрань на спецтехніку.

Всіх членів таємного гуртка встановили і почалася реалізація «агентурної справи»!

Як мені розповідали очевидці, в тому числі і Аня, коли в черговий раз жіноче товариство зібралося на читку «заборонених творів Шевченка», у двір будинку, де розташована кочегарка, влетіли три «Волги». Люди в цивільному затримали усіх присутніх, відправили їх спецтранспортом в Управління, і провели ретельний обшук приміщення кочегарки. При цьому було вилучено декілька обгорілих книжок з віршами Т.Г. Шевченко.

О.А. був затриманий в КПЗ на 72 години!

За цей час були проведені допити усіх членів «таємної організації і проведені експертизи книжок. Нічого націоналістичного в свідченнях не було зафіксовано! А експертиза книжок, показала, що це звичайні «Кобзарі», які можна було купити в будь-якому книжковому магазині. А також «Кобзар» виданий у 1921 році. Їх тільки було обсмалено на газовій плиті!

О.А. випустили із КПЗ, пару разів ще викликали на бесіди, як і інших жінок. Але справа про «Таємне жіноче товариство по вивченню забороненої літ-спадщини Шевченко» луснула!

***

Якось я побачив О.А. в кав’ярні і користуючись тим, що ми знайомі, поцікавився, чим закінчилася справа. Він відповів, що його попередили про відповідальність за «націоналістичну пропаганду і агітацію» і спробували залучити до агентурної співпраці, але він відмовився.


+3
216
RSS
13:47 (відредаговано)
+4
Шестидесяті роки минулого 20-го століття були роками прихованого опору комуністичній системі. Був і такий кумедний опір читання «заборонених творів Шевченка». Якщо врахувати, що у 1964 році була спалена бібліотека Академії Наук, то було підгрунтя й для такого. Влітку і восени я сам бачив обгорілі вікна й задимлені стіни тієї бібліотеки. Вона була поруч університету по вул. Володимирській,60.
Шестидесяті роки минулого 19-го століття

_наляканий Якого-якого століття??? _наляканий
18:00
+3
Дякую, друже Тимуре, що помітив описку. Я вже виправив її.

Випадкові Дописи