До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

ПРО ВСЯКУ ВСЯЧИНУ (2016)

ПРО ВСЯКУ ВСЯЧИНУ (2016)

Це моя найкоротша публікація. Пропоную в ній, а також в коментарях розміщувати те, що зацікавило й здивувало автора останнім часом. Оскільки усмішка свідчить про радість, то подаю ПЕРШУ ВСЯЧИНУ. Відомо, що Бернард Шоу розумів гумор і парадокси. Коли його запитали, що таке танець, він відповів: ТАНЕЦЬ — ЦЕ ВЕРТИКАЛЬНИЙ ВИРАЗ ГОРИЗОНТАЛЬНОГО БАЖАННЯ. Дочка Ірина відразу ж розсміялася, а дружина не зрозуміла, про що мова й довелося їй пояснювати. Знаючи енциклопедичність друга Тимура, вводжу застереження: 1-2 всячини за день

+4
530
RSS
11:14
+2
Гадаю, що ця публікація допоможе нам пожвавити спілкування одне з одним. Нумо, товариство, чекаю на ваші коментарі.
16:08
+1
Да, пам'ятаю таке))
11:49
+1
Знаючи енциклопедичність друга Тимура, вводжу застереження: 1-2 всячини за день

ОК, зрозумів!
13:26
+1
В той час, коли багато хто з людей скиглить про «непереносимість життя», тварини борються за нього, як тільки можуть!

Очевидно, цей кажан (чи то летюча лисиця, чи то летючий пес?..) впав у воду. Але замість того, щоб потонути, вирішив «політати» у воді.
А люди, як завжди, веселяться! Підписи під цим відео на Ютубі сповіщають: «Дракула на канікулах».
14:44
+1
А варто було б якось допомогти тварині врятуватися. Цей політ кажана у воді справді диво. Хоч роздивився який він на вигляд
22:09
+4
Недавно дізнався з і-нету про нове джерело енергії. Дзвінко, чула щось про ОСМОС? Це фізико-хімічне явище, яке має ту ж природу, яка змушує краплину утримувати форму кулі. Це поверхневі явища. Осмос — це явище, коли вода по капілярах рухається у дереві від кореню до крони без насосів. Вчені придумали таку тоненьку мембрану товщиною у кілька атомів, здається, з кадмію. З одного боку мембрани прісна вода, а з іншого боку морська. Та от йони натрію та інші його брати намагаються пролізти через мембрану у прісний рай. Оцей рух йонів і є електричний струм. Вже розроблені лабораторні установки. Нове джерело енергії дуже ємнісне і перспективне. Як вам?
Я теж про це читав. Але це поки що лабораторні розробки, до практики там далеченько — маєш рацію.
Свічка-обігрівач
Є багато технологій, які використовували ще в доісторичні часи, а тепер це як «відкриття Америки»
16:01
+3
Явище СИНХРОНІЇ заслуговує, щоб про нього згадали в обговоренні цього допису. Карл Юнг — психотерапевт якось слухав розповідь свого пацієнта про його сон про ДЖМЕЛЯ. В цей час їм постукав джміль у засніжену шибку. Саме Юнг дав цьому явищу назву синхронія. Тимуре, чи знаєш ти про інші синхронії? А ти, Дзвінко?
Знаю безліч! При цьому зі мною таке теж ставалося. Щоправда, після молитов… Але коли я про такі випадки розповідаю — всі лише сміються й махають руками: мовляв, збіг обставин, не більше, ну то й що, подумаєш…

Тобі цікаво? Нууу… тоді ризикну розповісти.

Було це, ще коли я працював в ІЕЗ ім.Патона інженером лабораторії високотемпературного паяння. В якості припою для паяння чорної сталі у нас використовувались, зокрема, мідь і латунь: при нагріванні вони плавляться раніше, добре розтікаються по поверхні під флюсом. Отже, мене відрядили на АЗОМ в Артемівськ, щоб я там купив мідну й латунну фольгу певної товщини: якщо товщина фольги фіксована, це дуже зручно для дозування припою…
Ну що ж, приїхав я на АЗОМ, ще й переночував з комфортом — у «директорському» номері заводського готелю. Мені тільки заборонили заходити у вітальню й торкатися холодильника з продуктами, плюс наказали залишити номер о 7:00 ранку. А так поспав дуже м'яко.

Ну, наступного ж ранку закупив фольгу, запакував сумку й питаю у місцевих, яким потягом краще вибиратися. А це було, на мою біду, наприкінці серпня… Тож місцеві кажуть: «Ти що, з дуба впав, хлопче?! Зараз всі з моря повертаються, квитків немає! Їдь у Донецьк — може, там дістанеш».
Поїхав я з Артемівська до Донецька, а там ще гірше: всі квитки розкуплені на місяць наперед, каси закриті, зали під закритими касами людьми переповнені… То мені що, місяць на вокзалі Донецька жити?! Тоді хтось порадив: «А ти поїдь у Костянтинівку! То ж вузлова станція, через неї йдуть не тільки всі донецькі потяги, але й інші — отже, поїхати звідти шансів більше».
Ну, гаразд. Сів я на електричку, рвонув у Костянтинівку, а там!..

А там вокзал менший, ніж в Донецьку — але народу ще більше!!! Бо місцеві, очевидно, всім радили їхати в Костянтинівку — ну, люди й поїхали туди… Звісно, поїздів через вузлову станцію йде більше — але ж усі поїзди переповнені…

Коротше, став я в кінець не черги, а натовпу під виглядом черги. Ззаду мене за годину так запресували, що вже назад не вибратись. Та й куди вибиратись?! В Донецьк, де квитки викуплені на місяць наперед?!

Ще через годину я зрозумів, що виїхати звідси можна у два способи: або за хабар провідникові — або на «швидкій». Бо у кого здоров'я слабке, ті час від часу непритомніли, їх видлубували з черги, розкладали на газоні, а потім за ними «швидка» приїжджала. Я серйозно… А коли приходив поїзд — найбільш нетерплячі бігли до вагонів, просто на східцях тикали гроші провідникам, і ті пропускали їх у вагони. Але звідки у відрядженого інженера на початку «лихих 90-х» гроші на хабар візьмуться?! Та й якби були — мені їх після відрядження не повернуть. А це — неабияка «дірка» в сімейному бюджеті.
Коротше, все безнадійно.

Раптом відчув, як мене хтось ззаду за лікоть легенько так штовхає. Озирнувся. А там бабуся — «Божа кульбабка»:
— Синку! У мене щойно видіння було, що ти мене до Києва довезеш.
— Щооо???
— Кажу тобі, щойно на мене зійшло видіння, що ти — як святий! Ти візьмеш мене за руку, іншою розведеш натовп і мене до Києва доведеш. У мене в Києві справа дуже важлива: їду подавати скаргу самому Філарету на нашого сільського батюшку! Призначили до нас справжнього негідника, він парафіян зобижає, тож мене люди до Києва відрядили, а тут сам бачиш, що коїться. Але ти мене вивезеш, я знаю.
— Бабусенько, ви щось наплутали. Я не просто не святий — я інженер.
— А в Бога ти віриш, синку?..
— Вірю. Але віра у мене юдейська.
— А розкажи-но мені за свою віру…
Ну, я бабулі прочитав короткий курс щодо юдаїзму десь на чверть години. Міг би й більше, та вона мене перервала:
— Синку, ти мені одне скажи: у вас як хрестяться — справа наліво чи зліва направо?
— Юдеї загалом ніяк не хрестяться.
Бабуля тільки рукою махнула:
— Ну, ніяк — то й ніяк! Не розумію я такої віри. Та одне точно бачу: ти міцний у своїй вірі — отже, я тебе триматимусь.
І що тут робити?!
А ще позаду бабулі я побачив двох жіночок. І дивились вони на нас з такою непередаваною іронією… немовби ми придурки якісь, коротше. А бабуля навпаки — дивиться з надією.
Ну, тоді я вирішив піти їй назустріч. А оскільки я не жмот ніякий, то жіночок спитав:
— А може, мені й за вас помолитися теж?! Ви ж, здається, теж хочете сьогодні з Костянтинівки поїхати…
Жіночки ті мало не розреготалися мені в обличчя, але швидко опанували себе й підтвердили: авжеж, хочуть.
Ну, я й помолився саме так, як написано на Світочі:

Молитва — це вимога змінити всі закони Всесвіту заради одного, явно недостойного, прохача
Автор цитати: Амброз Бірс, журналіст

Помолився вголос російською (щоб бабуля почула і зрозуміла) за те, щоб Всемогутній послав нам в касу 4 квитка будь-якого класу на будь-який потяг будь-якого напряму, але в межах поточної доби. Себто — до 24:00. Щоб тільки виїхати з Костянтинівки туди, де квитки на Київ не є в дефіциті. Це так, в загальних рисах… Все одно правила, за якими вибудовується молитва, завсідникам Світоча не цікаві.
Ну що ж, час до кінця доби пішов. Черга перед нами поступово тане: кого на руках виносять і на газоні розкладають, хто з грішми до провідника біжить… Отож і сталося так, що ми, всі четверо поступово наблизились до зачиненої каси. Й у межах доби залишився останній потяг на Полтаву: прибував він о 23:45, відходив о 23:55. За 5 хвилин до півночі… Ну, я зрадів, немовби дитина!!! Кажу:
— Все, готуйтесь, ми виїдемо на Полтаву, бо інших варіантів нема.
Я радію, жіночки вже з мене відверто сміються, бабуля «Богородицю» читає. Як раптом відкривається віконечко каси, там з'являється касирка й каже:
— На Полтаву є 4 квитки в загальний вагон, без місць. Готуйте гроші.
Я озирнувся, бачу: щаслива бабуля мені в лікоть вчепилася, а у жіночок на обличчях вже не скептичні посмішки, а цілковита розгубленість. Мабуть, якби на Полтаву дали 1, 2, 3, 5, 10 чи 100 квитків, ефект був би іншим. Але ж я вголос помолився саме про 4 квитки будь-якого класу на будь-який потяг в межах доби. І все точнісінько так і сталося.
Мабуть, в їхніх очах я скидався на знаменитого ілюзіоніста Еміля Кіо, який постукав у «дверцята» на небесах, сказав: «Агов, Батя! Скинь-но нам в касу саме 4 квитки… будь-які — ми люди скромні, без претензій». А з небес мені відповіли: «Та без проблем, синку!» — і скинули ті самі жадані 4 квитки.
А може, я ще більше скидався на Вольфа Мессінґа, який подумки «пропоров» часо-просторові бар'єри й побачив, що на останній потяг поточної доби в касу скинуть саме 4 квитки, а ми на той момент опинимося вчотирьох під самісінькою касою…
Не знаю, за кого вони мене тоді вважали.

Але далі загалом почався «цирк на дроті»!!!
Насамперед, оскільки народ дуже збудився від відчиненого вперше за добу віконця каси і почав напирати, я пропустив підшефну бабулю поперед себе й спиною стримував натовп. І тут під касу пропхалася якась глухоніма тітка, розмахуючи інвалідним посвідченням, і показала касирці два пальці. Й касирка продала їй 2 квитки. І ті нещасні жіночки, що сміялися з мене, вмить залишилися без квитків.
А далі, коли вже підшефна моя бабуля взяла собі квиток, під касу пропхалися двоє п'яних здорованів, один з яких (на голову вищий від мене) почав горлати, що він мене зараз же голими руками пошматує, але мій квиток собі забере. Приятель його ззаду обсмикує: мовляв, ми спізнилися, їм два квитки потрібні, а не один. А той п'яниця горлає… Ну, я йому й кажу:
— Не вийде! Я оцю бабульку маю до Києва довезти, у неї важливе доручення від громади, а мені до сім'ї треба якнайшвидше дістатися. Ось мої гроші… Ось я даю їх касирці… Ось забираю квиток. Бувай здоровий!
Відходжу з квитком від каси… й бачу, як здоровань стоїть і далі викрикує свої погрози… порожньому місцю, на якому я щойно стояв!!! А жіночки, які стояли за нами, дивляться на все це вже просто божевільними очима. Шкода їх мені стало, але треба бабулю на поїзд відвести й самому теж піти. Тож я поспівчував цим жіночкам, помолився за нові квитки для них замість тих, які глухоніма жінка забрала. Й ми з бабулею пішли на полтавський поїзд. І немовби королі, на третіх полицях загального вагону (разом з багажем) від'їхали з Костянтинівки о 23:55. Наступного ранку прибули в Полтаву. Без проблем взяли квитки на Київ. Я залишив бабулю на вокзалі відсипатися, змотався на базар, закупив харчів по дешевці. А ввечері був потяг на Київ. І вже наступного ранку я буквально за руку відвів бабулю під резиденцію Філарета, що наприкінці вул. Пушкінської. А сам поїхав додому, щасливий тим, що затримався у відрядженні лише на добу, а не на місяць.

Ну то як, сподобалось тобі, друже?..
Все одно правила, за якими вибудовується молитва, завсідникам Світоча не цікаві.

А це було б цікаво почитати. Які у вас правила побудови молитви?
Цей комент варто зробити окремою статтею на Світочі. Він стане поччатком рубрики «Неймовірне з життя». Чи якось інакше її назвемо.
Ню-у-у… На «НО» Каганець мені подібні речі забороняв, вважаючи це пропагуванням жидівської єресі. Яку він дорівнює до сатанізму. Хоча якщо на Світочі це дозволяється робити… Гаразд, я викладу ці правила. Просто треба відповідні цитати підібрати, а це займе деякий час.
16:06
+2
Дааа оце то синхронізація!
16:07
+3
Прямо як казка! Справжня синхронізація!
Якби ж то була казка… Це справжня історія з мого справжнього життя. _соромлюсь
20:39
+2
Дуже сподобалося! Ціле оповідання. Це диво, але не синхронія.
Але 4 квитки я попросив — 4 дали в касу…
21:27
+2
Гарну пам'ять маєш, друже. Мені сподобалося, як ти згадав за того розбишаку, який лаявся з порожнім місцем, з якого ти відійшов! Отже ти вмієш ще й роздвоюватися.
Пам'ять у мене така, яку й повинен мати письменник: я дуже уважний до деталей події, а чим більшу увагу письменник приділяє найменшим деталям — тим переконливіше (для читачів) пише. Тим кращим буде написаний твір.

Отже ти виієш ще й роздвоюватися.

Не знаю… У мене інше пояснення: той п'яниця був засліплений нечистим, тому не тямив себе й не розумів, що коїться. Нечистий просто підвів його до мене і змусив горлати хтозна що. А Всевишній допустив це лише тому, щоб випробувати мене. Ти тільки подумай: мене ж випадково занесло в Костянтинівку, бо їхав я з Артемівська! Щоразу ситуація ставала дедалі більш безнадійною, ніж попередня. А наприкінці до мене ще й бабулька причепилася, якій конче треба було до Філарета дістатися… Отже, я не просто сам до Києва дістався — я ще й бабульку звідти вивіз, яку вперше в житті бачив! І ці дві скептичні жінки… Мені щиро захотілося їм допомогти, тож я й помолився за 4 квитки. Але ці добродійки вважали все це дурнуватою забавкою… й у підсумку залишилися без квитків. А якби я не пожалів їх і помолився лише за 2 квитки?! Ну, то підійшла би глухоніма інвалідка та забрала їх собі, а ми з бабулькою не виїхали би. Та я уважний до найменших деталей, тому побачив цх жінок і теж вирішив допомогти їм, попри їхній скепсис… І цей бугай-п'яниця…
Коротше, коли я все це розповів домашнім, вони лише руками замахали: це співпадіння! Тим паче, такі дивні речі зі мною час від часу стаються. Ну, з їхньої точки зору, я просто везунчик. Але насправді тут стільки всього збіглося… що я не можу уявити ймовірність стількох збігів одразу й на одну людину.
Та що було — те було, нічого не можу вдіяти.
21:34
+1
4 ти попросив і так і сталося. А ще одночасно були наказані дві жінки за зухвалі смішки невір'я. Таки було щось схоже на синхронію, коли згадати за видіння бабки.
Так!!!
06:42
+3
Вітаю всіх з 1 серпня. Бажаю, щоб останній місяць літа був приємним для нас!
18:13
+3
Ось учора, 3 серпня 2016 р. Ми з дружиною сіли в омегу та й поїхали на зустріч трипільських інтернатівців в Обухові. Ми добиралися з Красного, Галя Кабанець з чоловіком Миколою аж з-під Макіївки, де стріляють. А Олександрі Зальоток найлегше, бо живе в Обухові. Олю Бакун чекали найдовше. Її завезли з Богуслава за Обухів в Таценки — це аж 5 км дорогою на Київ. Зустрілися мов із родичами, обіймалися. Наговорилися. Посиділи спочатку на веранді кафе, а потім на березі ставка. Там ще й поспівали. Це було для нас рідкісне свято…
08:47
+2
Щоб не забути. 1 калорія це та енергія, яку треба затратити, щоб нагріти 1г води на 1 град. С. 1 калорія рівна енергії, яку треба затратити, щоб підняти 1 кг маси на висоту 36,5 см. Ця цифра вражає.
11:16
+2
Закон збереження інформації: у замкнутій системі інформація не зникає й не виникає, а лише переходить з однієї форми в іншу. Автор: В. Абракітов сформулював це у заявці на винахід «Вічний електричний двигун».
08:49
+2
От позавчора 6 серпня 2016 р. в Ріо-де-Жанейро відкрилася Олімпіада-16. Вчора дивився повтор відкриття. Гарно й талановито. Кожному спортсмену перед виходом на Маракану давали по зернятку дерева, яке вони садили в землю в кульочку на багатьох стелажах. Перед делегацією на триколісному вело їхала дівчина. Попереду крутився білий млинок-квіточка. А по центру обертався банер із назвою держави. Там ще й везли кошик-достатку із звисаючим гудинням. За велосипедистом йшов прапороносець, а ліворуч від нього дівчинка чи хлопчик із паростком пальми в горщечку. А потім вже йшла делегація спортсменів. Цих делегацій було понад 200. Україна пройшла 195-ю і гарно. Одяг в наших кольорах. Наших спортсменів приїхало 206, а от ліванців всього 9. Вкінці ті зеркальні стелажі довго крутилися в центрі, як раптом вибухнули зеленими кущами у формі 5 кілець. Несподівано й оригінально. Хай-но про цю олімпіаду напишу докладніше, бо вона відображає місце націй серед людства.
20:32
+2
Сьогодні 9.8.16 р. І наші онуки вже другий місяць у Красному на канікулах. Султя навчився на гітарі грати Гімн України, Мар'янка вчить пісню Каті Бужинської УКРАЇНА ЦЕ Я. А от Юля (5 років) і Настя (12 р.) вчать пісню Наталії Май КРАПЛЮ ДОЩИКА БЕРЕМ. Які ж це гарні пісні!
16:11
+2
Даа, вже рік пройшов… скоро знову будемо у вас гостювати, пісні співати та танцювати;)
14:30
+1
До речі, про зодіакальний розподіл президентів Незалежної України:

  • Леонід Кравчук — Козеріг (10 січня)

  • Леонід Кучма — Лев (9 серпня)

  • Віктор Ющенко — Риби (23 лютого)

  • Віктор Янукович — Рак (9 липня)

  • Петро Порошенко — Терези (26 вересня)


Цікаво, що з цього приводу може сказати Дзвінка Сопілкарка?..
Сумно це все. Бо і Кравчук і Ющенко і Янукович пасували Україні, бо вона Діва за гороскопом. А от Кучма і Порошенко належать до сусідніх знаків. І їх Україна-Діва не поміічає, вони заблизько стоять. Але детально я такі синастрії не вивчала.
І на тому дякую.
16:11
+2
Цікаво
19:32
+3
Кравчук — Козеріг діяв найбільш системно. Кучма — Лев найбільш проявив себе як лідер. Ющенко — риби, ні се, ні те. Янукович — рак, тягнув собі все, що міг. Порошенко — Терези, весь час коливається і не може прийняти остаточне рішення. Це поверхневий погляд учня.
14:20
+1
Дзвінко, а яким чином визначили, що Україна — Діва?
Бо 24 серпня Сонце було в першому градусі знаку Діви. Тому незалежну Україну можна називати зодіакальною Дівою.
05:18
+2
Дзвінко, дякую. 24 серпня 1991р. Насправді відбулося проголошення ВІДНОВЛЕННЯ незалежності України. А справжнє проголошення незалежності України третім Універсалом ЦР відбулося, здається, у січні 1918 р. То який знак в України? Може Козеріг?
А справжнє проголошення незалежності України третім Універсалом ЦР відбулося, здається, у січні 1918 р.

Ні, друже, в січні 1918 року було ухвалено не Третій, а вже Четвертий Універсал:
Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві.
Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів.

Але ж то була Друга Республіка, насамкінець знищена більшовиками…
Хоча певна рація в твоїх словах є. Адже після руйнації Другої Республіки існував уряд в еміграції. А з відновленням Незалежності України в 1991 році відбулася передача державних клейнодів від останнього президента УНР в еміграції Миколи Плав'юка першому президентові Незалежної України Леоніду Кравчуку

А це засвідчує тяглість традиції від Другої Республіки до Третьої Республіки.
Я колись в нульових роках уважно читав Сергія Кургіняна (тоді його ще можна було читати «без брому» чи валідолу). Тому пам'ятаю, як він непокоївся з цього приводу.

P.S. До речі, що Діва, що Козеріг — це стихія Землі, хоча й різні знаки Зодіаку, ясна річ… Тут я бачу глибинний сенс, враховуючи по-справжньому святе, культове ставлення українців до землі...
Уся територія сучасної України є під впливом Тільця. Це з точки зору астрогеографії. Оскільки УНР загинула, то її гороскоп перестав діяти.
Уся територія сучасної України є під впливом Тільця. Це з точки зору астрогеографії.

Оооо! Ще одне сузір'я з тригону Землі… А чому Телець?!
Якщо чесно, я так і не зрозуміла хто і коли поділив нашу планету на зони впливу знаків Зодіаку. Європейська частина Росії, наприклад, Водолій.
Ось одна з версій
І все одно Україна вперто «кочує» в тригоні Землі:
Телець — Діва — Козеріг
06:07
+2
Тригон Землі — Україна. Що кому: у нас чорноземи (зернові+овочі+) а в середземноморських країнах (Греція +) каміння із вкрапленнями червоноземів — оливки. А де пустелі, там скотарство. Все Творцем продумано і на тисячі років.
18:36
+3
24.8.16 р. Помітив на НО статтю про наш прапор із ЗЕЛЕНИМ КОЛЬОРОМ ЖИТТЯ. Ця моя пропозиція була вперше висловлена там в статті ГЕРБ УКРАЇНИ — п'яте розуміння. Можна й досі знайти там твій, Доброславе, позитивний коментар. Я радий, пане Василю Петришин, що ця моя ідея має розвиток. Однак доброзичлива згадка мого імені в цьому контексті чи то Арсеном чи то Явсе Світом може зашкодити просуванню ідеї. І зрозуміло чому.
Угу. угу… Спочатку вигнати людину з НО, а потім розвивати там ідею цієї людини без самої людини… Я би сказав дещо про моральний рівень тих, хто так вчиняє… але промовчу. Бо матюки на Світочі не вітаються.
20:47
+2
Друже, ти написав мені про ІНСТИТУТ МІЖМОР'Я (ІМ) на НО. Відповідаю тобі. Імітатор іноді провалюється в реальність, даючи якісь прогнози на близьке майбутнє. 1 — Влітку-16 він пообіцяв, що через півроку добова відвідуваність НО зросте в 10 раз (!). 2 — в липні-16 він же пообіцяв, що інститут міжмор'я запрацює у вересні-16, а може навіть і в серпні-16 (!). Маємо змогу за цим прослідкувати. Я перший зрадію, коли у березні-17 добова відвідуваність НО зросте до 20-30 тисяч. Початок роботи ІМ впирається у формування колективу (рою) із 5 осіб. Станом на кінець серпня-16 виявив бажання здобути ступінь магістра Леонід Українець. Вже є 1 бажаючий увійти в рій. А щоб стати аудитором рою сам здобувач увів обмеження 25 тисяч у скарбницю НО, як акціонер. Бажаю п. Леоніду стати магістром за місяць, що допускає і сам імітатор. Оце, Тимуре, такі ігри на НО.
Один мій знайомий мав необережність цього року теж вступити в інститут, правда, один з львівських. Так тепер виявилося, що той "інститут" має ліцензію КОЛЕДЖА. А на НО інститут взагалі жодної ліцензії не має.
Ну, от візьму я й назвуся королевою туманності Андромеди. І скажу всім мені кланятися.
Не знаю, як у Києві, але у Львові таких «академіків» на Купарківську посилають, там у нас психлікарня.
21:38
+1
Схоже, що сам Каганець буде здобувати ступінь магістра, бо на НО заявлена 28.8.16 р. ТЕМА: «Українська Республіка Міжмор'я: ідеологія і символи». Сам напише, сам же й оцінить. Бажаю успіху.

Ох-х-х!!!

За що ж,- хто-небудь попитає,
— Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.

(Леонід Глібов)

Але тут хоч би два різних птахи є — Зозуля та Півень. Але самого себе оцінювати?!
«Тихо сам з собою, правою рукою...» ©

Перепрошую, це вже на мастурбацію скидається!
09:13
+4
Вчора, 30.8.16 р. поїхали ми власною ОМЕГОЮ в Бориспіль. Відлітала родина дочки Ірини в Ліван. За два місяці літніх канікул 5-річна Юля заговорила українською. 12-річна Марійка вивчила й співає дві українські пісні. 14-річний Султан вивчив Гімн України на гітарі. Всі оздоровилися, онуки підросли на 1-2,5 см. Отаке життя: одна дочка з родиною живе в Києві, а друга — в Лівані. А ми з дружиною знову самі в селі. Стих галас і біготня, в хаті тихо і 20 пар розкиданого взуття…
Ви сумувати не вмієте. Готуйте нові пригоди для внуків на наступне літо.
І час для нових статей тут на Світочі буде.
03:24
+2
От вчора 2.9.16 р., Дзвінко, була мені радість. Їхав я в автобусі 311 з Обухова до Києва за глушником до нашої омеги. Аж ось десь в Кончі-Заспі заходить чоловік середнього зросту і віку. Дістає з конверта 50 гривень. — Це ви, пане Іване? — питаю. — Це я! — відповідає Іван Заєць — колишній депутат і рухівець. За хвилину ми поговорили і за Рух, і встигли побажати один одному добра. А в Красне я вертався таки з глушником.
Знаю Зайця, авжеж!

Це той самий, який «не стрибайте по залу — ви не в лісі», як казав Іван Плющ ©
21:16
+1
Cтепан Хмара, а Плющ — Іван. Він і справді так жартував щодо Івана Зайця.
Ой, так! Вже виправляю.
P.S. Плющ не Степан, але Степанович.
21:18
+2
У 1994 р. Ми спромоглися обрати депутатом ВРУ нашого рухівця Володимира Кулінича.
18:56
+2
Cьогодні слухав на першому ТБ-каналі про Бориса Грінченка. Він казав, що творить свій СЛОВАРЬ руками, ногами й зубами. Пояснював, що світосприйняття людей йде через окремі слова мови. Показав це на прикладі слова БАРВІНОК. Хто з вас знав, що росіяни називають цю квітку-символ України «могільница» або «гроб-трава»?
09:34
+1
Сьогодні 29 вересня 2016 р., четвер. Активістів НО припрошували на 25-ті Збори на 25.9.16 р. Зголосилися четверо: Ірина Чорна, Ія Подолянка (Ганна Голубнича) та подружжя Макаренків — Тетянка і Віктор. Чи відбулися збори, інформації нема. Це схоже на те, якби Доброслав оголосив перші збори прихильників Світоча: зустрічатися ж в реалі дуже важко. Але ж ми на початку нашого розвитку. Обіцяний початок роботи Інституту Міжмор'я у вересні-16 теж, на жаль, не відбувся. Чи може там вже відбувся набір студентів-здобувачів наукового ступеня магістра?
Нехай збираються або не збираються — мені це до лямпи! Або фіолетово — як хочеш.

І не тільки тому, що я не є активістом НО.
Просто вони зробили все для «гомогенізації» власного складу, виштовхнувши тих, хто «не згоден». Маю особистий практичний досвід, чим це закінчується:

Що б ми не робили, у нас КПРС виходить!

Черномирдін
(Віктор Черномирдін)

18:06
+4
Вітаю товариство з 1 жовтня 2016 р. Сьогодні мав подорож до Києва. Родині старшої дочки відвіз повну машину продуктів+ іншого. А наша опель-омега універсал ємнісна. Скільки ми на ній перевозили всякої всячини з 1998 року. Цього року добре вродили сливи-угорки. Вже ми їх і сушили, і роздавали відрами. Запрошував я якось до нас у Красне вгості друга Тимура. Якраз тоді помідори нікуди було дівати і сливи якраз поспіли. Відмовився. То вчора на сливі я собі подумав, що ось нарву відро дочці, а друге Тимуру. Як задумав, так і зробив. Завіз сьогодні продукти дочці, відчув ласку онуків, та й поїхав. Покинув машину коло метро, хай відпочине, та й загримотів рейками метро з АКАДЕММІСТЕЧКА до ТАРАСА ШЕВЧЕНКА на Поділ. А що мені те відро слив у руці. Вже скоро ось і Костянтинівська, 57 і ми обіймаємося з Тимуром. Скажу вам, що й Тимурова дружина Олена, й дочка Люся, а також мати Жанна зустріли мене гостинно. Такого смачного омлета я ще не їв. Три години балачок промайнули мов одна хвилина. Тимур пообіцяв, що наступного літа приїдуть у Красне. А в нас ще є сливи. Запрошую читачів Світоча. Гадаю, що Дзвінка така мобільна, що живши в Києві, вже давно б побувала в нас у Красному. Хай буде і те, й інше!
Сливи чудові, щиро дякую за них другу Анатолію!

Чесно: не очікував, що це відро слив він нам привезе особисто аж із Красного!
Дуже приємно.

Мені в кімнату знов поставили сушарку — я тепер знов граю роль «директора сушарки».
22:13
+3
Найкраще сливи сушаться так. Видалити кісточку ножиком, розгорнути сливу метеликом м'якіттю догори на поверхні сушарки і сушити. Ми сушили на сонці. Гарна сушина вийшла.
Підготовкою слив мої дівчата займаються. Я ж просто стежу за сушаркою.
Такого смачного омлета я ще не їв.

За ці слова окрема подяка!

Бо я засмажив Анатолію омлет за власним рецептом, який назвав "Індокитай". Бо він являє собою такий собі усереднений варіант між японським омлетом «Омурайсу» і омлетом по-французьки — ясна річ, з моїми корекціями:

Отже, на 1 порцію омлету я беру 2 яйця, трішечки (на кінчик ножа) чорного молотого перцю і трішечки (так само на кінчик ножа) сушеної потовченої зелені петрушки (це дівчата для мене заготували ще торік), до цього додаю 1, максимум 2 чайні ложечки соєвого соусу. Він солоний, але при бажанні можна підсолити ще… Насамкінець, бажано додати буквально 1-2 чайні ложечки молока, але сьогодні допоки Анатолій доїхав до нас, я вже встиг вилити всі рештки молока, що лишалися в домі, дівчатам у каву — тож молока у нас вдома фізично не було ((( Отже, далі отримана суміш добре збивається виделкою, а тим часом на вогонь ставиться сковорідка. Коли остання добре розігріється — треба вилити на неї олію, добре розігнати по всій поверхні, а потім розігріту олію вилити у збиту яєчну суміш і негайно знов збити її виделкою: таким чином, додавання розігрітої олії спричинить початок коагуляції збитих яєць ще в мисці — а тоді омлет краще згортатиметься! Насамкінець, яєчна суміш виливається на сковорідку й засмажується під кришкою хвилин 5. Коли низ омлету вже затвердів, а зверху лишається трохи рідини, кришку зі сковорідки треба зняти, сам омлет акуратно згорнути рулетиком — і можна куштувати готову страву!
22:04
+2
Ви тільки погляньте який чудовий рецепт омлету. Та ще й з викрутасами. Зараз прочитаю дружині. Дякую, друже.
Я наливаю стільки олії, щоб вона рівномірно розподілилася по дну сковорідки тоненьким шаром. В підсумку — мабуть 1 десертна ложка = 2 чайні. Столова ложка, мабуть що — це вже трохи забагато буде. В рецепті класичного омлету по-французьки, звідки я цей прийом запозичив, рекомендується розпустити на сковороді 50 г вершкового масла й виливати в яєчну суміш його. Але ж ти бачив, що ми всі не худенькі, тож максимально обмежуємо вживання вершкового масла. Отож я й замінив 50 г вершкового масла на приблизно 2 чайні ложки олії.
Тут весь ефект в тому, що розігріта олія забезпечує початок коагуляції яєчної суміші ще в мисці! Тоді омлет виходить міцнішим і добре згортається рулетиком. Заразом сковорідка змащується олією, й омлет до неї не пристає. У нас сковорідка хоча й антипригарна, але вже стара, й без олії омлет до неї неодмінно пристане.
До речі, сковорідку потрібно перед смаженням омлету добре помити. Це технічна деталь, так би мовити. Це потрібно знов-таки для того, щоб омлет до неї не приставав — інакше вийде вже не омлет, а скрембл. Відмінність омлету і скрембла в тому, що перший виглядає красиво, тоді як останній — це, так би мовити, засмажений «яєчний безлад»:
Скрембл
До речі, молоко також треба лити в омлет помірно! Бо якщо на 2 яйця хлюпнути 1 столову ложку молока й більше, омлет не в міру розпушиться і знов-таки не згортатиметься — знов вийде скрембл!
Загалом, приготувати «омлет на одного» важкувато: там просто треба набити руку, щоб точно віддозувати всі інгредієнти. На двох простіше: беруться 4 яйця, всі пропорції збільшуються — помилитися важче… Масштабний фактор спрацьовує! Насамкінець, подвійний омлет легше згортати: коли підгорнув його приблизно на 2/3 — зупиняєшся, столовим ножем або лопаточкою ділиш його навпіл, а потім згортаєш окремо кожну половинку!
Просто нас вдома троє. Зазвичай я готую обом дівчатам одразу подвійний омлет — бо їм 5 днів на тиждень на роботу, тут треба їх обох швидко нагодувати, коли сам зранку ще не прокинувся. Ну, а потім я вже собі окремо омлет засмажую, як-от тобі сьогодні… Тому я вже руку набив.
Оооооо! А я й не знала, що улюблена версія омлету моєї мами називається «скрембл».
Пане Тимуре, вам варто започаткувати кулінарний блог на Світочі, і виставляти свої експерименти.

Не думаю, що гастрономічні виверти добре корелюють з духовністю.
Тут люди прагнуть досягнути рівня шановної пані Марії, яка харчується праною — а я зі своїми омлетами й іншими баклажановими «човниками»…

На мою думку, це варто робити, тільки якщо в кулінарному блозі буде зацікавлений ще хтось + не заперечуватиме наш шановний адмін. Бо я таки не хочу збивати людей з духовного на матеріальне…
22:09
+1
Дружина питає скільки треба олії? А ще я пригадав, що твоя мати пече курку на солі. Як це?
Курка на солі готується просто: на дечку висипається сіль, на неї кладеться ціла курка, все це випікається в духовці:
Курка на солі
Виходить смачно. Під час нагрівання в духовці сіль не те щоб випаровується… але атмосфера духовки (повітря в духовці) нею насичується. Курка виходить ніжною і смачною, так.
Але це мама запікає курку в такий спосіб, ми ж його не застосовуємо. По-перше, в сіль стікає сік з курячого м'яса, просочена цим соком сіль вже нікуди не годиться, її не можна ні їсти, ані додавати в інші страви, треба всю викидати. Ну, й мити після цього дечку — теж морока… Тому так готує курку лише мама, а не ми. Вона ж цей рецепт ще за радянських часів у когось із подруг запозичила.
А ви не пробували використовувати ту сіль як приправу до інших блюд? Вона ж з запахом печеної курки.
Ми так курку не запікаємо, це мама полюбляє робити.
А мама сіль викидає. І її ні в чому переконати не можна.

Звісно, я теж міг би так готувати курку, але… От якщо чесно, то для радянських часів воно було нормально, а як на тепер — то не дуже! При такому способі випікання курки грудка виходить сухою — а там м'яса багато. Шкода! Отже, ми краще купимо окремо курячу грудку, й я її так приготую, що буде вона м'якенькою, ніжною і соковитою.
07:59
+3
Дякую за таку докладність. А ще мене вразив ваш 'хліб'. Це смужка, схожа на вафлі, але удвоє тонше. То омлет на сніданок. А на обід ти готував, борщ? На вечерю теж новоприготована страва? Скромні порції, тіла ваші пишні. Мабуть я таки опублікую тут на СВІТОЧІ дещо про Безслизову дієту Арнольда Ерета.
Ні, на обід у нас був не борщ, а курячий бульйон з грибами:

А також дружина «зелений» салат накришила (вона фахівець із салатиків) — огірки з зеленню та сметаною.
На вечерю ми напекли яблук з привезеними тобою сливами. Їх я не фотографував — але ось тобі літня фотка моїх яблук, запечених з чорницями, коли був «ягідний» сезон:

А ще на вечерю дружина намолотила нам смузі (окрім салатиків, вона також спеціалізується на цих «коктейлях», на фото сімейний «набір» смузі внизу ліворуч, фото взяте з літньої добірки, якою ми звітували на програмі схуднення):
Скромні порції, тіла ваші пишні.

Ну, вчора я зважитись не встиг, зважувався минулої суботи і важив 104 кг. А наприкінці червня, коли ми розпочали програму схуднення, я важив 120 кг. За цей час я скинув в сумі 16 кг — вважаю, непогано. Ти навіть візуально порівняй мої фотки з 3-місячним інтервалом:

Схуднути мені дуже важливо! Бо це означає менше навантаження на прооперовані суглоби. Те саме й Олени стосується.
08:00
+2
Дзвінко, а яку ти страву полюбляєш на сніданок?
Найчастіше вівсянку на молоці.
А під настрій готую свій «повітряний» омлет.
На 2 яйця треба додати 2 столові ложки густої домашної сметани, бо з магазинної ніц не вийде. Посолоти і добре збити віничком чи виделкою. Пательню поставити на бляшку і на малому вогні добре нагріти. На розігіту пательню дати трошки олії і почекати поки нагріється. Тоді вилити яєчну суміш, посипати зверху тертим сиром, накрити кришкою і скутити вогонь на мінімум. У мене кришка скляна, тому добре видно, як омлет починає рости. Готувати 8-10 хвилин, не піднімаючи кришки, щоб омлет пропікся аж до верху і не підгорів знизу.
Оооо, то треба мати домашню сметану! А вона ж жирна — а ми худнемо…

Але якщо яйця збивати вінчиком, то можна і без сметани приготувати, наприклад, омлет Пуляр:
З пуляром мороки більше. І брудного посуду вдвічі більше.
12:33
+1
Мінус 16 кг за три місяці — це твій подвиг! Я зараз важу 93 — теж багато. А колись важив 104! А потім Ерет допоміг і я скинув вагу до 87 кг за пару місяців — і це без особливого обмеження себе у їжі!+
23:39
+3
Читаю зараз чудову книгу і вражений талантом автора. Ось як він описує Київ:
… весна була чудова в білому цвіті каштанів, але він любив осінь більше. Щось величне було в ній на сміливих схилах широких вулиць, що мов дрімали під ударами копит і шелестом шин, зберігаючи невронено свою колишню дикість. Кам'яниці й брук, трамваї й авто не змогли подолати цих гордих горбів, що прийняли вагу міста не як тягар поразки, а як корону перемоги. І коли вересень, привітний і сумний, як мудрець, що пізнав марноту світу, але не зрікся її, посилає з-за Дніпра прощальні помахи тепла, дерева й трава на узбіччях відповідають йому пристрасною запашністю мрущого зела, зворушеного раптовими нічними дощами. Весна була тут рожевим дівчам, що бездумно марніє від жадоби літа, а осінь голубою жінкою, що не хоче пережити свою вроду…
Хто вгадає першим автора цього опису, тому від мене подарунок — його книга.
Валер'ян Підмогильний. Повість без назви — стверджує Google. Гуглі можеш подарувати цю чудову книжку, друже: адже ти не забороняв користуватися послугами пошуковика… Хоча відшукав таки він!!!
07:33
+4
Так і є, Тимуре. Книга називається НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Валер'яна Підмогильного. В цю книгу входять 3 повісті. Одна з них ПОВІСТЬ БЕЗ НАЗВИ, з якої я й зацитував уривок про Київ. Ти щось читав цього автора? Цей дивний чоловік народився 1901 р., а розстріляли його в 1937 р. В 1918 р. він закінчив реальне училище (це ніби колишнє ремеслене училище) і того ж року у віці 17 літ написав і видав повість ОСТАП ШАПТАЛА. І відразу (!) став писати, передаючи аркушу всі порухи людської душі. Як таке може бути? Схоже пише твоя дружина.
Валер'ян Підмогильний
Я читав лише оцей коротенький есей про Валер'яна Підмогильного.

Читав лише тому, що і сам брав участь в проекті «Воскресіння „Розстріляного відродження“ (затіяного „Коронацією слова“) з власним есеєм про Бориса Антоненка-Давидовича.
Борис Антоненко-Давидович
Все ж таки за його книжкою я покращував свою українську в 1997 році… Хоча до того часу вважав, що золотий медаліст знає українську мову на достатньо високому рівні — бо в школі я час від часу виправляв вчителів української мови…

Втім, саме Антоненко-Давидович розкрив мені українську на тому самому рівні, що й дозволив мені в 2000 році вольовим рішенням перейти на написання художніх творів українською мовою! Тому вважаю його своїм мертвим вчителем української…
Отже, беручи участь у „Воскресінні “Розстріляного відродження», я перечитав також інші есеї. Бо за умовами проекту, кожен його учасник (а це сучасні письменники, так чи інакше відзначені «Коронацією слова») обирає якусь персону зі списку «Розстріляного відродження» (а до списку «Коронації слова» входять не тільки розстріляні, але й репресовані в інший спосіб, а таких було, здається, десь 250 осіб) і надалі всебічно презентує її: для початку — есеєм в газеті «Сегодня», згодом на телебаченні, на радіо і т.ін. Природно, я обрав Антоненка-Давидовича, за книжкою якого навчався читати. Есей зробив не куций, як-от про Підмогильного, а повномасштабний — на 1 авторський аркуш. На жаль, далі сайту газети «Сегодня» справа не пішла: криза кардинально підрізала бюджет «Коронації слова», вони тепер заощаджують на всьому…

Але хто спромігся написати есеї, той написав — їх опублікували, й відтоді вони висять на сайті. Бодай щось…
18:36
+2
Краще сказати НЕБЕСНИЙ УЧИТЕЛЬ. Чи хочеш ти мати вказану книгу?
Якщо тобі не шкода, що я використав Google — звісно, хочу!
21:43
+1
Приїдеш влітку-17 і матимеш.
18:14
+2
На днях побачив на каналі NEWS ONE Віктора Єрофєєва. Він сказав, що письменник, (композитор, художник+) є ПОСЛАННИКОМ Бога на землі.Посланник перекладається (з грецької?), як АНГЕЛ. Отже серед нас вже є один своєрідний ангел і це Тимур. Вітаю товариство!

Отакої!!! Мене вже в янголи записали!!!

Раніше був «живим класиком» української літератури й української фантастики, а тепер ще й янгол!..

Красно дякую, друже! Хотілось би бути ще й янголом на НО… але там мене не хочуть. Ну, то самі винні!.. А ми будемо радіти!..
12:15
+3
Сьогодні, 4 червня 2017 р. ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. Вітаю товариство! Помітив на сайті ОБРЗРЕВАТЕЛЬ оповідь «Хом'як на парашуті». Переповідаю й вам. На шведському ТБ чоловік жалівся, що колись вирішили з товаришем спустити на парашуті хом'яка з висотного будинку. Виготовили парашут, прив'язали корзинку з хом'яком і опустили з балкону. Вітер поніс його хтозна куди. От чоловік багато років не міг пробачити собі того. Тут же в студію подзвонила жінка й запитала, коли це сталося? Чоловік назвав рік. Тоді жінка запитала, в який саме день. Чоловік сказав, що в День Стокгольма. Вона розказала, що дочка докучала їй просьбами купити хом'ячка. Категоричне ні! В День Скокгольма мати з дочкою пішли прогулятися. Знову дочка нагадує матері за тваринку. І знову чує: Ні! Хіба, що Бог сам це зробить. Тоді дівчина простягла руки до неба й попросила: Боже! Дай мені, будь ласка, хом'ячка! Через певний час дочка й каже матері: ось щось летить мені з неба! Їй прямо в руки опускалася корзинка з тваринкою. Ще більшим дивом було дізнатися людям про цю незвичайну подію.
Це приклад СИНХРОНІЇ — дива з участю людей і Божественної ієрархії. Про значніше диво розповідав друг Тимур, коли вибирався з Донбасу, а квитків на поїзд не було. Хто не знає, прочитайте про це — не пошкодуєте!
Браво!!! Суперська оповідь!!! _браво _браво _браво
07:37
+2
Цей короткий допис є рекордсменом за числом коментів. Вже є 96! Готуючись до досліду ЕРАТОСФЕН -2, я надибав в і-неті про спосіб встановлення сторін світу з допомогою годинника й Сонця. Треба покласти годинник на землю і зорієнтувати стрілку годин на Сонце. Потім утворений цією стрілкою і числом «12» (на циферблаті) сектор розділити лінією надвоє. Лінія і вказуватиме напрям на ПІВДЕНЬ.

Мабуть, Дзвінко, влітку треба направляти на цифру «1», бо вона відповідає ПОЛУДНЮ?
Не впевнена. Тут краще скористатися вашими науковими методами. Взяти компас і годинник і перевірити.
13:13
+1
Ти дивись, а я й не знала, що так можна орієнтуватися без компаса. Дякую!
06:56
+1
Учора, 6 липня 2017 р. близько опівночі у нас у Красному яйце стало на столі. Це диво заслуговує на окремий допис. А ось і підтвердження:

А до цієї статті це вже СОТИЙ коментар!
А ось тобі сто перший камент:
_здивований _здивований _здивований
12:31
+2
Ми з мамою щойно приїхали з моргу: проводили в останню путь хірурга, який 42 роки тому не дав мені піти в інший світ. Він тоді сказав, що якби мене привезли на нього бодай на 20 хвилин пізніше, то він був би безсилий бодай щось вдіяти…
Мама відмовляла мене, бо я тепер не в тому стані, щоб на похорон ходити. Однак я все ж таки наполіг на своєму.
Отже, проводили… _шкодую _шкодую _шкодую
12:46
+2
Це ти правильно наполіг. Кажуть, мертвому однаково. Так думають ті, хто оголошують мертвою людину, яка скинула зношене тіло. Той рятівник-хірург був поруч і радів, побачивши тебе з мамою на прощанні з його тілом. А що сталося з тобою 42 роки тому? Це ж було тоді тобі, Тимуре 13?
Читай мій новий матеріал.
12:40
+2
Я теж зрозуміла гумор Бернарда Шоу про танці!!!
16:35
+1
От зараз, Тимуре, візьму і прочитаю.
13:15
+2
Є такий молодий і талановитий письменник Володимир Єшкілєв.

Зараз читаю його новий роман «Богиня і консультант». Українське життя під іронічним поглядом. Давно так не сміявся. Але є й влучні вислови, наприклад: «буття здригається під ударами зла.
Є такий _сміюсь Ми знайомі особисто _сміюсь
Однак я б не сказав, що Володимир Єшкілєв аж такий молодий: він народився в 1965 році — отже, всього лише на 2 роки молодший від мене _сильно_сміюсь
Володимир Єшкілєв
14:38
+2
МОЛОДИЙ — в розумінні маловідомий. Друже Тимуре, в порівнянні з патріархами ти теж молодий, хоч вже маєш титул ЗОЛОТОГО ПИСЬМЕННИКА УКРАЇНИ.
Я б не сказав, що Володимир Єшкілєв є маловідомим _здивований
У нього 16 виданих книжок (не враховуючи перевидань) _чудово
Інша річ, що він більш відомий в Західній Україні, бо народився «у Станіславуві» — себто, в Івано-Франкувську… Але це я не люблю ґранд-шкандалів, тож намагаюся сидіти тихо й працювати, брати своє тишком-нишком. На відміну від мене, по молодості ім'я Єшкілєва прогриміло на українських теренах (особливо на західноукраїнських) достатньо потужно.
О!!! До речі, знайшов в своєму літературному фотоархіві нашу з Єшкілєвим фотку на ЛіТеррі-2016:
01:44
+1
Тут в Росії сучасний революційний (і в прямому, і в переносному сенсі) балет Булата Аюханова «Соколи революції» поставили. Перша частина називається "Ленін і колода":


Я тут вирішив трохи постібатися над цим моральним убозтвом — зацінуйте:


_сильно_сміюсь _сміюсь _сильно_сміюсь _сміюсь _сильно_сміюсь
06:41
+1
А й вийшло нічого собі! Дякую, посміявся, друже.
07:56
+2
Сьогодні 1 вересня 2017 р. — День Знань. Вітаю товариство із святом! Пригадую, як я йшов у школу у перший клас. Сам. Мені 7 років і я досвідчений. На мені чистенькі штани й біла сорочечка. На голові чорний картузик. Іду босий по стежці. Обабіч пронизливо пахне дозріла лобода. В руці у мене торбина із букварем, зошитом і олівцем. Я гордий від такого багатства. На шкільному збитому подвір'ї вже бігають діти. Майже всі теж босі. Мені радо на душі. Друг Володька каже — он ваша вчителька! Я йду в школу і трохи боюся…
Наша київська онука Настя йде у 5 клас — їй 12. У Лівані навчання починається з 15 вересня. Там найменша наша онука Юля піде в 3 клас — їй 6 років. Вони підуть у школу гарно вдягнені, з букетами квітів і взуті.
У мене є навіть мої фотки з 1 вересня 1970 року, коли я пішов до першого класу. Тільки там низька якість, мало чого видно. Отут я з першою вчителькою (другий ліворуч):

А оце ми з директоркою школи — дочкою партизанського командира Олексія Федорова:
19:37
+2
Змушений взяти невеличкий (на пару днів) тайм-аут в роботі на Світочі, оскільки вчорашній день (14 жовтня 2017 року) я провів в Коростені на святі «Просто на Покрову». Маю не тільки пару-трійку матеріальних здобутків:

Цього разу я вирішив пооригінальничати і все свято записав на відео. Тепер маю понад сотню відеофрагментів, з яких хочу скомпонувати фільм хвилин на 20 і повісити його на Ютуб. А це серйозна робота, що потребує певного часу…
_вибачаюсь
04:24
+2
Чекаю, друже, на твоє видиво про подорож до Коростеня.
14:27
+2
Недавно, у жовтні-17 перечитав по планшету роман Гюстава Флобера ПАНІ БОВАРІ. Як і в творах Бальзака, тут описано побут французів, десь 1830 р. Мене знову вразило те, що французи носили ЧЕРЕВИКИ З ДЕРЕВА. Переважно селяни, бо взуття шкіряне було дороге. Так от міщанка Емма Боварі носила шкіряні черевики, до яких ПРИВ'ЯЗУВАЛАЛА ДЕРЕВ'ЯНІ ПІДОШВИ. ЗМІННІ! І знову я дивуюся тому, чому українці ходили босі, а до взуття із дерева не додумалися. От могли виготовити з дерева і миску, і ложку, а черевик, хочби постоли (!) — ні. Навіть не додумалися, на жаль, до дерев'яної змінної підошви.
Можливо, вони просто не хотіли мати між босою ногою та голою землею будь-які дерев'яні «прокладки»?! Можливо, відсутність такої «прокладки» покращує енергообмін людини з рідною землею
Я думаю, що це основна причина, чому наші предки ходили босі. Головне, це потік енергії.
20:37
+2
Ось подивіться, які елегантні фінські босоніжки з ДЕРЕВА:
20:52
+2
От цікаве слово САБОТАЖ. Воно означає зрив якоїсь роботи або заходу, наприклад, засідання Верховної Ради України. Так от колись активісти кидали дерев'яні САБО (черевики) в механізми машин і припиняли їхню роботу. Ось звідки це слово походить…
04:34
+2
Минулого літа-17 в нас у селі гостювали діти й онуки. Вони подарували мені планшет САМСУНГ. Розміром як половина аркуша А4. Як книжка. Я вишукую в і-неті книжки й читаю. Передивлявся детективи й натрапив на автора Ю Несбьо. Ім'я з одної літери. Треба щось прочитати з його творів. Вибираю детектив СПАСИТЕЛЬ. Круто написано про кілера-хорвата в Норвегії. Його вирахували за нашийною хусткою, зав'язаною галстучним вузлом. Не всі знають, що галстуки — краватки — це недавній винахід. Винайшли в Хорватії, а поширили по світу французи. Хорватія- Кроатія — краватка. Ось чим хорвати збагатили людство. Китайці шовком і порцеляною, українці вуликом і борщем, євреї — лихварством, кісками+, а хорвати — краватками.
поширили по світу французи

Навіть більше: конкретний француз — король Луї XIV, у якого служили найманці-хорвати. Саме він першим пов'язав собі на шию шийну хустину — «краватку». Фактично, «хорватку».

Луї XIV

Але мене беруть сумніви, що це єдиний внесок Хорватії в світову цивілізацію. Зокрема, був такий німецький дитячий письменник Отфрід Пройслер. Коли ми буди радянськими дітлахами, то в журналі «Піонер» друкувалась його «Маленька Баба Яга» — можливо, ти цю річ пам'ятаєш?.. Отже, у нього є інша широко відома річ — «Крабат, або Легенди старого млина».
Крабат
Вона неодноразова видавалася в перекладах багатьма мовами й визнана найкращим твором письменника. Була й екранізація — «Крабат. Учень чаклуна».
Крабат - фільм
В основі цього твору лежить фольклор лужицьких сербів — західних слов'ян, які проживають на території Німеччини. Немає єдиної версії походження такого фольклорного персонажу, як Крабат, однак в його імені особисто я завжди чув хорватський відгомін за аналогією з «краваткою-хорваткою». І між іншим, самі лужичани стверджують, що Крабат — це абсолютно реальна людина Йоган Шадовітце… як я і припускаю, хорват за походженням!

_чудово

євреї — лихварством, кісками+

Як завжди, євреїв недооцінюють. Оля-ля…
_вибачаюсь _сміюсь _вибачаюсь

українці вуликом і борщем

А це вже недооцінка з твого боку свого власного народу. Ще більш дивно.
_здивований _здивований _здивований
11:33
+2
Мені завжди цікаво читати слова, що складаються в меню «Нові користувачі» завдяки тим, хто лінується пришпагдьорити собі портретну аватарку й заробити від мене собі в карму "+1".
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
А станом на сьогодні у нас на Світочі, між іншим, склалася така собі «сепарська» ситуація:

Ото ми дожилися!..
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
12:01
+2
Нам, українцям, бракує щирості й відкритості. Ось про що свідчить відсутність світлин у зареєстрованих на сайті.
Та ні. Просто реєстрація без аватарки-світлини значно швидша. Це банальні лінощі. Або екоромія часу, якщо людина не планує бути активною на нашому сайті.
реєстрація без аватарки-світлини значно швидша

Я б не сказав. Там же всього лише крок — вставити аватарку. У мене є спецальбомчик з понад півсотнею аватарок на всі випадки життя + ще один зі спеціальними «жовто-блакитними» аватарками + додатковий альбом, де ми разом з Оленою. Колекція постійно поповнюється, бо як публічна персона, я мушу слідкувати за іміджем. Обирай що хочеш, все готово й відпрацьовано! І в чому ж затримка?..
_здивований

І це менше 10% всієї колекції...
23:18
+3
На Світочі є місце і для тих, хто назву кожної своєї публікації починає з власного імені, _стежу і для тих, хто в кожному своєму дописі чи в коментарях додає по кілька своїх фотографій _сміюсь і для тих, хто надає перевагу користуванню аватарами та ніками замість справжніх імен чи фотографій. І це питання зручності, а не щирості чи відкритості.
Даруйте, але наша цивілізація є переважно «візуальною» — звідси й важливість ілюстрацій! Чим більше твої витвори візуалізовані, тим краще вони сприймаються.
_язик
А може хтось соромиться своєї фізіономії, або не має класних фоток? Або має їх надто багато і не може вибрати якусь одну?
А чого своєї фізіономії соромитися?! Якщо ти не в ладах із собою… Ой, це погано, дуже погано _не_знаю

Хоча… Зараз є такі програмки, які намалюють аватарку, яку сам собі хочеш!
11:59
+2
Щодо внесків народів у розвиток людства: я розповів про те, що на поверхні. Основний внесок євреїв у розвиток людства ось в чому: досвід виживання і збереження народу у ворожому оточенні — 2 тисячі років — це дуже серйозно. Внесок українців основний: приклад відрази до кровопролиття. Щоб щось сказати про внесок інших народів у розвиток людства, треба добре знати тему. От що, наприклад, можна сказати про румунів?
що, наприклад, можна сказати про румунів?

1. Мамалига
2. Влад ІІІ Цепеш (навпіл з угорцями), він же граф Дракула
Влад ІІІ Цепеш
Дракула
14:24
+2
Мамалига як їжа підходить. А друге ні, бо негатив.
Лихварство — теж негативно забарвлене поняття. Тим не менш, ти його згадав.
_вибачаюсь
До того ж, лихварство не євреї вигадали, бо воно практикувалося ще в Давній Греції. Чи треба тобі нагадувати, що давні греки були жорстокими антагоністами давніх євреїв?! То невже лихварство занесли давнім грекам ненависні їм давні євреї?.. Щось сумнівно.
_соромлюсь
Ні греки ні євреї не були винахідниками лихварства. Цей вид економічної діяльності придумали в Давньому Шумері. А єврейський народ, перебуваючи у вавилонському полоні, запозичив його і розніс по всьому світу.
Про існування лихварів ми довідуємось із клинописних табличок, знайдених у Стародавньому Вавилоні, де розповідається про значне розшарування населення у XXIV ст. до н. е., і зокрема про те, що в містах день у день зростало число «лихварів, злодіїв і вбивць». Уже тоді більш демократичні правителі встановлювали закони для захисту бідніших верств населення. Так, давньовавилонський збірник законів царя Ур-Наму, який правив наприкінці XXII ст. до н. е., проголошував заходи на забезпечення того, щоб «сирота не стала жертвою багатія, а щоб двогіновий чоловік не став жертвою чоловіка однієї мани» (гіна і мана — грошові одиниці у давньому Вавилоні, відповідно: менша та більша).

Історія грошей
08:38
+2
Ось недавно прочитав у книзі СНІГОВИК норвежця Ю Несбьо про те, що 14 грудня 1911 році Роальд АМУНДСЕН відкрив Антарктиду. Це було лиш 106 років тому, а люди всерйоз заговорили про колонізацію Марса. Як близько і недоступно для більшості людей одне і як далеко і майже доступно одиницям інше!
Між іншим, після того, як Скотт та Амундсен влаштували драматичні перегони за досягнення Південного полюсу, Антарктидою ніхто майже не цікавився цілі півстоліття! Активне її дослідження розпочалося практично з другої половини ХХ століття.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Звісно, якщо не враховувати легенди про антарктичні бази Третього Райху...
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
08:51
+2
Із цієї ж книги я дізнався, що шведські вчені провели широке дослідження й встановили, що до 20% жінок приховують ім'я справжнього батька дитини. Чим це викликано? Але іноді ця брехня розкривається.
З точки зору етології, тут все гаразд. Але це тема окремої статті, а не «ВСЯКОЇ ВСЯЧИНИ», й без того перевантаженої коментарями.
14:11
+2
Ось ще цікавинка з книги Ю Несбьо СНІГОВИК. Це з життя тюленів. Тюлениха допускає до чергового спарювання лише все нового і нового тюленя. Батько її дітей за таку її поведінку намагається її вбити. Нащо він це робить? Є одне пояснення: щоб не допустити конкуренції своїм дітям від новонароджених від іншого тюленя дітей.
23:59
+1
В Національному Музеї літератури України відбувся захід «Доля митця і доля України: письменник у дискурсі епохи», присвячений 90-річчю від дня народження (офіційного) знакового українського фантаста, філософа, громадського діяча, фундатора і провідника «Української Духовної Республіки» Олеся Бердника.

Захід провела дочка письменника Громовиця Бердник, виступали його дружина Валентина Бердник-Сокоринська та бібліограф Юрій Шевела. По завершенні заходу було цікаво оглянути виставку «Олесь Бердник: Поза часом і простором», присвячену митцеві. Без трофеїв не залишився.

_чудово _чудово _чудово

Ці матеріали вже поставлені в чергу на статтю для «ЧіП». Але їм щойно давала інтерв'ю Громовиця Бердник. Тому треба спочатку дочекатися публікації цього інтерв'ю, а вже потім свій матеріал писати. Все одно в черзі на публікацію стоїть мій матеріал з ЛіТерри про надзавдання фантастики — отже, поспішати нема куди.
_вибачаюсь
03:06
+2
Сьогодні майже не зазирав на Світоч, бо зробив і залив на Ютуб цілих два відео — а це не так вже й легко… Перше — це мої книжки на ВАТА-TV, його вже дехто бачив:


А друге — це розпакування на камеру міксера, який мої дівчата подарували мені на 55-ліття:


На веб-сайті «Розетки» на такі відоси проводяться конкурси — можна «слоника» виграти _сміюсь
16:11
+2
Тимуре, ти невгамовний! Про твої книги на ВАТА-ТВ я вже читав і писав комент. Тепер про відео РОЗПАКУВАННЯ МІКСЕРА
1. Подарунок дорогий — 775 гр!
2. Олена — вправний оператор. Освітлення б додати.
3. Звук сурми — знахідка, як і берет маестро
4. Сказати б, чого вибрали ГОРЄНІЄ.
5. Погляд на коробку з усіх боків — притамувати бажання швидше добратися до основного — молодець.
6. Перегортання паперів: міг би додати, що НЕМА інструкції українською.
7. Кнопки — треба б докладніше.
8. Вставляння розмішувачів: слід би додати, що робиш, що вони не випадають із міксера.
9. Перед вмиканням вказати, що це є безпечним перемішувати повітря й небезпечно наближатися до чуприни.
10. Завершити показ: А ось який я зготую коктейль! І можна виставляти на ЮТУБ.
2. Олена — вправний оператор. Освітлення б додати.

Олена навпаки спрацювала на «трійку». По-перше, вона «наїжджає» фотоапаратом фізично, тоді як я повсякчасно прошу робити це зумом, стоячи на місці — але вона ніяк не хоче того робити! Зокрема, я сів так, щоб не було видно моїх голих ніг. Олена ж совала фотоапарат туди-сюди — отож і «засвітила» мої голі ноги. Й викотила претензію. Але ж я не знав, що вона не працювати зумом!..

Далі, вона весь час намагалася перевернути фотоапарат вертикально — мовляв, так краще в кадр все вписується. Хоча там в умовах конкурсу на розпакування вказано: кадр має бути горизонтальним!!! Тож на монтажі все одно довелось би його повертати… і було би ще гірше. Внаслідок цього довелось викинути пару дублів. Залишилось 4, які я покромсав, подеколи наклав і змонтував.

Далі, оскільки фотоапарат писав звук — вона мусила мовчати. Але ж навпаки час від часу вставляла репліки! Один раз (коли я демонстрував гарантійний талон) звук довелось загалом вимикати — таке вона молола…
_сміюсь

Ну, й освітлення теж поганеньке.
_шкодую

3. Звук сурми — знахідка, як і берет маестро

Дякую, друже! Хоча це не берет, а піратська треуголка:


Задум був наступним: плавав я морями, привіз з-за морів міксер… _сміюсь Але там є обмеження тривалості відео — до 5 хвилин. Я й без лого ледь вклався. Тож довелось використати на початку дубль без передісторії _вибачаюсь

7. Кнопки — треба б докладніше.
8. Вставляння розмішувачів: слід би додати, що робиш, що вони не випадають із міксера.
9. Перед вмиканням вказати, що це є безпечним перемішувати повітря й небезпечно наближатися до чуприни.
10. Завершити показ: А ось який я зготую коктейль! І можна виставляти на ЮТУБ.

Знов-таки, часове обмеження в 5 хвилин!

5. Погляд на коробку з усіх боків — притамувати бажання швидше добратися до основного — молодець.
6. Перегортання паперів: міг би додати, що НЕМА інструкції українською.

Там, на сайті Розетки є зразки з відео розпакування. Отже, процедура повертання коробки і гортання інструкцій — це стандарт для відео. Те, що там немає українською мовою — так, недолік.
_шкодую
На жаль, я його не побачив — бо справді розпаковував міксер просто на камеру й намагався вкластися в 5 хвилин. А інструкцію тримав догори дригом.
16:13
+2
Ага! Використання міксера, це може бути, друже, в НОВОМУ дописі.
Не знаю, не знаю… Мені є про що писати й окрім цього. Поживемо — побачимо _вибачаюсь
18:49
+2
Ага, то це відео ви робили для РОЗЕТКИ? Ти бач, і для 5 хв. треба сценарій, тренування й дублі. Ніколи б не подумав!
Так-так, це для Розетки! Цитата з матеріалу:

На веб-сайті «Розетки» на такі відоси проводяться конкурси — можна «слоника» виграти _сміюсь

Там якщо відео проходить модерацію й бере участь в конкурсі, можна виграти, здається, знижку 100 грн на наступний товар. А за певний період часу розігруються якісь призи.

Ти бач, і для 5 хв. треба сценарій, тренування й дублі. Ніколи б не подумав!

Авжеж треба! Наприклад, там треба з усіх боків коробку показати, на це пішло 2 зайві дублі. По-перше, спочатку я забув це зробити — тож дубль довелося знімати окремо й врізати в середину іншого. По-друге, там дрібний текст, а при застосуванні освітлення Оленою на одному з дублів його загалом не видно… І потім, наприкінці немає моїх милиць — їх прибрали, бо інакше я до електричної розетки не дотягувався. Прибрали й забули назад поставити… Вийшов класичний кіноляп — при монтажі різних дублів якийсь предмет сам собою «зникає».
_сильно_сміюсь
Монтаж — то загалом окрема «пісня». Бо в одному місці у мене вирвався загалом грубий русизм — довелось закадровий звук з українським словом накладати на відео, де в кадрі реально звучало російське… І таких дрібниць було до біса!
_вибачаюсь
Я ще й кінець перемонтовував двічі. Бо там треба було описати враження від доставки товару. А у мене дочка міксер принесла — самовивозом. Отож я й вирішив виділити на «самовивіз» 3 екранні секунди і пришпандьорити оцю:



Але потім подумав, що якщо на таку фотку поглянуть ментальні «совки», то гумору не зрозуміють, поскаржаться модератору й відео заблокують. Довелось поміняти цю фотку на ту, де дочка під літаком стоїть. А тоді перемонтувати й перезалити відео на Ютуб.
_сміюсь
14:20
+2
Оце вчора відшукав пісню «Та сію редьку чепурненьку». І кілька разів прослухав. Чогось бере за душу. Особливо у виконанні ЧЕРКАСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ. Ось спробую дати посилання: youtu.be/8xCGsNO51hk
А як вам ця пісня?
Ні, не те. Я зараз на іншій хвилі:

Бачила цей кліп раніше. Завжди дивувалася, як в короткій пісні можна розказати сюжет, якого цілком вистачить на повнометражний фільм?
_не_знаю На те він і талант, щоб робити подібні речі!.. _не_знаю
17:45
+2
Сильна пісня, друже.

Випадкові Дописи