УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Український Культурологічний Клуб проти «ідеологічних паразитів» (КПСС-КПУ) // «Погляд у минуле…»

Український Культурологічний Клуб проти «ідеологічних паразитів» (КПСС-КПУ) // «Погляд у минуле…»

Справжня історія створення і діяльності Українського Культурологічного Клубу (УКК), його впливу на розвиток національно-визвольних змагань у 1987-1988 роках ще не написана. І пояснюється це банальною причиною – у 1988 році під впливом (і тиском) колишніх політв’язнів, які об’єдналися в Українську Гельсінську спілку (УГС), Рада Клубу прийняла рішення – УКК повним складом входить в УГС. Таким чином, УКК розчинився в УГС, а Сергія Набоку і Саву Галиновського – головних ідеологів і організаторів наших публічних заходів витиснули з політичного подіуму.

Проти рішення щодо вступу в УГС виступили двоє членів Ради: Ігор Запорожець, заступник Голови Ради Клубу, і Володимир Федько, керівник мистецтвознавчої секції.

Підтримку і обґрунтування нашої позиції ми мали від Ігоря Бондаря, одного із соратників багатолітнього політв’язня Івана Кандиби (ДСУ; Державна Самостійність України).

Спільно ми написали Заяву, яку оголосили на засіданні Ради і покинули засідання. Наш політичний демарш було утаємничено як від членства Клубу, так і від громадськості.

***

Навіть дуже коротка інформація про діяльність УКК, розміщена у Вікіпедії, дає можливість побачити, яку масштабну роботу проводив наш маленький колектив в період відсутності в українському політикумі незалежних громадських організацій і партій.

Вікіпедія про УКК:

Історія

Зустріч ініцітивної групи відбулася 6 серпня 1987 у київському кафе «Любава» на Оболоні під егідою райкому комсомолу. Установчі збори УКК відбулися 16 серпня 1987 на дачі в Аркадія Киреєва — першого голови ради клубу. У 1987—1988 УКК об'єднав людей демократичних поглядів, провідну роль у ньому відігравали колишні політв'язні Євген Сверстюк, Сергій Набока (голова ради), Олесь Шевченко, Ольга Гейко-Матусевич, Віталій Шевченко, Леонід Мілявський, Інна Чернявська, Лариса Лохвицька, Володимир Федько та ін.

Діяльність

Український культурологічний клуб проводив засідання практично щотижня. Теми засідань торкалися процесів зросійщення в Україні, приховування геноциду українського народу 1932—1933 років, замовчування наслідків Чорнобильської катастрофи, захисту історичних пам'яток, розкриття «білих плям» в українській історії тощо.

Засідання УКК збирали до 400 учасників. Влада відмовила Клубу в наданні приміщень, намагалася дискредитувати УКК в ЗМІ. Однак Клуб продовжував активно працювати, збираючись окремими секціями (їх було 6) на приватних квартирах та проводячи свої заходи просто неба. Для участі в його засіданнях таємно приїжджали зі Львова, Одеси, Дніпропетровська, Чернігова, Донецька. Теми засідань УКК висвітлювалися на сторінках відновленого В’ячеславом Чорноволом «Українського Вісника». Діяльність УКК отримала широкий резонанс за кордоном. Всі активісти УКК перебували під наглядом КГБ.

26 квітня 1988 року активісти УКК на площі Жовтневої Революції (Майдан Незалежності) у м. Києві вчинили спробу провести перший в УРСР несанкціонований мітинг присвячений другій річниці аварії на Чорнобильській АС. Спроба проведення мітингу була придушена, учасники жорстко побиті і арештовані молодиками в цивільному з червоними пов'язками, які представлялись «громадськими активістами» [1].

Трансформація в УГС

У 1988 рада Українського культурологічного клубу ухвалила рішення увійти повним складом до Української Гельсінської Спілки (УГС).

Джерела

Олесь Шевченко. Київська весна.— К.: Видавництво О.Теліги. — 2005.— 576 с.

Федько, Володимир. Гриф «цілком таємно». Як замовчували Чорнобиль… https://www.ar25.org



Самим цікавим і характерним моментом цього періоду – від літа 1987-го до осені 1988-го, тобто трохи більше одного року, є те, що фактично при проведенні наших публічних зібрань ми не зустрічали жодного ідеологічного спротиву з боку партійно-комсомольських інституцій. Не було навіть найменшої спроби взяти участь у дискусії, виступити, щось заперечити. Вони були просто паралізовані! І окрім керівних вказівок адміністраторам клубів і кафе – не надавати нам приміщення для проведення заходів – більше ні на що не були здатні! В одній із приватних розмов із давнім приятелем, який у студентські роки вчився в одному інституті з моєю дружиною, а потім пішов працювати по комсомольській лінії і доріс до посади другого секретаря Шевченківського райкому Компартії України, в цей період партійні організації дійсно були паралізовані. Горбачовська «пєрєстройка» застала райкоми партії зненацька; ідеологічний апарат не був готовий до дискусій; зберігалася впевненість, що органи КДБ «наведуть порядок»… А люди масово стали виходити з рядів компартії!

Щоб не бути голословним, наведу свідчення з таємних документів Шевченківського райкому Компартії України.

З доповіді на пленумі Шевченківського райкому Компартії України першого секретаря райкому т. Рудича А.І. (21 березня 1991 року):

«В 1990 году в парторганизациях района было исключено и прекратили членство 2267 человек. В том числе сдали свои партийные билеты 2057 человек / среди них рабочие составили 57,5%, служащие 36,3%, пенсионеры 5,8%/. Более половины из них составляют коммунисты, чей партийный стаж более 20 лет.

Следует отметить, что в настоящее время не наблюдается тенденция к уменьшению добровольного выбытия коммунистов из партии: за 2,5 месяца 1991 года прекратили членство в партии 664 человека» [2].

З виступу на пленумі т. Голованенко С.П., бригадира паркетників фирми «Киевинвест», члена бюро райкому:

«Думаю, что пропагандировать Ленина с тем багажом, который мы приобрели в последнее время, то лучше не делать ничего.

Я считаю, что нам надо побеспокоить нашу партийную науку. Организовать или семинары, или собеседования, чтобы мы оперировали определёнными фактами и не были голословными. Потому, что наши оппоненты хорошо подкованы и проконсультированы. Нам необходимо учиться вести диалог, а мы, товарищи-коммунисты, к сожалению этого делать не умеем» [3].

Таким чином, 12 сміливців, які не мали досвіду публічних виступів, протягом року організували і провели величезну кількість зібрань, практично не маючи інформативного спротиву від штатних партійних і комсомольських пропагандистів!

В той же час, «ідеологічні паразити» щомісяця справно отримували непогану заробітну плату фактично задарма, жодним словом чи дією не відпрацьовуючи отримані гроші! Тож заглянемо у партійний гаманець тих років…

Гаманець «ідеологічних паразитів» на шиї трудового народу

Документ

Виписка із «Расчетно-платёжная ведомость № 2 на выплату заработной платы работникам Шевченковского райкома Компартии Украины за январь месяц 1989 года:

I-й секретарь – 330 руб.

II-й секретарь – 280 руб.

Секретарь – 270 руб.

Зав. организационным отделом – 230 руб.

Зам. зав. орг. отделом – 230 руб.

Зав. сектором учёта – 220 руб.

Инструктор / 13 чел./ – 200 руб. / 2 600 руб.

Зав. идеологическим отделом – 230 руб.

Зав. зав. идеологическим отделом – 220 руб.

Инструктор / 5 чел./ – 200 руб. / 1000 руб.

Зав. общим отделом – 230 руб.

Инструктор – 200 руб.

Председатель парткомиссии – 230 руб.

Всего: 29 человек.Итого: 6270 руб.

Ответственные работники первичных парторганизаций

Всего: 50 человек. Оклады от 40 руб. до 250 руб.; двоим: 402 руб. и 564 руб.

Итого: 10 319 руб.

Технические работники райкома партии

Всего: 13 человек. Оклады от 115 рублей до 165 руб. Итого: 1590 руб.

Технические работники первичных организаций

Всего: 12 человек. Оклад 115 руб. Итого: 1380 руб.

Библиотека райкома

Всего: 1 человек. Оклад 120 руб. Итого: 120 руб.

Парткабинеты на предприятиях

Всего: 7 чел.; оклады от 110 до 250 руб. Итого: 1115 руб.

Обслуживающий персонал

Всего: 9 чел.; оклады от 85 до 110 руб. Итого: 795 руб.

***

Всего в ведомость на оплату за январь 1989 года включено: 121 чел. 

Итого к выплате: 21 589 руб. [4].

(Інформація подається мовою оригіналу)

***

Згідно протоколу №2 засідання бюро Шевченківського райкому Компартії України м. Києва від 6 грудня 1990 року був прийнятий кошторис витрат на 1991 рік у сумі 374 210 рублів [5].



На пленумі Шевченківського райкому Компартії України м. Києва, що відбувся 16 січня 1991 року (протокол №2) були затверджені кошторис, штати і посадові оклади працівників райкому:

Документ

Додаток № 1 до пункту 1, пр. Пл-2

БЮДЖЕТ

Шевченківського райкому Компартії України м. Києва на 1991 рік

  • I. Доходи

Від надходження членських партійних внесків1000000

Інші доходи-

Всього доходів1000000

  • II. Витрати

а)зарплата відповідальних працівників — 80160

зарплата технічних працівників — 18720

зарплата ст. методиста-бібліотекаря — 2400

фонд преміювання — 21100

нарахування на зарплату (26%) — 31819

оздоровлення — 18800

фонд матеріальної допомоги комуністам-пенсіонерам району — 10000

канцелярські та поштово-телеграфні витрати, оплата телефонів — 10000

відрядження -3000

витрати на масово-політичну роботу — 20000

придбання літератури — 5000

Всього: 220999

б) господарські витрати, зарплата обслуговуючого персоналу — 12000

фонд преміювання — 3000

нарахування на зарплату — 3900

утримання приміщення — 8000

ремонт будівлі — 10000

придбання та ремонт інвентаря та оргтехніки — 8000

утримання транспорту — 13000

Всього: 129000

Всі витрати: 350899

  • III. Кошти на потреби парторганізації — 500000
  • IV. Перерахування вищестоячій організації – 149101

ВСЬОГО: 1000000

Вірно: Зав. Сектором обліку, діловодства і господарства

/ підпис /І. Дехтярьова[6].

***

Документ

ШТАТИ ТА МІСЯЧНИЙ ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА 1991 РІК

ПО ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙКОМУ КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ м. КИЄВА

Відповідальні працівники

Iсекретар / 1 чол./550=

II секретар / 1 чол./500=

Голова КК / 1 чол./500=

Консультанти / 2 чол./400= 800=

Парторганізатори / 11 чол./ 330= 3630=

  • -« — / 1 чол./300=

Зав. сектором обліку діловодства і господарства / 1 чол./400=

18 чол. 6680=

Технічні працівники

Ст. бухгалтер / 1 чол./ 300=

Бухгалтер-касир / 1 чол./ 180=

Статистики / 3 чол./ 180= 540=

Техсекретар-друкарка / 1 чол./180=

Друкарка / 2 чол./180= 360=

8 чол.1560=

Ст. методист-бібліотекар / 1 чол./200=

1 чол. 200=

Обслуговуючий персонал райкома партії

Зав. госп. / 1 чол./150=

Слюсар / 1 чол./115=

Прибиральниці / 3 чол./95= 285=

Охоронці / 4 чол./95= 380=

Доплата 70=

9 чол. 1000=

ВСЬОГО: 36 чол. 9440=

Вірно: Зав. сектором обліку, діловодства і господарства

/ підпис /І. Дехтярьова [7].


Згідно з адміністративно-територіальним устроєм, Київ у 1988 – 1991 роках поділявся на 14 районів: Ватутинський, Дарницький, Дніпровський, Жовтневий, Залізничний, Ленінградський, Ленінський, Мінський, Московський, Печерський, Подольський, Радянський, Харківський, Шевченківський.

Відповідно в кожному районі був районний комітет Компартії України і районний комітет ЛКСМУ, тобто 14 райкомів партії і 14 райкомів ЛКСМУ. Крім того, функціонували горком і обком Компартії України та горком і обком комсомолу.

Виходячи з наведених вище даних по одному з райкомів Компартії України — Шевченківському — допитливі мають змогу самостійно підрахувати, скільки «ідеологічних паразитів» було в Києві та скільки грошей вони отримували щомісячно і щорічно!


Посилання:

[1]. Оскільки я був одним з організаторів УКК і входив в керівництво клубу, то був і одним з організаторів того мітингу. Був затриманий і доставлений разом з Ігорем Запорожцем, Олесем Шевченко, Ольгою Матусевич… в Ленінський РОВС.

Оскільки в момент затримання у мене в кишені знаходилося журналістське посвідчення тижневика «Театрально-концертний Київ», то в публікації «Вечірнього Києва» в переліку затриманих я був названий як «фотограф Центральних театральних кас В. Федько».

До речі, головним редактором «Вечірнього Києва» на той час був Віталій Карпенко, а секретарем партійної організації – Олександр Швець (потім головний редактор газети «Киевские Ведомости», «Всеукраинские Ведомости», «Факты и коментарии»...)
Обидва доклали чимало зусиль по обливанню помиями українського визвольного руху під час «перебудови». А потім перефарбувалися в «патріоти» і вельми успішно!

[2]. ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 142, арк. 26.

[3].ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 142, арк. 32.

[4]. ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 116, арк. 1-3.

[5]. ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 136, арк. 10.

[6]. ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 142, арк. 8-9.

[7]. ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 142, арк. 10.



+2
137
RSS
10:12
+3
_здивований Цікава ремарка про Карпенка і Швеця! _здивований
21:34 (відредаговано)
+2
Щодо Віталія Карпенка…

«1976-1979 — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС, м. Москва; з 1979 — відповідальний секретар журналу «Комуніст України»;

1980–1985 — інструктор сектору газет і журналів при ЦК КПУ;

Грудень 1985 — вересень 2000 — головний редактор газети «Вечірній Київ».
(Вікіпедія)

Щодо Швеця…

»З 1982 по 1992 працював у газеті «Вечірній Київ» — завідувач відділу фейлетонів, завідувач відділу листів і права, відповідальний секретар, заступник головного редактора". (Вікіпедія)

Про те, що Швець був секретарем парторганізації газети «Вікіпедія» промовчує!

Згідно протоколу № 3 засідання пленуму Шевченківського райкому Компартії України від 21 березня 1991 року, Швець О.Ю. — секретар партійної організації газети «Вечірній Київ», член райкому партії.

Саме він був автором першої погромної статті "«Театр тіней» або хто стоїть за лаштунками Українського Культурологічного Клубу (УКК)"!

Питання є?
10:24
+2
Про зарплати…
_дідько _дідько _дідько
От не люблю рахувати гроші в чужих гаманцях, і край! Тим не менш…
_дідько _дідько _дідько
1. Наскільки я бачу, зарплатня інструктора — це вже 200 руб.! У інших партфункціонерів були ще вищі…
2. «100-рублеві» зарплати — це виключно технічні працівники і МОПи.
3. Водночас, по народному господарству інженерні зарплати починалися із 120 рублів… А це — 60% інструктора райкому, який не брав участі в розвитку економіки.
4. Не кажу вже про спецобслуговування партноменклатури і такі прибамбаси, як дешеві райкомівські столовки з «цінами, як при комунізмі»…
_дідько _дідько _дідько
Звісно, все це могло закінчитися тільки так, як і закінчилося!
От не люблю рахувати гроші в чужих гаманцях, і край! Тим не менш…


Капіталізм — це облік!
_язик А ми й без того в постіндустріалі! А попереду — інформаційне суспільство! _язик
А в СРСР був неофеодалізм, якщо чесно…
18:42 (відредаговано)
+3
А от мене цікавлять внески комуністів. Один район за рік збирав 1 млн. карбованців. А зі скількох комуністів? Вийшло з КП за рік десь 3000. Мабуть залишилося десь 7000. Ділимо 1000000 на 7000 = 1000:7 = 143 крб. -це за рік. А скільки буде середній внесок комуніста за місяць? 143:12=12 крб.
Якщо врахувати, що зарплата ІТР була 120 руб. то комуніст мав віддавати на внески до 10% своєї зарплати! І віддавали! Бо різними преференціями отримували більше!
22:10 (відредаговано)
+2
А от мене цікавлять внески комуністів.


Друже Анатолію, я тобі відповім словами документа!

З Протоколу № 3 засідання пленуму Шевченківського райкому Компартії України від 21 березня 1991 року:

«… На начало года районная партийная организация насчитывала 21981 коммуниста.
За прошлый год (1990) она уменьшилась на 2592 человека.
Изменился социальный состав коммунистов: уменьшилось число коммунистов-рабочих более чем на 1000 /1316/ и составляет 19,6%, /за два года уменьшился на 4/.
Средний возраст коммунистов на 1 января 1991 года составляет более 48 лет /в 1989 г. — 46 лет/»
(…)
«В 1990 году в парторганизациях района было исключено и прекратили членство 2267 человек. В том числе сдали свои партийные билеты 2057 человек / среди них рабочие составили 57,5%, служащие 36,3%, пенсионеры 5,8%/. Более половины из них составляют коммунисты, чей партийный стаж более 20 лет.
Следует отметить, что в настоящее время не наблюдается тенденция к уменьшению добровольного выбытия коммунистов из партии: за 2,5 месяца 1991 года прекратили членство в партии 664 человека»
(…)
«В 1990 году от партийных организаций района поступило 1 809 424 рубля партийных взносов. По состоянию на 1 января 1991 года задолженность первичных парторганизаций в соответствии с действующим Уставом составила более 57 тысяч рублей».

Джерело:
ДАКО. Фонд 240, опис 49, справа 142, арк. 25 — 26.
21:43
+3
З інтерв'ю Карпенко:

— Я действительно окончил Высшую партийную школу в Киеве, три года занимался в Академии общественных наук при ЦК КПСС в Москве. Но мне посчастливилось: я имел доступ в специальное хранилище, где, готовя диссертацию, изучал стенограммы партийных съездов и пленумов. Читал выступления Бухарина, Рыкова… Заходить туда с блокнотами не разрешалось, но запоминать прочитанное никто не мог запретить. И там у меня открылись глаза на многие вещи. Все, что я узнавал, очень отличалось от изложенного в официальных пособиях по истории партии.

После окончания академии меня пригласили в журнал «Комунiст України» на должность ответственного секретаря, но работал я там недолго. Вскоре меня забрали в ЦК, как ни отказывался от такой «чести».

bulvar.com.ua/gazeta/archive/s15_61888/4388.html

Випадкові Дописи