До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ефект сотої мавпи

Ефект сотої мавпи
Джерело матеріалу:

Розповідь про соту мавпу може надихнути нас на те, щоб спробувати змінити на краще свій куточок світу. Він нагадує нам про силу одинака, який робить що-небудь так, як потрібно, – приклад може швидко поширитися, і поведінка й культура цілої команди стануть іншими.

У 1950-і роки на японському острові Косіма, де живе велика популяція мавп, дослідники поставили експеримент. Вони стали розсипати в піску солодкі корені батата, які мавпи підбирали та їли. Одна кмітлива молода мавпочка додумалася змивати пісок з батата, опустивши його в струмок, і навчила цьому своїх братів, сестер, товаришів по іграх, а ті, у свою чергу, стали вчити інших мавп.

Багато років батати мили тільки мавпи з обмеженої групи родин, а згодом трапилося щось неймовірне. Одного чудового дня, – здавалося, без усякого переходу, – їх раптом почали мити всі мавпи. Відбулося щось на зразок якісного стрибка. Як тільки сота мавпа освоїла нову поведінку, – пояснювали популяризатори експерименту, – вона поширилася на всіх мавп острова (і навіть, як дехто тоді вважав, інших островів). Одна мавпа не могла передати всім іншим повідомлення «батати треба мити», але коли була досягнута критична маса, про це якимось чином довідалися відразу всі.

Хоча повторне вивчення результатів експерименту показало, що зміна поведінки мавп носила більш обмежений характер, спостереження про те, що культурне зрушення починається зі зрушення в індивідуальній поведінці, дотепер не втратили актуальності. Не у всіх процесах присутній виражений лідер, і не завжди можна визначити, при яких умовах учасники зуміють повністю проявити свої здібності.

+2
783
RSS
22:26
+1
Тривіальний перехід кількості в якість. Тільки в царині культури…
Суть в тому, що для переходу на новий якісний рівень достатньо лише невеликої кількості людей, 5-10%, а дехто каже що й 1-2% вистачить.
Згадав «Важко бути богом» братів Стругацьких — як один лише дон Румата запровадив в Арканарі моду на носовички:

Румата тримався тільки на марнославстві цих дурних і до огиди розпусних баб, але проблема нижньої білизни залишалася відкритою. Наскільки було простіше з носовичками! На першому ж балу Румата витягнув з-за вилоги витонченого мереживного носовичка і витер ним губи. На наступному балу хвацькі гвардійці вже витирали спітнілі обличчя великими й малими шматками матерії різних кольорів, з вишивками і монограмами. А через місяць з'явилися франти, що носили на зігнутій руці цілі простирадла, кінці яких елегантно волочилися по підлозі.

Щоправда, на боці дона Румати була репутація витонченого столичного кавалера і вертопраха, засланого через дуель на ґрунті кохання в глибоку провінцію — Арканар…

Здається, ми недалеко втекли від жителів Арканару.
Моя знайома цього року відпочивала на гуцульшині. То там зараз мода на ламберкени. Уявляєте, в КОЖНІЙ гуцульській хаті висить ось таке чудо
http://salonshtor.net/wp-content/uploads/2014/06/IMG_0102.jpg

Ця новина зробила мій ранок, красно дякую!
13:33
+2
А що поганого в «ламберкенах» у кожній гуцульській хаті? Воно ж гарно виглядає. Чи у вас є власні думки, щодо того як їм прикрашати хату?
«Гарно виглядає» — це добре. Так само як і бажання жити краще, заможніше. Але ж вони у КОЖНІЙ хаті. Це втрата самобутності, унікальності, а згодом історії та духовності.
12:31
+2
Про ефект сотої мавпи вперше прочитав у ЖИВОМУ СЛОВІ Філатовича. І був цим вражений. З носовичками, то тут діє ефект мавпування або моди. А от про ЛАМБЕРКЕНИ дізнався тут вперше від Дзвінки. Дякую!
… тут діє ефект мавпування...

Сказано в коментарі до матеріалу «Ефект сотої мавпи».
Нічогенький каламбурчик!

Випадкові Дописи