До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Вперед, на ЛКЯ!!!

Вперед, на ЛКЯ!!!

Ну що ж… Сьогодні неділя, а наступної п'ятниці, 16.09.2016 в 4-годинному проміжку 15:00-19:00 ми з дружиною роздаватмемо автографи в рамках Львівського книгоярмарку на стендах видавництва «Фоліо» та літконкурсу «Коронація слова». Хто хоче поспілкуватися з нами наживо — приходьте, ми всім завжди раді!

+1
376
RSS
Урааааааааа!!!
А я нарешті купила собі ваші книжки. Буде куди автограф ставити.
19:58
+2
Бажаю, друже, тобі з дружиною щасливої подорожі до Львова! Радий буду дізнатися, що ви там зустрінетеся із Дзвінкою. І буде потім твій допис про цю подорож.
Ну от, наші автограф-сесії, зорганізовані видавництвом «Фоліо», внесені в програму Львівського книжкового форуму. Ще є одна автограф-сесія від «Коронації слова», що до програми традиційно не потрапила… Отже, до зустрічі у п'ятницю, 16 вересня!!!



P.S. Потішило, що на автограф-сесію о 15:00 (2 поверх Палацу мистецтв) нас занесли нарізно )))
07:41
+1
Раптом хтось захоче поспілкуватися не тільки з нами, але і з іншими «коронованими» авторами…


До Форум Видавців залишається менше 3 днів. Тому пакуйте валізи і вирушайте на Львів у культурне паломництво) Коронація слова підготувала для Вас можливість поспілкуватися особисто з такими авторами:

Перелік автограф- сесій на стенді «Коронація слова» Стенд №123
15.09.16 четвер
13:00-14:00 Ярослава Дегтяренко
14:00-15:00 Олексій Волков, Микола Шмигін
15:00-16:00 Валентин Терлецький
16:00-17:00 Володимир Лис, Надія Гуменюк
17:00-18:00 Галина Вдовиченко
18:00-19:00 Марина Павленко

16.09.16 п`ятниця
11:00-12:00 Артур Закордонець
12:00-13:00 Ольга Кийко, В'ячеслав Васильченко
13:00-14:00 Ольга Васечко, Ольга Мігель
14:00-15:00 Анна З. Тарнава
15:00-16:00 Олексій Волков
16:00-17:00 Vasil Tybel
17:00-18:00 Творче подружжя Тимур і Олена Литовченки
18:00-19:00 Еліна Заржицька

17.09.16 субота
11:00-12:00 Відкриття фотовиставки за фільмом «Червоний». Учасники: Кокотюха Андрій, Zaza Buadze, Bereza Mykola
11:00-12:00 Тетяна Пишнюк
12:00-13:00Марина Смагіна, В'ячеслав Васильченко
13:00-14:00 Zinaida Lutsenko
14:00-15:00 Анна З. Тарнава
15:00-16:00 Сергій Батурин, Тетяна Пахомова
16:00-17:00 Svetlana Talan, Олексій Волков
17:00-18:00 Андрій Процайло, Tetiana Belimova
18:00-19:00 Марина Павленко

18.09.16 неділя
12:00-13:00 Tetiana Belimova
13:00-14:00 Дара Корній
02:13
+1
А хто це вас, таких гарних зазнимкував?

Якщо йдеться про це фото, то його зробив Євген Красовицький — син нашого видавця, директора «Фоліо» Олександра Красовицького.

А хто це фото робив?.. Не можу сказати. Хтось із випадкових перехожих. Це ж у Львові на проспекті Свободи! Ми отут стали:

Попросили випадкового перехожого нас клацнути. Було зроблено 5 фоток, вже вдома ми обрали одну з них, я її викадрував і трохи відфотошопив: тоді було сиро, в повітрі — легкий серпанок, тому я його прибрав, збалансувавши освітлення і контраст. А тоді вже трохи погрався з балансом кольорів в RGB-палітрі: щоб наші обличчя не були занадто «червоними» — додав десь 5-10% «зеленого». Стандартна процедура обробки фотографій, коротше…
Вчора я мала нагоду побувати на форумі видавців. І отримала автограф від пана Тимура. Наше спілкування з віртуального перейшло в реал. Шкода, що все так швидко закінчилося, але сподіваюся це не остання наша зустріч.
Я теж на це сподіваюсь! У нас був дуже напружений графік, тому ми приїхали до Києва «без задніх ніг», перекусили, впали в ліжка і проспали цілий день. Ось зараз прокинулись, я формую фотоальбом.
20:57
+1
А ще ми розвізуалізувалися із Світом Зеленим!
21:22
+2
Це так добре, Тимуре, що ви зустрілися з Романом Буркою. Ми знайомі з ним особисто ще на одному з соборів Вишньої Борії. Це було в ті роки, здається чи не в 2012 р. Коли на собор прибувало по 30 і більше людей. Відтоді, як ці собори переросли у збори акціонерів НО, ми з Романом не стали на них бувати і в червні-16 на цих зборах було аж четверо, включно з Ігорем та Оленою Каганцями. Роман один з небагатьох адекватних авторів, які ще залишилися на НО. Тимуре, то ви були у Львові всього добу?
Це так добре, Тимуре, що ви зустрілися з Романом Буркою.

Дивно, але мені він представився Мироном Олександровичем…

Тимуре, то ви були у Львові всього добу?

Що поробиш!.. Мусимо орієнтуватися на видавця, який оплачує нам проїзд та проживання в хостелі. Видавець сказав: п'ятниця. Вклалися в один день!..
22:28
+1
Дзвінка Сопілкарка прибула на ярмарок з моїми книгами.
Вона видалась мені надзвичайно світлою, сонячною людиною. Було дуже приємно спілкуватися!
22:30
+1
Ми з дружиною на стенді видавництва «Фоліо».
22:32
+1
Мабуть, найбільш юний наш читач! Доки його мама гортала якийсь наш роман, дитя схопило «Фатальну помилку» і почало читати вголос по складах, водячи пальчиком по сторінці. Я був розчулений.
Якщо діти вчаться читати по ваших книжках, то в нащої країни буде дуууууже стрімкий розвиток і світле майбутнє.
Не тільки діти…
Торік мені таки вдалося вибратись до старих-друзів-фантастів (бо ми були торік 2 дні). Один з наших колег-фантастів займався (принаймні на той час) підготовкою українського спецназу. Так-так, серед українських любителів фантастики є дуже непрості люди…

То цей інструктор розповів мені дивну історію… Цей чоловік подарував спецназівцям, які проходили у нього тренування (а це дуже знаковий підрозділ, який уславився в нинішній війні!), мою книгу «Орлі, син Орлика». Типу такого, що Григорій Орлик був українським розвідником XVIII століття, а наші хлопці — українські розвідники ХХІ століття…

І раптом сталося диво: під впливом цієї книжки наші спецназівці раптом… перейшли на спілкування українською мовою!!! Я спочатку не повірив. Подумав, що цей чоловік сплів застільну байку, аби підтримати мене, як інваліда. Та він присягнувся, що так і є! Тож змушений був повірити йому.
Отже, на моєму рахунку — українізація щонайменше одного з підрозділів нашого спецназу! Причому підрозділу знакового…

P.S. Конкретного інструктора не вказую, як і номер підрозділу спецназу. Все ж таки війна триває, прошу зрозуміти…
Я якраз почала її читати. Мова легка, і сюжет закручений цікаво.
А це груповий знімок по завершенні церемонії «Осінні скарби „Коронації“:

Про вручення нашому подружжю Меча Слова читайте окремо…
05:27
+1
Це я, друже, помилився. Звичайно ж, це Мирон Бурка. Він створив сайт ВЕСЕЛКОВА ШКОЛА. Чекаю на твій грунтовний опис цієї подорожі. Не уявляю, як Дзвінка на візку рухалася по Львову на побачення з вами.
Пане Анатолію, я бачу, вам терміново треба їхати до Львова, до мене, на майстер-клас по виживанню на візку.
«Не все так погано у нашому домі». Хоч і нарікають на Садового (мер Львова), що він хабарник і хапуга, але за час його керування у місті почали курсувати автобуси з низькою підлогою і дороги з тротуарами ремонтують згідно європейських стандартів, з нульовими пониженнями на переходах. От тільки до вулиці Копернка, де проходив Форум видавців, плановий ремонт ще не дійшов, там ще є кілька поганих бордюрів.
Тому після роботи я сіла в звичайну маршрутку, доїхала до центру, трохи попетляла вузькими львівськими вуличками, наїжджаючи на ноги неуважним перехожим, які брели з Форуму, запхавши носа в щойно куплені книжки. В саму мистецьку глерею, де був стенд «Коронації слова», є кілька сходинок, тож довелося скористатися допомогою волонтерів. Молоді, симпатичні хлопці легко винесли мене по східцях. І я ще встигла віддихатися поки чекала на пана Тимура. А моя подруга розпитала дівчат на стенді, як подати свої твори на конкурс.
І я ще встигла віддихатися поки чекала на пана Тимура.

Це точно! Адже нас не хотіли відпускати зі стенду «Фоліо», бо після нашої появи там жваво пішов продаж книг — причому не тільки наший, але й інших!

Ми ледь вирвалися зі стенду «Фоліо» на стенд «Коронації слова», тому затримались. А там на нас вже чекали і пані Дзвінка Сопілкарка, й Еліна Заржицька — письменниця з Дніпра, яка записала наше інтерв'ю для обласного радіо. Та й Світ Зелений туди також підійшов…
11:40
+2
Дзвінко, дякую за докладне описання одного дня твого у Львові. Пишеш майстерно. Навіть от і парубки на руках тебе поносили. Віднині прошу описувати всі твої подорожі або походи, наприклад, на конференції чи зустрічі. От ти пишеш: ПІСЛЯ РОБОТИ. А що за робота в тебе?
Я вже десь згадувала, що працюю педагогом в центрі реабілітації «Джерело» для дітей з різними вадами і порушенням розвитку. Намагаюся навчити їх давати собі раду в житті.
А цей день взагалі був багатий на враження. З самого ранку, в рамках Форуму, до нас в центр приїхав Іван Малкович, подарував нові книжки свого видавництва, прочитав кілька своїх віршів, послухав вірші наших вихованців. А по обіді до нас завітала вдова Джохара Дудаєва, Алла Дудаєва. Вона провела для наших юних художників майстер-клас з живопису.
А після зустрічі з паном Тимуром я ще встигла на збори львівської асоціації астрологів. Тож додому припленталася ледь жива.
Оце я розумію — активна життєва позиція!!!
Чекаю на твій грунтовний опис цієї подорожі.

Ґрунтовно описувати нема чого. Все минуло в шаленому темпі. Олена до останнього вагалася, їхати чи ні. Але для письменника пропустити Львівський форум — все одно, що згаяти рік! Тому Олена наковталася знеболювальних ліків, у п'ятницю о 4:45 я піднявся першим, приготував сніданок, ми швиденько поснідали, вдягнулися — тут прибуло таксі.
На вокзалі нам викликали соціальну службу (дочка подбала), й нас обох на інвалідних возиках відвезли просто до потягу! Далі 5 годин в поїзді, потім у Львові трамваєм до хостела «GHOSTel» на Коперника №9 (просто поруч із Палацом мистецтв!!!), поселилися — поповзли в піцерію «Час поїсти» (Коперника №3 — через дорогу), далі якомога швидше — на Коперника №17 (Палац мистецтв), припленталися за 7 хвилин до початку першої автограф-сесії, по ходу придбали для мене суперську вишивану футболку у пані Лесі (вона торгує в закутку на 1 поверсі Палацу мистецтв).
Потім 2 години на стенді №34 «Фоліо», потім годину на стенді №126 «Коронації слова», потім ще 1 годину знов на стенді №34.
Потім попленталися в ресторан «Лівий берег» — він розташований під Львівською оперою, в підвалі. Там дуже сперте повітря, Олені стало зле — не витримала, поповзла до хостелу. Я ж отримав наш Меч Слова. Потім теж повернувся до хостелу. Далі ми нашвидкоруч спакувалися, потім знов-таки о 4:45 був підйом, в темряві одягнулися (бо на верхніх ліжках 4-місного номеру спали ще двоє), о 5:15 було таксі, о 6:18 — потяг на Київ, ще 5 годин в дорозі, таксі додому…
Приїхали — до нас приїхала ще й мама, пообідали, впали в ліжка, проспали до вечора — настільки вимоталися…
Ото й уся поїздка!!!
14:26
+1
Отже вся ваша подорож тривала десь більше доби: від 4=45 ранку п'ятниці, коли ти проснувся в Києві, до 11=00 суботи, коли ви нарешті вилізли на 2-й поверх в будинку на київському Подолі. Бідне ФОЛІО не могло розкошелитися хочби на 2-добове відрядження для ЗОЛОТОГО ПИСЬМЕННИКА та його суперталановитої дружини.
На годину більше: потяг прибув до Києва об 11:15 в суботу, а додому таксі нас привезло близько 12:00…


«Фоліо» ми вдячні навіть за один день.
По-перше, спільний роман №5 з «козацького» циклу ми провалили — бо мусили здати ще торік… а видавництво поки що терпить цей провал і терпляче чекає, доки ми допишемо роман. Зрозумій, прошу: у нас цього року загалом нема книжкових новинок — тим не менш, «Фоліо» забезпечило нашу участь в Львівському форумі!!!

По-друге, ми все ж таки не настільки суперпопулярні, як інші автори «Фоліо». Загалом-то, «цвяхом» цьогорічної програми «Фоліо» стала презентація книги Саакашвілі.
Книга Саакашвілі
Іншою важливою книжковою прем'єрою «Фоліо» цього року стала книга «Добробати» — історія добровольчих батальйонів:
Добробати
Не мені розповідати, що саме добробати героїчно зупинили рашистську агресію в 2014 році, бо ЗСУ були ще надто слабкі… Над цією книгою працював цілий колектив журналістів.
Ну, а серед авторів «Фоліо» найпопулярнішим був Юрій Винничук…

По-третє, Красовицький прекрасно знає, що мені вручили «Золотого письменника України». Коли це сталося, він особисто привітав мене. І зараз був присутній особисто на «Осінніх скарбах „Коронації“. Більш того, оці дві фотки, що я змонтував з Мечем Слова, він зробив власноруч на свій смартфон і перекинув мені на моє прохання:



Тому ми дуже вдячні навіть за один день!
Я розумію, чому Красовицький нас розуміє…

Від початку Євромайдану всі патріотично налаштовані українські письменники (не тільки я) ментально «сиділи по маківку» в цих подіях — і в самому Майдані, і в так званій «АТО» (насправді у війні). Навіть я волонтерив як міг, а також брав участь в інформаційній війні…
Та що там я?! Навіть Андрій Курков, якій наполовину живе в Європі, за ці три роки не написав нічого художнього — лише щоденники й документалістику!!! Повторюю: патріотично налаштовані українські митці дуже помітно знизили художню творчість… Ми віддавали дуже багато на духовному плані українській революції, і це дуже помітно.
Наше ж творче подружжя спромоглося завершити «Шалені шахи» (2014 рік) і написати «Фатальну помилку» (2015 рік) — це неабиякий результат навіть на тлі того ж таки Куркова, письменника європейського рівня!!!


А ще ж був соціальний трилер «Забути неможливо зберегти», який писався, коли у мене були порізані ноги в 2013 році й на початку Євромайдану:

Видавець це все бачить і цінує. Він чудово розуміє, що це таке — бути інвалідами, ментально сидіти «в революції» (Олена ж сидить в бізнесі — але вона пережила міліційний «наїзд» на її склад тощо), волонтерити в т.зв. «АТО»… тим не менш, довести кількість романів «козацького» циклу до 6-ти!!! Так, з 2010 року почалось відродження історичного жанту в сучасній українській літературі. Так, письменники різного рівня взялись зараз за історичні романи. Але немає іншого прикладу, окрім нашого, хто б видав за останні роки аж 6 повноцінних історичних романів!!!
Ясна річ, ми ще не дотягнули до рівня Іваничука чи Загребельного, проте з іншого боку, переплюнули всіх сучасників. Про це і свідчить вручений нам Меч Слова.
Інтерв'ю з нами записала Еліна Заржицька (Дніпро) на стенді «Коронації слова» 16 вересня 2016 року. А Дзвінка Сопідкарка сиділа поруч з нами…

Випадкові Дописи