Всесвіт як переплетення реальностей

Всесвіт як переплетення реальностей

Попросив мене пан Анатолій роз’яснити йому коментар Віктора Юрченка в одній нашій дискусії.

Все що робиться — на краще — отже взяв — добре — матимеш учнів зараз, або в подальших втіленнях; — не взяв — на краще — значить туди дорога закрита і Твій Шлях коротший чи довший — кожному своє. Народи ж мають колективне Я при недоусвідомленні кожним власного і будуть завойовувати чи завойовуватись — аж поки повністю усвідомить кожен своє власне Я — повірить — і вибудє свій Всесвіт індивідуально — на те є простір і час — РаДіймо!

Ой, важка то справа, пояснювати комусь чужі слова. Але тема цікава. Тому все нижче написане буде моїми думками з цього приводу. А чи співпадають вони з точкою зору пана Віктора, хай він сам скаже.

Я вже казала в одному з коментарів, що для мене Бог, Всевишній, Творець-всього-видимого-і-невидимого є сутністю нейтральною. Для Нього нема різниці між Добром і Злом. Вірніше, Він і є творцем і Добра і Зла, бо є Творцем усього. І для Нього не має особливого значення, який конкретний вибір зробить конкретна людина в конкретний момент часу і простору. Бо Він і так знає УСІ можливі варіанти розвитку подій. Тому все є на краще. Це лише досвід для маленької часточки Бога, яка втілилася в конкретній людині. І всякий досвід на добро.

Це схоже на велике павутиння, по якому повзе комашка. Комашка бачить лише одну ниточку, яка час від часу розгалужується, даючи комашці вибір, куди рухатися. Так і людина має справді реальний вибір в житті тільки час від часу. А для Бога все одно, по якій ниточці поповзе далі комашка, бо Він бачить УСЕ павутиння. І кожна ниточка для Нього однаково важлива і цінна. Але Він дозволяє нам творити, роблячи власний вибір. Кожна душа вибудовує свій власний Всесвіт, свою окрему реальність, впускаючи чи не впускаючи у свою свідомість якісь явища, речі, поняття й закони. Ми і наш світ є те, що ми думаємо і як ми думаємо.

У моїй реальності злочинці, наркомани, повії чи корупціонери існують лише на екрані телевізора, який я можу вимкнути. А для когось це єдиний можливий спосіб життя. В моїй реальності дитина з інвалідністю навчалася разом зі здоровими однолітками в звичайній загальноосвітній школі, коли не те що поняття про «інклюзію», а й самих інвалідів, як і сексу не існувало. А для когось навіть зараз збирають підписи, щоб ізолювати неповносправну дитину від здорових. В моїй реальності водії громадського транспорту навчилися під’їжджати близько до бордюра і добрі люди завжди допоможуть мені заїхати в автобус. А перед кимось демонстративно зачиняють двері. В моїй реальності мер міста піклується про нові дороги й тротуари. А для когось – він злодій і хабарник. В моїй реальності Президент зміцнює армію і проводить реформи. А для когось – він має шоколадну фабрику на ворожій території. Так, я знаю про існування усіх цих негативних явищ, але я не акцентую на них свою увагу. І негативу в моєму житті стає все менше.

Це схоже на те, ніби кожна душа живе окремій кульці своєї реальності. І ці окремі кульки реальності окремих душ можуть перетинатися між собою, тісно взаємодіючи, контактувати лише дотично, чи зовсім не мати нічого спільного.

Моя реальність не має взаємодії з реальністю Барака Обами чи якогось зека-рецидивіста. Вона ледь-ледь торкається реальності Порошенка, бо він Президент моєї країни. Трохи більше моя кулька реальності контактує з реальністю мера Львова, бо я беру участь в громадських слуханнях, пишу звернення, дзвоню на прямі ефіри чи гарячу лінію і примушую його «копати в дупу» міські служби. Ще більше моя кулька взаємодіє з кульками реальності дописувачів Світоча, бо тут ми ведемо світоглядні дискусії. Знайомлячись з новою людиною, я впускаю її реальність у свою, а моя реальність проникає в її. І на перетині наших окремих кульок ми разом творимо уже спільну реальність, трохи змінюючи всесвіти одне одного. Саме тому в моїй реальності у Львові все ще взимку падає сніг, і я не маю мільйона доларів в банку.

Дуже сильно переплетені реальності друзів чи співробітників, і майже зливаються в подружніх пар чи батьків і дітей. Більш того, так сильно переплетені всесвіти окремих душ з часом утворюють кульки реальності вищого порядку. Їх можна називати по-різному: біополе, егрегор чи ще якось інакше, але суті це не змінює. Ці кульки вищого порядку це теж окремі всесвіти з власною реальністю. Є всесвіт окремо взятої сім’ї чи роду, багатоквартирного будинку, великого міста чи цілого народу.

І кулька реальності нашої України залежить від способу мислення кожного українця. Це як середня температура по лікарні. Майдан почався, коли мільйон українців сказав: «Дітей бити не можна». Янукович втік, бо мільйон українців сказав: «Стріляти в людей не можна». Війна припиниться, коли мільйон українців скаже: «Досить». Це станеться несподівано і раптово, в один момент, коли надія нас майже залишить. Просто кількість перейде в якість. Ефект сотої мавпи.

Тому так важливо не впускати у свою маленьку реальність погані думки і негатив. Кожен піднятий папірець робить чистішою цілу планету Земля. Кожен роман Тимура Литовченка збільшує кількість патріотів України, які говорять українською. Кожна стаття Анатолія Висоти про успішний бізнес в селі Красному робить сильнішою економіку нашої країни.


Автор: Дзвінка Сопілкарка

+1
736
RSS
23:31
+1
Не знаю, як кому, але мені сподобалось. Реально.
07:26
+2
Дякую, Дзвінко. Та питання залишається: А ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИНА?
15:42
+2
Пане Анатолій, ви дальше намагаєтесь докопатись до однієї єдиної правильної відповіді, навіть розуміючи що будь-яка відповідь буде відносною і буде відображати тільки стан свідомості людини, яка дає відповідь
Для РАДОСТІ від творення свого маленького і відносного Всесвіту.
Життя
23:32
+2
Починаємо Творити з «маленького-відносного» — та розширюємось в Творінні до безмежновеликого-абсолютного — на Це, власне, простір-час — РаДіймо
15:38
+2
Саме так, у кожного своя реальність, і вона є відносною, оскільки створюється нашим розумом. Хтось здатен бачити тільки негатив в усьому і тому постійно страждає, а хтось бачить позитив і отримує задоволення від життя. Хоча дві різні людини можуть жити в одній країні, в одному місті, в абсолютно однакових фізичних умовах. Вся справа в тому яку картинку змальовує наш розум.
00:12
+1

Випадкові Дописи