Зуза і динар

Східна притча
Скупий чоловік мав красуню-дружину. Й оскільки він відмовляв їй у найнеобхіднішому, між ними постійно спалахували сварки.
Одного разу, дуже розсердившись на дружину, цей чоловік вирішив розлучитися з нею. Він зробив це за всіма правилами закону, повернув їй посаг і видалив зі свого житла.
Чутки про незвичайну красу цієї жінки дійшли до царя. Він спалахнув до неї коханням і послав гінців, аби взяти її за дружину. Вона ж сказала:
— Я піду за царя, якщо він накаже доставити мене [до свого палацу] в своїй колісниці, а керувати нею накаже моєму колишньому чоловікові.
І наказав цар, щоб сталося так.
Коли колісниця їхала по дорозі, жінка вийняла динар і кинула його на землю. Потім вона сказала своєму колишньому чоловікові, який керував колісницею:
— Підніми, будь ласка, зузу, що я зронила.
Нахилившись, він знайшов на землі динар. Тоді він сказав:
— Це не зуза, а динар.
Вона йому відповіла:
— Нехай благословиться Творець, який замість втраченої зузи приготував для мене динар.
Не тільки.
Є ще й інша мораль: все, що відбувається — на краще!
Ґам зе ле тов! (їдіш)
Навіть поразка (розлучення із скупим чоловіком) може обернутися перемогою (новий шлюб із царем).
Це спеціально для тебе, друже: щоб ти з легким серцем нарешті відпустив ситуацію, в яку потрапив у березні, й почав вільно насолоджуватися спілкуванням з добірним товариством на Світочі.