Зуза і динар

Східна притча

Скупий чоловік мав красуню-дружину. Й оскільки він відмовляв їй у найнеобхіднішому, між ними постійно спалахували сварки.

Одного разу, дуже розсердившись на дружину, цей чоловік вирішив розлучитися з нею. Він зробив це за всіма правилами закону, повернув їй посаг і видалив зі свого житла.

Чутки про незвичайну красу цієї жінки дійшли до царя. Він спалахнув до неї коханням і послав гінців, аби взяти її за дружину. Вона ж сказала:

— Я піду за царя, якщо він накаже доставити мене [до свого палацу] в своїй колісниці, а керувати нею накаже моєму колишньому чоловікові.

І наказав цар, щоб сталося так.

Коли колісниця їхала по дорозі, жінка вийняла динар і кинула його на землю. Потім вона сказала своєму колишньому чоловікові, який керував колісницею:

— Підніми, будь ласка, зузу, що я зронила.

Нахилившись, він знайшов на землі динар. Тоді він сказав:

— Це не зуза, а динар.

Вона йому відповіла:

— Нехай благословиться Творець, який замість втраченої зузи приготував для мене динар.