УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх на сайті тут, або в групі підтримки в Телеграмі тут.

Не стримуйте Ахіллеса!

Не стримуйте Ахіллеса!

Теорія «1 міліметру»

Одним з моїх фейсбучних френдів є відомий український педагог Володимир Співаковський. Вчора він поінформував про обговорення своєї теорії «1 міліметру», суть якої зводиться до наступного:

По мірі наближення до кінцевої мети, витрати сил і грошей збільшуються в геометричній прогресії.

Розшифрую: якщо до мети залишається всього «один міліметр», а станом на цей момент вже витрачені практично всі ресурси, то подолання клятого «одного міліметру» іноді потребує такого самого обсягу ресурсів, який можна порівняти із вже витраченим на подолання головної частини шляху.

Автор теорії вважає, що в цій закономірності немає жодної логіки та справедливості, бо якщо виходити із «звичайної» логіки, то витрати ресурсів мають бути пропорційними на всьому шляху до мети. Саме в цьому й полягає секрет багатьох успішних проектів, а так само й нищівних невдач…

Тема видалась мені настільки цікавою, що я вирішив присвятити їй допис на Світочі.


Ніщо не нове в цьому світі...

Насамперед мушу зазначити, що теорію «1 міліметру» насправді аж ніяк не можна назвати новою. Ось два докази того, що над цими речами замислювалися ще в сиву давнину...

Доказ №1 — євангельська притча про виноградарів:

1. Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
4. та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
5. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
6. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
7. Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
8. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
9. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
10. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
11. А взявши, вони почали нарікати на господаря,
12. кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту…
13. А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
14. Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
15. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
16. Отак будуть останні першими, а перші останніми!

(Матв. 20:1-16)

Легко бачити, що господар виноградника заплатив як тим, хто відпрацював повний день, так і тим, хто працював і неповний день, і всього лише останню годину. Себто, вклав у всіх найманих працівників (незалежно від протяжності їхньої роботи) однаковий грошовий ресурс. Звісно, у євангельської притчі своя логіка і своя сила, проте якщо розглянути ситуацію з точки зору нібито нової теорії «1 міліметру», маємо зробити висновок: ресурси, що вкладаються у справу як на початковій стадії, так і на завершальній — однакові!

Доказ №2 — давньогрецька апорія про Ахіллеса й черепаху, що належить Зенону Елейському. В радянській школі (не знаю, як там в сучасній...) його розглядали, коли починалося вивчення числових рядів. Але якщо хтось забув, коротко нагадаю суть парадоксу.

Швидконогий Ахіллес ніколи не наздожене черепаху! Нехай на початку руху їх розділяє відстань a, й Ахіллес біжить у k разів швидше за черепаху. Доки Ахіллес пробіжить цю відстань завдовжки a, черепаха встигне відповзти від початкової точки на відстань a/k. Коли Ахіллес здолає і нову відстань a/k, черепаха відповзе вперед на відстань a/k2, і так далі. Отже, Ахіллес ніколи не наздожене черепаху, бо між ними завжди зберігатиметься певна відстань...

З точки зору теорії «1 міліметру», яких би зусиль не докладав Ахіллес для скорочення дистанції між ним і черепахою, ця дистанція завжди матиме нехай мізерне, але ненульове значення. Черепаха завжди переганятиме швидконогого героя Троянської війни...


Вірно обирайте ціль!

Легко бачити, що наведені приклади суттєво відрізняються за результатами: якщо власник винограднику досягає своєї мети (адже врожай було успішно зібрано в намічений термін, попри невдоволення частини найманих працівників), то швидконогий Ахіллес навпаки зазнає невдачі (бо ніколи не наздожене черепаху). В чім тут річ?! Чому в одному випадку маємо успіх, а в іншому провал?

Біда Ахіллеса в тому, що при всій своїй силі та спритності він орієнтується на явно слабшу черепаху. Він не ставить за мету перегнати черепаху (що може доволі легко зробити) — він черепаху всього лише наздоганяє!

На відміну від нього, власник виноградника чітко бачить мету: зібрати врожай! Тому й досягає поставленої мети. От якби ж в питанні оплати праці він орієнтувався на думку вже винайнятих збирачів винограду — тоді результат був би суттєво іншим! Тоді би процес збирання врожаю розтягнувся, мабуть що, не на одну добу...

Але повернімося до Ахіллеса. Якби герой Троянської війни не прив'язувався до повільної тварини, не думав би, як прибігти в ту точку, де вона зараз є (але через секунду її там не буде) — він би черепаху не тільки наздогнав, але й перегнав би. Ахіллес обрав помилкову стратегію, це очевидно.


Звідси висновок: вірно намічайте цілі — тоді й ресурс відповідний знайдете, і завдання успішно вирішите.

+2
463
RSS
Дивна теорія. У мене так не буває. Мені важче почати якусь справу, а коли вже є якась зроблена частина, то відкривається друге дихання і з'являється якийсь азарт.
07:23
+2
1 міліметр. З точки зору спринтера так воно і є. Бо останні метри найважчі. На них вже й сил не залишається. Але скільки є недобудованих будинків! Це означає, що була нечітка мрія, невивірені плани, то й така трудна реалізація. Друге: задумане не вдається, бо входить в чомусь у суперечність із задумом Творця. А щодо Ахілеса, то ти, друже, маєш рацію. Роздуми твої хороші, дякую.
Життя — це не спринт, життя = це марафонський забіг! Тож багато чого залежить саме від вірного вибору стратегії.
13:20
+2
Друже, життя — це супермаратон, в якому на певних відрізках хтось рівномірно біжить, а хтось відпочиває на узбіччі після того, як був рвонув спринтом. А щодо роботи на винограднику, то я цю притчу розумію так: робота на винограднику — це життя. Різна тривалість роботи — це різна тривалість життя. Однакова винагорода за життя — це МОЖЛИВІСТЬ НОВОГО ВТІЛЕННЯ.
Оригінальне трактування!
06:07
+1
А ти, Тимуре, як сам розумієш цю притчу про виноградник?
А яка різниця?! Притчу розповів Христос, тож має значення його трактування, а не моє.
12:24
+1
А яке Ісусове трактування?
А таке, що до Царства Божого увійдуть як ті, хто вірував протягом всього земного життя, так і ті, хто увірував в останній момент!

Випадкові Дописи