Там, де Бога немає. Про псковських школярів-самогубців

Там, де Бога немає. Про псковських школярів-самогубців
Джерело матеріалу:

Від перекладача: постать Платона Бєсєдіна для українців є дуже неоднозначною. Тим цікавіше прочитати його думку про внутрішній стан суспільства, яке носиться зі своїми «духовними скріпами», немовби дурень з писаною торбою.Але що стоїть за ними насправді?! Люта бездуховність, від якої лише один-єдиний мізерний крок до саморуйнації...


«Загалом, люди, останні хвилини життя… як на мене, треба проводити їх ох… нно», — каже модний світловолосий хлопець. Зводить курок, стріляє в поліцейський автомобіль. Його подружка, яка знімає це на камеру, сміється. Вона сміялася повсякчасно, коли вони, п'ятнадцятирічні школярі, вешталися чужим будинком, пили віскі, гралися зі зброєю і хотіли вбивати поліцейських. Схоже на короткометражку в дусі «Природжених вбивць». Власне, і цей хлопець — Денис М. — нагадує молодого Вуді Харрельсона, виконавця головної ролі. От тільки те, що відбувається — реально. І воно сталося в Росії, під Псковом.

Згодом 15-річний Денис застрелить свою подружку Катерину, а потім вб'є і себе. Так само весело, як і раніше. Перед цим закохані залишать однакові записи в соціальних мережах: «Я вас любив, але ви самі не помітили того, як зруйнували мою психіку і життя. Прощавайте всі й друзі, й сім'я, і знайомі. Не хвилюйтеся, йтиму красиво. Удачі всім у своєму житті й будь ласка, не бійтеся жити так як хочете або вважаєте за потрібне. Життя в своє задоволення — це найкраще життя. Люблю вас". Для розуміння того, що сталося, це важливі рядки.

Показовою є й кіношні того, що відбувається. Про це, звісно, ще багато скажуть. Найшвидше, драму, що сталася, в принципі зведуть до поганого впливу ігор і фільмів. І тим самим спростять, не вирішать проблему.

Втім, те, що школярі наслідували кіношним героям — очевидно. Вони й поліцейських копами називали. І виглядають школярі відповідно. У тому, власне, криється перша біда: після розвалу СРСР ми поліпшили свій зовнішній вигляд, але остаточно втратили внутрішній зміст. Посилено копіювали західні зразки, примітивізуючи те життя, забуваючи, що крім західного маскульту, там є і справжня культура. В результаті багато хто з нас стали виглядати немов пародія.

І в цьому наша, а не Заходу, проблема. У тому, що звідти ми беремо тільки найбільш поверхневе, найгірше і буденно звинувачуємо той загниваючий світ в бездуховності, говорячи про свою духовність, дедалі більше втрачаючи, замінюючи її споживчим сурогатом. І всі ці «Школи» Гай-Германіки, серіали «Менти», «Злочинці» на федеральних телеканалах — пародія на пародію, а вона подвійно дурна і вбивча.

Ми злизали суто зовнішній бік життя й отримали монстра. Цей Денис, який розстрілює поліцію під Псковом, виглядає немов американські школярі, які відкрили стрілянину в Колумбайні. Але тут є дуже важлива відмінність: там, в США, на чільне місце поставлено закон, і його намагаються, не завжди успішно, але виконувати. Там поліцейський — божество. У нас же вроджене беззаконня. У нас, як ми самі полюбляємо повторювати, все по справедливості. А коли йде вона, то відбувається отаке, криваве.

Злизавши зовнішній фасад, взявши найпримітивніше, довівши його до абсурду, до кітчу, ми втратили власну ідентичність, та й зовнішні переваги відтворити не змогли. У нашій країні осіло лише найгірше. Що неминуче в китчевому суспільстві споживання. У світі, де не виробляється ніякого продукту. Включно з інтелектуальним.

Те, що сталося під Псковом — це, насамперед, наслідок відсутності смислів. Ми втратили їх. За царя-батюшки був Бог, за червоних — надлюдина, а тепер немає нічого й нікого. Нам нескінченно твердять про патріотизм, про скріпи, про національну ідею, але де вони, які вони? Країна б'ється в жахливому споживчому екстазі, де торгують повітрям, доїдаючи колишні смисли. І це стерво неминуче продукує смерть.

Ці діти — продукт нульових. Вони народилися в 2001 році, тоді, коли, як нам розповіли, країна піднімалася з колін. І ці діти теж піднялися, щоб взяти зброю. Вони не з голодних дев'яностих, вони з ситого часу. Але цей час вбивчий в своїй нещадній порожнечі та фарисействі. У них немає нічого, що стримало б їх. Єдина цінність, про яку пишуть Денис і Катерина — це жити в своє задоволення. Гедоністи-самогубці. Й жити, як і померти, красиво. То чи можна їх звинувачувати в цьому, якщо так само вчиняють і дорослі? Якщо весь сенс — на всіх фронтах і в усіх царинах — це пустити пил в очі?

З ранку до вечора, з вечора до ранку нас годують переможними війнами і насильством. А ще — розмовами про велику країну. Але ці псковські самогубці — продукт зруйнованої країни і, перш за все, знищеної системи освіти, де вчитель — ніхто, де він навіть не тварина тремтяча. Між тим, прищеплювати повагу до старшого, до влади, до держави треба саме зі шкільної лави, але цього немає — і як наслідок, зростають отакі підлітки, для яких стрілянина по живих людях — розвага.

У них немає радості життя, воно порожнє, безглузде, тому за нього не варто триматися. У них немає страху смерті, тому що такий страх — це страх суду, страх розплати, але ці діти виросли в умовах абсолютної свободи. Покоління, де життя і смерть нічого не варті, де вони навіть не просто слова, а умовності — приречене. А разом з ним приречені й ми всі. Тому що таким все дозволено. А якщо дозволено все — отже, і Бога немає.

Ось трагедія: зі світу, де виросли ці дивні діти, виганяють Бога. І не випадково подібне відбувається в Псковській області — на землі сакральній. А ще, якщо немає Бога, то немає і відповідальності, немає каяття. Тому і звинувачують ці криваві дітки всіх поспіль. Навкруг — вороги, а вони — в білому. Як же це знайомо!

Найбридкіше, що можна зробити зараз — це звести даний епізод до частковостей. До впливу кіноіндустрії, комп'ютерних ігор, до неадекватності підлітків, до збігу обставин — це буде помилкою. Говорити необхідно — і говорити на повен голос, — що знищена вся система. Країна існує без виразних орієнтирів і цінностей, соціально-громадянська сфера у неї прогнила.

Подивіться, в якому світі сьогодні живуть наші діти. Соціальні мережі — навіть шукати спеціально не потрібно — забиті знущаннями, сценами приниження одних підлітків над іншими. Насильство, розпуста — це весело і нормально. Непідйомні шари проблем, з яких лише одна тисячна проривається назовні, як-от побиття школярки або гицельські історії. Це те, що на поверхні, а під цим — моторошна, каламутна багнюка. Згадайте нещодавнє пекло з групами самогубців в соцмережах.

Діти зростають в жорстокості. Й діти культивують жорстокість. Сила стає єдиним божеством. Авторитет стає єдиною метою. Але ця сила міфічна, роздута — реально вона нічим не підкріплена. І подібний дисонанс породжує психологічно розлади.

Денис виклав відео з гвинтівкою на свою сторінку. Так робиться зараз: будь-яка дія візуалізується, і чим вона неадекватніша, агресивніша, тим краще. Вбивають, щоб прославитися. Трахаються за лайки в «Перископі». Так ми й живемо в обраній Богом країні. Відео псковських школярів-самогубців вже стало культовим. У їхніх сторінок з'явилися тисячі нових передплатників. Але в коментарях до цього відео є що завгодно — жовч, гнів, іронія, та немає — навіть краплі жалю. А, отже, знов-таки немає Бога. Російська людина більше не є чуйною людиною? Не вірю, але з'явилося нове покоління монстрів, які існують в культі насильства і сміху. Сміху над болем і смертю. Така сьогодні банальність зла.

А, отже, ми отримуватимемо нові схожі епізоди. Жити в чужій шкірі, пародіюючи життя і смерть, регочучи в біснуватому нападі й тим самим виганяючи Бога. І так буде, доки ми самі не знайдемо вірні смисли. Ті, без яких не жити.

Платон Бєсєдін


Про автора. Платон Сергійович Бєсєдін (нар. 2 липня 1985 року, Севастополь) — письменник, літературний критик, публіцист.Закінчив Севастопольський національний технічний університет (за спеціальністю «Радіоелектроніка») і Київський Інститут психології при НАН України (за спеціальністю «Психологія»). Під час навчання в університетах змінив безліч професій: від вантажника і охоронця до фотографа і сомельє. Працював інженером, педагогом, копірайтером тощо. Автор літературних творів «Книга Гріха», «Ребра», «Вчитель. Роман змін. Том 1», «Щоденник російського українця. Євромайдан, Кримська весна, донбаська бійня», які мали успіх в Росії, але в Україні сприйнятих дуже неоднозначно. Після початку російсько-української війни написав відкритого листа Петру Порошенку, в якому підкреслював єдність українського й російського народів, обґрунтовував необхідність партнерства Росії та України.

+1
594
RSS
20:44
+1
Коли читав відверті зізнання Платона Бєсєдіна, мимоволі згадав відомий анекдот про Вовочку. А саме, як він випадково зазирнув вночі до кімнати батьків і сумно мовив: "І ці люди забороняють мені длубатися в носі!.."

Так само по прочитанні сумних роздумів автора мені хочеться зітхнути: "І ці люди жвендять нам про духовні скріпи!.."

З іншого боку, мені згадався один з улюблених романів братів Стругацьких — «Місто приречене»:

А ти ж без поклоніння не можеш, ти це з молоком матері всмоктав — необхідність вклоніння чомусь або комусь. Тобі ж назавжди втовкмачили в голову, що якщо немає ідеї, за яку варто померти, то тоді й жити не варто зовсім. А такі ж як ти, діставшись остаточного розуміння, на страшні речі здатні. Або він пустить собі кулю в чоло, або негідником надприродним стане — переконаним негідником, принциповим, безкорисливим негідником, розумієш?.. Або й того гірше: почне мститися світу за те, що світ такий, яким він є насправді, а не узгоджується з якимсь там певним ідеалом...

Вкотре переконуюсь, наскільки прозорливими були брати Стругацькі — адже вони ще кілька десятиліть тому передбачили сучасну кризу бездуховності пострадянського суспільства!..
21:18
+1
А чого варті оці слова:

І не випадково подібне відбувається в Псковській області — на землі сакральній.

Псков — «сакральна» земля. Авжеж, «сакральна»! Спочатку Василій ІІІ грохнув Псковську республіку, а вже відтоді це місце стало «сакральним» для «руссского мира»…
22:38
+2
Побачив сьогодні ці весело-моторошні кадри по тб. Здається нереальним, що ось діти посміхаються і кажуть, що уб'ють одне одного. З'за чого? Мати побила дочку, бо та ночувала в подруги. І як ці 15-літні підлітки готувалися до самовбивства: застелили підлогу поліетиленом… Таке враження, що вони грали на сцені… Ні радості від життя, ні страху смерті. Змінена свідомість!
Саме так: змінена свідомість — і вироджена матерія замість людини! Тому і померти їм неважко, й життя в іншої людини відібрати так само легко. Можу тільки повторно процитувати Стругацьких:

А такі ж як ти, діставшись остаточного розуміння, на страшні речі здатні.

Не стану вже цитувати «Бісів» Достоєвського… Ось що стається з людиною, коли її штучно ізолюють від духовних контактів із Богом…
23:15
+2
Духовні контакти з Богом. Управління життям людини відбувається за таким алгоритмом. Мозок є приймачем і творцем мислеобразів, потік яких і є свідомість. Зовнішнє джерело мислеобразів (=БОГИ) це Божественна свідомість. Коли змінюється рівень контакту персональної свідомості із Божественною це і є причиною людських трагедій. На зменшення цього контакту задіяні потужні сили. Індикатор: коли кажуть, що завтра буде гірше — це від тих сил. Отже ми оптимісти і наш сайт оптимістичний.
Коли змінюється рівень контакту персональної свідомості із Божественною це і є причиною людських трагедій. На зменшення цього контакту задіяні потужні сили. Індикатор: коли кажуть, що завтра буде гірше — це від тих сил.

Час від часу змінювати рівень контакту з Божествнною свідомістю корисно. Це називається — ЗАЗЕМЛЕННЯ. Саме для цього ми їмо м'ясо, вживаємо алкоголь. Це найпростіші способи зниження частоти енергетичних коливань. Це повертає нас до реальності, до цього грубого матеріального світу.
«Маленькі дітки» розчарувалися у житті, бо виявляється не всі на світі їх обжнюють і не спішать виконувати їх забаганки. Балувана наша Галя.
Щоб НЕ розчаровуватися, не треба ЗАЧАРОВУВАТИСЯ. Тобто не треба створюати собі ІЛЮЗІЙ, що якась конкретна ситуація чи життя в цілому повинна розвиватися тільки в один правильний спосіб, а всі інші геть неправильні. Це порушення Божої заповіді:«Не сотвори собі кумира». Чи як вона там правильно звучить, пане Тимуре, ви краще знаєте.
Це проблема не тільки Росії. Зараз в Америці маємо ту ж саму ситуацію, але в ширшому маштабі. У людей істерика, бо на президента обрали не їхнього кандидата.
Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.
Не вклоняйся їм і не служи їм...

(Вих., 20:4-5)
14:40
+2
Дзвінко, люди багато що роблять на шкоду собі. Хочби взяти шкідливі звички. Розум і люди підказують, що тютюн, алкоголь і наркотики+ руйнують тіло й душу, а его опирається, бо так комфортно жити хоч якийсь час в приємному ілюзорному світі. Матеріальний світ суворий, бо це є ВИПРОБУВАННЯ душі через ущемлення потреб тіла. Відмова від традиційної їжі і перехід на ПРАНУ це буде зняття тяжких кайданів з людини. Але це буде уникнення смуги випробувань і, навряд, щоб було у Божих планах. Це ж стосується і впровадження генератора Россі (холодного термояду). Море доступної енергії — це теж уникнення випробувань. Як перше, так і друге гальмуються. Але ким?
Початково, в давніх традиціях, вживання м'яса, алкоголю і наркотиків відбувалося як певний священний ритуал, лише кілька разів на рік, на великі свята і в певних місцях сили. Тоді це дозволяло УСВІДОМЛЕНО зануритися в змінений стан свідомості (даруйте за каламбур). Це НЕ шкодило, навпаки, дозволяло відновити зв'язок з вищими силами.
Шкодить ПОСТІЙЙНЕ і надмірне вживання «шкідливих» продуктів. Відбувається викривлення. Людина весь час перебуває в ілюзорному світі, тіло отруєне токсинами.
Але в даному випадку, наскільки я зрозумів, ці «діточки» були отруєні не м'ясом, алкоголем, тютюном чи наркотою, а самим способом життя в їхньому суспільстві та шкідливою, брехливою, викривленою інформацією, що линула на них звідусіль! А також лицемірством, нещирістю дорослих. Седбо — чинниками суто духовними. Це на порядок жахливіше…
18:59
+2
Спочатку, Дзвінко, хотів зауважити щодо лапок на слові «шкідливі», а потім збагнув, що ти маєш рацію, бо маєш на увазі відчуття МІРИ. Тимуре, справді тепер найбільше шкодить людям СПОСІБ ЖИТТЯ. А сюди входить все: інформаційний тиск, ілюзорність, зачарованість+ інше.
05:09
+1
Нарешті я також повне відео передивився:
23:00
+1
До речі, на мою думку, цікаво співвіднести ситуацію із «псковськими Боні та Клайдом» і християнську теорію «богозалишеності» цього світу. Та це вже окрема й розлога тема. Ймовірно, цікава далеко не всім…
Десь читала, що наш теперішній час, з точки зору Бога, це ранок сьомого дня, коли Господь вирішив відпочити і не втручатися у хід подій.
Ух ти! До чого цікава думка…

Випадкові Дописи