Чому зберігати образи - це шкідливо

Чому зберігати образи - це шкідливо

Кожен з нас добре знає, що таке образа. Це гірке, неприємне відчуття знайоме нам з дитинства, і всі ми неодноразово переживали його.

Але хтось навчився швидко долати його, а хтось — ні. Для таких людей образи стають звичною частиною повсякденного життя: вони раз у раз ображаються, і їх раз у раз ображають (у всякому разі, їм так здається). В результаті образливість стає звичкою, в потім і рисою характеру.

Такі люди не тільки часто ображаються, але й тривалий час зберігають свої образи — роками ба навіть десятиліттями. Їм дуже важко, а часом і зовсім неможливо пробачити кривдника — навіть якщо він вже сто разів вибачився, навіть якщо його вже багато років немає поряд, навіть якщо він вже давно помер...

Чи то є добре?

Дехто вважає, що так: вони стверджують, що в житті є речі, які не можна пробачити. Нізащо й ніколи. Причому вони мають на увазі зовсім не вбивства або насильство, а цілком тривіальні речі — те, що зветься зрадою, піддурюванням, байдужістю...

Згадайте: напевно ви знаєте в своєму оточенні людей, які роками пам'ятають образи на когось зі своїх друзів або близьких — через якісь неприємні події, життєві сварки або непорозуміння… Вони можуть навіть продовжувати спілкуватися з цими людьми, але десь в глибині душі почуття образи все одно залишається...

На що ж прирікають себе люди, які зберігають образи?

Звісно, їхнє життя навряд чи можна назвати легким, веселим і радісним. Але це ще півбіди. Схильність до образ рано чи пізно спричиняє фізичні захворювання.

Як цей процес виглядає не з точки зору метафізики і парапсихології, а з точки зору біології й фізіології?

Дуже просто. Оскільки для нашої підсвідомості немає різниці між минулим і майбутнім, то щоразу, коли ви згадуєте, як вас образили (нехай це сталося навіть в далекому дитинстві), ваш організм виробляє ті ж гормони, які він виробляє, якщо вас кривдять просто зараз.

Таким чином, рівень норадреналіну і кортизолу у вас буде постійно підвищеним. А це, по-перше, спричиняє зниження імунітету, бо імунна система через таку гормональну атаку відчуває постійні перевантаження, а по-друге, заважає виробленню серотоніну — гормону, що відповідає за почуття радості й задоволення.

Постійний гормональний дисбаланс і величезна кількість токсинів від «непотрібних» гормонів, які організму складно утилізувати, стають причиною серйозних захворювань — в тому числі й онкологічних.

Проблема ще й у тому, що, звикнувши до цього гормонального дисбалансу, організм «вимагатиме» нових порцій норадреналіну і кортизолу, й людині, яка звикла ображатися, дуже важко буває зупинитися: вона в буквальному сенсі слова підсаджується на цей жахливий гормональний коктейль і потрапляє в пастку.

Ось чому так важливо контролювати свої почуття і якомога швидше звільнятися від будь-яких образ.

Про те, як це зробити і як захистити себе від образ — читайте в моєму наступному матеріалі.

Олексій Коровін

+3
563
RSS
03:25
+1
Не знаю, чи вдасться мені відшукати отой наступний матеріал автора — про захист від образ… Але ця стаття привабила мене тим, що необхідність «відпускати» образи (побутові) тут обґрунтовується… людською фізіологією! Що доволі-таки несподівано, погодьтесь.

Ох, недарма Христос сказав в Нагірній проповіді:

Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

(Матв. 5:23-24)
08:11
+2
Так, образа підточує зсередини. Тут ще є потреба й психологічна: ВСІ ВИННІ У МОЇХ БІДАХ. Щоб це підтвердити, людина пригадує образи багаторічної давності. Які ліки? Бачити позитив навколо себе й РАДІТИ цьому.
Постійний гормональний дисбаланс і величезна кількість токсинів від «непотрібних» гормонів, які організму складно утилізувати, стають причиною серйозних захворювань — в тому числі й онкологічних.

Нарешті офіційна наука знайшла логічне пояснення того, про що вже давно говорили усі енерготерапевти й екстрасенси. Основна причина онкології — задавнені, не відпущені образи.
11:40
+2
А ще буває так, що людина вже майже не пам'ятає події, а образа ще і досі є
Кілька років назад на одному з тренінгів під час якоїсь вправи, я зрозумів що найбільша в цьому житті моя образа на знайому, яка не віддала мені 100 грн Я був вражений коли це зрозумів, тому що на той момент уже майже забув про цю подію, та і не думав що образа за таку «дрібницю» може так довго «жити» в моїй душі
12:09
+2
Інколи буває, що користувач виходить на комп'ютері з якоїсь програми, а вона неправильно закривається і залишається висіти в оперативній пам'яті, забираючи таким чином ресурси в інших програм і уповільнюючи їх роботу.

Те ж саме з образами. Подія ніби вже завершена в далекому минулому, але продовжує впливати на сьогодення ховаючись десь глибоко в душі людини і роз'їдаючи її зсередини.
18:48
+2
Гарне порівняння, Доброславе, образи із завислою програмою. Чи можеш ти пригадати якесь диво, яке сталося з тобою чи родиною?
21:12
+2
Мабуть утримаюсь від відповіді на Ваше запитання, так як щастя не в дивах
Щастя не в дивах, так.
Але коли дива стаються — це таки приємно

Випадкові Дописи