До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Про молитву

Про молитву

Писати про молитву не настільки просто, як видається. Ще складніше писати про власний досвід у цій царині: адже багато речей і деталей, що мають для мене значення, для інших є абсолютно незначущими. Для пояснення кожної з таких речей довелось би писати окремий матеріал… В підсумку вийде товстелезний, геть нечитабельний трактат.

На щастя, Дзвінка Сопілкарка не надто давно вивісила на Світочі кінофільм «Я Гавриїл», що значно спрощує мою роботу. Отже, нарешті дуже коротко...


Молитва vs Медитація

Щоб не заплутатися від самого початку, почнемо з визначень.


Медитація — це процес самозаглиблення (інше визначення — сконцентрований роздум) з метою самовдосконалення, при якому людина залишається на самоті зі своєю свідомістю, і бачить у своїй душі Бога.

Молитва — це звернення вірянина до Бога, богів, інших надприродних або асоційованих з Богом істот. Окрім того, молитвою називають канонізований текст такого звернення.

Знавці стверджують, нібито в християнстві медитація є найвищим ступенем молитви. А також — що сам Папа римський має регулярну медитативну практику. Не знаю, не знаю… Я не католик і тим паче не член Римської курії. Можливо, це так і є… Але якщо користуватися наведеними вище визначеннями, то дуже суттєва різниця між медитацією й молитвою полягає в тому, що перша спрямована вглиб речей та/або істот і полягає в пошуку й виявленні прихованої суті цих речей та/або істот. Водночас, друга є засобом встановлення особистих відносин між вірянином і Богом.

Отже, вірянин може як медитувати, так і молитися, тоді як людина невіруюча може лише медитувати. Для вірянина Бог — це завжди особистість (Надособистість), тож молитва допомагає встановити та/або зміцнити міжособистісний зв'язок між ним (вірянином) і Богом. Якщо людина невіруюча медитуватиме на гілочку розквітлої сакури, на квітку лотоса, на гору Фудзі чи на якусь абстракцію (на мир в усьому світі тощо), при цьому відкине всі ілюзії (аж до свого «Я») й дістанеться Абсолюту — то цей Абсолют все одно залишиться безособистісним.

Я би сказав, що то є два різні способи світосприйняття.


Основні правила молитви

Як же вірно молитися?

Насамперед, необхідно мати віру в Бога — себто, особистий (міжособистісний) контакт з Ним. Або принаймні прагнути встановлення такого контакту. Без цього молитва є тривіальним лицемірством.

А лицемірство… нещирість… брехня… Кому воно потрібно?!

Яке найголовніше правило молитви? Його озвучив Христос:


Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

(Матв. 18:2-3)

Якими є діти? Щирими, щиросердими, безпосередніми, відвертими.

Як моляться діти? Для мене немає кращого зразку, ніж наведена нижче цитата з «Червоних вітрил» Олександра Гріна:

В цьому відношенні Ассоль була все ще тією маленькою дівчинкою, яка молилася по-своєму, дружелюбно белькочу вранці: — «Здрастуй, боже!», А ввечері: — «Прощавай, боже!». На її думку, такого короткого знайомства з богом було абсолютно достатньо для того, щоб він відсторонив нещастя.

Такої молитви вже достатньо і саме такою молитва має бути! А отже, колосальне значення має душевний стан вірянина, який молиться. Більш того, якщо не молитися настільки ж щиро, щиросердо, безпосередньо й відверто — нічого не вийде!!! Чому? Бо сказав Сам Христос: "… коли <...> не станете, як ті діти..."



Підтвердження того, що молитва має бути простою і гранично конкретною, знаходимо в Нагірній проповіді:

А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
(Матв. 6:7)

Ще одне важливе правило Ісус розкрив апостолам іншим разом:

І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.

(Ів. 14:13-14)

Ще одне важливе правило було продемонстроване під час молитви Христа в Гетсиманському саду:

Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…
(Лук. 22:42)

Я вже писав на Світочі про те, що не потрібно заважати Богові в реалізації Його планів. Не треба забувати, що кругозір людини є вельми обмеженим, тому людина далеко не завжди молиться про те, що буде кращим для неї ж самої. Божі плани завжди ширші, масштабніші й кращі — навіть якщо в якийсь конкретний момент часу людині так не здається. Тому й не можна забувати в молитві про оте саме «нехай станеться воля Твоя, а не моя». Таким чином демонструється щира довіра вірянина Богові.

Насамкінець, з молитви Христа в Гетсиманському саду можна вивести ще одне важливе правило: не можна молитися про одне і те саме двічі або більше разів! Навіть якщо здійснення молитви відкладається чи загалом неможливе через пріоритет Божих планів. Можна зробити лише одне з двох:

  • або висловити Богові довіру, віддавши пріоритет Його погляду на ситуацію (відкладений результат)
  • або ж уточнити предмет і цілі молитви (щоб узгодити людські плани вірянина з Божими планами)

І в будь-якому разі, не варто нарікати на Бога за відтермінування чи навіть повну відсутність результату. Навпаки — варто щиро радіти навіть відсутності результату! Бо таким чином Бог дає вірянину можливість продемонструвати свою щиру віру й довіру Божим планам.

Таким чином, ось 5 основних правила молитви:

  • наявність (або принаймні прагнення) віри в Бога (довіри Богові)
  • дитяча щирість, щиросердість, безпосередність, відвертість вірянина, простота і гранична конкретність молитви
  • потрібно молитися в ім'я Христа
  • потрібно давати Богові пріоритет в реалізації Його планів і свободу дій
  • не можна молитися про одне і те саме двічі або більше разів


Додаткові правила молитви

В Нагірній проповіді Христос сказав:

А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

(Матв. 6:5-6)

Чому молитовне правило «таємниці молитви» не є основним? Бо є такий різновид молитви, як «молитва за узгодженням», коли різні люди, навіть перебуваючи в різних місцях, моляться за одне і те саме. Або одна людина просить іншу про молитовну підтримку. Насамкінець, молитися можна в тому чи іншому храмі, а не тільки на самоті — буває всяке… В цих випадках дотримання «таємниці молитви» є неможливим.

Про так звані «канонізовані» молитви, найвідомішою з яких в християнській культурі, ймовірно, є «Отче наш»:


Ви ж моліться отак:
Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки.
Амінь.
(Матв. 6:9-13)

Звісно, тут все вірно і все добре. За виключенням одного: «наповнення» цієї молитви, найімовірніше, відрізнятиметься від конкретних прохань вірянина в тій чи іншій життєвій ситуації. Якщо в усьому покладатися виключно на «канонізовані» молитви, то спілкування вірянина з Богом втратить конкретність, а згодом і відвертість — а це ж найголовніше молитовне правило...

Тим паче, що протягом 2000-літньої практики християнські священнослужителі взяли дивну моду: призначати в якості так званої церковної покути ("єпітим'ї") читання канонізованих молитов «Отче наш» і «Богородице». Як на мене, важко придумати більше збочення, ніж багаторазове механічне повторення «канонізованих» (себто, чужих) молитов. Бо про яку щирість в цьому разі може йтися?!

Отже, з таких молитов варто брати лише загальний контекст. Наприклад, з тієї-таки Христової молитви «Отче наш» — вступ "Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі"
й фінал «Амінь!» — тоді як безпосереднє наповнення молитви має бути іншим, відповідним конкретній життєвій ситуації.

Кому адресувати молитву? В Євангелії від Івана нібито все однозначно:

Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
(Ів. 14:14)

Отже, молитися Христу?.. Але погляньте на ту ж таки «канонізовану» молитву «Отче наш»: Сам Христос звертається в ній до Отця Небесного, а не до Себе Самого! Справді, в Сідурі — єврейському молитовнику є пряма настанова: звертатися прямо й безпосередньо до Бога (в лексиці Нового Заповіту — до Отця Небесного). Що і робив Ісус… Бо Він прийшов виконати Закон, а не порушити його, як сказано в Матв. 5:17.

До того ж, Сам Христос сказав:

Я дорога, і правда, і життя.
(Ів. 14:6)

Молитися Христу означає молитися «дорозі» до Бога, а не Самому Богові… Якщо молитися Христу — можна дуже довго прямувати до мети, але так і не дістатися до неї… Тому все ж таки варто наслідувати Його приклад і молитися Отцю Небесному — хоча й в ім'я Христа (основне правило №3 — див. вище).


Чому жителі Проміса зазнавали молитовних невдач

Тепер повернімося до згаданого на початку фільму «Я Гавриїл» і в контексті викладеного вище спробуємо зрозуміти, чому не діяли молитви жителів Проміса.

Ось молитва їхнього пастора (екранний час в записі, викладеному на Ютубі — 26:53) в моєму перекладі українською, звіреному з оригінальним, а не перекладеним фільмом (окрема подяка Дзвінкій Сопілкарці також за це посилання):

Господи!
Ми хочемо подякувати Тобі за це місто і за людей, що тут живуть.
Благослови їх! Благослови це місто!
Список наших прохань довгий, Господи! Але зараз ми просто просимо, щоб Ти дарував нам свободу від обтяжень Проміса.
І всі діти Божі кажуть: амінь!

Чи дотримувались вони основного правила №1? В матеріалі «Хороші — нехороші, погані — непогані» я докладно розібрав питання щодо початкового лицемірства жителів Проміса. Тому, на жаль, їхні молитви не могли подіяти.

Чи дотримувались вони основного і найголовнішого правила №2? Можливо, пастор і молився щиро… Проте Елен і Джо засвідчили хлопчику Гейбу. що відвідують молитовні зібрання, не маючи віри, «не вміючи говорити з Богом». Отже, про щирість молитов інших жителів Проміса (за винятком пастора), очевидно, не йшлося.

Окрім того, хоча його молитва і була простою, проте неконкретною. «Список наших прохань довгий, Господи! Але зараз ми просто просимо, щоб Ти дарував нам свободу від обтяжень Проміса». Перепрошую за каламбур, проте списувати все на «довгий список» неназваних прохань — це неконкретність молитви в чистому вигляді. «Я міг би довго перераховувати свої прохання за списком, але попрошу про таке», — ну, тоді «список прохань» ігноруватиметься Богом, якщо самі жителі Поміса його ігнорують!

Що ж до «свободи від обтяжень»… Мабуть, Бог допустив ці обтяження навмисно, аби люди щось зрозуміли. А жителі Проміса натомість кажуть приблизно наступне: ми нічого не зрозуміли, уроків не винесли — але обтяження з нас зніми, будь ласка… Тому, на жаль, їхні молитви не могли подіяти.

Чи дотримувались вони основного правила №3? Ні, бо пастор не просив нічого зробити «в ім'я Ісуса Христа». Тому, на жаль, їхні молитви не могли подіяти.

Чи дотримувались вони основного правила №4? Ні — бо пастор просто попросив у Бога «свободи від обтяжень Проміса», але ж у його молитві нема жодного натяку на те, що «нехай здійсниться воля Божа», а не людське бажання «легкого життя»… Знов-таки, це гордість, а не смиренність перед Богом! Тому, на жаль, їхні молитви не могли подіяти.

Чи дотримувались вони основного правила №5?Не знаю — бо за сюжетом не надто зрозуміло, чи молились жителі Проміса раніше про те, щоб Бог дарував їм «свободу від обтяжень»...

В будь-якому разі, в фільмі наочно демонструється явне порушення 4-х з 5-ти (80%!!!) основних молитовних правил. Сподіватися на результативність цієї та подібних до неї молитов — справа марна. Що, власне, в фільмі й продемонстровано.

І наостанок — про додаткові правила.

В зазначеному фрагменті показана публічна молитва — це допускається. А те, що вона була фарисейською, нещирою — то це порушення найпершого з основних молитовних правил (див. вище).

Молилися жителі Проміса неканонічною молитвою, побудованою за загальними канонами — ну що ж, бодай це добре...

Насамкінець, запитання: а кому ж була адресована молитва?! В оригінальній (англійській) версії вживається слово «Lord» — що відповідає як російському «Господь», так і українському «Господи». Таким чином в християнській культурі заведено звертатися до Ісуса Христа (Бога-Сина), бо до Отця Небесного (Бога-Отця) звернення інше: "God". Таким чином, жителі Проміса зверталися, умовно кажучи, до «шляху», а не до «мети». І Бог міг розсудити: якщо їм аж так подобається «вічний шлях» до легкого життя — що ж, нехай собі вічно намагаються досягти примарної мети, яку виносять у неназваний «довгий список»!..

Не треба забувати, що Бог — це Особистість. А отже, Бог має почуття гумору. Й іноді воно проявляється у вельми оригінальний спосіб...

+2
973
RSS
04:34
+1
Питання про цифрони, які так полюбляє цитувати Анатолій Висота, я, так би мовити, виношу за дужки: подобається — читайте собі цифрони, не заперечую. На колір і смак товариш не всяк, і я зі своїм «статутом» пхатися у ваш «монастир» наміру не маю.

Мене попросили викласти своє — ОК, я виклав.
08:08
+2
Друже Тимуре, дякую тобі за цю твою таку ранню публікацію. Отже трудився всю ніч. Ретельність, грунтовність — тут цей твій підхід проглядається вповні. Є кілька описок — ти їх сам побачиш і виправиш. Ти підходиш в порадах на основі євангельських настанов. Ти ж знаєш, що ортодоксальні юдеї не визнають Ісуса за Бога. Який у них підхід до молитов? Влітку 2015 р. сам бачив у Борисполі, як молода юдейка молилася, читаючи молитовника й ритмічно коливачись і мало не б'ючись головою в стіну. Багатослівність…
Це шкодить зв'язку з Богом, бо збільшує шум.
Дорогий друже! Я ж кажу. що завдання моє складне. Україна вважається не просто християнською, але православною країною. Тоді навіщо засмічувати мізки завсідників Світоча правилами юдаїзму?!
Бо правил там, перепрошую — по вінця. Починаючи з одягу й спеціальних елементів одягання. Це і тфілін — спеціальні коробочки, що містять аркушики пергаменту з певними написаними молитвами і пов1язуються на чоло та ліву руку:

Без тфілін категорично забороняється (!!!) читати певні молитви.
Це таліф (талес) — спеціальна молитовна накидка:

Це цицит — спеціальні китиці на одязі:

Це спеціальна ярмулка — кіпа:

Є ще й особливий різновид капелюха — хасидський штраймель:

Хоча з іншого боку, порівняй молитовне одягнення цивільного юдея-вірянина й вояка:

Справді, якщо нашити біло-блакитні китиці-цицит на армійську уніформу кольору хакі або накритися біло-чорним талесом, то це тривіально демаскує вояка на місцевості… Оскільки юдаїзм не визнає фанатизму, то вояки, природно, обходяться лише тфілін. Навіть кіпу вони можуть не вдягати: у них і без того є на голові формений кашкет…

Я тут побіжно написав про «канонізовані» християнські молитви. Але ти навіть не уявляєш, наскільки канонізованими є юдейські молитви! Подивись лишень на товщину молитовника — Сідура:

Або на оцей розклад молитов:

Куди там християнам!..

Отже, в юдаїзмі молитовна регламентація значно жорсткіша, ніж в християнстві.
До того ж, ти вірно вказав на стиль юдейських молитов: тільки вголос, з ритмічними похитуваннями тощо…
І все це не просто так! Кожен з перерахованих елементів обґрунтовується в Торі…
Але повторюю: навіщо засмічувати мізки завсідників Світоча всіма цими заморочками?! В Євангеліях викладені відносно прості молитовні правила, цілковито достатні для країни з усталеною християнською (православною) традицією.
Насамкінець, правила ці виклав Христос. Він обґрунтовував ці правила єврейською традицією: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Матв. 5:17). В наші дні було проведене спеціальне дослідження сучасними знавцями єврейського Закону, які однозначно підтвердили: протягом усього життя Христос жодного разу (!!!) не порушив Закон. Всі Його супеечки з фарисеями та садукеями, описані в Євангеліях, стосуються лише тих чи інших особливостей (!!!) виконання Закону, але не суті виконання.
І до речі, між фарисеями та садукеями (як між різними течіями юдаїзму за часів Христа, згаданими в Новому Заповіті) існували не менші тертя, ніж між ними усіма й першими послідовниками Христа…


Отже, мій висновок: на особливостях єврейської молитви можна не акцентуватися за непотрібністю їх в країні з усталеною християнською (православною) традицією.
12:41
+1
Здається, юдеї звинувачували Ісуса в недотриманні СУБОТИ. Кажучи про показне читання молитов, Ісус наголошує:… ВОНИ ВЖЕ МАЮТЬ СВОЮ НАГОРОДУ. Як це розуміти? Молити про зняття тяжкості випробувань марно, бо матеріальне життя людини є СУЦІЛЬНИМ ВИПРОБУВАННЯМ. А чи використовуєш ти кіпу і молитовне покривало?
Здається, юдеї звинувачували Ісуса в недотриманні СУБОТИ.

Було таке. Проте стрижнева ідея суботи — спиратися лише на власні сили, закладені в людину від народження, й не експлуатувати зовнішні сили, тим самим давши природі відпочинок. Отже, насправді виконання роботи в суботу забороняється лише в тому разі, якщо для цього людина притягає щось зовнішнє. Наприклад, їсти в суботу не заборонено: бо хоча поїдання готової їжі — це певний вид роботи, тут людина спирається лише на свої внутрішні ресурси. Натомість заборонено приготування їжі й миття посуду — бо для цього використовуються зовнішні сили — вогонь і вода відповідно.
Фарисеї намагалися упіймати Ісуса на недотриманні суботи, бо Його апостоли їли хлібні зерна, розтерши їх руками (Лук. 6:1-5). Я в попередньому коментарі розповідав про сучасне дослідження діяльності Ісуса знавцями єврейського Закону. Зокрема, це питання вони розглянули й відповіли, що за часів Ісуса існували різні традиції: щойно зірвані зерна в одних місцевостях розтирали між долонями, в інших не розтирали. Це просто місцева особливість — не більше! В будь-якому разі, для цієї роботи використовуються руки людини — її власний природний ресурс, а не зовнішня сила.
Іншим разом Ісус зцілив в суботу сухорукого (Лук. 6:6-11). Фарисеїв це розлютило, Сам же Ісус вважав, що робити добро в суботу можна і потрібно. А зцілення хворого — це, безумовно, добре. Ісус скористався для цього молитвою — а молитися в суботу можна. Нема проблеми…

Кажучи про показне читання молитов, Ісус наголошує:… ВОНИ ВЖЕ МАЮТЬ СВОЮ НАГОРОДУ. Як це розуміти?

Я вже відповів тобі на це в іншій темі. Навіщо запитуєш повторно?

Ті, хто показово моляться про людські очі, «на публіку», мають «нагороду від людей» — схвалення. Таким чином підігрівається їхнє марнославство.

А чи використовуєш ти кіпу і молитовне покривало?

Кіпу маю. Буває, треба зайти до синагоги, замовити поминальну молитву Ізкор за тата чи інших родичів. Мама туди не піде — тільки я. А в синагогу без кіпи не зайдеш — це просто непристойна показова неповага до традиції. Звісно, можна носовичка на голову покласти… але це виглядає дещо кумедно. Простіше мати кіпу.
Натомість талес — штука дорога, його не маю. А от кіпа — це, так би мовити «бюджетний» варіант.
14:53
+1
Просто я не помітив раніше твоєї відповіді і думав, що ти її уник. Чогось я думав, що «мати нагороду» — це отримати покарання.
Отакої… Не помітив!..


Ось же той коментар!
Христос має на увазі нагороду «від людей» — захват зразково-показовими діями, висловлений оточенням лицеміра на його адресу.


Я знаю твою методологію: насамперед проглядати нові коментарі на Світочі. Статті нові ти можеш прогавити, тоді як коментарі дивишся насамперед. Тому я й намагаюсь відповідати на всі твої коментарі.

Чогось я думав, що «мати нагороду» — це отримати покарання.


Ну, ти й жартівник!!! Ні-ні, йдеться ні про яке не покарання, але саме про винагороду від людей за лицемірство.
Згадай, наприклад, запропонований Дзвінкою Сопілкаркою фільм «Я Гавриїл». Елен і Джо приходять до місцевої церкви поперед інших, можна припустити, що Елен є соціальним педагогом і сидить на балансі місцевої релігійної громади, а Джо загалом нероба. При цьому вони, як виявляється, не мають зв'язку з Богом і не моляться — тільки вдають зразкових християн. Себто, лицемірять… Але свою винагороду від людей отримують на повен зріст: для обох це — повага, а для Елен — можливо, також гроші.
Або той-таки пастор. Він не дотримується преважної більшості молитовних правил, прописаних в Новому Заповіті тим самим Ісусом Христом, Якому він молиться!!! Отже, він не знає Біблію… Тим не менш, такий пастор очолює общину, веде за собою інших! А община винагороджує його — бо він сидить на бюджеті общини…

Я Гавриїл - пастор

Ось тобі людська (не Божа!!!) винагорода за показове лицемірство. Але внутрішньо ці люди є глибоко нещасними, бо Елен і Джо не мають дітей, дочка пастора наркоманить і ледь не гине…
17:39
+1
Чого ж жартівник? Слава є нагородою від людей за лицемірство, наприклад, священників. Але Бог читає наші думки ще до їх висловлення. Отже помічає лицемірство. Лицемір має отримати за свої дії Божу оцінку, відповідну «нагороду». Схоже, що бездітність і є такою оцінкою. Отак.
Як і наркоманія дочки пастора… Це також «оцінка». Або додаткове «обтяження Проміса», яке пастор марно просив Бога «прибрати».
17:52
+1
Ти пишеш про молитовну накидку ТАЛІФ. Та юдейка в Борисполі точно молилася без накидки., здається, навіть простоволосою. У романі Кетрін-Енн Портер КОРАБЕЛЬ БЛАЗНІВ ( чи ще хтось читав цю мою улюблену книгу?) написано, що юдей Левенталь молиться під накидкою, яка називається ФІЛАКТЕРІЄЮ.
У романі Кетрін-Енн Портер КОРАБЕЛЬ БЛАЗНІВ ( чи ще хтось читав цю мою улюблену книгу?) написано, що юдей Левенталь молиться під накидкою, яка називається ФІЛАКТЕРІЄЮ.


Філактерія — це «одна з двох шкіряних коробочок, яку юдеї підв'язують під час вранішньої молитви на чолі й на лівій руці і яка містить пергаментні листки з текстом молитов і висловів з Тори».
Філактерія
Себто, філактерія — це давньогрецька назва тфілін, а зовсім не накидки-таліфа!

Ось тут праворуч юдей-вояк з двома філактеріями, як і належить:
Філактерії
Отже, хтось поплутав: або ти — або ж авторка роману.
Та юдейка в Борисполі точно молилася без накидки., здається, навіть простоволосою.

Жінкам це можна. Для них релігійні обряди в юдаїзмі максимально спрощені.
21:15
+1
Хай-но перечитаю і скажу, хто помилився. Хоч по пам'яті, здається, говорилося саме про накидку.
Накидка називається таліф (як варіанти — таліт, талес).
Шкіряні коробочки з фрагментами священних текстів всередині — тфілін.
Звучить дуже схоже. Я схиляюсь до того, що все ж таки ти поплутав таліф і тфілін через цю схожість. Нічого, друже, буває…

Хоча не можна виключати, що наплутала авторка: не всі письменники глибоко «закопуються» в різноманітні теми, є такі, яким аби хитромудре слівце вкрутити, а що воно означає — байдуже!

Тож обов'язково перечитай роман і напиши тут про результат.
P.S. Знайшов цей роман в мережі:
Кэтрин Энн Портер. Корабль дураков
Російський переклад Нори Ґаль.
В романі справді є такий герой. як Левенталь. Але жодної (!!!) згадки про «філактерії», «таліф» чи «тфілін» не знайшов. Може, у тебе якийсь інший переклад?..
В будь-якому разі, слова «філактерія» має давньогрецьке походження (φυλακτήριον, читається «філактеріос» — «охоронні амулети»). Тоді як «тфілін» — слово давньоєврейське.
06:51
+2
Насправді книга називається КОРАБЕЛЬ БЕЗУМЦІВ. Молитовна накидка — це гарний винахід і символізує відгородженість: тут лиш я і Творець. Шкіряні коробочки для чого? Юдей готується до молитви загодя: купує коробочки і молитви на пергаменті. Ранком вкладає в коробочки конкретну молитву. Кріпить одну коробочку на лоба, а другу на ліву руку. Відгороджується від світу накидкою і нарешті приступає до розмови з Богом. Для чого все це? Це для того, щоб НАСТРОЇТИСЯ, щоб перебити буденний ПОТІК СВІДОМОСТІ. Цю ж роль+ виконує ЖИВЕ СЛОВО Філатовича.
Можу лише додати обґрунтування заповіді тфілін з Тори:

І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

(Вихід 13:9)

І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

(Вихід 13:16)

І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми.

(Повтор. Зак. 6:8)

І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима.

(Повтор. Зак. 11:18)
11:48
+1
Знайшов на с.167: «Начепивши свої філактерії, гер Левенталь проказав ранкові молитви...». Отже це не молитовна накидка, а дві коробочки.
Саме так.

P.S. Схоже, я знайшов це місце в перекладі Нори Ґаль «Корабль дураков», що я відшукав в мережі:

Левенталь прочитал утренние молитвы и теперь хмуро бродил в одиночестве, уныло раздумывая о том, как с ним обращается Рибер.

Тут філактерії, згадані у ввідному реченні, просто викинуті з тексту, тому я й не знайшов їх без твоєї підказки…

Випадкові Дописи