Чому плакало Чортенятко

Чому плакало Чортенятко

Якось в ході одного з літературних конкурсів, до складу журі якого я входив, довелося прочитати симпатичне оповіданнячко під назвою «А він, дурний, сидів і плакав». Згодом воно було виставлено на веб-ресурсі Проза.РУ, але за певний час видалене звідти автором. Отже, доведеться сказати буквально пару слів про сюжет...

Юне Чортенятко все ніяк не могло скласти випускний іспит у своїй диявольській школі, бо замість злих справ у нього немовби самі собою виходили добрі. Власне, оповідання описує останню рішучу спробу скласти такий іспит… Природно, історія повторюється: Чортенятко вже вкотре поспіль вчиняє добро замість зла. Через це висока диявольська комісія ухвалює рішення: засудити Чортенятко… на заслання до раю!

І от фінал, жалісливий і парадоксальний: на нього чекають райські кущі (автор описує всі класичні принади раю) — а це дурненьке Чортенятко сидить і плаче!

По всьому було видно, що автор щиро глузує зі свого героя. Ну справді, як можна не розуміти отакого «царського» сюрпризу долі?! Чортенятка забирають до раю, у володіння доброго Бога — а воно, дурненьке, сидить і ллє сльози… Таки справді дурненьке! Бо в пеклі погано, тоді як в раю — там же добре!!! Як же можна не розуміти цього?!

На відміну від автора, я розумію Чортенятко. Чому?.. Спробую пояснити.

Уявімо хробака, який звик жити в лайні, в багнюці, в гної, в вологому ґрунті… Коротше кажучи, в якомусь брудному непривабливому середовищі. Нам шкода цього дурненького хробака, тож ми витягаємо його з бруду, відмиваємо шампунем і відправляємо на справжній курорт: на сухенький пісочок, під яскраве світло потужної лампи розжарювання. Щоб хробачкові було сухо і тепло.

Уявили?.. А тепер скажіть, чи буде цей хробачок, про якого ми настільки добре попіклувалися. щасливим?! І чи довго проживе у такому «щасті»...

Уявімо глибоководну рибу-вудильника. Все життя вона проводить в океанських глибинах, де темно, дуже холодно і скрізь шалений тиск води. Звісно ж, жити там неможливо! Тож в нападі гуманізму ми ловимо цю рибку й витягаємо на поверхню. Туди, де сонячно, тепло, де нормальний — атмосферний тиск.

Уявили?.. А тепер скажіть, чи буде ця риба щасливою?! І як довго проживе вона у подарованому нами «щасті»...

А чи знаєте, що існують анаеробні мікроорганізми, які живуть в магмі й, відповідно, в розпеченій вулканічній паві?! Уявіть, чи комфортно почуватимуться ці мікроорганізми на свіжому, насиченому киснем повітрі при кімнатній температурі...

Якщо ви уявили все це, то легко зрозумієте, чому плакало Чортенятко. Та просто тому, що воно було пристосоване до життя в пеклі — а йому присудили заслання до раю! Чортенятку в пеклі комфортно, натомість райські умови для нього є настільки ж жахливими, як для янгола — умови пекельні! Це ми, виховані на засадах гуманізму, вважаємо, буцімто в раю всім має бути добре. Але ж це людське уявлення, занадто людське… Тоді як світ не обертається довкола людини й не підпорядковується нашим уявленням про нього.

Отже, не впадайте у спокусу й не намагайтеся «вишикувати» весь світ та окремих живих істот «під себе» або свої уявлення: таким чином можна навпаки завдати шкоди іншим — хоча при цьому нами рухатимуть найшляхетніші наміри… Вчинити зле замість добра. Якщо ми не нерозумні діти, а цілком дорослі, відповідальні за свої вчинки люди, навряд чи таку поведінку можна назвати правильною. Або принаймні справедливою.

+3
1219
RSS
15:48
+2
Це мій сотий матеріал на Світочі, причому не враховуючи презентацій книжок, відео та кіно. Менше, ніж за рік перебування… Ото я розтриндівся! Чи не набрид вам часом, мої дорогенькі?!
18:00
+2
Коротенька оповідь, друже, а сподобалася. На прикладах ти вірно показав, що середовище життя має визначальне значення для живої істоти. Ти ж чув притчу про конюхів, яких з ласки помістили в палац. І що вони зробили з нього? Конюшню! Тобто вони перетворили «пекло» на свій рідний рай. Змінити світогляд людини, а тим більше спосіб життя вкрай важко. Але вода й камінь точить, Тимуре… Вітаю товариство із СОТОЮ публікацію Тимура Литовченка!
20:28
+3
Отже, не впадайте у спокусу й не намагайтеся «вишикувати» весь світ та окремих живих істот «під себе» або свої уявлення: таким чином можна навпаки завдати шкоди іншим — хоча при цьому нами рухатимуть найшляхетніші наміри…

Стовідсотково, що для одного Рай, то для іншого Пекло. Не забуваймо, що ми живемо у світі де все відносне, тому ніяких абсолютних істин про те, яким має бути Рай, не може бути. І це при тому що людьми понастворювана уже мабуть тисяча і одна релігія про те, яким все має бути, щоб всім було добре.

А чортик на картинці чомусь мені нагадав ось цього

який є талісманом операційної системи FreeBSD.
Десь читала, що після смерті кожна душа опиняється на тій відстані від Творця, на якій їй приємно купатися в Його світлі. І саме ця відстань для конкретної душі буде Раєм.
А пекло це тут, на Землі.
Пане Тимуре, ваші дописи як вітаміни для мозку. І кращі ніж «фезам»
Згадалося
Дуже втішений, що мої статті викликають приємні асоціації!

Десь читала, що після смерті кожна душа опиняється на тій відстані від Творця, на якій їй приємно купатися в Його світлі.

Прекрасні слова! Треба запам'ятати і взяти на озброєння.
06:54
+3
Був такий мультик, еге ж!
07:25
+3
Легка і в той же час наштовхує на роздуми! Чи все то добро, як нам те здається? Чи зробить нам добре, те до чого ми прагнемо!? І яке зло (добро) зробить нам добре (зле)!?
Дякую)

Випадкові Дописи