До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

ОТАМАНУ ЗЕЛЕНОМУ - 130 (1.17)

ОТАМАНУ ЗЕЛЕНОМУ - 130 (1.17)

Позавчора, 24 грудня 2016 р. я був в Обухові на зборах громадськості, яка в палаці культури відзначала 130-ліття Отамана Зеленого (Данила Терпила). Захід був проведений зусиллями Історико-культурного центру «Холодний Яр» під керівництвом знаного письменника-дослідника Романа Коваля.
Про Зеленого я знаю з дитинства від моєї баби Федори, яка родом з Трипілля. Віднімемо від 2016 р. 130 років і дізнаємося, що Данило Терпило родився аж 1886 р. А баба Федора народжена в 1900 р. Коли баба дівувала в 1917 р., то майбутній отаман вже був «підтоптаним парубком» і заробляв на життя столяруванням. Перебирався молодицею й ходив селами у 1918 р., готуючи повстання проти Гетьмана Скоропадського. Серед селян він мав незаперечний авторитет, бо відзначався справедливістю. Він керував цілою армією, а це понад десятка тисяч вояків. Забепечити всіх зброєю, їжою, а коней фуражом не просто, а от цей трипілець зумів. Він воював і проти білих, і проти красних. Тож радвлада оголосила всіх зелених бандитами. Баба ж мене, хлопця, попереджала: «Розкажеш комусь про Зеленого – язика відріжу!». А я й не сумнівався, знаючи важку бабину руку.
Тулумбас
Серед присутніх на зборах переважали люди поважного віку, але було чимало й парубків та дівчат, а ще зо два десятки школярів: разом це понад сотня патріотів. Вчорашнє дійство було театралізоване. Двоє заслужених артистів України читали про бої зелених із київськими красними зайдами в Трипіллі. На сцені сурмач вдало інтонував оповіді, а «чорний запорожець» басував на тулумбасі. Потім виступали з віршами переважно родичі зелених і козаків, які вже в ті далекі часи воювали за самостійну Україну. От мало хто знає, що в липні 1919 р. на велелюдному мітингу в Переяславі Отаман Зелений скасував Переяславську угоду з Москвою і першим змив ганьбу з Богданового чола. Двоє хлопчиків і дівчина з Трипілля (переселенка з Луганщини!) читали вірші про Зеленого і наших воїнів, які воюють на Донбасі з теперішніми московськими окупантами.
Співав проникливо відомий кобзар Тарас Силенко. Хтось сказав, що народ складає пісні про своїх відомих синів-героїв. А чи хтось чув, наприклад, пісню про Симона Петлюру? Мене вразив своїм віршем, а потім і піснею НІХТО КРІМ МЕНЕ фермер із Переяслава-Хмельницького з дивним прізвищем Мартишко. От цей чоловік працює на 1500 гектарах, має ферму на 1000 свиней й опікується на фронті, здається, 94-ю бригадою. Погодьтеся, такі люди є надійною опорою в боротьбі на нашу незалежність.
Чиї ще виступи запам’яталися?
Толково хоч подекуди і різко виступив відомий скульптор Михайло Горловий. Він закинув, що місцева влада проігнорувала відзначення 130-ліття Зеленого. Йому заперечив директор школи №1 Демчук, історик за фахом, вказавши, що від влади є Тетяна Богданович – зав відділом культури міста Обухова. Пообіцяв, що 131-шу річницю з дня народження Отамана будемо відзначати на значно вищому рівні, щоб про це знала вся Україна. Гарно співав свої пісні баяніст з Дерев’яни Філоненко. Він рвався розказати ще й гумореску, та Роман Коваль не дав. Виступали й теперішні воїни. Кіборг Тихонов розповів про оборону донецького аеропорту. Цікавою й повчальною була розповідь батальйон «Айдар» добровольця Шваба. Цей колишній учитель Шваб — уродженець з Овруцького району, що на Житомирщині, воював з літа 2014 р. У свої 64 роки він виглядав прямо мов парубок. Присутні схвально зустріли звістку про те, що активна волонтерка й громадський діяч Обухівщини Олена Артюшенко недавно отримала нагороду ПАТРІОТ УКРАЇНИ.
Головний висновок із минулого зібрання: боротьба за незалежність України триває. Можливі бої попереду. Отож треба зосереджуватися, щоб дати рішучий відпір російським агресорам.
Після зібрання
Люди ще довгенько не розходилися. Купували книжки й отримували автографи від Романа Коваля. Я вийшов на сцену й вперше в житті пограв на тулумбасі. Уявіть собі, що цей ударний інструмент має більше метра в діаметрі і він заледве проліз через вхідні двері палацу. Замість булав я бив у тугу шкіру кулаками. Потім й інші гримотіли на весь палац на цьому козацькому тулумбасі.
Потім ми, переважно колишні рухівці, зазнимкувалися на згадку із кобзарем Тарасом Силенком. Я роздивляюся світлини і бачу ще енергійних Олену Артюшенко, Володимира Кулінича, Володимира Двірного, Сергія Сака та інших.

+4
332
RSS
16:46
+1
Несподівано я побував на урочистому зібранні, присвяченому 130-літтю Данила Терпила — Отамана Зеленого. Побачив давніх друзів-соратників. Підзарядився радісною енергією. От хто з вас грав на ТУЛУМБАСІ?
17:41
+1
Дякую за публікацію!
18:42
+1
От мало хто знає, що в липні 1919 р. на велелюдному мітингу в Переяславі Отаман Зелений скасував Переяславську угоду з Москвою і першим змив ганьбу з Богданового чола.

Найпершим скасував Переяславську угоду ще гетьман Іван Виговський у 1658 році — про це ми з Оленою написали в «Фатальній помилці», до речі:

Протягом ще півгодини по черзі висловилися всі присутні на нараді. При цьому Юрій із прихованим задоволенням відзначив, що решта страшини так чи інакше підтверджувала його думки, висловлювалася в тому ж самому ключі. Вислухавши всіх присутніх, гетьман взявся підбивати підсумки. Почав з найголовнішого:
— Згоден з усіма вами, що своїм багатомісячним свавіллям Москва довела: тамтешній цар Олексій Михайлович з усіма своїми князями, боярами й воєводами не збирається сумлінно виконувати укладені й підписані у березні 1654 року Переяславські статті. Можу завірити усіх присутніх, що незадовго до смерті про те саме говорив мій попередник — нині покійний гетьман Богдан Хмельницький, засновник нашої козацької держави. А тому, виконуючи його священну для усіх нас волю, я, гетьман Іван Виговський, наданою мені владою оголошую Переяславські статті віднині й надалі денонсованими.
Хоч як шанували гетьмана усі присутні, але вони не могли стримати полегшених зітхань і радісних вигуків. Заспокоївши їх рвучким жестом, гетьман продовжив:
— Доручаю генеральному писареві Юрію Немиричу повідомити про це у належний спосіб московського царя Олексія Михайловича. Окрім того, непогано було би розповісти про денонсацію також іншим європейським правителям. Що скажеш на це, пане генеральний писарю?
— Я назву цю відозву, наприклад, «Маніфестом до володарів Європи», — з радістю відгукнувся Немирич.
— Називай як хочеш, але щоб завтра, найпізніше — післязавтра ти свій «Маніфест» порозсилав по всіх усюдах.
— Авжеж, ясновельможний, так і зробимо.



Саме тому оригінал тексту Переяславських статей, підписаних ще Богданом Хмельницьким і Василем Бутурліним, ніхто не бачив: бо той примірник, який зберігався у гетьманській канцелярії, після скасування було знищено за непотрібністю, а наданий московитам примірник вони знищили самі — бо не були зацікавлені в тому, щоб первісні умови угоди спливли на світ Божий будь-коли…

Той «оригінал», що дійшов до нашого часу — це не оригінал в точному значенні цього слова, а всього лише дублікат, підписаний 17 жовтня 1659 року гетьманом Юрком Хмельниченком (сином Богдана Хмельницького) й Олексієм Трубецьким. Проте текст дублікату вже було змінено в бік утискання прав Гетьманщини…
21:41
+2
Друже, так і є. І добре, що ви наголосили про скасування Переяславської угоди Виговським. Та чи багато українців про це дізналися? Зелений зробив це знову в 1919 р. І саме в Переяславі! Мовляв, ми окремий народ, а москалі окупанти. Без чіткого усвідомлення українцями, що ОСЬ ЦЕ МИ, А ОТО ВОНИ, діла не буде. Це кажу я.
Та чи багато українців про це дізналися?

Вода камінь точить — ти сам про це написав в іншому місці.
Звісно, наклад нашого роману невеликий. Погоджуюсь. Але:

  • Як сказав одного разу європейський письменник українського походження Андрій Курков, краще писати не бестселери, але лонгселери. Це така гра слів: англійською «best» означає «найкращий», тоді як «long» — довгий. Тож слова Куркова означають, що краще, аби книга не «вибухала» на коротку мить, як це зазвичай відбувається з бестселерами, а трималася в літературі якнайдовше;

  • Якщо Всемогутньому наша з Оленою робота подобається — Він допоможе розповсюдити її результати, як Йому треба, наша ж справа полягає в тому, аби гідно виконати роботу.


Отже, не треба озиратися на невигідні стартові умови — треба гідно робити свою справу! Решта додасться.
краще, аби книга не «вибухала» на коротку мить, як це зазвичай відбувається з бестселерами, а трималася в літературі якнайдовше;

А ще краще, коли їх екранізують. Фільм точно подивиться більше людей ніж книжку прочитає. А ваші романи дуже образні. Коли читаєш, відразу картинка малюється.
От ще б наші почали фільми знімати. Бо поки що є одиничні випадки.
Ваші слова та й Богові у вуха! ©

Поки що це мрії, над здійсненням яких ми поступово працюємо.
Бо є і зворотній ефект: після екранізації значно зростає інтерес до екранізованої книги…
16:48
+2
Стаття мені подобається. То це справді тулумбас такий великий? А для чого він треба?
Для передачі акустичних сигналів війську — насамперед. Але не тільки...
Зокрема, в к/ф «Вогнем і мечем» показано, як литаврами подають сигнали або до атаки, або до відступу:

18:40
+2
Гарне пояснення, Тимуре, та ще й ілюстроване. Ну я грав на значно меншому тулумбасі.
17:54
+3
Дякую, пане Тимуре. Мабуть гра на тулумбасі це суто для чоловіків?
18:02
+2
Гарна публікація. Дякую.
11:26
+2
Гарно написано. Дякую!
21:16
+2
Як би хотілося побувати на цьому заході і згадати славних воїнів України нашої!!!

Випадкові Дописи