До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Як Індра був свинею

Як Індра був свинею

Індійська притча

Одного разу Індра, цар небес, образив свого гуру і той, проклявши його, прирік на життя в тілі свині. Прокляття мало таку силу, що Індра одразу ж змінив тіло і перетворився на порося. Напівбоги дуже занепокоїлися, втративши царя, і звернулися до творця Всесвіту Брахми: «Кудись зник Індра, тож будь ласка, знайди його і поверни якнайшвидше, бо нам потрібен цар», — просили вони.

Брахма знає кожен атом свого творіння, тож він зосередився і знайшов Індру в свинарнику.

«Індро, це ти?» — Здивувався Брахма.

«Так, це я», — задоволено заявив Індра.

«Як ти сюди потрапив і що тут робиш? Підемо назад до раю. Займи там своє місце», — став просити його Брахма.

«Ти що, жартуєш? — Насторожився Індра. — Який може бути рай? У мене тут родина, прекрасна дружина і багато родичів. А як я залишу своїх новонароджених молочних поросят?! Ні, це абсолютно неможливо».

Брахма був вражений силою невігластва, яке створювало іншу реальність буття Індри, і подумав, що тільки потужне розчарування поверне його назад до раю. Отож щодня до свинарника став приходити м'ясник і різати одного за іншим улюблених поросят Індри, а потім черга дійшла до дружини і всіх родичів. Тільки тоді Індра, усвідомивши своє жалюгідне безглузде існування в тілі свині, повернувся до раю.


Від перекладача: Дзвінка Сопілкарка висловила нерозуміння того, навіщо Бог посилає людям випробування. Цитую: «Господь НЕ випробовує. Він створив нас для радості і задоволення, але дав нам свободу вибору. А страждання, печаль і низькі вібрації нам пропонує «для різноманітності» АНТИБОГ, якого можна по-різному називати». На превеликий жаль, таке уявлення є помилковим. В «свинському» стані людина може діставати від життя неабияке задоволення. Ну справді, подумайте: лежати в калюжі, рохкаючи і гріючись на сонечку — що може бути кращим?!

От саме задля того, щоб вивести людину із «свинського» стану й довести до людського, Бог і посилає нам випробування. Іноді дуже неприємні та болісні. Я навмисно обрав для ілюстрування цієї думки індійську притчу, аби ніхто із завсідників Світоча не мав підстав подумати, що я вкотре пропагую тут Біблію, християнство чи юдаїзм.

Джерело матеріалу:
+1
191
RSS
14:49
+1
Так, Бог створив людину для радості й щастя. І так — заповів людині насолоджуватися життям. Наприклад:

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

(Прип., 5:18-19)

Але людина достойна людських насолод, а не свинських. Тож задля того, аби підняти людину до людського рівня над свинячим, Бог час від часу посилає людині різноманітні випробування. Іноді дуже навіть жорстокі… Але ж тільки сама людина винна в тому, що їй подобається ніжитися в калюжі, немовби свині?!

Інша річ, що людина схильна впадати у крайнощі. Тож час від часу починає культивувати страждання… Але що це є?! Всього лише марнославство й фетишизм, не гірший від поклоніння ідолам.
15:08
+1
І так, Анатолій Висота тому й називає земне життя «школою», бо під час земного життя людина таки проходить вишкіл. А без випробувань це неможливо.
16:06
+2
Моя така думка: це серйозна і дуже затратна справа — утримувати-оберігати Землю і Людство в порівняно комфортних умовах. Отже має бути й серйозна Божа мета. Не граючись, утворив нас Творець, а із серйозним наміром. Тому «для щастя і радості» відпадає. Тимуре, перечитай мою публікацію СВІТОГЛЯД УКРАЇНЦЯ. Там ясно описаний мій світогляд. Це не християнство і не язичництво. Світогляд мій виробляється на стику науки і релігії. Розуміючи, що Бог — це множина, я, віддаючи данину традиції, називаю його по імені Сварог. Водночас я шаную й Ісуса, як Сина Божого, а це заперечують, як щирі юдеї, так і рідновіри.
16:11
+2
Щоб розмноження людей відбувалося автоматично, статевий акт супроводжується великою насолодою. Отак і шлях вдосконалення іноді супроводжується відчуттям ЩАСТЯ І РАДОСТІ.
От я б лише двох речей не робив: не акцентував би увагу на насолоді від статевого акту і не писав би, що шлях вдосконалення лише "іноді" (?!) супроводжується відчуттям щастя і радості. Здається, щастя й радість супроводжують вдосконалення життя завжди. А хто не вміє радіти цьому… той багато що втрачає.

Всемогутній відчував радість як на всіх окремих етапах створення світу, так і по завершенні процесу творення:

І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

(Бут., 1:31)

Якщо людина прагне стати схожою на Всемогутнього, подібною до Нього, то має навчитися переживати емоції, подібні до Його емоцій. Радості від творення світу людина пережити не може, їй доступна лише радість від вдосконалення світу, від наведення ладу в світі. Оце і є емоція, подібна до Божої радості від творення! Переживати цю радість людина повинна навчитися.
20:05
+2
Друже, не завжди була радість у Творця. Був і смуток, коли він ухвалив знищити своє творіння потопом. Так і в людей буває. Тому я й написав, що ІНОДІ. А щодо насолоди, то так воно і є: початок творення нового життя нею і супроводжується, причому не лише серед людей. Я це написав, щоб показати, що управління процесом життєтворення і процесом вдосконалення життя людьми супроводжується радістю. Такий задум Творця. А «чєлавєк создан для щастья, как птіца для пальота» — просто людський егоїзм.
Знищення створеного потопом — це руйнування, а не творення. Протилежний процес. Ясна річ, відчувати радість від такого неможливо. Отже, давай-но зупинимося на формулі: "...управління процесом життєтворення і процесом вдосконалення життя людьми супроводжується радістю. Такий задум Творця", — бо потоп звідси виключається автоматично.
22:20
+2
Так, Тимуре, це гарна формула. Такий задум Творця. Але мета інша…
Мета — це окрема розлога тема…
00:22
+2
Якщо свиня це погано, а людина це добре, то з точки зору свині все виглядає навпаки?
А що буде якщо сказати: що все у всьому і все одразу всі — зараз і тут — так як час ілюзія — карусель розвитку — а всі істоти лише відображення даної істини — її ідеальний плин…
А звідки оце вперте бажання оцінювати все в категоріях «добре — погано»?! Ви ж нібито маєте розуміти, що це омана…
00:43
+1
Зрозумів
08:48
+2
Звідки? Зараз спробую пояснити, найперше собі. Процес творення (= життю) неможливий без навчання і вдосконалення. Саме ж навчання змалечку відбувається від пізнання нового. Згадаймо, що розпізнання кожного елемента нового відбувається через ПОРІВНЯННЯ. Оцей знак (=) порівнювання чогось із чимось супроводжує людину все життя цього втілення. На моєму личку відблиски полум'я — це в грубці ясно горить солома. Що це таке? — Не лізь? Це жижа! Бо буде вава! — застерігає мене баба. А що таке ВАВА я, трирічний малюк, вже знаю. Бо пригадую, як вколола мене троянда, коли я поліз до її чарівної квітки. І я притискаю ручку, яка була вже готова зануритися в прекрасне живе полум'я. Мати і баба навчили мене, що таким гарним полум'ям можна любуватися здалеку і тоді воно ДОБРЕ. А краще взагалі не мати з ним справу, бо воно робить ваву, отже воно ЗЛЕ. І мати рішуче закриває грубку.
Ми, Тимуре й Вікторе, постійно потребуємо ОЦІНКИ своєї персони, потребуємо звичайної похвали. Оцінка більш зрозуміла, коли вона прирівнююча:
Все дуже добре пояснив ти, друже! Нема проблем і претензій. Але ти не вловив суті мого запитання…

А звідки оце вперте бажання оцінювати все в категоріях «добре — погано»?! Ви ж нібито маєте розуміти, що це омана

Оцінка в категоріях «добре — погано» є занадто людською. Але така оцінка дуже й дуже залежна від точки зору оцінювача, від його особистості. А особистостей багато, дуже багато…


От візьмемо наведений тобою приклад. Вогонь — він добрий чи злий?! Якщо вогонь горить в пічці — він є «добрим», бо він зігріває хату, й на ньому можна зготувати їжу. Якщо ж сунути руку у вогонь чи викинути його з печі на підлогу — вогонь стане «злим», бо він обпалить руку чи спалить хату. Один і той самий вогонь… От що таке людська оцінка.


Те ж саме і з запитанням Віктора Юрченка:

Якщо свиня це погано, а людина це добре, то з точки зору свині все виглядає навпаки?

Я ніде не писав, що свиня — це «погано», а людина — це «добре»! Але він чомусь це написав!!! Причому одразу ж і перевернув все шкереберть, бо те, що з точки зору свині є добрим (лежати в брудній калюжі на сонечку), то з людської точки зору — навпаки погане. Але ж для свині це справжнє блаженство!!! Я це чудово розумію. Також розумію, звідки у такої оцінки ноги ростуть. Мене здивувало лише, чому Віктор Юрченко застосував цю шкалу «добре — погано», якщо я сам її не застосовую?! Та й в притчі зовсім не про те йдеться… Отже, пан Юрченко приписав притчі той самий оманливий сенс, якого вона не несла від початку. А потім цей приписаний ним же сенс і спростував, перевернувши шкереберть. Мене особисто такі прийоми ведення дискусії або розчаровують, або насторожують. Бо приписувати чужим словам якийсь уявний сенс, а потім його ж спростовувати… Перепрошую, це трохи дивно. Щонайменше…


Тож не знаю у кого як, але в єврейській філотеософії заведено розглядати вищі сили не в категоріях «добре — погано», а в категоріях «справедливо — несправедливо». Тому коли на відомому тобі сайті мені всіляко доводили, що «жидівський бог» — це злий Чорнобог, це диявол, мені було просто смішно. Бо це була відверто людська спроба втиснути Всемогутнього в відверто людську шкалу оцінок «добре — погано»! Маючи розвинену уяву, людина може хіба що уявити, що насправді Бог має іншу точку зору, відмінну від людської. Тому у Всевишнього і погляд на ситуацію та її розвиток інший, і плани дещо інші.
Точка зору Бога
Але людина ніколи до кінця не осягне всю глибину Божественного бачення ситуації. Людям Божі плани можуть видаватися добрими чи поганими — але ж вони (ці плани) не добрі й не погані!!! Вони справедливі, от в чім фокус!!!

А те, що не-Боже, що суперечить Божим планам і намірам — воно несправедливе, неправедне!!! Отакою є справжня шкала оцінювання.


А тепер до притчі. Те, що Індра став свинею, валявся в брудній калюжі, кохався зі своєю жінкою-свиноматкою, любив своїх діток — молочних поросяток — це не добре і не погано, от в чім фішка! Але ж Індра — це напівбог, який мав геть інше призначення: керувати рештою напівбогів! Без нього цю функцію не було кому здійснювати, тому напівбоги занепокоїлися та звернулися до Брахми з наполегливим проханням: «Кудись зник Індра, тож будь ласка, знайди його і поверни якнайшвидше, бо нам потрібен цар», — себто, верховний управлінець! Топ-менеджер, кажучи сучасною мовою… У Індри було інше призначення: керувати іншими напівбогами, а не валятися в багнюці, спарюватися з улюбленою свиноматкою і плодити молочних поросяток… Без виконання Індрою притаманних йому обов'язків у світі напівбогів міг настати хаос! Але ж Індрі надто сподобалося «свинське» життя, він занепав, розслабився… Тож Брахма був змушений вдатися до жорстоких заходів (прислати до сімейства свинів різника), аби Індра очуняв.


А тепер запитання: погано чи добре повівся Індра? Відповідь: не добре і не погано, а всього лише неналежним чином. А як повівся Брахма: добре чи погано? Відповідь: Брахма відновив порушений порядок речей — отже, повівся справедливо!!!


От про що ця притча.
13:41
+1
P.S.
Між іншим, те ж саме можна сказати і про слова Дзвінкої Сопілкарки: радість і задоволення — це «добре», а страждання, печаль і низькі вібрації — це «зле». Саме така оцінка проглядається в її словах… І до чого ж вона людська!!! Бог — Він «добрий», тому створив людину, аби вона купалася в «добрі». в радості й задоволеннях… Тоді, ясна річ, всяке «зло» (страждання, печаль, низькі вібрації) надсилаються нам… антибогом, еге ж…

Але якщо відмовитися від цієї шкали «добре — зле», то все негайно встане на свої місця! Люди були створені Богом для того, щоб впорядковувати землю, господарювати на ній, наводити лад у відповідності до Божих планів. Але маючи свободу волі, люди відвернулися від Бога. І в світі моментально запанувала несправедливість! Що було розцінено людьми як «кара, наслана Богом на бунтівних людей». Ясна річ — покарання — це «зло», вчинене Богом…

Але ж «зла» насправді не існує!!! «Зло» — це всього лише відсутність Бога, не більше... І навпаки, жити з Богом, у відповідності до Божих планів, реалізуючи Божий порядок — це «добре»…
Хіба ж Бог винен в тому, що людина весь час вперто прагне вискочити поза «зону комфорту»?! Людині там стає зле. Чим далі від Бога відскочити — тим гірше буде. Але це якщо дивитися з вищої точки зору. А з точки зору людини що бачимо?! Я «збунтувався» — Бог мене «покарав». Наслав на мене смуток і низькі вібрації. Отже, Він — злий антибог…
13:47
+2
Що й казати, притча хороша. І роз'яснення твоє, Тимуре, чудове. Люди у своїй більшості звикли жити так, ніби крім них нікого нема, а все діється при- родним чином, тобто випадково. Для унормування свого співжиття вони вважають, що самі розробили ці норми, тобто загальнолюдську мораль: не вбий+. Звідси добродії чинять Добро, а злодії чинять Зло. Коли б люди зрозуміли, що вони на Землі Живуть для… і для цього управляються Богами, то їхнє розуміння добра-зла змінилося б до розуміння справедливо-несправедливо.
Сподіваюся, Світоч сприятиме такій зміні.

Бо інший відомий тобі сайт, на мою думку, цьому точно не сприятиме: на превеликий жаль, там панує саме епічна «війна добра зі злом». А це людське, занадто людське…
Ой, пане Тимуре, і зачепили ж ви тему, та не одну, а кілька зразу.
1. Про АНТИБОГА я писала у відповідь пану Анатолію на його коментар до оповідання «Садівник». Бо в цьому оповіданні описується саме такий світогляд: Бог творить усе прекрасне, а Злий Дух пропонує страждання. І це аж ніяк не відповідає МОЄМУ світогляду. Але людина помилково зрозуміла текст, і я дала пояснення. От і все.
те, що з точки зору свині є добрим (лежати в брудній калюжі на сонечку), то з людської точки зору — навпаки погане.

2. З людської точки зору — це теж блаженство. Дехто за таку можливість ВЕЛИКІ гроші платить.


3. Брахма наслав різника на свинячу родину Індри зовсім не тому, що становище свині було ганебним для напівбога. Він зробив це тому, що Індра ПРИВ'ЯЗАВСЯ до своєї свинячої родини. А ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ ганебна для просвітлених душ. Найлегший спосіб звільнитися від прив'язаності — втратити об'єкт цієї прив'язаності. Як кажуть: «Геть з очей і з серця геть». А з цього випливає наступний висновок.
Знищення створеного потопом — це руйнування, а не творення. Протилежний процес. Ясна річ, відчувати радість від такого неможливо.

4. Руйнування створеного приносить БІЛЬШУ радість ніж процес творіння, бо звільняє від прив'язаності до результату своєї праці. Подивіться на малих дітей, вони можуть годинами сидіти, будуючи замок з кубиків чи піску, а потім шалено тішаться, руйнуючи його. Ось це і є правильний світогляд, ще не засмічений вихованням: отимувати задоволення від процесу.
З людської точки зору — це теж блаженство. Дехто за таку можливість ВЕЛИКІ гроші платить.

Багнюка
Ні, це лікувальна процедура.

Свиня в багнюці
Свиня ж лізе в багнюку для того, аби тимчасово позбавитися шкіряних паразитів, а не задля лікування.


Брахма наслав різника на свинячу родину Індри зовсім не тому, що становище свині було ганебним для напівбога. Він зробив це тому, що Індра ПРИВ'ЯЗАВСЯ до своєї свинячої родини. А ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ ганебна для просвітлених душ.

Можливо. Хоча на мій погляд річ в іншому: Індра не виконував своїх прямих обов'язків — припинив керувати напівбогами. Через відсутність керування світ напівбогів міг би зруйнуваися. Замінити Індру ніхто не міг: інші напівбоги не досягли такого рівня досконалості, як він… Отже, якби хтось інший — не такий важливий, як Індра, втілився у свиню та прив'язався до «свинячого» життя, Брахмі те було би байдуже. Але ж Індра тим самим уникнув виконання більш складних і відповідальних обов'язків…

4. Руйнування створеного приносить БІЛЬШУ радість ніж процес творіння, бо звільняє від прив'язаності до результату своєї праці. Подивіться на малих дітей, вони можуть годинами сидіти, будуючи замок з кубиків чи піску, а потім шалено тішаться, руйнуючи його. Ось це і є правильний світогляд, ще не засмічений вихованням: отимувати задоволення від процесу.

Цікава думка! У цьому зв'язку пригадую один випадок, що стався з відомим адвокатом Плевако…

Випадкові Дописи