Вигнання з раю

Вигнання з раю

Ось вже вдруге в публікаціях на Світочі спливає тема вигнання перших людей з раю.

Перші люди порушили Божу заборону і пізнали добро і зло. Щоб люди не жили вічно, Бог вигнав їх із раю, прирікши на тяжку працю, а жінку — на муки і страждання, а разом прокляв і землю.

(«У ЩО ВІРИТЬ ХРИСТИЯНИН?»)

Спокусник сказав Людині: «ні, не помрете… але відкриються ваші очі, і ви будете, як боги, все знати». Людина піддалася спокусі і скуштувала плодів. До речі, ця сама «спокуса» теж була створена Богом і теж була з категорії «це добре». Так ось, людина з'їла плодів і стала знати. Що саме їй відкрилося? Що саме вона дізналася? А відкрилося людині те, що «це добре» себе не виправдало. У створеному світі не все було так ідеально, не все було Добро, не все було «добре». Про це свідчить все, що нас оточує. Зло є і його багато.

<...>

3) Бог заборонив людям розрізняти що є Добро, а що Зло.
4) Спокусник умовив людину отримаати ці знання.
5) Спокусник був за це покараний.
6) Те, за що Спокусник був покараний, було піднесено Богом як ЙОГО милість до нас.

(«Корінь зла»)

Можна тішитись бодай тим, що автори публікацій не впали ще в одну крайність і не написали, що після гріхопадіння Бог прокляв секс, затаврував це заняття як мерзоту і т.ін. Є ж і «мудрагелі», які цілком серйозно вірять в подібні нісенітниці...

Ну гаразд, не написали — то й не написали! Але все ж таки, що насправді стало причиною вигнання перших людей з раю, в чому полягав їхній гріх?.. Давайте-но спробуємо зрозуміти


Диспозиція в матеріалі «Корінь зла» описана вірно. Перевіряємо за Біблією:

І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

(Бут. 2:8)

І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

(Бут. 2:15-17)

Але далі автори обох згаданих вище матеріалів пропускають ключовий момент гріхопадіння, без якого зрозуміти суть подальших подій неможливо:

Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

(Бут. 3:1-3)

Саме так: ключовий момент гріхопадіння криється у цій відповіді Єви! Не помічаєте нічого незвичайного?! Овва! Та не може цього бути… Ну, то доведеться навести подальші слова змія-спокусника — може, тоді зрозумієте весь жах ситуації:

І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

(Бут. 3:4-5)

Не второпали?.. Ну, то дізнайтеся, що сповіщає давньоєврейський мідраш до цього (поза сумнівом, дуже важливого) місця Святого Письма:

Почувши відповідь праматері Хави (спеціально нагадую цю відповідь: «Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти»), змій штовхнув її так, що жінка похитнулася й мимоволі сперлася на дерево пізнання добра і зла. Тоді спитав змій праматір Хаву: Ну то що, померла ти чи ні? Отже, умерти ви не вмрете... (і далі за канонічним текстом Святого Письма...)

То як, тепер второпали?

Знов ні?!

Та не може бути…

Ну що ж, доведеться розжувати все докладно. Для цього пригадаємо вказівку Бога щодо дерева пізнання добра і зла:

І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

(Бут. 2:16-17)

Порівняймо Божі слова з відповіддю Єви на запитання змія:

І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

(Бут. 3:2-3)

Бачите різницю?! Чи второпали нарешті, що відповідаючи змієві, Єва вліпила відсебеньки?! Чи розумієте жахливе символічне значення того, що праматір додала до Божої заповіді те, чого Бог зовсім не наказував?! Якщо й тепер незрозуміло… відсилаю до своєї публікації «Д.Р.Р. Толкін. Сильмариліон (початок)»:

Та в той час, як розвивалася музична тема, в серці Мелкора зародилося бажання вплести в неї дещо з власних задумів, відмінних од наспіву Ілуватара; так він прагнув помножити значущість і славу відведеної йому партії. Адже він був обдарований найбільшими силами та знанням і почасти володів дарами усього братства.

Враховуючи те, що в цій частині текст Толкіна перегукується з давньоєврейським мідрашем про Сатана, можна побачити подібність дій грішного янгола та праматері Єви: як Сатан захотів вплести в задану Всевишнім «музичну тему» дещо своє, керуючись марнославством, так і Єва додала відсебеньки до Божої заповіді щодо дерева добра і зла, очевидно, керуючись тим-таки марнославством чи себелюбством!!! Отут і виявився темний бік людської натури! Темний бік — себто такий, який не освітлений Божим світлом. А порожнеча темряви, як відсутності Божого світла — це і є територія, підвладна Сатану...

Ось в чому полягає первородний гріх людей — у відсебеньках до Божої заповіді! А зовсім не в «пізнанні добра та зла» («У ЩО ВІРИТЬ ХРИСТИЯНИН?») чи не в «порушенні заборони розрізняти добро і зло» («Корінь зла»). І звісно ж, «гріховність сексу» тут теж абсолютно ні до чого… І вже не має особливого значення, хто саме з них двох схибив: Адам чи Єва. Так, Всевишній наказував про дерево пізнання добра і зла Адамові, а не Єві. Отже, схибив хтось із них двох: або Адам невірно поінформував Єву — або Єва невірно зрозуміла Адама… В будь-якому разі, Адам пустив справу на самоплив і не перевірив, наскільки твердо Єва знає Божу заповідь. Отже, винні обоє: як Адам, так і Єва.

Чи намагався Всевишній виправити ситуацію? Безперечно:

І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався. І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?

(Бут. 3:9-11)

Поза сумнівом, Бог все знав і добре розумів, що саме сталося. Але намагався влаштувати «розбір польотів» з першими людьми, тому і спитав Адама, що ж сталося? Безперечно, Адам мав би повинитися перед Творцем. Мав би по-дорослому, як і належить чоловікові, взяти відповідальність за подію на себе й визнати: моє упущення — невірно доніс до Єви Твої слова, не проконтролював, як вона їх засвоїла. Натомість Адам сказав:

А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

(Бут. 3:12)

Ні-ні, Адам не винен: він загалом білий і пухнастий!!! Винні ж, по-перше — Єва, бо спокусила його, білого і пухнастого, а по-друге — Бог, оскільки дав Адаму за дружину цю спокусницю Єву. Отже, замість того, щоб взяти відповідальність на себе, Адам перелякано сховався і за Єву, і за Бога!!! А що ж Єва?..

А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

(Буття 3:13)

Отакої!!! Єва теж біла і пухнаста, бо її спокусив змій… Ну, як можна не спокуситися, якщо тебе спокушають?! Який там вибір між добром і злом?! Якщо є зло — обирати добро не можна...

От саме небажання брати на себе відповідальність, працювати над помилками, викорінювати пітьму з власної душі й закріпило первородний гріх на перших людях — на Адамі з Євою.

А вигнання з раю?.. Дзвінка Сопілкарка в одному із своїх коментарів тут, на Світочі дуже добре сказала: кожна душа перебуває на такій відстані від Бога, на якій перебування є комфортним. Оскільки Адам з Євою заплямувалися первородним гріхом (додавши відсебеньки до Божої заповіді й після того не побажавши взяти відповідальність на себе та «працювати над помилками»), то очевидно, що перебувати в Едемі відтоді вже не могли: адже Едем сповнений Божим світлом, тоді як вони обидва заплямувалися тінню. Тому й Херувим, поставлений на сторожі раю, мав вогненний меч — бо сатанинська «тінь» не могла подолати сяяння цього меча.

+2
3997
RSS
13:10
+2
Як і обіцяв, подаю другий матеріал.
14:11
+2
Я теж схильний до того, що Бог наклав заборону, щоб перевірити СЛУХНЯНІСТЬ перших людей. І нічого Йому було пояснювати: якщо, то… Якщо це відсебеньки, то хто їх увів у Біблію? Адже богослови твердять, що це Бого-натхненна книга!
Якщо це відсебеньки, то хто їх увів у Біблію? Адже богослови твердять, що це Бого-натхненна книга!

Ні-ні, ти не зрозумів! Відсебеньки вліпила Єва. Адже Бог заповів:
«Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»
Коли змій вирішив проекзаменувати Єву на предмет знання Божої заповіді, жінка повідомила:
«Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти».
Виділені напівжирним підкресленням слова і є відсебеньками Єви. Біблія фіксує як Божий наказ, так і відсебеньки дружини Адама.
Змій же, почувши її відсебеньки, зрозумів: Єва накладає додаткові обмеження на Божу заповідь. Так само повівся Сатан, коли захотів «додати щось своє до музичної теми», запропонованої Богом. Тому змій штовхнув жінку, вона торкнулася дерева… але не померла! Отже, їй лишалося визнати, що вона чогось не зрозуміла в Божій заповіді — або піддатися гордині й визнати Бога брехуном. Вона обрала друге…

UPD. Прошу зрозуміти: коли Адам з Євою перебували в Едемі, кодифікованої у письмовому вигляді Тори ще не існувало. Бог дав усну вказівку Адамові, Адам усно проінструктував Єву, змій усно спитав жінку. Вийшов, як кажуть зараз, «зіпсований телефон» за рахунок відсебеньок, доданих Євою. Не має особливого значення, чи це Адам її додатково настрахав, чи вона сама себе настрахала додатковою забороною торкатися дерева пізнання добра і зла. Має значення те, що Єва «додала власний ритм до Божої мелодії», змінивши її. Це відсебеньки Єви, а не Біблії…
І нічого Йому було пояснювати: якщо, то…

А це саме і є «перевірка на вшивотність»! Треба ж було дізнатися, наскільки сумлінно люди виконуватимуть Його заповідь?! Звісно, так. Отож і попередив.
17:56
+2
Тимуре, ти знаєш, я гадаю, що попередження Боже було коротким: НЕ ЇЖТЕ! Все інше є відсебеньками. В іншому разі довелося б спочатку пояснити, що є життям, а що є смертю. Заборона завжди є короткою. Друге: те дерево і плоди з нього були, мабуть, 1. Перевіркою на слухняність; 2. Символічним попередженням про небезпечність передчасно отриманих знань.
В іншому разі довелося б спочатку пояснити, що є життям, а що є смертю.

Не можу навести відповідні фрагменти давньоєврейською, бо тут мову треба знати. Єдине, що можу — навести відповідні фрагменти Тори в російському перекладі (цитую мовою оригіналу, щоб запобігти викривленням при вторинному російсько-українському перекладі):

Но от древа познания добра и зла, не ешь от него; ибо в день, когда станешь есть от него, смерти предан будешь.

(Берейшит, 2:17)

Но от плодов дерева, которое среди сада, — сказал Б-г, — не ешьте от него, и не касайтесь его, как бы вам не умереть.

(Берейшит 3:3)

Тут же є коментар (якщо не помиляюсь, він належить Раші) до підкреслених слів:

и не касайтесь его. Она прибавила к повелению (согласно которому запрещалось лишь есть плоды дерева; см. 2, 17), тем самым убавив (от него). К этому (относится) сказанное: «Не прибавь к Его словам» [Притчи 30, 6].

Щодо твоєї думки можу сказати наступне. По-перше, в системі агадичних мідрашів цілком може існувати оповідь про те, як Всемогутній пояснив Адамові суть життя і смерті. По-друге, Всемогутній і справді мав пояснити Адамові суть життя або порівняти живе з мертвим, оскільки:

І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

(Бут. 2:19)

Отже, Адам мусив розуміти, чим є "жива душа" і чим вона відрізняється від мертвої природи — від тих-таки каменів, наприклад. Цей «урок», ймовірно, залишився десь в системі мідрашів. Себто, в усній Торі. Я не є аж таким глибинним знавцем її, щоб сказати, є там подібний мідраш або його нема. Найімовірніше, все ж таки є.

До речі, Тора називає Адама «живою душею» так само, як і тварин:

І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

(Бут. 2:7)

Коментар [Раші (?)] з цього приводу наступний (наводжу в російському перекладі):

живым существом (букв.: живою душой). Скот и зверь также были названы «живой душой» [1, 20-21-24], но (душа) человеческая живее всех, поскольку он (человек) наделен рассудком и речью (сверх того, что присуще другому живому существу).

Отже, Творець мусив пояснити Адамові не тільки різницю між живою істотою й неживою природою, але також різницю між людиною (яка «живіша від усіх») та твариною. Очевидно, і цей «урок» є в системі мідрашів з усної Тори.

те дерево і плоди з нього були, мабуть, 1. Перевіркою на слухняність; 2. Символічним попередженням про небезпечність передчасно отриманих знань.

Щодо символізму дерева познання добра і зла та його плодів — тут я з тобою погоджуюсь. Адже люди щойно з'явилися, вони практично не мали жодного досвіду за плечима, й валити на них весь огром знань одразу було аж ніяк не доцільно.

Випадкові Дописи