Навчіться відмовляти без відчуття провини

Навчіться відмовляти без відчуття провини

«Ні» — одне з найкоротших слів в будь-якій мові, але саме його найчастіше складно вимовляти. Доктор філософії, психолог Еллен Хендріксен пояснює, чому кожному з нас варто навчитися говорити «ні», не відчуваючи провини при відмові, і пропонує сім простих способів відхилення обтяжливих прохань.


Кожен з нас потрапляв в таку ситуацію: ви завалені власними справами по горло, але ось надходить чарівний дзвінок від знайомого, або приходить e-mail від партнера, або просто до тебе підходить колега з проханням щось зробити для нього / неї / них. Просить про «маленьку послугу». Ви б і раді допомогти, але тільки вашого короткого віку, здається, забракне навіть на те, щоб розгребти бодай свої справи, не те що чужі.

Іноді ми говоримо «так», тому що пропозиція обіцяє нам розслаблення, нові емоції або інші бонуси. Однак частіше ми не відчуваємо нічого, окрім розчарування: нам зле, ми почуваємося зобов'язаними, скривдженими або відчуваємо, що на нас тиснуть. І коли ми змушені відмовити, майже гарантовано відчуваємо провину.

Доктор філософських наук, психолог і автор блогу Savvy Psychologist Еллен Хендріксен, яка сама нерідко потрапляє в подібні ситуації, написала коротку замітку для Quickanddirtytips.com, де пояснила, чому навчитися говорити «ні», не відчуваючи провини, повинна кожна людина, і запропонувала освоїти 7 простих способів відмови. Пропонуємо ознайомитися з цим невеликим, проте корисним списком, складеним не без частки іронії.

Як навчитися говорити «ні» і не відчувати себе винуватим

Давайте почнемо з того, чому ви не повинні відчувати провину, коли змушені говорити «ні!». По-перше, почуття провини — емоція, що виникає, коли ви робите щось неправильно. Якщо ви зробили комусь боляче, доречно почуватися винуватим. Коли ж ви говорите «ні», це може створити якісь додаткові клопоти для людини, якій ви відмовляєте, бо тепер вона має просити когось іншого або іншим чином переосмислювати ситуацію, що склалася — але все це далеко від заподіяння болю і шкоди.

Щоб зробити це більш наочним, уявіть блок-схему, в якій слово «ні» просто посилає когось в іншому напрямку. Люди — цілеспрямовані та творчі істоти. Якщо ви говорите їм «ні», вони переорієнтуються і вибирають інший шлях. Ви не Обі Ван Кенобі — рідко трапляється так, що одна людина виявляється чиєюсь єдиною надією. Майже завжди є інші варіанти, які можуть принести потрібну користь тим, хто її потребує.

По-друге, ми часто почуваємося винуватими, бо не тільки думаємо, що робимо боляче іншій людині, але очікуємо, що вона вживе відповідні заходи. Ми думаємо: «Вона буде ненавидіти мене», «Він розсердиться» або «Мене звільнять.» Наш мозок програє найгірший сценарій. Натомість давайте зробимо крок назад і подивимося на інші, набагато більш ймовірні можливості, які наш мозок пропускає, відразу орієнтуючись на найбільш негативний варіант розвитку подій.

Запитайте себе — яким може бути більш ймовірний сценарій? Можливо, той, хто просить у вас щось, буде спочатку розчарований, але зрозуміє вас і отримає допомогу десь в іншому місці. Або давайте краще генерувати найбільш вірогідний сценарій розвитку подій таким чином: що відбувається, коли хтось говорить вам «ні»? Ви починаєте буянити, у вас лопаються кровоносні судини і починає йти піна з рота? Думаю ні. То навіщо цей подвійний стандарт? Розумно очікувати, що інші відреагують так само, як і ви — тобто цілком розумно.

Отже, ось 7 способів сказати «ні!»:

Спосіб №1: Запропонуйте альтернативу.

Це найпростіший спосіб сказати «ні». Відхиліть запит, але запропонуйте втішний приз. «Мій графік просто не дозволяє мені вичитати дисертацію до потрібного терміну, але ось посилання на велику статтю про п'ять найбільших помилок при написанні дисертації, яких необхідно уникати». Просто переконайтеся, що ви не пропонуєте альтернативу виключно з почуття провини; ваша мета полягає в тому, щоб постаратися дійсно бути корисним прохачеві, а не тільки в тому, щоб почуватися менш винним.

Спосіб №2: Підключайте емпатію, коли говорите «ні».

Демонстрація того, що ви дійсно почули і зрозуміли запит людини, допоможе їй відчувати себе краще, навіть якщо ви в кінцевому рахунку не можете зробити нічого для неї. Підтвердіть, що він докладає всіх зусиль або що він має справу зі складним завданням. Наприклад, «Ти докладаєш всіх зусиль, щоб зробити відмінне весілля для твоєї сестри; я хотів би взяти організацію на себе, щоб звільнити тобі руки, але зараз я просто не можу».

Спосіб №3: Пошліться на щось об'єктивне.

Поясніть свою недоступність вашим графіком, робочим навантаженням, іншими обов'язками або іншими зовнішніми об'єктивними обставинами, які знаходяться поза вашим контролем. І, щоб уникнути незручності під час продовження запитання: «Ви зайняті на цьому тижні? Тоді як щодо наступного?», — додайте: «Я вам повідомлю, якщо щось зміниться».

Спосіб №4: Пошліться на щось суб'єктивне.

У тому ж ключі, як ви приводите зовнішні обставини, використовуйте внутрішні суб'єктивні чинники, що впливають на вас. Наприклад, пошліться на ваш смак, навички, стиль. Наприклад, «Я збираюся відмовитися вести цей захід, бо бути на сцені — це просто не моє».

Спосіб №5: Оберніть відмову компліментом.

Скажіть «ні», але так, щоб це «ні» виявилося компліментом для того, хто вас про щось просить. «Дякую, що думаєш про мене» або «Я вдячний за можливість, яку ти мені дав, і що спитав мене насамперед». Особисто я намагаюся зробити це, коли фандрайзери зупиняють мене на вулиці — я лише іноді роблю пожертви, але завжди кажу їм, що вони роблять важливу роботу і зичу їм успіху.

Спосіб №6: Дотримуйтеся своїх аргументів, не втрачайте пильності.

Ми підійшли до більш просунутих порад. Деякі близькі тиснутимуть на вас і проситимуть більше, ніж один раз, або приставатимуть до вас із проханням спробувати, доки зовсім вас не втомлять (деяким із цих близьких може бути не більше 10-ти років; дві таких істоти мешкають в моєму будинку).

У таких випадках нормально використовувати класичну техніку зіпсованої платівки — просто давати ту саму відповідь знов і знов. Це не означає, що ви бездушні — ви можете співпереживати їм, обіймати їх, але ви не повинні дозволяти трансформуватися вашій відповіді з «ні» у «можливо» і — врешті-решт — в «Ну, добре, тільки один раз» і «Відмінно, давай ще раз». Просто дотримуйтеся оригіналу — «ні».

Спосіб №7: Скажіть «ні», не вибачаючись.

Це останній урок щодо «ні». Точно так само, як почуття провини, вибачення виникає тоді, коли ви робите щось неправильно. Може скластися враження, що між відсутністю вибачень і грубістю проходить дуже тонка межа, але, повірте, м'яко сказане «ні» може бути і люб'язним, і ввічливим. Тому, хто запитує не буде навіть бракувати цього вашого «Мені так шкода». Наприклад, «Яка прекрасна ідея зробити прикраси ручної роботи для возз'єднання! Однак варто зауважити, що я не жінка. Зате я можу зробити непогану сангрію». Та-дам! Ніяких вибачень не потрібно.

Заключна порада: Зробіть ваше «ні» швидким і ясним. Не відкладайте свою відповідь, кажучи про те, що ви думатимете про це, промовляючи «можливо» або відповідаючи «так», а потім «ні». Вам може здаватися, що говорити «ні» неправильно, але в довгостроковій перспективі чітка, своєчасна відповідь більш ввічлива і дійсно відповідає інтересам того, хто вас про щось просить.

Для тих з нас, хто любить думати, що ми здатні зробити все, вміння говорити «ні» може здатися занадто невигідною справою. Але ми не повинні бути супермамами, майстрами на всі руки, або персонами «ви-можете-завжди-на-мене-розраховувати» для своїх друзів. І коли ми не намагаємося робити всього цього, ми отримуємо свої бонуси: час, енергію, і — найголовніше — повагу.

За матеріалами — econet

+2
598
RSS
17:49
+1
Як на мене, то є дуже важлива навичка
20:22
+1
Так це ж гарна публікація. Дякую, Тимуре. Більшість дівчат з певного віку навчаються говорити тверде НІ без ніяких там «можливо». А я от не уявляю, кому ти, друже, міг відмовити…
Тим не менш — можу, ще й як! Хоча моя дружина давно вже відзначила, що я підступніший від зуба бобра. Олена якось сказала, що я їй нагадую таке собі манюсіньке цуценятко.
Сидить кумедний песик за огорожею, на хвіртці написано величезними літерами:
ОБЕРЕЖНО, ЗЛИЙ ПЕС!!!
Буда у цуценяти зі скляним дахом, по стінках розвішані дипломи «За лють ІІІ ступеню», «За лють ІІ ступеню», «За лють І ступеню», цілий оберемок медалей, грамоти «Переможцеві змагань бійцівських порід», «Несамовитому переможцеві переможців» тощо.
Подвір'я заляпане чи то кров'ю, чи то червоною фарбою. Всюди розкидані обгризені набіло костомахи, більші від самого цуценятка…
Хто проходить поруч — сміється. Більшість не звертає уваги. Але ж неодмінно знаходиться ідіот, який тягнеться до хвіртки…
Кумедне цуценя кумедно гарчить, чим викликає лише сміх у порушника територіальної цілісності. Як раптом у найбільш непередбачуваний момент цуценя різко робить: «Гам!!!» — і порушник територіальної цілісності опиняється чи то без руки, чи без ноги… Що цуценя відхопило — те вмить прожувало, проковтнуло, перегризені кістки виплюнуло, облизнулося й далі лежить собі на сонечку. Ну, хіба що чергову медальку «За найкращі бійцівські якості» на стінку буди під прозорим скляним дахом повісить.
А постраждалого каліку тим часом ушпиталюють. Хоча він ще навіть не оговтався і не зрозумів, що сталося… і поскаржитися нікому: адже й напис на хвіртці бачив, і дипломи з медалями на стінках буди…

20:29
+1
От повір, попередній коментар я написав без твоєї підказки. Просто перейшов на ГОЛОВНУ і там помітив.
22:06
+2
Чітка і рельєфна характеристика самого себе. Гадаю, що ти перебільшуєш. Хто відкушує кінцівки іншим, той ризикує сам залишитися без кінцівок… І тут я згадав за твої милиці. Вони свідчать, що це таки справжня війна, ти, друже, на фронті. Залишайся здоровим на многі літа — ти треба і родині, і Україні!
Дякую, друже! Сподіваюся, що громаді Світоча я ще стану в нагоді
13:54
+1
Сьогодні в нас радість: день народження дочки Ірини. А радості і веселощів нам додало читання цієї статті. Дружина так реготала, коли я читав вранці вголос. Вона каже, що твоя Олена тебе, Тимуре, добре вивчила, а ще й любить. Тому, маючи велику уяву, й перебільшила твої якості. Люба дякує тобі за те, що додав нам хорошого настрою на цілий день!
По-перше, не статтю, а коментар
По-друге, дякую
По-третє, перебільшення — це один з художніх прийомів
І так — з днем народження дочки Ірини!

Випадкові Дописи