ЯК Я ПОЛАГОДИВ ДВЕРІ (01.2017)

ЯК Я ПОЛАГОДИВ ДВЕРІ (01.2017)

ЯК Я ПОЛАГОДИВ ДВЕРІ (2017)

Трошки з колишнього
Я колись вчився в Трипільській школі-інтернаті, яка мала довгу назву: «Трипільська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа-інтернат». !960-й рік. був першим роком, коли в СРСР вводилося 11-класне навчання. Отой додатковий рік йшов на те, щоб учням надати якісь трудові навики. У нашому класі хлопців вчили столярувати, а дівчат кроїти й шити. Оті навики столярної роботи, а мені в 11 класі комісія присвоїла 2-й розряд, ще й як знадобилися в житті. Я був науковцем, а робив, коли довелося, і табуретки, і вікна, і двері.
Деякими своїми маленькими винаходами я поділився з інтернет-спільнотою. Мені вдалося вдосконалити ШАТКІВНИЦЮ і тепер на ній можна шаткувати капусту обома руками, бо вже не треба підтримувати шатківницю однією рукою, щоб вона не скакала скажено на столі. Коли нам припекло перебудовувати хату і треба було подавати на рівень 2-го поверху бетон і піноблоки, я придумав підйомний механізм, який назвав КРУТЬОЛО. Для цього я використав обід переднього велосипедного колеса й вилку до нього. А ви пробували прибити знизу чотириметрову дошку до сволоків стелі? Треба помічник, щоб підтримував інший кінець. А дружина навідріз відмовляється, бо в полоні бур’янів на городі. Довелося придумати ПОМІЧНИК і він допоміг мені зашалювати до сотні метрів квадратних стелі. Про всі ці маленькі хитрощі я написав у своєму блозі на сайті Народний Оглядач. Може хтось і скористається ними.
Двері зачинялися туго
Коли в 1975 р. ми будували хату, то всі дверні рами вмуровували у стіни, а потім навішували на ті рами двері. Коли щось приставало погано, на поміч мені були рубанок та стамеска. Можна було щось підстругати, а потім вже фарбувати. Через 40 років, якраз в розпал реконструкції хати, довелося купувати нові рами і двері. Прогрес дійшов і сюди і лиш в магазині я довідався про «добори» і про те, що всі деталі полаковані й пофарбовані. Вирішив не ризикувати і найняв столяра Миколу, який і поставив нам першу пару дверей на першому поверсі. Я уважно спостерігав, як майстер монтує дверну коробку, як вставляє її в отвір у стіні. Звернув увагу, що перед задуванням монтажної пінки у щілини, Микола розкріплює бічні стояки коробки брусками, щоб та пінка, розширившись в 10 раз, не наблизила стояки один до одного.
Минула доба чи дві, я зняв розкріплювальні бруски й помітив, що вони не виправдали надій, бо стояки через кілька днів зблизилися один до одного й навішені двері зачинялися туго і зі скрипом. Через певний час нам монтував сходи на другий поверх столяр Костя. Він ще й краснодеревщик і володів фрезеруванням. Роботу попереднього майстра Миколи він покритикував і швидко виправив недоліки, втопивши завіси глибше у стояки і двері стали зачинятися добре.
Надійшла пора встановлювати нову пару дверей вже на другому поверсі.
Ми покликали Костю. «Ніякі розкріплювальні бруски не допоможуть!» — заявив майстер і вставив у раму полотно дверей, а в щілини між його тілом і боковинами рами увігнав з десяток клинків. В щілини між стіною і рамою задув пінку. Минула доба, майстер навісив двері на раму й поїхав собі. А через тиждень, о, Мати Божа!, і ці двері стали зачинятися туго і зі скрипом.
За нагальнішими роботами довгенько нам було не до дверей. А цієї зими 2017 р. я до них таки підступився. Раджуся з дружиною. Кажу: — Може, я зістругаю двері рубанком, а потім пофарбую? І отримав категоричне: — Ні! А ти зніми налічники й подивися, в чому там справа! Став я думати-гадати, де помилилися обидва майстри? І додумався, що справа у пінці, яка продовжувала розширюватися через добу і цим наближала стояки рам один до одного. От якби розкріплювальні бруски тримали не добу, а з тиждень, то пінка заспокоїлася б, не тиснула на стояки рами і все було б добре.
Але що робити зараз, щоб двері таки гарно зачинялися? І я придумав як це зробити. Далі увага! Коли стояки рами «пузом» вигнулися один до одного, треба:
— Зняти налічники з обох боків дверей;
— Намітити олівцем місце на стіні, де утворилося «пузо» на стояках;
— Зробити проріз ножівкою у пінці, де «пузо», з того боку, де ручки дверей;
— Ліквідувати те «пузо» двома розкріплювальними брусками і клинками;
— Навпроти брусків видовбати зубилом у стіні 4 канавки шириною 2 см, глибиною 3 см і довжиною 10 см;
— З підходящого кутника вирізати 4 заготовки довжиною десь по 12 см;
— Заготовки зігнути літерою Г, причому мале плече довжиною десь 2 см, а велике – десь 10 см;
— На кінцях кожної заготовки просвердлити отвори діаметром 3-4 мм для саморізів і отримаємо 4 кронштейни;
— Під отвором, що на великому плечі кронштейна у канавці висвердлити отвір діаметром 6 мм і забити в нього дюбель;
— Прикріпити кронштейн саморізом до дюбеля;
— Навпроти отвору в малому плечі кронштейну засвердлити в дереві стояка отвір свердлом діаметром 2,5-3 мм;
— Прикріпити кронштейн саморізом до стояка рами;
— Після установлення всіх кронштейнів зняти розкріплювальні бруски і перевірити, як закриваються двері;
— Заповнити канавки з кронштейнами розчином гіпсу;
— Можна йти хвалитися дружині про виконану роботу.
Додам, що розміри канавки, діаметри отворів та інше визначаються розмірами наявних матеріалів.
Це була радісна робота. Коли я все зробив, а дружина випробувала двері і встановила, що вони зачиняються легко і без шуму, то усмішка осявала її обличчя цілий день. Це було мені найкращою похвалою.
Висновок: організована мені проблема з дверима заставила мене чомусь навчитися, вдосконалитися і успішно її подолати. Бажаю і вам схожого.
Хай же буде!

+3
440
RSS
15:55
+2
Оце й не знаю, хто скористується цим дописом. Може Дзвінка розкаже якомусь чоловікові при нагоді — вона пам'ятлива. А може друг Доброслав — близько до30 років — це пора розквіту і за життя він багато чого ще збудує. А може далекий друг Василь Петришин, заблудивши на наш сайт, помітить цю публікацію й колись використає, бо це метикований чоловік. Я буду радий, коли хтось відгукнеться.
Так, друже, це суто прикладне питання. Не скажу, що воно нікому не цікаве й не стане комусь в нагоді… Але відшукати адресата цієї статті на Світочі таки важкувато.
09:13
+2
Так, Тимуре. Але, погодься, це досвід. З монтажною пінкою працюють зараз все частіше. І з нею виникають проблеми. Навіть майстри не знають, в чому справа, що двері раптом перестають закриватися нормально. Але є ще земний інфопростір. Комусь це, сподіваюсь, і допоможе. А чому тебе навчили в школі, які трудові навики ти там здобув? Чи знадобилося це тобі в житті?
Ніхто нас особливо нічому не навчав. Мою трудову спеціалізацію в старших класах ти знаєш: програміст-обчислювач. «Робота головою».

Втім, був один цікавий епізод…
Вже не пам'ятаю, в якому класі то сталося, але один з вчителів трудового виховання раптом випхав мене на районну олімпіаду по труду! Без жодної підготовки!!! На «авось»!!! І от прийшов туди — а мене пхають за ручний токарний верстат по дереву і наказують виточити ручку для напилка… При тому, що я бачив ручний токарний верстат по дереву лише на картинці. І знав лише, що В.І.Ульянов-Ленін полюбляв на такому працювати й навіть комплект шахів власноруч виточив.

Коротше, все я робив з помилками. Свою ручку для напилка здав останнім. Посів останнє місце. Але отримав від процесу величезний кайф! І опісля всього наш «трудовик» сказав мені: «Молодець, не розгубився! Я от думав, злякаєшся ти чи ні?! Міг би і здриснути з тієї олімпіади...»
09:46
+2
От і двері на радість вже без проблем зачиняються! Який молодець тату! А скільки треба обдумати і винайти спосіб виправлення похибки у встановленні дверей! Сподіваюсь знадобиться комусь порадою твоє прикладне теслярство.
13:32
+1
Дякую, Іринко, за добре слово. Прочитай цей допис чоловіку — він в тебе майстровитий. А ще і Юнісу розкажи, та разом передай і вітання.
14:05
+2
Тимуре, щоб ти знав: робота на токарному станку по дереву — це вищий ступінь столярної майстерності. Це щось схоже на роботу скульптора. На екзаменах в інтернаті всім нам за виготовлені табуретки дали но 2 розряду, а Колі Носару за виточену вазу дали 3 розряд. Отож є зрозумілою та твоя радість творення із бруска ручки для терпуга.
Дзвінко, звертаюся до тебе, як до психолога: оціни категоричне НІ! моєї дружини.
14:10
+1
Друже Тимуре, світлину цих дверей я назвав ВХІД В ІНШИЙ СВІТ і відправив онукам. Звідки я зазнимкував ці двері?
Друже! Хіба я тобі ворожка чи екстрасенс, щоб такі речі вгадувати?! Сам би взяв та й написав, звідки ти знімкував ці двері…

На мій же хлопський розсуд, зйомка відбулася в кімнаті, а в дверній шибці віддзеркалюється вікно (а за ним подвір'я чи вулиця), розташоване за твоєю спиною.
21:03
+2
Не ворожка, Тимуре, а більше, бо володієш вмінням заглядати глибоко. Пояснив правильно. Задзеркалля і є вхід в інший світ.
Ну, хоч не помилився — і те добре!
13:25
+1
Прочитала тату, як ти лагодив двері.Молодець, ти майстер на всі руки.У свій час я думаю тобі став в нагоді журнал Изобретатель и рационализатор.Памятаєш?
14:05
+2
Ой, доню, в ті часи, здається, не було МОНТАЖНОЇ ПІНКИ. Ущільнювали рами чим доведеться.
Пригадую час, коли ми жили ще на старій квартирі — на вул.Хорива. Отож надумали ми замість старих дерев'яних віконниць бодай в двох кімнатах встановити нові металопластикові. Бо старі вже і порозсихалися в хлам, і деформувалися, й порепались… То коли «фірмачі» виковирювали старі дерев'яні рами… чого там на стиках швів не було! Виявляється, при встановленні віконниць забивали шпарини якимись ганчірками. Там повиковирювали навіть обривки старовинних жіночих панчіх і теплих панталонів!!!
18:17
+1
Це точно, зараз все можна купити, аби гроші були і бажання.
17:33
+1
Так і.було в ті часи, що ущільнювали тим, що під руку попаде: солома, очерет, стружки і все це замазувалося глиною з додатком кінського кізяка. А зверху ще й розчином глею.
17:34
+1
А коли ви ставили ті перші склопакети?
В 2005 році, саме коли я собі порвав зв'язки на нозі й лежав в гіпсі. І нікому було вдома вікнами зайнятися напередодні літа. Що ж, 8 років простояли…
22:05
+1
А сьогодні 5.2.17 р.я був в Києві і бачив на ст. Метро КОНТРАКТОВА ПЛОЩА вказівник на вул. Хорева. І згадав за тебе, Тимуре. А в метро на весь вагон лунала пісня: ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЯ ТА Й СТАЛА КУВАТИ. Її співали три жінки та так злагоджено. Вона перекривала гуркіт. І відгукнулося не лише моє серце на цей спів…

Випадкові Дописи