Лайфхак від школярки

Лайфхак від школярки

— Маш, мене втомив твій мобільник, ну зроби тихіше дзвінок! Хто тобі дзвонить весь вечір?

— Хлопчики.
— А що їм всім треба?
— Ну… по-різному. Питають, що роблю, чи не вийду гуляти, пропонують сидіти разом в автобусі на екскурсії, на Технорамі зі мною в парі бути. Міша запитав, чи не важкий у мене на завтра портфель, хотів зайти за мною перед школою.
— Слухай, а чим ти їх чіпляєш, а? Розкажи, мені вже самій цікаво! Чому до тебе вічно така черга стоїть, як до тіла Леніна в моєму дитинстві?
— Тобі навіщо це? У тебе тато!
— Чисто теоретично. Вивчаю людей.
— Ну ладно, розповім. Просто хлопчики — це такі люди, що їм весь час треба, щоб їх хвалили. Це як по голові погладити, тільки без рук. Навіть самий нікому непотрібний хлопчик щось робить добре. Рівняння вирішує, наприклад, або на фізкультурі найдалі стрибає, або танки малює красиво. А йому про це ніхто ніколи не говорить крім мами. А я завжди кажу. Мені не шкода, і це ж чесно. Не всі вміють красиво малювати танки і добре стрибати у довжину. Я захоплююся цим вголос!
— Ну це і з дівчатками напевно так. І з дорослими теж.
— Цього я не знаю. Ти про хлопчиків запитала. Ще не можна бути крутішою за хлопчика — ось прямо в усьому. Хлопчик повинен себе відчувати крутим завжди.
— Ну і як ти реалізуєш цей принцип на теквондо? У всіх твоїх пацанів зелений пояс, у тебе синій. Ну і об'єктивно ти там крутіше всіх в групі.
— Ай… — Маша поблажливо махає рукою — Це ж хлоп-чи-ки!!! Я їм сказала, що з поясом мені випадково пощастило на атестації. І коли у мене виходить когось із них у спарингу забороти, я потім кажу, що мені було так страшно! Кажу — я заздалегідь тебе так боялася, що спаринг виграла від страху!
— Брешеш, інакше кажучи?
— Не брешу!!! Я завжди боюся: стукнеш не туди, промахнешся — зламаєш ще що-небудь, вони так погано блоки ставлять! Прогулювати не треба бо тренування. Ну і ще годувати хлопчиків треба. Вони, знаєш, прямо якось дуже залежать від цього. Якщо хлопчик знає, що у нього вдома буде смачний суп зі сметанкою — навіщо йому йти кудись гуляти з іншими хлопчиками або дівчатками? Мені здається, вони і одружуються для цього на своїх дружинах, коли виростуть. Тому я завжди пригощаю — на перерві, на прогулянці. Ви ось з татом смієтеся, що я завжди ношу з собою багато їжі завжди, але мені потрібно. Я сама весь час їм і хлопчиків годую.
— Ну це я вже чую який рік від тебе, що треба муженька годувати. Це я зрозуміла. Годую на всякий випадок всіх підряд великих хлопчиків, хоча не планую нікого завойовувати.
— Нема чого тобі завойовувати. У тебе тато є. І одне я ще у тебе підгледіла, розповісти?
— Звичайно. Що саме?
— Не можна чіплятися з розмовами, коли хлопчик втомлений або голодний. Треба, щоб він поїв і помовчав. Ну знаєш, коли вони тупо в одну точку дивляться? Це вони не туплять, а відпочивають. Хлопчики не можуть стільки розмовляти, скільки дівчатка. Їм іноді треба помовчати, подумати про всяку хлопчачу важливу фігню. Ти правильно робиш, що до тата не лізеш відразу після його роботи зі всякими там лічильниками води і репетитором.

Я тільки що в стрічці бачила рекламу: 4-денні курси, як бути затребуваною дівчиною і вийти заміж. Коштують дорого. Я їм зараз обламаю весь бізнес, відчуваю. Запишіть: хвалити, годувати, не тріщати без угаву, не бути крутіше. І всі женихи — ваші. Ноги від вух не обов'язкові, забийте, у Маші звичайнісінькі ноги, і довші бачили. Але її 8-10-річні друзі готові ночувати у нас під дверима.
+3
406
RSS
01:13
+2
Яка розумна дівчинка
08:07
+2
Дуже повчальний допис. Як все просто: будеш доброзичливою — матимеш успіх. Тимуре, дай почитати Люсі це. Тут є загадка: її ВАЖКА РУКА, яка тричі (!) випадково (?) лише відправляла тебе в нокдаун і в лікарню. З цим треба розбиратися. Схоже, що доброзичливість є талантом, схожим на ХОДЯЧУ КАРУ, але протилежним за значенням і наслідками.
Я собі в Фейсбук-хроніку запостив оригінальний текст. Моїй Люсі вже 31 рік, вона вже здорова жінка, її запізно виховувати. Тим паче — підсовуючи їй статейки. Вона й без того саме так підгодовує (харчами) чоловіків, яких сама хоче. Тільки не з метою «як би заміж вискочити», а щоб наймані працівники на їхньому з мамою (моєю дружиною) складі давали найбільшу віддачу. Або когось із клієнтів складу.
Тут є загадка: її ВАЖКА РУКА, яка тричі (!) випадково (?) лише відправляла тебе в нокдаун і в лікарню.

Мій дорогенький! В одному з коментарів до статті Дзвінкої Сопілкарки я заради цікавості графічно представив астрологічні зв'язки в нашій сім'ї:
Моя астрологічна ситуація
Вибач, я ніколи не казав, що все відбувається випадково! Звісно, що не випадково… До речі, після третьої «витівки», яка коштувала мені інвалідності, Люся дуже-дуже плакала — коли второпала, що накоїла. То я її саме цим і втішав! Бо все це було зроблено не просто так… З цього приводу згадав ще одну східну притчу. Спробую знайти її та повісити на Світочі.

Тому все це було сплановано заздалегідь, Люся просто методично все виконала. Так і є!


UPD. Відшукав і розмістив
13:36
+2
Отже все так і є: ваша Люся була ІНСТРУМЕНТОМ по зміні життя свого батька у бажаному напрямку для того, хто управляє цим інструментом.
Мене цей короткий пост ФБ зацікавив з чисто психологічної точки зору.
Мама дівчинки має гармонійні стосунки з татом, але діє інстинктивно, не усвідомлюючи віддалених наслідків. А донька має хороші аналітичні здобності і спостережливість. Вона правильно зрозуміла алгоритм маминої поведінки і трансформувала його відповідно до своїх потреб і можливостей.
Психологи постійно наголошують на тому, що гармонійні стосунки між батьками сприяють успішності дітей.
Я так і зрозумів

Випадкові Дописи