До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Звідки беруться чоловіки

Звідки беруться чоловіки

Багато хто вважає, що чоловіка можна знайти або вибрати самостійно. Я колись теж так вважала. Мовляв, час такий тепер, батьки нам не указ, виходь на вулицю і сама обирай! Але, дивна річ, чому ми самі іноді не можемо нікого знайти? Я ось вийшла заміж в 23 роки, але вважала за краще б знайти чоловіка відразу, а не проживати попередній болісний досвід. Чому я не змогла знайти його раніше? І чому так багато жінок шукають-шукають і нічого [не знаходять]? Чому ми часто не співпадаємо у виборі? Я його вибираю, а він мене ні? Питань більше, ніж відповідей. А відповідь-то насправді одна.

Тому що чоловіка насправді дає нам Бог. Тоді, коли настає час, і такого, як ми заслуговуємо. Ми можемо себе обдурювати, мовляв, це я його вибрала. Але як ти вибрала? У твоєму організмі щось сталося, серце раптом інакше закалатало, з'явилися почуття, потягнуло до певного чоловікові. Звідки все це? Ти ці почуття й відчуття сама створила? Ні. Вони з'явилися в твоєму тілі невідомим чином, без жодної твоєї участі.

І не тільки у тебе, у нього теж схоже незрозуміле і дивне всередині відбувається. Це теж ти створюєш? Тоді чому не завжди спрацьовує й іноді чоловік твоєї мрії проходить повз тебе? А ще буває, що зустрічаються чудові чоловіки, і дівчатка скаржаться, що ось закохатися б в нього, ідеальний же чоловік був би — але ж ні! Ніяк! І виходиш заміж за іншого — менш відповідального і дбайливого, і хто зрозуміє, чому й навіщо? Так само і чоловіки — подобаються йому блондинки, а в дружини чомусь бере брюнетку. Любить господинь, а одружується на тій, що і яєчні не приготує. Чомусь саме з нею щось резонує. А що? І звідки воно приходить?

Хоча ілюзія вибору у нас все-таки є, нам здається, що ми вибираємо виходити заміж по любові — і виходимо. Але те, що ми називаємо любов'ю, в нашому тілі відбувається без будь-якого нашого втручання, іноді всупереч здоровому глузду і логіці.

Світ влаштований дуже мудро. Я зустріла чоловіка тоді, коли ми обидва були готові до серйозних стосунків. Коли і я зрозуміла, чого хочу, і коли він зрозумів, що потрібно йому. Коли я стала ближчою до самої себе і почала перетворюватися на дівчинку, і коли він втомився від тусівок і вечірок. Саме в цей момент дивним чином Господь нас познайомив. І так, ми обидва не були один для одного ідеалом, який можна розпізнати за дві секунди і померти від щастя.

Мені не подобалася вакансія, на яку я приїхала влаштовуватися. Я взагалі туди їхати не хотіла. І район незручний, і сама фірма в дивному будинку, і робота не моєї мрії, і навіть погода неприємна. Я чекала, коли звільниться вже обіцяне мені місце у відомій корпорації. Але чомусь я все ж приїхала туди, поспілкувалася з людьми, які виявилися достатньо приємними. Вони відразу мені передзвонили, покликали на другу співбесіду до директора — а потім відразу ж попросили почати працювати. Чесно — я не особливо раділа. І не знаю, чому погодилася. Робота моєї мрії зателефонувала мені через місяць і сказала, що чекає з речами. А я вже працювала тут. І відмовилася.

Так от, містичним чином Господь привів мене туди, де на мене чекав він. Він, який мені, звісно, не сподобався. Він, який періодично мене дратував. Він, який відрізнявся від усіх інших. Всі хлопці в офісі звали мене на чай з шоколадками, а в 117 кабінеті на мене чекали кефір і печиво, а заразом незрозумілий хлопчик, достатньо гострий на язик. Зовсім не в моєму смаку, як-то кажуть. У всіх інших кабінетах мені говорили компліменти, запрошували в кіно, якось мило і кумедно залицялися. А він не залицявся. Підколював, потім знову пропонував свій кефір, нікуди не кликав, до нього ходили постійно якісь дівчата. І навіть квіти він мені подарував доволі оригінально — засунув під стіл горщик з квіткою.

Так от, якщо б я сама собі обрала чоловіка — мозком або «серцем» (тобто змусила б одружитися того, хто одружуватися не хотів), і вийшла б заміж так, як я це уявляла, мій світ був би іншим. Я жила б досі в Іркутську, працювала б десь в банку, народила б не більше двох дітей, напевно, накачувала б губи і нарощувала волосся, щоб бути не гіршою за інших, ботокс би той-таки колола. Жила б «нормальним» життям. Але Господь знає, що для мене краще, де і як я можу бути щасливою по-справжньому. Тому він мені дав мого чоловіка, саме такого, яким він був тоді й яким він є [тепер].

Так, разом з чоловіком в моє життя прийшли різні труднощі. Навалилася вся моя сімейна карма, яка є у кожної з нас, і рідко коли вона буває радісною. Мені довелося зіткнутися з власними іспитами й уроками, деякі досі здати не можу. І все знову ж таки тому, що для мене це найкращий чоловік. Як для щастя, так і для складання іспитів. У ньому мій обсяг роботи і мій рівень щастя. Саме в ньому вони сплелися і з'єдналися так, щоб я могла і прогресувати, і щасливою бути. Так, Господь вибрав для мене найкращий подарунок. Найкращого чоловіка. Сама б я такого не розгледіла.

І так завжди. Якщо чоловік не ваш, то весь час щось не складається. Ніяк не виходить ні зустрітися, ні одружитися, виникають перешкоди то тут, то там. Та й взаємності немає. Чоловік раптом йде, нікого не питаючи. Чи не хоче одружуватися. Його немов якась сила виганяє з вашого життя, вичавлює. Або ви самі раптом кидаєте все те, що вам вчора подобалося, і тікаєте. Тому що Господь для вас приготував щось інше. Найкраще.

Він завжди вибирає для нас найбільш підходяще. І дає нам ідеального для нас чоловіка за трьома параметрами:

  • чоловіка, з яким ми можемо скласти свої іспити
  • чоловіка, з яким ми можемо бути щасливими
  • чоловіка, якого ми заслуговуємо

І приходить такий чоловік тоді, коли:

  • ви готові до заміжжя
  • він готовий до одруження
  • у вас обох є сили і ресурси для побудови відносин
  • настає час для створення сім'ї

І тоді ви раптом дивитесь на цього чоловіка, який вчора міг бути вашим другом, або здавався вам абсолютно чужим — і сердечко починає чомусь калатати швидше. Ви самі не розумієте чому і як.

І ось я вже щоранку проводжу в 117 офісі за кефіром з цим дивним хлопцем, а вечорами він проводжає мене до маршрутки. Ми йдемо вздовж дороги, пропускаючи вже кілька зупинок по дикому сибірському холоду, просто йдемо і спілкуємося.

І от я виявляю, що в моїй «асьці» найбільше повідомлень у дипломатичному листуванні з ним. Більш того, я чекаю кожного цього повідомлення або СМС. Звідки все це? Як це сталося? При величезному виборі перспективних залицяльників, які оббивають пороги й яких інші б хапали і тягли в РАГС, при тому, що ще місяць тому я бачила себе заміжнею тільки за однією людиною, раптом я кажу йому «так».

Мозку це здавалося дивним вибором. Репутація бабія, звичайний менеджер, не особливо дбайливий і романтичний. А серце чомусь через три місяці знайомства погодилося вийти заміж. І як би я його не випробовувала — він проходив перевірки, які за логікою, мали б його відштовхнути. Хоча він і сам не розумів, чому продовжував спілкуватися зі мною після таких викрутасів. Тому що минув час, і Господь зробив так, що все склалося.

Так, це дуже важливо, що ідеальний для вас чоловік — це не ідеал з журналу. І вашим близьким та подругам він не зобов'язаний здаватися ідеальним. Це той, хто принесе вам ваш обсяг кармічної праці, а це не дуже приємний подарунок, еге ж? Але разом з тим Господь не дає нам чоловіків, з якими абсолютно неможливо бути щасливою. Він же піклується про нас, а не знущається над нами. Розбираючись зі своїм фронтом робіт, ви можете пізнати найкраще для вас щастя. Але можете і не пізнати, якщо відмовитеся працювати душею і не дасте відносинам шансу.

І іспити ж різні у всіх:

  • комусь потрібно навчитися чоловіка поважати
  • комусь варто розібратися з позицією жертви
  • комусь варто розібратися зі своєю залежністю від чоловіка
  • комусь потрібно навчитися себе поважати й цінувати
  • комусь варто побороти егоїзм і лінощі й навчитися піклуватися про інших
  • комусь (практично всім) варто навчитися приймати інших людей такими, якими вони є
  • комусь потрібно припинити тягнути все на собі й навчитися делегувати
  • комусь треба навчитися слухатися чоловіка
  • комусь (знов-таки майже всім) варто вчитися надихати чоловіка і дозволити собі приймати бажане через нього
  • комусь потрібно повернутися до своєї споконвічної жіночої природі, щоб не дзвеніти залізними...
  • комусь потрібно навчитися енергію накопичувати і розподіляти, щоб було що дати і не виснажуватися
  • комусь потрібно навчитися бути вірною
  • комусь потрібно вийти з родових сценаріїв своєї мами, бабусі й минулого
  • і так далі, іспити у всіх свої

І майже всім потрібно зрозуміти, що намагатися змінити чоловіка марно. Потрібно самій змінюватися, по-справжньому, не роблячи вигляд, що я змінилася, не мудруючи, а реально діючи. Зрозуміти, що чоловік — це дзеркало, що він такий, якого я заслужила своїми минулими вчинками. І навіщо нарікати не дзеркало, якщо «вихідник» такий? Як каже мій чоловік, якщо вже третій чоловік б'є тебе по пиці, то можливо, все-таки з особою щось не те?

Уроки різні у всіх. Як в школі — у когось гуманітарний клас, і в ньому суворіше опитують з літератури, у когось математичний, і тоді література оскільки-остільки, але викладач фізики витрусить всю душу. І одна і та сама «п'ятірка» в атестаті означатиме різний рівень знань. Але ж в мат[ематичний] клас візьмуть тільки тих, хто до цього рівня складності готовий, еге ж? Навіщо там мучити гуманітаріїв, яким математика здається найскладнішою річчю у всесвіті? Так і в усьому іншому.

Обсяг роботи у всіх різний. Набір предметів для іспиту — теж. А ще часто відрізняється «клас». Дивишся на тих, хто в «першому» або «п'ятому» зі свого «сьомого» і здається — та це ж дурниця, чого тут не здати! Але точно так само на тебе дивиться якийсь «десятикласник». Мовляв, чого ти там мучишся з якоюсь нісенітницею? Давно пора вже все зрозуміти і зробити.

Тому хтось легко виходить заміж за перше кохання в 20 років і щасливо живе разом все життя, а хтось мучиться, обпалюється і лише ближче до сорока знаходить сім'ю (і то не завжди). У житті все математично точно, й якщо навіть нам щось далося легше, ніж іншим — не привід пишатися цим і хвалитися. Тут — легше, в іншому буде складніше. Варто дивитися в бік своїх уроків та іспитів.

Можна все кинути — мовляв, не мій чоловік, не мої іспити, нехай саме розсмокчеться. Але поки Господь не дасть на це добро — навіть розлучитися неможливо. Деякі все життя від чоловіка йдуть, але не виходить. А деякі навіть розлучаться, а живуть все одно разом, роз'їхатися не можуть. Або навіть не разом живуть, а відносини тривають, вирують.

Кожен не складений іспит повернеться. Не з цим чоловіком, то з іншим, в іншій формі. Який сенс тоді чоловіка міняти? Заново до когось звикати, вивчати? Тільки через ілюзії, що з ним чогось такого точно не станеться? Тим паче, якщо і з ним спочатку можливе щастя.

Моя подруга мало не розлучилася зі своїм чоловіком, тоді у них була лише одна дитина, а чоловік був запійним і депресивним алкоголіком. Крім того він пройшов Чечню, що робило його в цьому стані неадекватним. Так, вона мало не пішла від нього. Тільки що це змінило би, адже вся їхня історія знайомства і одруження — показник саме того, що цю пару створив Бог?

Вже багато років він не п'є. У них троє дітей, живуть вони поза містом, у власному будинку. І вона — щаслива, саме тим видом щастя, який їй виявився найближчим. Простим, сільським, сімейним. Діти, господарство, город, чоловік, творчість.

І все це сталося тільки тоді, коли змінилося її серце. Коли вона сама змінилася, то ділилася відчуттями, що начебто з тим своїм чоловіком розлучилася і вийшла заміж знову — за цього «нового». Хоча це виявився той самий чоловік, якого вже не впізнати.

Іноді буває, що іспити здані, й людина сама йде, звільняючи місце для того, хто за складений іспит винагородить. І в цьому випадку всім цим управляємо не ми, і ці рішення ухвалюємо не ми.

Тікаючи ж від своїх уроків, ми часто не можемо потім нікого зустріти. Іноді ми намагаємося профорсувати, шукаємо чоловіка, ганяємося за нареченими, домагаємося їх. Але все даремно. Багато таких пар не можуть прожити разом навіть рік, і це зазвичай знак того, що вони дійсно помилилися і самі накрутили зайвого — під дією гормонів, розрахунку чи чогось іще.

Якщо вам у відносинах важко — зробіть все, що від вас залежить, і відпустіть на волю Всевишнього. Якщо людина ваша, і уроки свої ви зрозуміли — все налагодиться. Якщо не ваша, але уроки здані — в життя прийде інша, краща. Але якщо ви не змінюєтеся, іспити не здаєте, то в будь-якому разі нічого доброго чекати не варто, скільки його не пиляй.

Якщо ви хочете опинитися заміжнею — довіртеся найкращому «звіднику», найкращій «свасі» всіх часів і народів. Змінюйтеся, відкривайте своє серце і просіть у Господа чоловіка. Найкращого для вас. Саме такого, з яким ви зможете і щастя випробувати, й іспити здати. У Нього напевно такий вже припасений для вас. І просто чекає свого часу.

Автор — О. Валяєва

+3
376
RSS
20:58
+2
Мене цей матеріал підкупив тим, що шлюб тут розглядається з точки зору кармічного іспиту й складання певних життєвих уроків. Попри те, що під оригінальною статтею з розсилки (http://subscribe.ru/digest/woman/relation/n58541769.html) можна знайти каменти, що «тема Господа зараз в тренді» та «задовбали вже відсилками до Всевишнього» — як на мене, написано все вірно.

Особливо ж має це сподобатися другу Анатолію. Не знаю, чи його шановній дружині сподобається… але йому — це точно!
Фу, стільки фаталізму в одній статті!!!
А де ж свобода вибору?
Як в школі — у когось гуманітарний клас, і в ньому суворіше опитують з літератури, у когось математичний, і тоді література оскільки-остільки, але викладач фізики витрусить всю душу. І одна і та сама «п'ятірка» в атестаті означатиме різний рівень знань. Але ж в мат[ематичний] клас візьмуть тільки тих, хто до цього рівня складності готовий, еге ж? Навіщо там мучити гуманітаріїв, яким математика здається найскладнішою річчю у всесвіті? Так і в усьому іншому.

А от тут геть дурниці написані, бо в нас по спецкласах дітей не за здібностями розподіляють, а тому що мама з татом так захотіли. І мучиться той гуманітарій в метематичному класі 12 років, а потім ще й на фізмат вступає.
Це у нас батьки розподіляють, а у Бога?..
Наші батьки можуть і з Богом посперечатися, якщо це стосується рідної кровиночки.
І щодо вибору партнера теж. Скільки щасливих сімей тещі із свекрухами зруйнували навіть Бог не порахує.
Ну, то люди скрізь втручаються! І в цьому також є свобода вибору
А де ж свобода вибору?

Як, тобто, де?!


А ось і вона — свобода вибору:

Тікаючи ж від своїх уроків, ми часто не можемо потім нікого зустріти. Іноді ми намагаємося профорсувати, шукаємо чоловіка, ганяємося за нареченими, домагаємося їх. Але все даремно. Багато таких пар не можуть прожити разом навіть рік, і це зазвичай знак того, що вони дійсно помилилися і самі накрутили зайвого — під дією гормонів, розрахунку чи чогось іще.


Можете тікати від свого призначення — ніхто Вам не дохтур!
22:57
+2
Так, Тимуре, ти знаєш мої вподобання Стаття загалом мені сподобалася. Тут говориться за кармічні іспити, та умовчується про реінкарнацію. Але це те, що є в житті, але не визнається ні наукою, ні релігією (зокрема християнством і юдаїзмом+). Звідси й пішло про «свободу вибору». Вона таки є і є успішною, коли в РУСЛІ запланованого конкретного втілення. Душа не визначає ні майбутнє тіло, ні батьків. Це за неї робить Божественна Ієрархія(БІ). Простішим є підбір пари і знову ж цим займається БІ. А списують прямо на Творця. ТЕХНОЛОГІЯ підбору — це творення почуття кохання. Є приказка в росіян: ЛЮБОВЬ ЗЛА — ПАЛЮБІШЬ І КАЗЛА. Мета всього цього прихована і більшості абсолютно невідома. Ви ж погляньте, які є навколо чудернацькі пари…
Але це те, що є в житті, але не визнається ні наукою, ні релігією (зокрема християнством і юдаїзмом+).

Загалом-то, ти не знайомий бодай в загальних рисах з Кабалою…

А кабалісти про реінкарнацію знають і нічого проти неї не мають!

Згідно з цим вченням, початкова душа (Адам) спочатку розділилася на 12х12'000=144'000 душ, ті подрібнилися в свою чергу. Всі душі перебувають в своєрідному «сховищі душ», по мірі необхідності спускаються в найнижчий (матеріальний) світ, там набувають певний земний життєвий досвід і повертаються назад. В кінці існування всі душі знов об'єднаються в Адама — але вже збагаченого досвідом життя всіх його складових…

Мета всього цього прихована і більшості абсолютно невідома. Ви ж погляньте, які є навколо чудернацькі пари…

Це вже етологічна тематика… Чудернацькі пари є, бо іноді інстинкти змушують жінку перестраховуватися щодо можливих змін.
23:26
+2
Прочитав ще раз і на цей раз вголос дружині. Так от стаття їй абсолютно сподобалася. Сказала, що є ще й бездітні пари і є люди, які взагалі проживають все життя без пари. І чому це так?
Теж карма…
06:16
+1
Я гадав, що основою юдаїзму є Тора + (Старий Заповіт). А Кабала мені справді невідома. Дякую, Тимуре, що іноді розповідаєш за неї.
Тора є основою Кабали також. Просто Кабала — це містичне вчення, в його основу покладено прочитання Тори на найглибшому четвертому рівні «сод». І зрозуміло, йдеться не те що про прочитання тексту оригінальною мовою, не про прочитання надрукованого на папері тексту. Йдеться про рукописні тексти!!! А там теж є всякі нюанси. Наприклад, деякі літери… перевернуті догори дригом — чому?! Що означає цей натяк?!
А ще колосальне значення мають чисельні значення окремих фрагментів тексту — система гематрії.
Насамкінець, існує т.зв. темура — система заміни одних літер іншими, що теж виводить на інші смисли священних текстів. Інакше й бути не може: надто небезпечними можуть виявитися таємні знання, якщо люди отримають їх передчасно…
Тривалий час ці знання передавалися від конкретного вчителя конкретному учневі, а система була закритою, «герметичною». Аж доки ребе Арі (1534-1572) не дозволив знайомити з Кабалою всіх охочих без обмежень.
Тому Кабала (єврейська містика) йде окремим відгалуженням поза всіма релігійними течіями. Бо кабалістичні знання приховувалися і від євреїв також… От наприклад, ти ніколи не замислювався, чому слово «робот» вигадав і ввів в обіг саме чеський письменник Карел Чапек, автор п'єси «R.U.R.» (1920 рік)? А все просто: у нього було неабияке підґрунтя! Адже згідно з переказами, саме празький ребе Льов бен Бецалель виготовив Ґолема — штучну глиняну людину! Ось тобі зв'язок: середньовічний празький кабаліст за допомогою таємних знань виготовляє з глини штучну істоту, яка «програмується» таємними кабалістичними знаннями, призначена для виконання важких робіт та охорони місцевої єврейської громади — а через декілька століть саме чеський письменник вигадує і вводить в обіг слово «робот»! очевидно, приїхавши до Праги, Чапек познайомився з місцевою середньовічною легендою і під її впливом створив свою п'єсу.
Я чула колись легнду про Голема. Він здається потім вийшов з-під контролю. Деталей не пам'ятаю.
Саме так, через недосконалість кабалістичного «програмування» він вийшов з-під контролю! І почав робити неприпустимі речі… Тому його творець — ребе Льов бен Бецалель «вимкнув» Ґолема через стирання літер, написаних на його чолі. Й Ґолем розсипався грудою червоної глини, з якої й був створений. Ця груда глини нібито лежала недоторканою на горищі будинку ребе Льова бен Бецалеля (куди він заманив Ґолнема), аж доки цей будинок не зруйнували.
18:15
+2
Ну і що ж, чи пішли на шкоду людству таємні знання після дозволу знайомитися з ними всіх охочих?
Не порівнюй людство XVI століття після Р.Х. та людство V-ІІІ тисячоліть до Р.Х. Розвиток протягом кількох тисячоліть дався взнаки. А якби людство не було готове сприйняти ці таємні знання, ребе Арі не дозволив би знайомити з ними всіх охочих.
01:09
+2
Ще одна дуже хороша стаття, яку сьогодні прочитав! Дякую пану Тимуру за переклад.

Дійсно, любов (кохання), це інструмент, за допомогою якого карма поєднує 2 людей для проходження потрібних уроків.

Щодо свободи вибору, то у нас є вибір як поводитись в конкретних ситуаціях, які виникають при взаємовідносинах зі своєю половинкою.

Випадкові Дописи