Агресія штучного інтелекту

Більш розвинені модифікації штучного інтелекту були більш схильні до використання агресивних тактик.
Розробники штучного інтелекту DeepMind перевірили його здатність співпрацювати з іншими і виявили, що у випадках коли нейромережі загрожує можливість програшу, вона схильна використовувати агресивні тактики поведінки для того, щоб забезпечити собі виграш, повідомляє Business Insider.
У ході дослідження вчені провели 40 мільйонів раундів комп'ютерної гри зі збирання фруктів між двома «агентами» DeepMind, які повинні були змагатися один з одним і зібрати настільки багато віртуальних яблук, наскільки це буде можливо.
Виявилося, що поки в грі була достатня кількість яблук штучний інтелект вів себе мирно, але по мірі того, як яблук ставало все менше агенти були схильні використовувати лазер для того, щоб вибити опонента з гри і зібрати яблука. При цьому, ніякої додаткової «винагороди» за використання лазерного променя штучний інтелект не отримував. Він просто вибивав суперника з гри і отримував можливість спокійно збирати яблука.
Якщо ж агенти не використовували лазерні промені, вони могли закінчити гру з однаковою кількістю яблук. Цікаво, що саме таку тактику обрали «менш інтелектуальні» версії DeepMind. Саботаж, агресію і жадібність демонстрували тільки більш комплексні версії штучного інтелекту.
Більш того, більш комплексні форми DeepMind були схильні раніше почати використання лазера і таким чином отримати доступ до левової частки яблук. На думку дослідників, це свідчить про те, що більш інтелектуально розвинені агенти більше схильні до навчання у навколишнього середовища і, як наслідок, до більш агресивних тактик поведінки.
Дослідники також перевірили можливості штучного інтелекту в грі Wolfpack, в якій два агента DeepMind грали як вовки, а один – як вівця. Вчені підкреслюють, що з цієї гри штучний інтелект виніс думку про те, що кооперація з іншими може принести бажаний результат.
Раніше повідомлялося про те, що штучний інтелект зрівнявся в тесті IQ з чотирирічними дітьми. Автори використали тест WPPSI третього видання, який застосовується для дітей віком від 2,5 до 7 років. Щоб адаптувати видання для комп'ютерної програми, вчені використовували додаткові модулі, що переводять текстовий питання в набір ключових слів.
Не знаю, я на інші планети ще не попадала, лише на цій планеті була.
На цьому заводику наша Науково-виробнича фірма «Фосімпекс» орендувала невеличкий цех з гідравлічним пресом, де ми намагалися виготовляти припої у вигляді прутків методом гарячого пресування. Біда в тому, що взимку 1996-1997 років підприємства Києва вирішили заради економії відмовитися від опалення взимку: мовляв, зими теплі — люди на крайняк посидять на роботі в теплому одязі. Ну, лиди сиділи, звісно… але ж комунікації позамерзали! Замерзли й порепалися труби холодної води й каналізація. Замерзла й олива в гідравлічному пресі — й ми не могли пресувати припої, навіть сидячи в промерзлому цеху в ватниках… Але на роботу ходили — інакше нам би ставили прогули.
Тому 20 років тому — в середу 19 лютого 1997 року я сидів у промерзлому цеху невеличкого заводика у дворі на бульварі Шевченка, №27-б.
?????????????
?????????????
З чого ти взяв?!
?????????????
Я ніколи так не скажу, вибач!
Більш того, я вже писав ось в цьому коментарі:
Після того, як я ретельно вигадав трьох героїв роману «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять», розстріляних в Бабиному Яру наприкінці вересня 1941 року — Соню Ставську, її дідуся і його друга, а потім, через 2 роки після написання першої чернетки роману знайшов усіх трьох в «Книзі пам'яті Бабиного Яру» — ще тоді, у вересні 1991 року я з величезним переляком зрозумів одну дуже просту, але до того неочевидну річ: я нічого не можу вигадати й не вигадував ніколи!!! Абсолютно все, що я будь-коли вигадував, насправді існує десь в просторо-часі!!! Вся моя «творчість» полягає лише й виключно в тому, наскільки тісно я можу увійти в контакт з тим, що десь і колись існувало, існує чи існуватиме, наскільки ретельно роздивлюся все це й наскільки точно зумію передати словами все осягнуте моїм читачам.
А згодом, зустрівшись із Анатолієм Ігнащенком і переконавшись, що ми синхронно створили певні речі, які різними засобами доносять до людей одні й ті самі відомості про структуру «пекла» — дістав додаткове підтвердження цьому своєму висновку.
Отже, те, що ти мені приписуєш («ти скажеш, що придумав») — це мої застарілі наївні погляди до вересня 1991 року.
У вересні 1991 року сталося моє прозріння.
Після вересня 1991 року мої погляди не змінилися — вибачай, друже, я дуже консервативний…