До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чи треба лікувати юнацький максималізм?

Чи треба лікувати юнацький максималізм?
Джерело матеріалу:

Юнацька гонитва за найкрасивішою дівчиною, за найпрестижнішою роботою, за найкращою їжею, за найкращим одягом… Максималізм — це крайнощі в будь-яких вимогах, в поглядах (коли або все, або нічого, коли надмірно завищені претензії до всього — світу, життя, людей). Це свого роду характеристика підходу до вирішення певних проблем, безкомпромісність у виборі заходів, дій, покликаних максимально наблизити поставлену мету.

Юнацький максималізм властивий певній віковій категорії. Коли відчуваєш в собі сили сперечатися з усіма, відстоюючи власну точку зору (зрозуміло, найвірнішу). А найголовніше, в шкалі цінностей молодої людини тільки дві крайні точки зору — або чорне, або біле. Немає півтонів, немає середини. «Ці дивні дорослі вічно все ускладнюють, плутають, не розуміють. Ми так жити не будемо!» І кидається молода душа в море нерозуміння. Все це — властива юності гарячкуватість, юнацький егоїзм, відсутність досвіду і гнучкості мислення.


У чому проявляється?

У бажанні мати ВСЕ й ВІДРАЗУ, «стрибнути вище голови», боротися з усіма і проти всіх, протестувати, бути незвичайним і унікальним, відрізнятися від решти своїм світоглядом. Довести оточуючим, що «не слабо»:

  • прикинути вагу моторного човна і спробувати його «стягнути»;
  • навішати млинців на штангу і, піднімаючи, впасти з нею;
  • випити півлітра горілки залпом;
  • обігнати автобус, що їде від однієї зупинки до іншої;
  • довести Її до 12 оргазмів поспіль;
  • вести машину 12 годин без зупинки, не маючи прав;
  • працювати, вчитися, відвідувати нічні клуби і дискотеки, маючи на сон дві години на добу;
  • піти працювати в неділю!


Чи це небезпечно?

Максималізм може стати хорошим стимулом для досягнення заповітних цілей (мета ставиться «більше і далі», бо виконується відсотків на сімдесят), адже з його втратою починають опускатися руки, бажане перестає здаватися можливим.

Людина гарна в крайнощах. Юнацький максималізм — привілей здорових, молодих та енергійних. Привілей не дається дарма, це свого роду аванс. Він здорово допомагає молодим пробитися в нашому іноді складному житті. Це свіжий погляд на старі проблеми. Юнацький максималізм приймає форму такого собі нахабства, що шокує оточуючих і що дозволяє юнакам досягти висот, яких вони не заслужили, але які зможуть утримати, якщо вистачить розуму і витримки.


Чи це минеться?

На жаль чи на щастя, юнацький максималізм минає з віком. Він є наслідком безхмарного дитинства. В юності впевненість в собі досягає максимальної позначки, як і бажання будь-що виділитися, самоствердитися. Присутня ще дитяча наївність і дурість, недосвідченість в поєднанні з величезними амбіціями! Абсолютно все здається можливим!

Після того як дійсність пару разів «довбане» по голові, все встане на свої місця. Життя розставляє всі крапки над «i», й багатьом буває смішно і соромно згадувати себе в молодості.


Чим лікувати?

Часто максималізм проявляється і в зрілому віці, тоді він перетворюється на дурну впертість, нелагідність і небажання дослухатися до думки оточуючих.

У цьому випадку потрібно зрозуміти, що варіантів вирішення будь-якої проблеми набагато більше двох, що не завжди думка людини може бути об'єктивною, що терпимість до чужих недоліків — не порок, а гідність.

З віком ми стаємо більш податливими, спочатку трохи пасивними, а там недалеко і до байдужості. Нехай в кожному залишиться трішки юнацького максималізму для гостроти сприйняття життя.

Авторка: Катерина Сорокіна

+2
473
RSS
15:17
+2
Матеріал цікавий, але ставлення до нього у мене подвійне: все так, тільки трішечки не так…

З одного боку, те визначення юнацького максималізму, яке подає авторка статті («все — або нічого», типу «пан чи пропав»), нібито вірне. Але з іншого боку, воно аж надто нагадує визначення "хуцпи" в позитивному сенсі — як «зухвалості», бажання «стрибнути вище голови»… Воно-то фіг з ним, що за обстоювання цієї тези мене виперли з відомого сайту. Просто отака «хуцпа» в позитивному сенсі не пов'язана з юнацьким віком! Простіше кажучи, зажадати зробити «стрибок вище голови» можна в будь-якому віці!

Більш того, хоча поняття «хуцпи» чомусь пов'язують виключно з євреями (як варіант — з вірянами-юдеями, з «жидомасонами», із «світовою закулісою» тощо), насправді ця властивість притаманна людям будь-якої нації. Хочете доказі?! То їх у мене є ©



Бери вершину і матимеш середину.

(Григорій Сковорода)

Порівняйте з написаним в матеріалі:

Максималізм може стати хорошим стимулом для досягнення заповітних цілей (мета ставиться «більше і далі», бо виконується відсотків на сімдесят), адже з його втратою починають опускатися руки, бажане перестає здаватися можливим.

Перепрошую, це те ж саме!!! Отже, видатний український філософ Григорій Сковорода проповідував «хуцпу» в позитивному сенсі (а отже, був прихованим «жидомасоном»)… Ех-хе-хех, вчасно мене виперли з відомого сайту, бо я б настукав цією цитатою їм в мармизяки!!!
16:05
+2
Часто максималізм проявляється і в зрілому віці, тоді він перетворюється на дурну впертість, нелагідність і небажання дослухатися до думки оточуючих.
У цьому випадку потрібно зрозуміти, що варіантів вирішення будь-якої проблеми набагато більше двох, що не завжди думка людини може бути об'єктивною, що терпимість до чужих недоліків — не порок, а гідність.

І тут я не надто згоден з авторкою! Бо особисто за собою я «з молодих нігтів» помітив одну цікаву особливість… Так — я саме отакий непоступливий впертий бовдур! Бо я звик ставити собі за мету «стрибнути вище голови», досягати неможливого тощо.
Але… є одне «але». Та альтернатива, яку бачу я і щодо якої ставлю собі за мету «досягнути неможливого», цілитися у вершину, щоб досягти середини… іншими людьми загалом не розглядається!!! Образно кажучи, я загалом мислю в іншій — непересічній площині! Я мислю в більшості випадків не так, як переважна більшість людей… Графічне представлення цієї тези виглядає приблизно так:


Себто, найкраще для мене рішення в проекції на площину, в якій здійснюють вибір більшість людей, зовсім не виглядає найкращим! Тому переважна більшість людей навіть не уявляє, чого насправді прагну я!!! А тому не стане мені заважати в досягненні ненайкращої (з їхньої точки зору!) мети. Саме тут і з'являється підґрунтя для мого компромісу з переважною більшістю людей: я-то цілюсь у вершину, щоб досягти середини… але своєї! При цьому більшість людей не заважатиме мені в моїх прагненнях — бо більшість не вважає мої цілі найкращими, отож і не заважатиме мені їх досягати! Більш того, навіть може допомогти «відволікатися на другорядне» (з їхньої точки зору).

Отже, не все в цій філософії аж таке погане.

Бо оточуючих я із задоволенням вислухаю, вони вислухають мене… й «опустять» питання на лінію нашого компромісу. І навіщо їм заважати мені досягати «ненайкращого» — з їхньої точки зору?! Ліпше допомогти мені прагнути цього «ненайкращого». Щоб я не плутався у них під ногами… Ну, а істина стає очевидною, лише коли я досягаю свого 100% результату. Нарешті тоді інші починають бачити питання в моїй площині…


P.S. Цей камент варто б розгорнути в окрему статтю… але не зараз! Втім, малюнок я збережу…

UPD. Написав матеріал, як і обіцяв
16:45
+2
Чи стосується максималізм лише юнаків? Часто бачили ви юнок, які планували стрибнути вище голови? Тут різниця в поведінці статей. Шкода, що цей максималізм часто направлений не на вдосконалення душі і тіла, а на досягнення якогось достатку. В загалом така поведінка все ж краще ніж «ні риба, ні м'ясо». Щодо твого, Тимуре, планування життя, то воно рідкісне. Ти швидше пройдеш між краплями дощу, ніж будеш перечікувати зливу.
Чи стосується максималізм лише юнаків? Часто бачили ви юнок, які планували стрибнути вище голови?

Якщо судити за оригіналом цієї статті, то дівчата-максималістки іноді також трапляються:

Випадкові Дописи