Про виховання дітей

Про виховання дітей

Мене періодично запитують, чому я не веду розсилки щодо виховання дітей.

А навіщо?..

Я взагалі вважаю, що поняття «виховання» було винайдено, щоб людям мізки запудрити. Типу, «от ви не дуже успішні в житті, вам не так пощастило, то давайте хоч на дітях відірвемося — виховаємо їх як треба!»

А в підсумку: як не вчи, як не виховуй — все одно копія батьків виростає. Бо неможливо навчити людину більшому, ніж ти сам вмієш.

А якщо і виростає у батьків видатна й успішний дитина, то не завдяки їм, а ВСУПЕРЕЧ ЇМ І ЇХНЬОМУ ВИХОВАННЮ.

Чому потрібно вчити дітей насамперед?

Вмінню самонавчатися і знаходити нові вміння, розвивати свої здібності й таланти, досягати намічених цілей.

Ну а якщо ти цього сам не робиш, то навіщо ж цього від дітей вимагати? Діти вчаться на прикладі своїх батьків.

Замало — просто поглинати цікаву і корисну інформацію. Її ще потрібно вміти використовувати з вигодою для себе, і заради досвіду перевіряти на практиці.

Наприклад, якщо жінка свого часу свідомо розвинула в собі максимум чарівливості, її діти стовідсотково виростуть чарівливими.

Якщо ж жінка не розуміє принципу чарівливості (бо сама не є привабливою) — її дитина виросте егоїстичною цяцею, яка цікавиться виключно своєю персоною, любить себе демонструвати і вважає, що світ обертається довкола неї. У житті такій цяці явно не пощастить.

Привабливий чоловік — це людина споглядальна, чутлива, яка вміє налаштовуватися на інших людей, їхні потреби і бажання. І водночас вміє налаштувати людей на себе так, як він сам цього хоче.

Непривабливий чоловік дивиться на світ крізь [призму] себе і своїх понтів, його лише цікавить, як він виглядає в очах інших, але його не цікавить — чи цікаво з ним іншим людям. Непривабливий чоловік — це чоловік нещасний в корені.

Чарівливість[, привабливість] — це запорука успіху і щастя в житті жінки. І цьому треба вчитися з дитинства.

Спочатку дівчинка вчиться контактувати з людьми, вчиться досягати в спілкуванні бажаних нею результатів.

Далі вона вчиться бути привабливою для протилежної статі. Це важливо, тому що їй потрібна можливість вибору — адже саме жінка вибирає собі майбутнього чоловіка.

Вона дає зрозуміти чоловікові, що здатна налаштуватися з ним на одну хвилю, а отже, союз з нею можливий — вона вміє будувати взаємини. (Хоча жінок з подібними здібностями одиниці, тому чоловіки все шукають і шукають «ту, одну-єдину», а в підсумку задовольняються тим, що перепало, або розлучаються).

Потім жінка стає матір'ю і вчиться розуміти свою дитину, розмовляти з нею ще до того, як дитина навчилася говорити. Розуміти потреби своєї дитини, бути з нею на одній хвилі дуже важливо — для того щоб виростити і виховати щасливу людину. І тут теж дуже важливі споглядання і чарівливість.

З появою дитини взаємини в родині змінюються, сім'я виходить на новий рівень (або якщо цього не відбудеться — розлучається).

Жінка стає ще більш чуйною, гнучкою і пластичною. У ній з'являється більше любові, оскільки цю любов потрібно давати ще й дитині. Вона вміє керувати своїми думками і почуттями, і здатна змінити відчай, тривогу, агресію на Любов. Здатна перебувати в здоровому глузді, бо дитині потрібна саме така мама.

Якщо чоловіка з дитинства навчають бути споглядальним і чарівливим, все його подальше життя буде гармонійним і приємним. Якщо ж якийсь етап упущений, його потрібно або заповнювати — або чекати проблем в житті.

Тобто дітей спеціально виховувати і чомусь навчати не потрібно. Потрібно виховувати і навчати себе насамперед, а діти виростуть за образом і подобою батьків. І від батьків залежить, чи буде життя дитини гармонійним і приємним, чи ні. А питання виховання вирішиться саме собою найкращим чином, і не вирішуючись [людьми].

Споглядання — це те, що людина здатна бачити, вловлювати в зовнішньому світі. А чарівливість — це те, що випромінює людина.

Якщо людина споглядати не вміє, а інформацію сприймає у спотвореному вигляді, вона випромінюватиме все, що завгодно, але тільки не чарівливість.

А в результаті ми бачимо дівчину, у якої серйозні проблеми з протилежною статтю, розлучену дружину, матір, яка страждає від своїх дітей. І всім прикро за те, що так жити погано.

Але головним у нашому світі вважається, що потрібно добре вчитися в школі, інституті й робити кар'єру. А до науки споглядання і чарівливості люди ставляться несерйозно, тому мають в цьому плані вельми туманні уявлення.

Заведено вважати, що бути споглядальним, чуйним, уважним, вгадувати почуття, думки і бажання [іншої] людини — це неймовірно складно. Воно і зрозуміло, адже все життя нас вчили зовсім протилежним речам.

У відносинах з батьками, з дитячого садка і школи ми чітко засвоїли, що з людьми важливо вміти огризатися і кусатися, вихоплювати якнайжирніший і якнайсолодший шматок, зовсім не замислюючись, що коли тільки споживати — в результаті нічого не залишиться.

А вміти передбачати і спрямувати — це поза межами людського розуміння.

Якщо подивитися правді в очі, то по суті людина є байдужою, нечутливою й цікавиться тільки тим, як вона виглядає, а не як її сприймають, і що зараз вона вхопить від цих відносин.

А якщо побачити правду — з'являється можливість почати ухвалювати вірні рішення, а не жити власними ілюзіями.

Авторка — Оксана Дуплякіна

+3
466
RSS
17:38
+2
Як дитину не виховуй — виросте копія тебе. Або гірша людина, ніж ти собі уявляєш… Якщо ж виросте людина, краща за уявлення батьків — то лише всупереч ним.

Все саме так і є. Мене ростили зразковим радянським хлопчиком, який мусить боятися могутньої Системи, що в будь-який момент може знищити будь-яку людину. Якщо я виріс без страху перед всемогутньою Системою, то лише всупереч батьківському вихованню…
18:47
+2
Дитину треба навчити бути слухняною і працьовитою. Але без любові це так важко досягти.
Ти це серйозно?!

Але суспільний ідеал людини є іншим: для нашого (нецивілізованого) світу потрібні ті, хто любитиме «вождів», для цивілізованого світу — це альфа-самці чи альфа-самиці.
А хто такі «слухняні та працьовиті»?!
В нецивілізованому світі за рахунок «слухняності» вони почуватимуться краще. Бо їм накажуть любити вождів, і вони слухняно (!!!) любитимуть.
Але в цивілізованому світі такі персони — це справжня біда: бо «слухняні та працьовиті» — це омеги, які плентаються в охвісті, слухняно виконують найважчу, найбруднішу роботу… Вони ніколи не зароблять аж настільки великих грошей, щоб споживати товари екстра-класу. Тому «слухняні та працьовиті» є поганими споживачами. Бо хоча купують вони слухняно — проте мало.

Випадкові Дописи