До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

40 років

40 років

В 2000 році мені довелося бути присутнім в Клубі Кабміну на одній з прес-конференцій одного з тодішніх українських віце-прем'єрів Юрія Єханурова. Наприкінці хтось запитав шановного добродія. скільки ще в Україні триватиме… м'яко кажучи… наявний бордельєр? На що Юрій Іванович, навіть оком не моргнувши, відповів коротко:

— Тридцять один рік.

Ця відповідь спровокувала шалений регіт присутніх журналістів, бо всі негайно співвіднесли цю відповідь із 40-річними блуканнями євреїв пустелею після Виходу з Єгипту.

Україна стала незалежною в 1991 році.

2000 — 1991 = 9

40 — 9 = 31...

Не знаю достеменно, жартував тоді пан Єхануров чи ні. Мене дуже цікавлять чисельні викладки на біблейську тематику, й особисто я вважаю, що в його тодішньому жарті була… частка жарту.

Зокрема, згадав я про той випадок, коли пару років тому на Фейсбуці розгорівся диспут про те, коли саме почався «вихід українців з імперського рабства». Ініціатор диспуту — мій ФБ-френд Володимир Співаковський дотримувався думки, нібито аж ніяк не в День незалежності 24 серпня 1991 року! Чому?! Мовляв. після того настав період «болота», тоді як істинний вихід стався на піку Революції Гідності — взимку 2014 року. Отож відтіля і треба відраховувати 40-річний період «блукання по пустелі»…

Я з цим не погоджуюсь категорично, оскільки подібні огульні твердження не враховують певних деталей 40-річних блукань, описаних в Біблії. Зазвичай вся ця сорокарічна (!) історія зводиться буквально до кількох загальновідомих моментів, як-от:

  • тривалі суперечки з фараоном
  • власне Вихід
  • перехід через «Червоне» море (пишу його назву в лапках, бо з оригінальною біблійною назвою не все аж настільки просто)
  • стояння біля гори Синай + дарування скрижалів Заповіту (добре, якщо згадають про «оригінал» і «копію» скрижалів!..)
  • основний період блукань
  • прихід до Землі обітованної...

Оце, власне, і все. Аби продемонструвати, наскільки неповною (а отже, хибною) є ця загальновідома картинка, нагадаю лише два суттєві моменти, які мають ключове значення для розуміння суті як тих давніх подій, так і нинішніх.


1. Розбрід і хитання

Гадаєте, по виході з Єгипту давні євреї перейнялися монолітною єдністю й переймалися тільки тим, як би дістатися до Землі обітованної?.. Не смішіть мене, не треба! Навпаки, народ почав масово ремствувати і згадувати добрим словом єгипетське рабство (Вих. 16:3):

І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір…

Отже, народ аж ніяк не радів свободі! Бо свобода — вона свободою і є: ти вільний жити… ти так само вільний вмерти… роби, що тобі заманеться! Ти ж сам відповідаєш за себе, за свою долю, за свій успіх чи неуспіх, як вільна людина. Ти не раб, за якого відповідає господар...

Отже, коли щойно звільнений народ раптом починає масово висловлюватися за повернення в рабство, а до свободи його продовжує силоміць тягнути мало не за шкірку жалюгідна меншість «фанатиків» — це нормально.


2. Війна з Амаликом

Не стану посилатися на численні воєнні зіткнення, описані в Торі. Та особливу увагу завжди доводиться приділяти війні з амаликітянами. Згадуючи про неї, зазвичай посилаються на битву, описану в Вих. 17:8-16 і геть не враховують сказаного про стилістику тієї війни в Повтор. Зак. 25:17-18:

Пам'ятайте, що зробив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту, що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога.

До речі, в першому фрагменті з книги Вихід підкреслюється, що та битва тривала з перемінним успіхом, а не була блискавично-переможною (Вих. 17:11):

І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик.

Отже, війна з Амаликом аж ніяк не була беззастережно-переможою. Це виснажлива війна з перемінним успіхом, коли ворог діє підступно… Пережити таку війну — це теж нормально.


Історія сучасного Ізраїлю

Отже, маємо принаймні дві суттєві риси шляху з рабства до свободи, описані в Торі. На них зазвичай не звертають уваги — але так було. Більш того, я ризикну стверджувати, що по-іншому не буває. На підтвердження спробую показати, як біблійна історія відбилася в історії сучасного Ізраїлю.

Гадаєте, всі євреї підтримують право Ізраїлю на існування?! Ага, щас! Розігналися… Сучасний ізраїль — це плід зусиль ліваків-сіоністів. Водночас, і досі є певна група вірян-ортодоксів, які проживають в Ізраїлі та… заперечують його право на існування!!! Чому?! Бо, на їхню думку, сучасну єврейську державу має право заснувати ніхто інший, як Машиах (Месія, в християнстві — Христос)! Отже, плід зусиль ліваків-сіоністів жодного права на життя не має, це фальшивка… При цьому вони (повторюю) є вірянами-ортодоксами і живуть в Ізраїлі.

Що ж до виснажливої війни з перемінним успіхом… Згадайте т.зв. «Війну Судного Дня» 1973 року. Криваву й виснажливу. Ту, яку називають «війною без переможців, війною без переможених». Себто, з невизначеним результатом…

Не знаю достеменно, коли саме відбувалася епічна битва з амаликітянами, описана в Торі: датування окремих подій — це слабке місце в тих текстах. Але ж дата Війни Судного Дня відома, і простий математичний розрахунок показує, що вона сталася на:

1973 — 1948 = 25 році існування сучасної єврейської держави!

А тепер повернімось до нас...


Історія сучасної України

Сподіваюся, після сказаного стає зрозумілим, що зменшення питомої частки українських громадян, які беззастережно підтримують Незалежність України порівняно з кількістю тих, хто проголосував за Незалежність на референдумі 1 грудня 1991 року, не може слугувати аргументом на користь проекту «СРСР-2.0». Певна кількість розчарованих свободою ба навіть збільшення частки розчарованих з часом — це нормально. Так само, як і збільшення частки розчарованих результатами Революції Гідності — це також нормально. І з тим, і з іншим можна «йти по пустелі», щоб у підсумку досягнути мети.

Також нема нічого дивного, що на:

2014 — 1991 = 23 році Незалежності Україна отримала свою «гібридну» війну з Росією. Війну виснажливу, кінця-краю якій не видно. Війну, в якій дуже важко визначити, що є «перемогою», а що є «поразкою». Те, що сталося — це теж цілком нормально. Інакше не буває. Отже, нинішня «гібридна» війна з Росією — це аж ніяк не привід хапатися за голову й бідкатися в стилі «ой, і що ж ми накоїли».

А тим паче, викреслювати з новітньої української історії попередні 23 роки. Не було б їх — не було б і Євромайдану.


Що ж станеться в 2031 році?..

Сьогодні Всесвітній день авіації та космонавтики. Невірно вважати це свято суто російським: хоча Юрій Гагарін був громадянином СРСР, його політ 12 квітня 1961 року — це досягнення всього людства.

А тепер трохи цифр. З Тори відомо, що через 40 років мандрів пустелею давні євреї досягнули Землі обітованної.

Що сталося через 40 років існування СРСР? 1917 + 40 = 1957 — запуск першого в історії людства штучного супутника Землі.

Що сталося через 40 років існування сучасного Ізраїлю? 1948 + 40 = 1988 — запуск першого супутника серії Офек (івр. אופק‎) — «Офек-1» з космодрому Пальмахім.

Не знаю, де саме буде розташований перший український космодром. Але він десь-таки буде розташований! І це буде вже не «водний старт», а нормальний «земний» космодром… І в
1991 + 40 = 2031
році з нього полетить у Космос на 100% українська ракета… сподіваюся — вже не з супутником, а з нашим космонавтом. Залишилося недовго — якихось 14 років...

+3
344
RSS
20:57
+2
Я бачу, що станеться саме так
Ура! У мене є шанс це побачити.
05:56
+2
Гарні паралелі з Ізраїлем. І прив'язка до 12 квітня і 40 років до неї теж доцільна. Є шанс побачити чи спрацює оце твоє «40» для України — перевірка космосом. Ось подивлюся в ЕНІОЛОГІЇ, чи є 2031 серед ПРОШИТИХ ДАТ.
06:18
+2
Нема. Рогожкін помітив 9-річний цикл для Росії. Зате є для Росії такі ключові роки по діагонвлі: 2001 (Путін починає), 2013 (початок війни з Україною) і 2025 р. Цей рік знаходиться у зв'язці по вертикалі (прошивається) з такими роками: 1917 (жовтн. Переворот), 1953 (смерть Сталіна), 1989 (розпад соцтабору) і 2025 (кінець Росії чи Путіна??). Довгенько ще…

Випадкові Дописи