До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Академік і Євромайдан

Академік і Євромайдан

«Майдан в Росії неможливий в принципі! Не хочемо й не допустимо!» — лунають відчайдушні зойки з 1/7 частини суходолу. І я цілковито згоден з тими, хто захлинаючись слиною, повторює подібні мантри. Але чому ж у нас в Україні сталося саме так, а не інакше?! Якщо відкинути різноманітні конспірологічні теорії (типу «наколотих наркотиками апельсинів», «печеньок Госдєпа» і т.ін.) та примітивні апеляції до «природної тупості хохлів», то доведеться пошукати більш серйозні пояснення.

В принципі, на цю тему я вже висловлювався як в розпал Євромайдану (див. мою публікацію на Главкомі від 8 січня 2014 року "Євромайдан. Якою має бути революція ХХІ століття?"), так і зовсім нещодавно на Українському радіо (див. публікацію на Світочі «Лідерство в культурі (радіопрограма)»). Але все це варто звести разом… і дещо додати. Бо насправді до Євромайдану дотичний… один із стовпів вітчизняної науки ще радянського періоду.


ЗДАС проти корупції

Хоч як це дивно, але розпочалося все півстоліття тому, коли світоч світової й радянської кібернетики — академік Віктор Глушков розробив суперреволюційну для 60-х років ХХ століття (та й для нашого часу також!) Загальнодержавну автоматизовану систему (ЗДАС). Її суть полягала в тому, щоб в автоматизованому режимі — себто, без участі людей (!) планувати необхідні рівні виробництва найрізноманітнішої продукції на теренах СРСР, виходячи з максимально повного задоволення потреб людей.

Таким чином, академік Глушков фактично став одним із прабатьків того, що зараз називають штучними нейронними мережами. Наукові розробки фахівців Інституту кібернетики (нині — Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України), втілені в портативні електронно-обчислювальні машини (прообраз сучасних ПК, що працювали на транзисторах замість радіоламп!) та відповідні програмні продукти, мали забезпечувати наукову частину проекту. Ентузіаст-вчений Віктор Глушков вів за собою цілу команду, готову втілити ЗДАС в життя...

Але цього так і не сталося. Чому?! Бо суперреволюційний проект несподівано загальмували «згори». Більш того, із самим Глушковим почали ставатися дивні речі, які оберталися загрозами для його життя. Автор документального фільму "Інтернет-1964", український письменник-фантаст і сценарист Андрій Дмитрук прямо вказав на причину: реалізувати задум до кінця Глушкову завадило вище партійне керівництво СРСР, адже запровадження цього проекту було б незворотнім ударом по всесиллю бюрократів. Власне, сама економіка країни стала б прозорішою. Передбачалося, що будь-який керівник цеху чи заводу міг отримати всю інформацію про цілу галузь, у якій працює!


Головне пострадянське гальмо

Сказавши «А», давайте скажемо відверто «Б» також: запровадження ЗДАС унеможливлювало корупцію на всіх рівнях радянського суспільства, в усіх ешелонах влади! А тепер скажіть відверто, що за ключова проблема заважає прогресу як українського, так і російського суспільства?! Не чіпатимемо інші колишні республіки СРСР, хоча можна було би вказати і на Грузію, і на Білорусь, і на країни Балтії, і… і… і… З метою спрощення розглянемо лише Україну та Росію. Висновок очевидний: багатолика всеосяжна корупція! Причому чим наполегливіше з нею «бореться» влада, тим кучерявіше вона розквітає...

Але повертаючись до нереалізованої ЗДАС, потрібно констатувати:

  • півстоліття тому корумпована радянська верхівка зупинила суперреволюційний проект академіка Глушкова (не виключено також, що насамкінець і знищила його фізично), антикорупційний по своїй суті
  • в 2014 році Революція Гідності домоглася повалення корумпованого режиму Віктора Януковича, проте його змінив контрреволюційний режим Петра Порошенка (будемо сподіватися, тимчасово)
  • навесні 2017 року на теренах Росії відбулася громадська антикорупційна акція, спричинена випуском документального фільму «Он вам не Димон»

Зважаючи на тотожність цілей боротьби та єдність місця цих подій, варто розглядати їх як ланки єдиного ланцюжка...


Україна — це таки не Росія...

Зважаючи на цей короткий екскурс, повернемося до початкової проблеми і знов запитаємо себе: чому Євромайдан природно стався в Україні й чому він неможливий в Росії?! Процитую свою статтю "Євромайдан. Якою має бути роволюція ХХІ століття?", оприлюднену в січні 2014 року:

Отже, ми з’ясували, що нинішнє українське «майданування» має дві дуже важливі структурні риси, що виділяють його з-поміж решти революцій, путчів, заколотів тощо:
1. децентралізованість;
2. «універсальний протокол підключення» новоприбулих.

Той-таки «універсальний протокол підключення» був властивий як Запорозькій Січі, так і мережі Інтернет, і руху «анонімусів», і українському громадському руху «Відсіч».

Але ж і штучні нейромережі теж, по ідеї, тяжіють до децентралізації!

І нереалізований проект ЗДАС, якщо пильно придивитися до нього, по ходу еволюціонування вимагав би переходу від централізованого радянського управління (система Держплану) до децентралізованого, мережевого...

Куди тут не кинь, всюди буде… Україна!

Київ.

А що ж Росія?.. Що ж Москва?..

Півстоліття тому там гніздилася радянська верхівка, яка й задавила в зародку проект ЗДАС, який міг розвинутися в децентралізовану нейромережу.

В пізньому Середньовіччі там проросла на базі одного з улусів Золотої Орди система російського царату — жорстка владна «вертикаль», для якої нейромережа є ворогом №1.

Якщо ж десь на російських теренах існувала якась суспільна децентралізована система з «універсальним протоколом підключення», то це — козацькі окраїни. Не дивно, що стару столицю Війська Донського — станицю Старочеркаська заснував ніхто інший, як князь Дмитро «Байда» Вишневецький (до речі, російська Вікіпедія вважає її засновником іншого представника шляхетського роду Вишневецьких — Михайла Олександровича, проте заснована легендарним Байдою фортеця з'явилася там значно раніше). Отже, маємо явний «український слід» на землі російській.

Отже, децентралізація для Росії є неприйнятною по самій своїй суті. Тому російський опозиціонер Олексій Навальний (найбільш опозиційний до чинної влади) розбудовує партію яскраво лідерського типу. Але час таких партій сплив разом з ХХ століттям. Ми ж живемо в ХХІ столітті — а це доба децентралізованих мережеподібних громадських рухів. Час знеособлених «анонімусів». Успіху тепер досягають «Відсіч» та Євромайдан, де немає єдиного явного лідера. А все, що є — це «універсальний протокол підключення».

Задавити лідерську партію легко. Для цього достатньо вбити лідера — як вбили Бориса Немцова. Або скалічити — зовсім нещодавно Навальному обпекли зеленкою сітківку одного ока… а це ж зовсім не межа!..

А як задавити рух «анонімусів», «Відсіч» чи Євромайдан?! Тільки задавивши одночасно всі вузли розгалуженої мережі — а зробити це дуже складно! Тут все, як в Інтернеті: якщо знищити один чи навіть декілька вузлових серверів, управління перехоплять вцілілі вузли. Тому «вирубати» потрібно тільки все й одразу.


Висновок

Нічого вічного й незмінного в світі не існує. Навіть сама боротьба триває з перемінним успіхом, а прогрес змінюється регресом і навпаки. Зараз людство доросло, дозріло до стадії децентралізації та нейромереж. Колись в майбутньому вони теж стануть ознакою регресу… але до того часу ще треба дожити. Тепер же варто обстоювати саме розвиток мережевих проектів. Подякуємо ж за це генію нашої землі — академіку Віктору Глушкову...

+3
381
RSS
13:22
+2
Це не політична стаття, але світоглядна. Прошу враховувати це й не вважати, буцімто я протягую на Світоч політичні матеріали.
20:08
+2
Друже Тимуре, дякую за гарну публікацію. І паралелі тобою приведені доречні. Централізм і децентралізація. Завдяки останньому ми так довго не мали держави. Так, сайт у нас має світоглядний напрям. Але й все, що йде на користь українській справі, у нас вітається. Це добре.
Дякую, друже, що бодай ти належним чином оцінив мій матеріал
P.S. Просто я не зустрічав прикладів, хто б іще проаналізував Євромайдан з «кібернетичної» точки зору — як децентралізований мережевий проект із своєрідним «універсальним протоколом підключення». Натомість я побачив це ще в грудні 2013 року. А це, вважай, унікальний досвід, гідний ХХІ століття… Й зовсім недарма саме на українській землі стільки часу існувала Запорозька Січ (а прикинь, скільки зусиль на її викорінення поклали як Річ Посполита, так і Московська імперія… і навіть почасти імперія Османська — вважай, 2,5 імперії versus самоорганізований народ). І саме тут працював академік Глушков, а заснований ним Інститут кібернетики працює й досі!

Ні-ні, все це унікально в масштабах людства. Україну за це ще колись в майбутньому оцінять.
05:10
+2
Так і є, Тимуре. Ти ж фантаст і заглядаєш часто в майбутнє. Ти й минуле оцінюєш з точки зору майбутннього. Унікальність кожного народу в чомусь та проявляється і це є вклад у розвиток всього людства. От голандці відомі своїми тюльпанами. А чим вражаємо ми, українці? Схоже, що унікальною МЕРЕЖЕВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН. Прикладами цього є і толока, і Січ, і Майдани. У нас тут це здатен оцінити Доброслав, Дзвінка та й інші завсідники сайту.
От голандці відомі своїми тюльпанами.

Не тільки. Саме Нідерланди напрацювали чи не найчистіший досвід ще середньовічної низової парламентської республіки! Традиційний польський Сейм (рішенню якого мав підкорятися сам король) — це все ж зібрання шляхти. Натомість Республіка Об'єднаних провінцій управлялася саме тими, кого у Франції згодом назвуть третім станом. Це унікальний голландський досвід, друже! І між іншим, Юрій Немирич дуже пильно вивчав його під час свого освітнього турне Європою, бо розраховував перенести цей досвід на троїсту федерацію Королівства Польського, Великого князівства Литовського й Великого князівства Руського, де мріяв бути канцлером. І не дивно, якщо згадати, як формувався козацький стан — українська шляхта… Тому польський Сейм і покромсав Гадяцькі статті, бо шляхетні польські пани не хотіли засідати в Сеймі разом з «бидлом»…

Випадкові Дописи