Перевага відкритості

Перевага відкритості

«Дізнався, що пізно вночі в п'ятницю зламали пошту Макрона. А він не може нічого відповісти, субота — «день тиші». От вам і вплив на вибори» — написав Анатолій Висота в коментарі від 06.05.2017 о 20:34. Тоді ще доля виборів у Франції не вирішилась, тож не було приводу для того, щоб заперечити на це бодай щось. Але тепер, коли французи вже не тільки провели екзіт-поли, але й порахували голоси, і привітали Еммануеля Макрона з перемогою… Тепер, коли з'ясувалося, що в другому турі він набрав голосів удвічі більше, ніж Марін Ле Пен, саме час поставити одне-єдине контрзапитання:

Ну і що з того, що путінські хакери зламали пошту Макрона й виклали у відкритий доступ гігабайти інформації інтимного характеру про кандидата на президентську посаду?!

Як там казав Тарас Бульба сину Андрію? «Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи ©

Тільки замість «синка» й «ляхів» треба поставити інші слова: «Ну що, Володимире Володимировичу, допомогли тобі твої чортові хакери?» — десь так...

По всьому виходить, що не допомогли.

А знаєте, чому так сталося?..

Все дуже просто: бо Еммануель Макрон від початку тримався дуже відкрито й не приховував про себе ті відомості, про які його потенційні виборці так чи інакше могли дізнатися. Тож коли хакери розповіли про його нібито бісексуальність, це не справило на електорат ніякого враження й не вплинуло (а якщо і вплинуло, то дуже непомітно) на результати голосування.

Бісексуал?.. А яка, власне, різниця?! Потенційні французькі виборці не переймаються подібними речами, бо для них важливіша не сексуальна орієнтація політика чи державного діяча, а його передвиборча програма, погляди на майбутнє країни, здатність виконувати обіцянки тощо.

От якби Макрон приховував інформацію про себе — тоді інша річ. Тим паче, якби не тільки приховував, а кинувся б гарячково заперечувати, коли виринули гігабайти листування…

Приблизно як це зробив Білл Клінтон, коли виник гранд-скандал з Монікою Левінські… Точніше, навпаки: скандал виник саме через те, що Клінтон присягнувся у відсутності інтимних стосунків з Левінські — але потім з'ясувалося, що вони таки були!.. Отже, президент США збрехав під присягою. Тоді де гарантія, що він не збреше і в чомусь іншому?! В повітрі запахло імпічментом.

А якби ж Клінтон одразу зізнався: ну, так, було так-то і так-то… помилився — вибачайте, людоньки добрії… От в такому разі його іміджеві втрати були б на порядок меншими. Й не виникла б загроза імпічменту. І та ж Моніка Левінські, не виключено, не зажила б слави «жертви примх можновладця»: можливо, громадська думка навпаки опинилась би на боці звабленого підступною інтриганкою чоловіка...

Що все це засвідчує в філософічному плані? Дуже просто: ми справді входимо в нові економічні відносини, коли рента капіталу поступово змінюється рентою відносин:

Що при цьому конвертується в блага? Вірно: репутація!

Тільки не репутація в плані «з ким я підтримую інтимні стосунки». Це абсолютно приватна справа! Значно важливіше те, «як я тримаюся з іншими: відкрито чи закрито?.. брешу я людям чи не брешу?..»

Клінтон брехав, приховував, вертівся як той вуж на сковорідці — тому мало не вляпався в імпічмент.

Макрон навпаки нічого не приховував — тому інформаційна «бомба» обернулася пшиком. Йому достатньо було проігнорувати інформаційний «злив», і слідом за ним електорат також не звернув на ці закиди жодної уваги.

Можливо навіть, частина виборців розсудила навпаки: ага-а-а, проти Макрона працюють хакери?.. ну, то проголосуємо «за» Макрона!..

Ще раз нагадаю, що я сам давно дотримуюся тих же принципів, про що неодноразово писав той-таки Анатолій Висота, наприклад: «Мене в тобі вражає високий рівень відвертості і щирості,а ще бажання поділитися своїм досвідом із товаришами».

Подібна лінія справді дає величезні переваги, бо коли ти сам оприлюднюєш переважну частину інформації про себе, потім її не можна використати проти тебе. Лише один приклад: якось в запальних літературних суперечках мене намагалися «ущучити» тим, що записали б Наталію Дев'ятко в мої малолітні коханки (бо вона на 20 років молодша від мене) і повідомили би про це мою дружину. На що я їдко зауважив в стилі: «Давайте, хлопці, давайте!» — й опублікував фотку, де моя дружина й Наталія п'ють каву за одним столиком в ресторанчику. Розумієте?! Всім (включно з моєю дружиною) відомо, що мій єдиний інтимний інтерес — це моя дружина, а кому така «старомодність поглядів» не подобається, той йде на Хутір Михайлівський по метелики. Всім (включно з моєю дружиною) відомо, що я вважаю Наталію дуже талановитою і перспективною письменницею. Я сам познайомив дружину з Наталією…

То де ж тут предмет для шантажу?! Чим мене можна «ущучити», коли все чесно, щиро, відкрито?.. Результат — мій залізобетонний «тил», спокій в домі, сповненому коханням. І можливість спокійно займатися творчістю.


На завершення ще раз повторюю головний висновок: ми таки справді вступили в нову добу, коли «рента капіталу» змінюється «рентою відносин». Вважаю прямим підтвердженням цього виграш Еммануелем Макроном президентських перегонів у Франції.

+3
481
RSS
01:43
+2
Як зазвичай, відповідаю другу Анатолію матеріалом
01:48
+2
До речі, це мій 200-й матеріал на Світочі!!!
05:51
+2
Тимуре, ти дуже плідний автор на сайті. Вітаю з ДВОХСОТОЮ публікацією! І твій РЕЙТИНГ наближається до захмарної позначки у 2000! Твої дописи дуже різноманітні. Переважно вони передають досвід інших людей. Але є чимало й авторських, як ось цей допис. В ньому ти ділишся власним досвідом, користю для людини ВІДКРИТОСТІ. Воно й справді так є, що коли людина в полоні ТАЙНИ, то це її гнітить. Адже кожен знає, що те, з чим таяться, з часом стає явним. Будемо знати, що в Франції президент бісексуал. Може там справді французи дивляться на таку аномалію крізь пальці. Це справа звичаю. Український звичай такого не допускає. У нас в пошані традиційна родина. У нас було б диким, якби раптом дізналися, що наш президент гей.
07:13
+3
Український звичай такого не допускає. У нас в пошані традиційна родина

А ще у нас чверть століття назад «не було сексу»
За радянських часів гомосексуалізм переслідувався в кримінальному порядку. Тим не менш, звинувачення в гомосексуальності вже не є «чорною міткою» для наших публічних персон. Таку «чорну мітку» вже отримували й лідер партії Олег Ляшко, і політик та журналіст Олександр Кірш, і журналіст Віталій Портніков. І що?.. З Ляшка — немов з гуся вода. Кірш і Портніков на кілька місяців «залягли на дно», а потім повернулися до своєї діяльності на попередньому рівні. Порівняно з тим, що чекало б на них чверть століття тому, це «квіточки».
P.S. Зате твій рейтинг вже перевалив за 2200 завдяки тому, що я регулярно лайкаю твої каменти У нас на Світочі за рейтингом лідируєш ти
03:32
+2
Людей з нестандартною сексуальною орієнтацією завжди була однакова кількість. Тому що вона визначається ще з народження людини, а в деяких формується в ранньому дитинстві.

Інша справа, що є цивілізовані країни, в яких люди можуть вільно про це говорити, а є дикі країни в яких за таке можуть вбити.

Дуже би не хотілось, щоб наша країна належала до другого типу цих країн. І в даному випадку набагато важливіше бути людяним і цивілізованим, ніж ненавидіти когось, тільки тому що він не відповідає якимось традиціям чи церковній маячні.

Хочу жити в країні, де кожен може бути сам собою! Саме за такими країнами майбутнє!
07:08
+3
Може я трохи відстав від життя, бо останнім часом майже не слідкую за новинами, але Ви, пане Тимуре, впевнені що інформація про сексуальну орієнтацію Макрона не є просто ще одним передвиборчим фейком від Росії?
Якщо сам Макрон не підтвердив, що ця інформація відповідає дійсності, і немає доказів, тоді получається, що на Світочі теж опублікована неправдива інформація.
Думаю, про такі речі варто писати тільки якщо впевнені на 100 відсотків, що вони відповідають дійсності.
Гаразд, зараз дещо переформулюю, бо маючи справу з Росією, справді не можна бути впевненим ні в чому.
07:10
+2
Щодо відкритості, згоден. В сучасному світі публічним особам краще бути відкритими
08:19
+2
Друже Доброславе, то не в нас «не було сексу» 25 років тому. То в Москві.
12:43
+2
Вперше дізнався за нетрадиційну орієнтацію Віталія Портнікова. Незважаючи на це, я його шаную за послідовний УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ.
Отож! Послідовний україноцентризм, чіткість і глибина мислення, хльосткий стиль написання матеріалів і журналістська плідність є важливішими від решти. Бо приватне життя людини — це приватна сфера, Це другорядне.

P.S. В цьому зв'язку пригадав знамениту історію, як Герман Герінг сказав: «У своєму штабі я сам вирішую, хто єврей, а хто ні!» — у відповідь на спробу гестапо заарештувати Ергарда Мільха за порушення расового законодавства Третього Райху. Адже Герінгу треба було воювати, маючи під началом розумних штабістів навіть із сумнівною расовою чистотою, а не «чистокровних» дурнів…
13:41
+2
Друже Тимуре, дякую тобі за те, що постійно підтримуєш мене на СВІТОЧІ.Я в цьому відповідаю тобі взаємністю. Дякую всім за таку щедру оцінку. Я й сам намагаюся підтримати на сайті +1 кожного автора й коментатора. Досі не знаю, як саме утворюються рейтинги. От у шановного Доброслава він менше 1000. Як на мене твій, друже, вклад у розвиток сайту значно більший.
В будь-якому разі, шановний Доброслав створює й підтримує базу, яку я намагаюся наповнювати по мірі сил. Невідомо, що важливіше: база чи контент…

Тож давай-но не будемо мірятися деякими частинами тіла, як це роблять ошаленілі від гормонів підлітки!

Нехай кожен робить свою частину роботи. Головне, щоб робив добре.
18:27
+2
Саме так! Я більше задоволення отримую не від спілкування на сайті, а від технічної підтримки та розвитку сайту, який приносить користь іншим людям. Тому в ідеалі, коли значно побільшає коментаторів і авторів, мене тут взагалі майже не будете бачити , так як буду займатись виключно тією частиною роботи, яка більше подобається.
Друже Анатолію, прочитай оце і скажи свою думку. Дуже прошу!


P.S. Ну, от мій рейтинг і досягнув позначки "2000"

Випадкові Дописи