До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Про моє, наболіле, і не тільки...


Початок був тут

Це ж продовження

Про мене та про моє… і не тільки

(як то кажуть – що у кого болить), бо

я Людина, навіть попри те що чинуші не вважають за потрібне мене такою визнавати та відповідного папірця – мені видавати (саме для них людина без бумажки є… ), та я таки…

Отож і мушу сам митикувати та міркувати:

Устрій що має на меті здирати з людини податі не є державою а визначається усіма людськими законами відносин як – рекетир, паразит на тлі суспільства… Якщо людина змушена платити «державному» службовцю за використовування-користування своєю власністю або за реєстр своєї власності за вимогою «держави» то платить за роботу комусь із державних робітників, яким мусить платити лише держава. Коли держава не здатна працювати (управляти узятими на себе обов’язковими дійствами, плануванням та керівництвом) для збільшення людських/суспільних прибутків, для задоволення усіх необхідних потреб іх, а тому і своїх, то державою вважатися не може і права не має, бо то паразит на тлі людини, якого будь-хто в таких випадках годувати уникає, або і вбиває…

Той кому платить будь-хто мусить виконувати послуги за які він отримує кошти, інакше він злодій: шахрай, аферист, крадій або рекетир-вимагач. Державний службовець може отримувати кошти за свою службу лише від того хто його наймав, від держави, інакше він злодій: шахрай, аферист, крадій або рекетир-вимагач.

Виконуючий обов’язки керівника держслужби отримуючи будь-які кошти окрім державної зарплатні є злодій: шахрай, аферист, крадій або рекетир-вимагач

Голова керівництва держслужбами і особисто Голова держави що отримує ще якісь кошти окрім державної зарплатні є злодій: шахрай, аферист, крадій або рекетир-вимагач. Що визнано усіма людськими та державними законами відносин між суспільством та людяністю якщо вони сформульовані саме для вдоволення усіх потреб людини, суспільства та Людства, що і є головним, основним, конституційним статутом, звітом відносин суспільств та людей з ними.

Бо ДЕРЖАВА це (не лише визначена територіальна одиниця):

ЗАГАЛЬНІ НАЧАЛА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Правознавство

1. Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава.

2. Державна влада в Україні та її поділ.

3. Державна мова в Україні.

4. Державна символіка України.

Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава.

Конституція України встановила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу як безпосередньо…

А КОНСТИТУЦІЯ це:

«Є.В. Спекторський, відповідаючи на питання «що таке конституція?», писав, що конституція — це

сукупність юридичних обмежень для держави, що опосередковує перетворення держави в конституційну.

Натомість О.Д. Градовський ще в 1895 році у своїй праці «Государственное право важнейших европейских государств» наголошував, що

основною заслугою та водночас ознакою конституційних форм є самообмеження державної влади, внаслідок чого ця влада позбавляється абсолютизму, хоч би в яких руках вона знаходилася — народу чи монарха.

Конституція — це хартія, яка обмежує владу в рамках держави і владу держави в рамках суспільства.

Отже, конституція — це основний статут держави і нації, який забороняє узурпацію влади.»

Конституція України — це нормативно-правовий акт держави, який приймається народом або іншими уповноваженими суб'єктами, визначає межі здійснення державної влади, суспільний і державний устрій, порядок організації і діяльності органів державної влади, основи народовладдя, засади місцевого самоврядування, права та обов'язки ЛЮДИНИ і громадянина.

Людина:


Згідно Конституційногостатусулюдини і громадянина

Про Конституційний статус людини

Наука конституційного права під конституційним статусом особи розуміє загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи й обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися та розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

Система прав та свобод людини і громадянина, що гарантується Конституцією України, розроблена з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини (1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Європейської конвенції про права і основні свободи людини (1950 р.), Паризької хартії для нової Європи (1990 р.) та низки інших.

Теорія права й правова практика розрізняють поняття «права людини» і «права громадянина». У першому випадку йдеться про права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням та розвитком. Людина (як суб'єкт прав і свобод) тут виступає здебільшого як фізична особа. За Конституцією України, до цього виду прав належить право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності людини (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Що ж до прав громадянина, то вони зумовлені сферою відносин людини із суспільством, державою, їх інститутами. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є.

Права людини, порівняно з правами громадянина, пріоритетні. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Прикладом прав громадянина, закріплених Конституцією України, є право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39), право на соціальний захист (ст. 46) тощо.

Система прав і свобод людини і громадянина.

Конституція України, проголошуючи права людини і громадянина, виходить із системи прав і свобод, що визначаються теорією конституційного права. Права та свободи людини і громадянина прийнято поділяти на особисті; політичні; економічні; соціальні та культурні.

Особисті права і свободи людини безпосередньо пов'язані із самою сутністю людини як фізичної особи.

До особистих прав людини належать право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), невід'ємне право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на недоторканність житла (ст. 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33), право на свободу думки і слова (ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

Невід'ємне право кожної людини на життя (ст. 27) є загальновизнаним суб'єктивним правом, яке закріплене в усіх міжнародних правових актах. Проголошення цієї норми-принципу в Конституції України — це матеріалізація однієї з гуманістичних засад. Адже людина є найбільшою соціальною цінністю. Тому всебічна охорона її життя — один з основних обов'язків держави.

Право людини на повагу до її гідності (ст. 28) має універсальний характер у тому розумінні, що воно діє ще до народження дитини, а також після смерті людини. Повага до гідності людини є обов'язком держави. Справи, що виникають із цього приводу, зазвичай, вирішуються у судовому порядку. Надійне гарантування правового захисту поваги до гідності як одного з нематеріальних благ є важливою ознакою справді демократичного, правового характеру держави, високої моральності суспільства.

Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29) є однією з реальних гарантій свободи людини. Це право як загальний принцип встановлює межу, яку ті чи інші посадові особи можуть переступити лише у випадках, прямо передбачених законом (затримання особи, яка скоїла злочин, здійснення примусового лікування за визначених законом обставин тощо). Лише суд своїм умотивованим рішенням і тільки на підставі чинного законодавства може дати дозвіл на арешт людини та утримання її під вартою.

Сутність права на недоторканність житла (ст. 30) полягає в тому, що без підстав, передбачених законом, ніхто не має права ввійти до житла проти волі осіб, які в ньому проживають.

Принцип недоторканності житла поширюється не тільки на місце постійного проживання особи, а й на місця її тимчасового мешкання у готелях, санаторіях, будинках відпочинку тощо.

Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31) належить до загальновизнаних суб'єктивних прав особи. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом.

Право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32) також е одним із суб'єктивних прав людини, пов'язаних із гарантуванням її свободи.

Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33) за радянських часів було суттєво обмежено інститутом прописки, а також низкою перешкод, пов'язаних із виїздом за кордон і поверненням звідти. Це право — один із складників загального права людини на свободу.

Право на свободу думки і слова (ст. 34) є одним із найсуттєвіших проявів демократії. Свобода думки взагалі не може бути обмежена, оскільки заборонити можна лише висловлювання певних думок, їх оприлюднення.

Визнаючи право на свободу думки і слова, демократичні держави, в тому числі й Україна, обмежують його, забороняючи пропагувати погляди, що суперечать національній безпеці, територіальній цілісності держави, провокують заворушення чи злочини тощо.

Право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) було визнане світовим демократичним співтовариством у результаті його тривалої, багатовікової боротьби з реакційними силами — як світської, так і церковної влади.

Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання не можна розуміти як абсолютне, таке, що не залежить від змісту і форми світогляду та віри, які пропагуються. Державні органи можуть обмежити це право в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення, оскільки відомо, що деякі релігійні секти сповідують думки і відправляють обряди, які суперечать загальновизнаним моральним нормам і принципам.

Якщо держава не є наслідником моїх бажань, та мрій-планів, то вона не може бути носієм моїх прав і бути виконавцем моєї волі, та розпорядником моїх здобувань, та власності, до поки не стане Державою, яку я бажаю бачити своїм управлінцем.

Головний обов’язок Держави (її управлінців) виробництво матеріальних благ та створення необхідних умов для щастя — Кожному в ній…

Об'єднання людей — це задум-промисел Божий для створення, будь-де, Раю (в собі, в сім'ї, у роді, в країні-народі і на Землі)

Роз'єднання – намагання лукавого роз'єднати їх для створення, як йому забажалося, пекла на Землі…

Господь бажає щастя кожному, тому і створив усе для всіх і навчає рекомендаціям по створенню щасливого суспільства

Лукавий бажає вдовольнити свої забаганки за рахунок нещастя кожного в царстві…

Господь зачав на Землі Державний устрій.

Лукавий Державу (руками ним зваблених та збочених борців за…) перетворює на «царство-імперію» де щасливих немає і бути не може. Тому він і сам не живе а існує, перебуваючи в залежності від заздрості. А отже ненавидячи усе й усіх, навіть себе, бо воює, а не творить, чим і відрізняється творчість миру від вчинення розмиру, а Творець від войовника.

Чим займається творець, мистець, будівник в житті?..

І чим зайнятий бунтар, войовник, борець?..

Допоки людина буде розриватися між творчістю та бунтарством, доти вона буде не щасливою. Бо щастя це – реалізація потреби в творчості.

Удача це миттєвий «аванс» лоху, якого лукавий «опускає» руками шахрая.

Успіх це фінал одного з творчих процесів творця, що є мотивацією для продовження творчих зусиль на шляху створення себе та свого світу…

Я, Людина, і не існую як Громадянин, відповідно свідоцтву про мою смерть виданим комусь і для чогось ще в 1996 році…

Але я Живу і буду жити…

+2
334
RSS
18:15
+2
Головний обов’язок Держави (її управлінців) виробництво матеріальних благ та створення необхідних умов для щастя — Кожному в ній…

Ото й усе?..

Господь зачав на Землі Державний устрій.

На чому ґрунтується ця теза?

Удача це миттєвий «аванс» лоху, якого лукавий «опускає» руками шахрая.

Успіх це фінал одного з творчих процесів творця, що є мотивацією для продовження творчих зусиль на шляху створення себе та свого світу…

Як на практиці відрізнити удачу й успіх?
Наприклад, чим є от хоч би ці мої «слони» — удачею чи успіхом?!

Виходить, якщо це мені Всемогутній підкинув, то це успіх, а якщо нечистий — то удача… Але як розрізнити, хто саме підкинув «слонів»?!
Якось воно свінтопрульно виглядає…
18:30
+2
І ще… Звісно, то є Ваша справа, як оформити статтю. Та зверніть увагу на два віконця «Випадкові дописи» — внизу і праворуч сторінки. Погодьтеся, що «голі» написи там виглядають свінтопрульно, а написи з картинками-заставками привертають увагу.

На Вашому місці я би все ж таки додав заголовні картинки до Ваших статей. Наприклад, до цієї статті пропоную на вибір дві наступні картинки:

Що скажете?..
06:53
+2
Айбонде, я не можу зрозуміти, ЧОГО добилися ті, хто оголосили вас мертвим?
Елементарно, Ватсоне! ©

Схема наступна:

  • аферисти оголошують живу людину мертвою

  • оскільки мертва людина мусить займати 2 кв.м землі на цвинтарі, займана людиною при житті житлова площа (квартира, будинок) де-юре звільняється

  • аферисти отримують в своє розпорядження житлову площу людини (квартиру, будинок)

  • жива людина, оголошена де-юре мертвою, виганяється на вулицю і стає безхатченком (бомжем)

А довести, що де-юре померла людина насправді жива, дуже непросто — бо в змові, як правило, беруть участь менти, які «кришують» аферистів і придушують будь-які спроби ошуканого довести, що він насправді живий. «Розрулити» ситуацію можуть тільки менти… але чесними вони були лише в радянському кіно:

11:46
+2
Оскільки Айбонд мовчить, то, мабуть, було щось серйозніше аніж житлоплоща. Може його ОПІКа?
15:36
+1
Офф-топ

Шановний Aibond!
Укртелеком заблокував мені вхід на Одноклассники. Я не маю палкого бажання обходити той бар'єр, а отже, не буду заходити в цю соцмережу протягом найближчих років.
Водночас, мені на пошту впало повідомлення, що Ви відкоментували одну мою фотку на Одноклассниках. Отож дуже прошу: будь ласка, коментуйте мої фотки і влаштовуйте обговорення тут — на Світочі!

Випадкові Дописи