До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Видерте з кров'ю

Видерте з кров'ю

Я вже писав, що всі непорозуміння, які виникають під час прочитання Біблії (хоч Старого Заповіту, хоч Нового), базуються на:

  • відриві письмової Біблії (як варіанти — Письмової Тори/П'ятикнижжя, чи ТаНаХу/Старого Заповіту) від т.зв. Усної Тори та/або єврейської культурної традиції в широкому розумінні
  • недосконалістю перекладів священних текстів з біблійних мов (давньоєврейської та арамейської для Старого Заповіту, давньогрецької для Нового Заповіту)
  • вириванні окремих цитат із загального контексту

Прикладом непорозумінь, що виникають на підставі перших двох факторів, є історія про сочевичну юшку — я навіть окрему статтю цій історії присвятив. Але ось мій друг Анатолій Висота пише: «Я й досі не розумію слів «відніметься й те, чого вони не мають». Тимуре, ось ти не маєш авто, то як можна його в тебе відібрати?»

Десь я вже подавав роз'яснення на цю тему, однак він все одно «досі не розуміє»… Що ж, доведеться розібрати проблему в окремій статті! Тим паче, це типова помилка тих, хто читає Біблію поверхнево — як-то кажуть, «несеться галопом по Європам».

В даному випадку варто зазначити, що в статті «Про духовну безвідповідальність» я обрав найкоротший з усіх євангельських варіантів цієї цитати, оскільки навіть запідозрити не міг, що друг Анатолій досі щось не зрозумів! Як показав його коментар, я дарма пішов на подібне спрощення… Бо тепер доведеться процитувати всі варіанти! Отже...

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
(Матв. 13:12)

Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.
Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.
Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…
І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

(Матв. 25:14-29)

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

(Мар. 4:24-25)

Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

(Лук. 8:17-18)

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
І відказали йому: Пане, він десять мін має.
Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

(Лук. 19:12-26)

Таким чином, «дивна» євангелічна цитата:

  • зустрічається в Новому Заповіті в усіх трьох (!) синоптичних Євангеліях (від Матвія, від Марка та від Луки)
  • зустрічається в трьох синоптичних Євангеліях цілих 5 (!!!) разів
  • при цьому двічі вона приклеєна в охвістя т.зв. притчі про таланти

Що таке Євангелія?! «Ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя засновника християнства — Ісуса Христа». В перекладі з давньогрецької "εύαγγέλιον" означає «добра звістка» чи «добра новина». Себто, були собі якісь люди, котрі безпосередньо знали Ісуса Христа, за життя спілкувалися з Ним. Зокрема, євангелісти Матвій та Іван належали до кола апостолів — дванадцяти найближчих учнів Христа. Був ще колишній давньоримський раб Марк, який також був їхнім сучасником, однак до кола апостолів не належав. А ще був собі в ІІІ столітті такий собі іконописець Лука, який загалом жив пізніше від усіх… Євангелія («добрі звістки») від цих чотирьох людей були визнані християнською церквою канонічними — бо окрім них, відомі перекази про життя Христа інших людей (в т.ч. апостолів). Однак християнська церква віднесла їх до апокрифів.

Оскільки Євангелія від Матвія, Марка та Луки в загальних рисах збігаються, їх назвали «синоптичними». Як вже було сказано, цитата, що привернула увагу друга Анатолія, зустрічається 5 разів в усіх синоптичних Євангеліях. При цьому двічі (у Матвія — безпосереднього апостола Христа і Луки — іконописця ІІІ століття) цитата приліплена в охвістя притчі про таланти… Це аж ніяк не може бути випадковістю!

Як формувалися (sic!) Євангелія? Спочатку Матвій, Марк, Лука та Іван розповідали іншим людям кожен свою «добру звістку» про Христа. Ці «добрі звістки» передавалися з вуст до вуст, аж доки через певний період існування в усній формі не були записані давньогрецькою мовою — але вже без участі самих апостолів. Просто оскільки люди пам'ятали, що «отаке казав апостол Матвій», а «таке казав іконописець Лука», то після записування хтозна ким, коли і як Євангелія дістали відповідні назви-префікси: «від Матвія», «від Марка», «від Луки» та «від Івана». Отже, за жанром їх можна назвати «усними мемуарами, створеними й обробленими колективом невідомих авторів».

В контексті сказаного вимальовується наступна картина. Очевидно, Христос якось розповів притчу про таланти (а «говорити притчами» Він полюбляв тому, що притчі по суті є варіантом єврейських мідрашів — усталеного компоненту т.зв. Усної Тори), в якості «сили» подавши висновок: «Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має». Апостол Матвій почув і сам мідраш (притчу), й її охвістя-«силу» безпосередньо від Христа. Потім Христос повторив ту саму «силу» вже без мідраша/притчі — апостол Матвій переповів людям і про це… Обидва випадки були згодом зафіксовані в Євангелії від Матвія.

Згодом ця «сила» вже в прив'язці до іншого початку ("І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам") дійшла до колишнього давньоримського раба Марка — він транслював цю «силу» далі, й вона увійшла в Євангеліє від Марка.

Згодом обидва випадки (як мідраш/притча про таланти з охвістям-«силою», так і випадок пришивання «сили» до іншої премудрості) дійшли до іконописця Луки — він транслював їх іншим людям, і обидва випадки були з часом вписані в Євангеліє від Луки. Те, що замість «талантів» у Луки фігурують «міни», особливого значення не має, бо і «талант», і «міна» є назвами старовинних монет. Для усної «доброї новини», що розповсюджувалася в різних середовищах в різний час, це нормально. Аналогічним чином в анекдотах радянських часів фігурують радянські «карбованці», в сучасних російських адаптаціях колишніх радянських анекдотів — «рублі», в сучасних українських адаптаціях — «гривні».

Звідси висновок:

«дивну» цитату потрібно розглядати тільки в якості «сили» притчі про таланти!!!

Інакше її неможливо зрозуміти. Отже, зробимо це.

Який зміст притчі про таланти?.. Пан поїхав кудись у справах, при цьому дав трьом служникам маленьку суму, середню суму і велику суму грошей відповідно. Як випливає з подальшого контексту, той, хто отримав найменшу суму, мав найгіршу ділову хватку, хто отримав середню суму — мав посередні ділові якості, а хто отримав найбільшу суму — відповідно, мав найкращі здібності до комерції. Усім трьом служникам було поставлено завдання: запустити отримані від пана гроші в обіг, а після його повернення надати фінансовий звіт і внести до панської скарбниці початкові гроші з усім прибутком.

Коли пан повернувся, то служники, які отримали велику й середню суми, внесли в панську скарбницю великий і середній прибутки відповідно. Той же служник, який отримав найменшу суму, навіть маленького прибутку не приніс. Він загалом не запускав гроші в обіг! Згідно з Матвієм — «таланта твого сховав у землю», згідно з Лукою — «сховав у хустку». От саме цю початкову суму, анітрохи не примножену, він і повернув господареві… За що й дістав наганяя.

Окрім того, вправні служникии отримали певні бонуси: згідно до Матвія — їм було довірено управління чимсь «великим» (майном?..), згідно до Луки — їх поставили управляти різною кількістю міст. У нерадивого служника ж просто відібрали гроші — себто, відсторонили від комерційних операцій як таких. Звідси й «сила»:

  • Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має (Матвій)
  • Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має (Лука)

Тепер запитання Анатолія: «Я й досі не розумію слів «відніметься й те, чого вони не мають». Тимуре, ось ти не маєш авто, то як можна його в тебе відібрати?»

Якщо розглядати проблему в світлі притчі про таланти, все стає зрозумілим: той, хто не мав хисту до комерції — спочатку отримав талант/міну, а «на виході» внаслідок зберігання монети «в землі»/«в хустині» у нього цю монету відібрали. Себто, господар гіпотетично міг би сказати: молодець, ти зберіг мої гроші — отож і володій цими грішми. Однак завдання полягало не в тому, аби зберегти гроші недоторканими! Господар розгнівався через те, що служник не запустив отриману монету в обіг! Мабуть, якби внаслідок нездатності до комерції служник прогорів з довіреними йому фінансами, господар реагував би менш емоційно. Та він навіть не ризикнув — от що розгнівало господаря...

Тепер маємо відповіді на запитання Анатолія Висоти:

  • чого «не мав» недолугий служник? хисту до комерції!
  • що він втратив? з одного боку — вдячність господаря, з іншого — допуск до комерційних оборудок + шанс проявити себе!

Отже, якщо не висмикувати «дивну» цитату з біблійного контексту, в який вона вписана двічі, то її можна прочитати наступним чином:

хто ж не має [хисту до якоїсь діяльності], забереться від нього й [той мінімальний шанс проявити себе], що він має[навіть попри явну відсутність хисту до тієї чи іншої діяльності завдяки милості свого пана]

Можна сказати і більш розгорнуто. Від природи (при народженні) люди наділені різними талантами (в сенсі вже не давньої грошової одиниці, а хисту до тієї чи іншої діяльності). Здавалось би, якщо виходити з принципу вищої справедливості, то всім людям мають надаватися однакові шанси проявити себе в усіх видах діяльності. Але ті, хто не має хисту до тієї чи іншої діяльності, лише «зариють свій талант в землю», якщо їм навіть дати шанс проявити себе. Тому в реальності людям… надаються різні шанси проявити себе! Більш талановитим даються більші шанси, а у безталанних шанси проявити себе в тому чи іншому виді діяльності відбираються.

  • Згадайте ленінську полеміку довкола тези про те, що «будь-яка куховарка може управляти державою». Та у нас кожен обиватель на своїй кухні знає, як управляти Україною!!! Кожен впорався б із цим краще, ніж всі відомі президенти України… Але ж далеко, далеко не кожному дається шанс бодай поборотися за президентську посаду… Мабуть, Всемогутній має неабиякі плани щодо України й надає шанс обмеженому колу людей. В результаті отримує урок змужніння весь український народ, загартовується сучасна українська політична нація.
  • Або уявіть обивателя з «пивним черевцем» перед екраном телевізора, по якому йде трансляція футбольного матчу: от хто би забив суперникові незліченну кількість голів — якби його тільки на поле випустили!.. Але чомусь клята доля не надала йому такого шансу...
  • Своїми залицяннями до моєї майбутньої дружини я різко й намертво «перекрив кисень» хлопцеві, з яким вона безуспішно, без жодної перспективи зустрічалася до того цілих 3 роки! З іншого боку, всі мої спроби залицятися до дівчат перед Оленою розбивалися вщент з якихось незрозумілих причин… Але варто було нам з Оленою сходити на побачення одне з одним, як все несподівано залагодилося! Це точно було щось фатальне. І судячи з вже наявних результатів, у всіх інших шанси точно були відібрані, натомість нам обом (і мені, й їй) віддані!..

Отже, востаннє згадаю запитання Анатолія: «Я й досі не розумію слів «відніметься й те, чого вони не мають». Тимуре, ось ти не маєш авто, то як можна його в тебе відібрати?»

Розшифровую. Я справді не маю автівки. Це насправді означає, що я не маю водійського таланту. Отже, шанс придбати сучасний модерновий автомобіль мені не було надано! Бо якби вищі сили (назвемо їх так) надали мені такий шанс — я би його все одно не реалізував. Отже, я не повинен молитися Богові: «Дай мені шанс придбати автівку!!! Ну, хіба ж Тобі шкода, Боже?!» — не шкода зовсім, просто я не маю хисту стати водієм...

З іншого боку, я маю неабиякий (принаймні середній, а може й великий) літературний талант. І що ж?! Мені підкидаються шанси розробити ту чи іншу тему (нібито сама припливає до рук необхідна інформація, до мене тягнуться люди, наділені певними знаннями), взяти участь в тому чи іншому конкурсі, попрацювати з тим чи іншим видавництвом… Чи перекриваю я тим самим участь комусь іншому? Безперечно! Бо якби не я, то хтось інший взявся би за ту чи іншу тему, отримав би ту чи іншу літературну премію, переміг в конкурсі тощо. А чому так? Бо я наділений середнім чи великим талантом — отже, мені й «припливають» відповідні шанси.

На мою думку, саме так і треба розуміти «загадкову» сентенцію «відніметься й те, чого вони не мають».

І найголовніше:

Будь ласка, не видирайте з Біблії цитати «з кров'ю»! Досліджуйте написане в контексті оригіналу — Біблії! Бо «видирання з кров'ю» цитат аж ніяк не сприяє розумінню біблійної мудрості...

+2
414
RSS
03:07
+2
Друже Анатолію! Ти й досі не розумієш моїх пояснень, виявляється?! Гаразд, я написав цілу статтю, намагаючись розтлумачити тобі те, чого ти не розумієш! Сподіваюсь, нарешті тепер ти второпав?.. Бо якщо знов ні — то я вже не знаю, якими словами тобі розтлумачити Євангелія…
03:10
+2
Тільки врахуй, будь ласка, що це вже друга авторська аналітична розвідка за один вечір! І все це рефлексії на твої коментарі… Отже, не висмикуй цитати з контексту, а заглиблюйся в текст — і все буде добре!
08:12
+1
Дякую, Тимуре, тобі за цю розгорнуту публікацію. Та тільки в нас різні погляди на формування Біблії. Ти вважаєш, що це УСНІ МЕМУАРИ АПОСТОЛІВ, оброблені колективом невідомих авторів. Тобто все чинилося ніби самопливом. Я ж вважаю, що управління людством відбувається явним і таємним шляхом. Причому таємна частина значно переважає. Світогляд є фундаментом розвитку народів. Тому все наперед продумане і впроваджується порціями. А подається як ніби це хаотична творчість геніїв. Для мене дуже важливим є критерій: що ТАК, то ТАК, що НІ, то НІ, а все інше від лукавого. А притчі про таланти і міни мені зрозумілі і давно. З прикладу твого женихання стає зрозумілою ГЛИБИНА ТАЄМНОГО УПРАВЛІННЯ, яка простягається навіть на формування подружніх пар. Насправді воно ще глибше, бо визначає, кому й від кого отримати нове тіло зараз і в наступних інкарнаціях. Отак, друже.
Та тільки в нас різні погляди на формування Біблії. Ти вважаєш, що це УСНІ МЕМУАРИ АПОСТОЛІВ, оброблені колективом невідомих авторів. Тобто все чинилося ніби самопливом.

Це стосується аж ніяк не Біблії в цілому, а лише Євангелій, можливо — також Дій Апостолів. Біблія в цілому — це дуже різномасті письмові твори, зібрані під однією обкладинкою. У кожного з цих творів своя оригінальна історія написання/формування.


Для мене дуже важливим є критерій: що ТАК, то ТАК, що НІ, то НІ, а все інше від лукавого.

Все почалося з твого нерозуміння: от у мене немає автівки — як же можна забрати її у мене?! Я тобі намагався пояснити, як це можливе: у мене немає природного таланту до водіння автівки — отож вищі сили й не підкинули мені шанс на її придбання!!! Зрозумів?! А ключ до розуміння — в притчі про таланти.

До речі, це дійсно так! Ти знаєш про моє захворювання мозку, я тобі розповідав… Ну, то коли я проходив медкомісію на інвалідність ще по лінії неврології, то там одним з пунктів стояло проходження психіатра. І знаєш, що там сталося? Лікарка сказала: «Я можу поставити Вам такий-то діагноз, але попереджаю, що з таким діагнозом Ви не зможете отримати водійські права». Я спитав, чи спостерігає вона те, що хоче діагностувати? Лікарка сказала: «Ви на межі. Поки що я можу утриматись від такого діагнозу, якщо Ви, наприклад, хочете отримати водійські права. Але надалі буде лише гірше, й водити авто Ви не зможете». Я запевнив лікарку, що не планую ставати водієм, і вона написала мені «все, як воно є». Отже, бути водієм я справді не можу! З медичної точки зору. Отож вищі сили у мене й відібрали шанс на придбання автівки. Чи задовольняє тебе така відповідь? Чи може, вона «від лукавого»?..
12:35
+1
Ага, друже! Нарешті зрозумів. Забрати в тебе те, чого в тебе НЕМА означає відібрати в тебе саму можливість в МАЙБУТНЬОМУ отримати оте бажане, але нині відсутнє. Але ж для чого отакі викрутаси у мисленні?
Для розвитку здібностей до мислення!


І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

(Матв. 13:10-11)
До речі, згадай мою статтю про 6-вимірний простір Бартіні!

А що вийде, якщо поруч з однією «площиною можливостей» вибудувати площину, в якій лежатимуть… неможливі варіанти розвитку?! А якщо отаких «площин неможливого» буде багато?!
Простір Бартіні
Отож повна сукупність всіх «площин неможливого» вкупі з «площиною всіх можливостей», вишикувана вздовж вісі Т3 — вісі неможливостей (вісі неможливих варіантів) і складає 6-вимірний простір Бартіні!

Хіба це тобі нічого не нагадує?! Людина діє в «площині можливостей» Т1-Т2. Але паралельно до неї по осі Т3 розташовано — що?! Вірно: всі неможливі варіанти розвитку… Все, що вищі сили «відібрали» у тебе й надали іншим.

Ось тобі перегукування «сили» від притчі/мідраша Ісуса Христа з І століття та умовиводів «червоного барона» Роберто Бартіні з ХХ століття!!!
Гарна стаття. Вона пояснює основний закон обміну тонкими енергіями. Про нього раніше знали лише маги найвищого рівня, згодом про це стали говорити екстрасенси і психологи, а тепер є маса інформації в інтернеті.
При народженні кожна людина отримує певний запас енергії, свого роду батарейку. Цю енергію можна витрачати як заманеться протягом життя. І більшість людей, як і той нерадивий раб, витрачають лише цю, отриману при народженні, енергію. У них нема ПРИТОКУ І ВІДТОКУ енергії, тому початковий запас швидко вичерпується, а тривалість життя вкорочується. Як швидко закінчиться життя залежить від початкового об'єму батарейки і темпу енерговитрат.
Але фокус полягає в тому, що ми не є закупореними посудинами, ми більше схожі на ту ванну з дитячої задачки.


Якщо канали прийому і віддачі енергії будуть відкриті, то батарейка завжди буде повна. І тоді навіть при дуже обмеженому початковому запасі енергії людина зможе жити довго, зробити багато і отримати все що захоче.
Є простенька психологічна техніка для прочищення каналів-труб: Робити двічі на день — зранку, як прокинулися, і ввечері, перед сном. Лівою рукою загрібаємо енергію до себе і притискаємо до серцевої чакри, проговорюючи: «Я приймаю». Потім правою рукою від серцевої чакри робимо дарувальний жест, проговорюючи: «Я віддаю (або я дарую)». Провторити 40 разів.
Гарна стаття. Вона пояснює основний закон обміну тонкими енергіями. Про нього раніше знали лише маги найвищого рівня, згодом про це стали говорити екстрасенси і психологи, а тепер є маса інформації в інтернеті.

Але ж цікаво, що стаття ця базована виключно на Новому Заповіті! Ось вам і «нікчемна» (нібито… в лапках...) Біблія. Ось до яких знань вона здатна довести.

Випадкові Дописи