До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Шлях 2017

Шлях 2017

Пан Анатолій цікавився в мене, де я знайшла енергетично сильних людей. Тож розповідаю.


Протягом трьох днів (18-20 травня) у Львові проходив ХІІ Міжнародний фестиваль особливих театрів «Шлях». Його проведенням займався мистецько-терапевтичний центр «Непротоптана стежина». Я теж мала честь і задоволення бути одним з організаторів цього фантастичного дійства.

Рух «Nieprzetarty Szlak» (укр. — Непротоптаний шлях) почався 27 років тому в місті Люблін, Польща, коли інструктор Міхал Становскі, який займався з групою розумово неповносправних людей театральною арт-терапією, зрозумів, що без виходу на велику професійну сцену його праця і зусилля вихованців не мають ніякого сенсу.

В кожному закладі для осіб з особливими потребами в той чи інший спосіб проводять арт-терапевтичні заняття, готують різні свята і концерти для своїх же вихованців, батьків та почесних гостей. Рано чи пізно на такі заходи починають готувати короткі сценки а то й цілі казкові вистави. Дітям подобаються і самі заняття і можливість побути кимось іншим, вихід на сцену для них це теж терапія. Але психологи і педагоги не є професійними режисерами й не мають потрібних знань чи навиків, тому рівень таких вистав, як правило, бажає бути кращим. Таке варіння у власному соку не може тривати вічно.

Саме для обміну досвідом між різними закладами для неповносправних осіб Міхал Становскі і започаткував рух Непротоптаний шлях. Щоб люди з вадами інтелекту, зору, слуху чи опорно-рухового апарату відчули себе справжніми акторами, показали свої досягнення, спробували виступити перед незнайомими людьми в новій обстановці, а педагоги і психологи змогли отримати консультації професійних режисерів, сценаристів, костюмерів, музикантів та інших фахівців театру. Потім для підвищення рівня компетенції інструкторів стали проводити спеціальні тренінги та семінари з повним зануренням у театральний процес на кілька днів.

Для підготовки такого великого свята треба було задіяти багато людей. Допомагати зголошувалися переважно молоді люди, школярі й студенти. Їх треба було готувати на спеціальних тренінгах, щоб вони знали, як поводитися в нестандартних ситуаціях, що можуть виникнути під час фестивалю. Так народилася волонтерська програма Непротоптаного шляху. Для когось цей досвід став імпульсом у виборі професії, а хтось просто змінив свої погляди на життя.

Кожного року для фестивалю обирають нову тему, за яку мають проголосувати більшість інструкторів. А неповносправні особи малюють спеціальні емблеми на обрану тему і подають їх на конкурс. Найкращий малюнок стає емблемою року. Це стало ще одним штрихом у Напротоптаному шляху.

Поступово про польський фестиваль дізналися в інших країнах і захотіли долучитися. Так Непротоптаний шлях став міжнародним. У 2001 році група батьків, що виховували дітей з особливими потребами, вперше поїхала на фестиваль до Любліна як гості і привезли цю ідею у Львів. Було організовано дев’ять фестивалів, потім була перерва на кілька років. І ось уже третій рік, як львівський фестиваль отримав нове дихання. Сформувалася нова дружна команда волонтерів, яка займається його підготовкою. І всі три роки я її частина.

Раніше львівський фестиваль називався «Непротоптана стежина», але ми вирішили, що за стільки років стежину уже «протоптали». І цього року він отримав офіційну назву ХІІ Міжнародний фестиваль особливих театрів «Шлях». Темою фестивалю цього року була «Циганська магія». Саме тому я розпитувала пана Тимура про пам’ятник кибитці. Ми навіть львівського барона на фестиваль запросили.

У фестивалі взяли участь понад 150 учасників з 11 колективів: 6 львівських, а ще з Червонограду, Луцька, Полтави, Польщі та Литви. Приїхали гості з партнерських організацій з Черкас, Сєвєродонецька, Одеси, Мінська (Білорусь). Мали ще приїхати колективи з Білорусі та Росії, але виявилося, що їхні вихованці не мають закордонних паспортів. Ну ніяк вони не звикнуть, що ми давно вже інша країна. За два дні глядачі мали змогу подивитися дуже різні вистави: біблійну історію про Ноїв ковчег, китайську легенду, народні та авторські казки і навіть мюзикл на твори групи АББА. Після перегляду всіх вистав спеціально запрошені консультанти зробили детальний аналіз кожного спектаклю і розказали інструкторам, що і як варто вдосконалити.

Під час розбивок між виставами ведучі занурили весь зал в атмосферу справжнього циганського табору. Ми і коня ловили і цигана женили і найкмітливішу циганку вибирали. Фойє було теж оздоблене у відповідному дусі колесами і величезними гральними картами. За участь у конкурсах глядачі отримували особливі циганські гроші – бубники. А після усіх вистав на учасників чекала ще й вечірка в циганському стилі теж з конкурсами й іграми.

На третій день всі актори в супроводі волонтерів пішли гуляти містом і музеями, а інструктори мали тренінг з театрального руху від Марії Бакало. Сподіваємося він стане їм в нагоді для майбутніх постановок. Так само як і поради ради консультантів.

Фестиваль закінчився, гості й учасники роз’їхалися, а я та решта волонтерів сидимо у Фейсбуці, обмінюємося фотками і спогадами і вже з нетерпінням чекаємо наступного фестивалю.

А це короткий сюжет з телевізійних новин


+2
358
RSS
11:37
+2
Це для цього дійства Ви запитували про мій контакт із ромами?
Так. Але київські нас проігнорували, а львівські прийшли.
Шкода за київських
20:11
+2
Це справжній героїзм підготувати виставу з неповносправними дітьми. І все ж гадаю, що людей-лідерів не так вже й багато. От на всю країну не можемо знайти хоч одного. Єдиного бачу — це Ілон Маск. Що обіцяє — всього досягає!
А ви згадайте Майдан. Хіба там був якийсь ОДИН лідер?.. Ні. Там була СПІЛЬНОДІЯ, де кожен сам бачив, що треба зробити, ставав і робив, скільки міг, а решта долучалася вже в процесі. Це був чистий потік енергії. Поки канали знову не забилися.
З підвищенням рівня енергії кожної окремої людини потреба в лідерах відпаде. Зараз ще переважно працює колективне НЕсвідоме, а на певному енергетичному рівні включиться колективна СВІДОМІСТЬ.
Я колись читала одне фантастичне оповідання, зараз уже не згадаю ні назви ні автора. Там була планета з гарною природою і велика популяція маленьких пухнастих звірят. Коли звірят було мало, вони поводилися як звичайні звірі, а коли їх ставало багато, прокидався колективний розум. Але на планету прилетіли люди і стали полювати на тих звірят, бо вважали, що рівень популяції порушує природній баланс. Люди так і не дізналися, що на тій планеті є РОЗУМНЕ життя.
Анатолій забув, либонь, але саме про це я сказав в своєму останньому виступі по радіо! Ось мине ще трохи часу, і я пережену це на відео… Тоді й повішу в мережу. А на Главкомі я писав про феномен відсутності на Євромайдані одного потужного лідера ще на межі 2013-2014 років… _ура
22:32
+2
Майдан 2014 — це «зелений рівень» за спіральною динамікою. Коли люди можуть досить ефективно самоорганізовуватись і без лідерів.
Майдан 2004 — це «оранжевий рівень». Не дивно що назви співпали _посмішка Тоді були політичні лідери, яким люди тоді ще довіряли, і працювали різні піар технології, які теж походили «зверху».
Тому я кетегорично не підтримував Майдан-2004. Бо надміру надивився на Ющенка, Тимошенко та інших лідерів Помаранчевої революції в найрізноманітніших обставинах і розумів, що з ними діла не буде.
Й навпаки палко підтримав Євромайдан-2013, бо одразу побачив, що «тритушка» (Яценюк, Тягнибок і Кличко) там не керують, а має місце самоорганізація народу за відсутності якогось чітко визначеного лідера — за «мережевим» принципом.
23:39
+2
Хоча «зелений рівень» має свої недоліки. В першу чергу це — фанатизм. Звідси кидання в міліцію палаючими предметами, підпали, викрадення зброї і ще багато нехороших речей зі сторони «майдану». На що послідувала ще жорстокіша реакція «влади».

Справді хороша самоорганізація буде на «жовтому рівні». Але там лідери повернуться. Правда вони будуть зовсім не такими як на попередніх рівнях і їх буде дуже багато.
04:55
+1
Зроби це, друже.
Знайшла на Ютубі ще одне відео з нашого фестивалю.

Воно краще передає атмосферу.
Номер з ліхтариками у пітьмі я бачив на аналогічному дитячому фесті в Пущі-Водиці під Києвом ще в 1998 році. Дуже ефектно виглядає наживо!!! _браво
04:53
+2
Як організовувався Майдан і як він виглядав зсередини, я описав у статті. Це було 1 грудня 2013 р. Маса усміхнених людей і ми серед них. Потреба у справжніх Лідерах таки є. Їх відразу помітно. Їм не холодно, вони не голодніють, поруч з ними іншим тепло й затишно. Таким був хлопчина із Сум. Загинув в ДАП в Донецьку. Потреба у справжніх лідерах ніколи не зникне, бо більшість людей за якостями знаходяться на середньому (збитковому рівні).
Я не кажу, що на Євромайдані загалом не було лідерів. Були керівники сотень і керівники різних проектів — але таких структур налічувалися десятки! А до того ж на додачу був ще й мобільний Автомайдан зі своїми лідерами… От кого не було, то це «лідера над лідерами»! Так би мовити, «суперлідера». Лідера Євромайдану як явища.
Оце і є мережева структура.
Як Інтернет: фізично не існує якогось «центрального сервера», який би командував всією мережею в світових масштабах. Інтернет — це вся сукупність серверів в цілому, кожен сервер несе свою частку інформації.
05:09
+2
Серед людства є кілька дивних народів. І серед них ЦИГАНИ. Це колективний інструмент СПОКУСИ. Кочівники і… Колись в Трипіллі в інтернаті в нас було інсценування поеми Пушкіна «Цигане». Мені дісталася роль Алеко — втікача з міста. Пригадую, як я входив, входив у образ, та так і не увійшов, бо мене розбирав внутрішній сміх. Тому я ще раз кажу, що створити виставу з дітьми, та ще й неповносправними — це, Дзвінко, справжнє геройство.
Наших вихованців теж іноді сміх розбирає, і в образ їм буває важко ввійти, але з ними легко працювати, бо вони мають БАЖАННЯ творити. Через них іде чистий потік енергії.

Випадкові Дописи