До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Стабільність на шкоду

Стабільність на шкоду
Джерело матеріалу:

Згідно зі статистикою, 99% людей живуть у створеному ними самим затишному маленькому світі й зовсім не прагнуть його залишати, щоб домогтися більшого. Такий маленький світ називається зоною комфорту і є доволі небезпечним для людини.

«Зона комфорту» — термін, відомий сьогодні не тільки психологам. Багато хто не раз чув, що, попри настільки позитивну назву, зона комфорту — вкрай неприємна ситуація. Адже це стан, коли людина заморожується на певних позиціях і досягненнях і далі чогось домагатися не хоче. Адже її й без того все влаштовує. І, здавалося б, це дійсно непогано, оскільки стабільність вказує на надійність становища. Але по факту людина починає з часом затухати, впадати в депресію, бо всі природні процеси вимагають подальшого розвитку. Про те, чим небезпечна зона комфорту і як та навіщо з неї виходити, АиФ.ru розповіла психолог Олена Ал-Ас.



Шкідлива стабільність

Заведено вважати, що зона комфорту — це внутрішній стан, при якому людина почувається спокійно, безпечно, стабільно, [цей стан] задовольняє всі її значущі потреби. Це звички і шаблони поведінки, звичні місця, розпорядок життя тощо. При цьому зона комфорту — це не обов'язково і далеко не завжди ідеальні умови, в яких людина хотіла б перебувати. Деякі роками терплять нецікаву роботу, погані відносини, але не хочуть нічого міняти: це їхня зона комфорту. Зміни пов'язані для них із ще більшим напруженням, ніж щоденний стрес в зоні комфорту. Як би погано їм не було, необхідність щось міняти уявляється ще більшим злом. Зона комфорту дозволяє таким людям існувати немовби в режимі збереження енергії. Вийти із зони комфорту при цьому їм доволі складно: всі сили йдуть на підтримку щоденного існування, подолання щоденних труднощів. Замкнене коло. Тому не варто сприймати «комфорт» буквально, часто зона комфорту геть не комфортна.

Тому, коли говорять про те, що, перш ніж вийти із зони комфорту, непогано було б в неї увійти, це не позбавлено сенсу. Людину закликають боротися, докладати зусилля, але для неї життя і без того є щоденною боротьбою на межі. Щоб потрапити в зону комфорту, як правило, потрібно мінімізувати можливість виникнення стресу, захистити себе від негативу. Наприклад, піти з клопіткою роботи на більш спокійну або зовсім відмовитися від кар'єри, якщо це потребує значних зусиль. Або виїхати з великого міста до села, якщо ритм мегаполісу негативно впливає на вашу психіку, настрій.

Вважається, що зона комфорту — це погано, що в зоні комфорту людина не розвивається, не може досягти чогось значущого. Тому так часто радять виходити з неї, щоб життя, образно кажучи, не пройшло повз [тебе]. Але зону комфорту можна розуміти і по-іншому: як стан, в якому людина зрозуміла свої потреби і цілі й побудувала своє життя так, щоб воно повністю її задовольняло.


Час змін

Іноді вихід із зони комфорту спровокований обставинами, що змінюються, негативними (хвороба, смерть близької людини) або позитивними (вдале заміжжя, різкий кар'єрний стрибок або популярність). Але є випадки, коли із зони комфорту себе доводиться саме виштовхувати. Як правило, це буває тоді, коли людина усвідомлює відсутність подальших перспектив при незмінному способі життя, коли вона дозріла для змін, але не дуже уявляє, з чого почати. Зрозуміти, що час змін настав, просто. Найбільш очевидна ознака цього наступна: вас перестає влаштовувати ваше життя. Навіщо виходити із зони комфорту? На це запитання кожен з нас повинен відповісти сам.

При цьому варто розуміти, що будь-які зміни даються складно, особливо якщо ми не звикли до них, немає правильної мотивації та плану дій. Дуже часто, стикаючись із труднощами, людина вирішує швиденько повернутися назад, оскільки розуміє, що далі буде ще складніше, а вона не хоче, не може або просто боїться. І завжди треба розуміти, заради чого це потрібно робити, а також бути дисциплінованим, щоб домагатися свого щодня, не відкладаючи на наступний тиждень або до зарплати.

Поза межами зони комфорту лежать всі величезні можливості цього світу, але невірно було б думати про те, що, вийшовши із зони комфорту, ми відразу отримуємо їх. Дуже часто за межами стабільності залишаються наші мрії, які ми так і не наважилися реалізувати, плани, які так і залишилися тільки планами, та ін. Найважливіше в житті знаходиться за нашими страхами. Подолання страхів — це і є та сама точка зростання, яка дає можливість домагатися, розширювати свої межі.


Нова зона комфорту

Боротьба з зоною комфорту дає можливість відчути і прожити нове: нові емоції, нові відчуття, нові межі зони комфорту. Чим ширше зона комфорту, тим вище рівень розвитку особистості, тим більше можливостей нам доступно без зайвого стресу. Боротьба, можливо, не найточніше слово, але поступове планомірне розширення зони комфорту — це дуже позитивний і корисний момент.

Є гіпотеза про те, що будь-які зміни входять у звичку через 3 тижні. Коли людина починає отримувати задоволення від змін, коли розвиток йде не «потом і кров'ю», а легко, стає зрозуміло, що вона досягла нової зони комфорту, в якій можна на певний час затриматися. Час — дуже індивідуальний показник. Комусь необхідно звикнути до змін, хтось, перебуваючи на емоційному підйомі, готовий рухатися далі. Але рух цей має відбуватися без надриву, без надмірних напружень. Зона комфорту — зона без стресу. Коли ви робите кар'єру на знос, на межі можливостей, не можна сказати, що ви в зоні комфорту.

+2
308
RSS
20:52
+1
Після опрацювання перекладу цього матеріалу виникла несподівана асоціація із старою піснею Юрія Візбора:
До речі, дякую за фільм. «Хорнблауер» дуже мальовничий. Я в дитинстві захоплювалася морськими пригодами. Книжки запоєм читала. Треба буде книжку знайти і прочитати.
06:15
+2
Спостерігаючи за життям, можу сказати наступне. Це правда, що людина прагне жити в режимі збереження енергії, тобто рухатися інерційно рівномірним прямолінійним рухом. Це названо ЗОНОЮ КОМФОРТУ. В той же час обставини життя вимагають від неї ворушитися, долаючи все нові й нові перешкоди. Ця стаття як і інші схожі статті на сайті, приводить до генерального питання А ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ і до другого: яка роль Творця в житті людини.

Випадкові Дописи