До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Сумістити несумісне: месіанський юдаїзм

Сумістити несумісне: месіанський юдаїзм

Від перекладача

Відверто кажучи, після публікації нашого друга Доброслава «Еволюція вірувань (за спіральною динамікою)» я сподівався на «продовження бенкету». Однак нових публікацій на тему спіральної динаміки поки що нема. Що ж, спробую підкинути дещо на заглиблення вже наявної публікації — на свій манер, звісно...

Описуючи «оранжеву парадигму», автор зазначеного вище матеріалу — Валерій Пекар згадав реформаторський рух «плетені кіпи» та рава Авраама-Іцхака Кука. Однак до тієї ж таки помаранчевої парадигми можна віднести й інші, більш ранні реформаторські рухи в лоні юдаїзму: хасидизм і рух литваків.

Разом з тим, наскільки я можу судити, в сучасному юдаїзмі присутня ще й така трансформаційна течія, що виводить його вже в зелену парадигму — сучасний месіанський юдаїзм. Так, звісно, це не «New Age». Та протягом багатьох століть християнство і юдаїзм не перетиналися жодним чином. Заборона ретельно підтримувалася з обох боків.

З єврейського боку талмудична заборона на читання християнської духовної літератури діяла аж до початку ХХ століття. Якщо єврей хрестився, родичі ховали порожню труну в фальшивій могилі з його ім'ям на пам'ятнику, й відтоді людина вважалася «мертвою за життя». З християнського ж боку… Наприклад, за часів імператриці Анни Іоаннівнивлітку 1738 року в Санкт-Петербурзі були страчені через спалення відставний капітан-поручник Олександр Возніцин, який зрікся православ'я, та «зваблювач», який навернув його до юдаїзму — єврей-відкупник Борух Лейбов.

Тим не менш, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в різних країнах почали виникати єврейські общини, в яких Ісус Христос шанувався як обіцяний єврейський Машиах (Месія). На відміну від «плетених кіп», литваків та хасидів, у месіанських євреїв нового часу були й залишаються серйозні проблеми через несприйняття їхнього світогляду. Тим не менш, такі общини є… Про це і йдеться в запропонованому матеріалі.



Витоки месіанського руху

Дорогі брати і сестри! Більше року ми зустрічаємося в нашій газеті на десятій сторінці, яка носить назву Ізраїль. І ця назва означає не тільки відродження держави, а й, насамперед, ім'я єврейського народу, чиє народження та існування — результат задуму Творця. Але на першій сторінці числа в анонсі рубрики ви можете побачити підзаголовок статті — «месіанський погляд». Вважаю, настав час розібратися і докладно поговорить про те, що таке «месіанський погляд», «месіанське рух», «месіанська община» — одним словом про все, що пов'язано з поняттям «месіанський». Поняття це походить від слова Месія (Машиах, івр.) і означає Спаситель. Перекладене на грецьку мову як Христос, слово це стало невід'ємною частиною імені Ісуса (Ієшуа) — Ісус Христос (Ієшуа га-Машиах).

Але якщо Машиах (Месія) — це Христос, то чому слово «месіанський» просто не перекладається, як християнський? Адже християнство, християни — все це похідні від імені Христос! Відповідь на це питання слід шукати в історії народу Ізраїлю, в історії євреїв.

Одкровення про Машиаха (Христа), як про Спасителя євреїв і всього світу, отримано, відповідно до єврейської духовної спадщини — Усної Тори, ще на Синаї. Пам'ятайте відповідь Петра (Шимона Кефи) на запитання Ієшуа: «… а ви за кого Мене маєте?». Петро (Шимон), відповідаючи, сказав: «Ти Христос (Машиах), Син Бога Живого» (Мат. 16:15-16). Те, що Ієшуа є Машиахом, Шимону було відкрито «Отцем,… сущим на небесах» (Мат. 16:17).

Але саме знання про Машиаха (Христа) було відомо навіть простому рибалці Шимону Кефі. І це знання було рясно поширене серед народу Ізраїлю. Й очікування приходу Машиаха — Спасителя тривало в Ізраїлі тисячоліття. Тому прихід Ієшуа, як Машиаха, був проблемою суто єврейською. І сам Ієшуа, кажучи: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мат. 15:24), відмінно знав, що порятунок людства залежить від духовного відродження євреїв. І принесений в жертву в Небесному Храмі, «жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується» (Євр. 10:14).

Так почалося духовне відродження дому Ізраїлю через дарування Руах га-Кодеш (Духа Святого) учням Ієшуа в свято Шавуот (П'ятидесятниці), як написано: «І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дії 2:47). І не може викликати сумнівів той факт, що ці численні «додані» були євреями і церква, до якої «додавалися спасенні», була єврейським кагалом — громадою, що дістала згодом назву мішпаха — сім'я. Сприйняття євреями Ієшуа га-Машиаха, як свого Спасителя, не змінило їхнього віросповідання, а тільки надало йому ще більшої духовної висоти і завершеності. Й це віросповідання від Синая і до сьогоднішнього дня носить назву юдаїзм. Ті ж євреї, для яких Ієшуа став особистим Господом і Спасителем, стали сповідувати юдаїзм месіанський і сповідують досі. Для того, щоб рухатися далі в нашому дослідженні, нам необхідно розкрити деякі поняття.


Месіанський юдаїзм

Почнемо з месіанського юдаїзму. Не претендуючи на істину в останній інстанції, спробуємо дати визначення цього руху. Введемо поняття, які будуть максимально «працювати» на вирішення нашого завдання.

  1. Юдаізм — релігія євреїв, заснована на етичному монотеїзмі, тобто вірі в Єдиного Бога, Який не тільки є Творцем всього, але і законодавцем всіх морально-етичних і матеріальних норм життя людства.
  2. Єврей — член родового співтовариства (сім'ї), родоначальником якої є Яков (Ізраїль), син Іцхака, сина Авраама — першого єврея. Євреї отримали статус народу від Бога біля гори Синай. У єврейській родині від Синая і до наших днів є «прийомні» діти — прибульці (ґери) з інших народів. Вони такі ж євреї, як і нащадки Якова по плоті. Юдаїзм, як релігія, базується на єврейській духовній спадщині. Спадщина ця спочатку має дві складові: письмову — ТаНаХ (в біблійних переказах — Старий Заповіт) і усну — роз'яснення та постанови, що охоплюють всі без винятку аспекти життя євреїв.

Традиція усної передачі знання йде від Синая. Лише у другому столітті нашої ери, коли через розсіювання виникла реальна загроза втрати усного знання, почалися записування, впорядкування і кодифікація усної духовної спадщини євреїв. Це Єрусалимський і вавилонський Талмуд (Талмуд, івр. — Вивчення), і низка інших Книг.

Можна по-різному ставиться до Усної Тори (так євреї називають усну спадщину). Та історія показує, що відмова від цієї спадщини спричиняє сумні наслідки. Наприклад, єврейська секта караїмів (IX-XI ст. н.е.) і неєвреї самаряни. Перші — відмовившись, а другі — не прийнявши Усну Тору, майже повністю розчинилися серед інших народів. У зв'язку з цим виникає важливе питання.

А чи можливе взагалі існування євреїв, як народу, поза юдаїзмом? У другій заповіді Бог говорить: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене…» (Вих. 20:5). Чому Бог карає дітей тільки до третього і до четвертого покоління? Пам'ятаєте притчу Ієшуа (Лук. 13:6-9)? Там теж фігурує третій і четвертий рік для «виправлення» безплідної смоківниці. В чому річ? Історія переконливо доводить, що єврей поза юдаїзмом саме в третьому, максимум в четвертому поколінні перестає бути євреєм! І він підлягає Суду як нєєврей, а це інша «стаття». Так було завжди і всюди, в Єгипті й Вавилоні, в Афінах і Римі, в середньовічній Європі і в Російській імперії, зрештою, в Радянському Союзі. Відбувається це й зараз.

Отже, юдаїзм — це не тільки спосіб життя, але і засіб від зникнення євреїв як народу. Але юдаїзм — не музей і не книгосховище. Це живе дерево, вирощене Богом в Землі Ізраїлю з насіння Синайського Одкровення, подібне до оливкового дерева, що плодоносить шістсот років. Юдаїзму більше 3500 років. Він зростав у Вавилонському полоні, він пристосувався і пережив Грецію і Рим, у нього був Храм, і не було Храму, він втратив свою землю і знов отримав її від Бога. Сьогодні він інший, але все той же. Дві тисячі років тому духовна спадщина євреїв збагатилася Бріт Хадаша (Новим Завітом) — Доброю Новиною про Ієшуа, єврея з Назарета, Якого ми прийняли всім своїм серцем, як Машиаха (Месію, Христа), Спасителя світу, Мемру Адоная (Слово Господа) і Його Шехіну (Славу) — і це теж юдаїзм (подобається це комусь чи ні).

Звідси визначення: месіанський юдаїзм — це одна з численних форм юдаїзму, що виникла в Єрусалимі дві тисячі років тому і заснована на єврейській духовній спадщині в її живій повноті. Все інше — деталі.


Трохи історії

Месіанське рух почався з утворення послідовниками Ієшуа Месії першої громади (кагалу) в Єрусалимі на святі Шавуот (П'ятидесятниці). Першими месіанськими вірянами були Його учні — талмідім. Ця громада, поза сумнівом, проявляла себе по-єврейськи і в той час діяльність її розглядалася як один із напрямів юдаїзму. Лідером цієї громади вважався Яков — рідний брат Ієшуа. Члени цієї громади вели ревний єврейський спосіб життя і розглядали свою віру в Ієшуа як цілком узгоджену з цим способом життя.

Після падіння і руйнування Єрусалиму в 70 році н.е. месіанські євреї втекли до м.Пелли (існує думка, що вони вчинили це через слова Ієшуа, записані в Лук. 21:20-24 про неминуче знищення Єрусалиму). Звідти звістка про Месію прийшла до євреїв в діаспорі й язичників у всьому світі.

Після руйнування Храму в юдаїзмі поступово перестали відігравати роль садукеї та єсеї. Роль духовних керманичів юаїзму закріпилася за фарисеями. Юдаїзм реформувався в синагогальний, равіністичниій. Тоді вивчення Тори, виховання моральності через добрі справи і «жертву вуст» — обов'язкову, тричі на день молитву, замінили Храмове служіння. У цей період реформ євреї-назаряни (месіанські євреї) залишаються органічно пов'язаними з юдаїзмом. Сліди впливу месіанської символіки ми й сьогодні можемо зустріти в сучасному юдаїзмі у вигляді, наприклад, афікоману в Великодній Агаді (афікоман — шматочок маци, який їдять після завершення великодньої трапези).

Відносини між двома течіями юдаїзму різко загострилися після повстання Бар-Кохби, якого частина євреїв за об'явленням рабі Аківи (єврейського мудреця і вчителі) визнала Месією. Месіанські ж євреї, маючи Месією Ієшуа, відмовилися їх підтримувати. Месіанський юдаїзм проіснував до п'ятого столітті н.е., а потім занепав.

Цьому є причини, що криються в історії Церкви, яка розглядала месіанських вірян як єретиків, оскільки вони продовжували поклонятися в єврейському стилі, зберігаючи свою єврейську індивідуальність, що не вкладалося у визначені Нікейським собором (325 р. н.е.) церковні постулати. Сила Церкви і її вплив в той час змусили месіанських вірян приєднатися до зростаючої язичницької церкви і згаснути як рух. Це сталося через страшні гоніння, що змусили євреїв розсіятися по всьому світу і поєднуватися з традиційними Церквами країн, в яких вони знайшли собі притулок.

Месіанський юдаїзм відправився у вигнання до кінця ХІХ і початку ХХ століття, тобто до часу, коли в християнській і єврейській спільнотах запанував клімат плюралізму і терпимості. Коли цей час настав, спочатку в Англії (1866 р.), потім в Америці (1915 р.), а ще раніше в Росії (1882 р.), почали відновлювати месіанські общини і союзи. Цей процес вже не припинявся, він дещо сповільнився і навіть завмер в період ІІ світової війни, особливо в країнах, охоплених цією війною (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Польща, Росія тощо). Коли виникла Держава Ізраїль, там теж відродився месіанське рух. З 1970-х років ХХ століття відбувається посилене зростання цього руху. За деякими джерелами, в світі нині налічується близько 150 месіанських громад в різних країнах світу — США, Англії, Німеччині, Латинській Америці, Голландії, Бельгії, Фінляндії, Росії, країнах СНД і в багатьох інших, приблизно 30 з яких знаходяться безпосередньо в державі Ізраїль.

Після ІІ світової війни в християнському світі дедалі більше стали розуміти, що юдаїзм потрібен християнству «живим», що у євреїв не просто є свій відмінний від християн шлях, але що «відмінність» цього шляху є гарантом життєвості самого християнства. У церкві дедалі більше стали відчувати, що обидві релігії виграють, коли вони зберігають свої відносні відмінності, й обидві втрачають, коли приходять до єдиного «християнського знаменника». Католицька церква, яка зберегла місіонерство щодо язичників і мусульман, скасувала його щодо євреїв. Те саме стосується і протестантів. Всесвітній християнський місіонерський альянс, до якого входять всі провідні протестантські церкви, діє у всіх країнах світу, включно з країнами ісламу, але в Ізраїлі діяльність цієї організації зведена лише до символічного представництва. Католицький теолог Джон Павліковський (США) пише у зв'язку з цим: «На даному етапі релігійної історії християнам необхідно визнати, що юдаїзм продовжує відігравати унікальну, виняткову роль у всеохопному процесі порятунку людства… Справжній діалог між юдаїзмом і християнством, реальне теологічне осмислення їхніх відносин можуть початися тільки з чіткого усвідомлення відмінностей між двома релігіями».

В наміченому діалозі між юдаїзмом і християнством неоціненну роль відіграють єврейські месіанські громади. Вони є тим мостом, який покликаний з'єднати те, що було так трагічно роз'єднане.

Автор — Берл Міньковський

+2
902
RSS
16:15
+2
Сьогодні православні християни святкують Трійцю-П'ятдесятницю. Втім, на історії євреїв теж неабияк позначилися події, що відбулися на Шавуот близько 2000 років тому… Це і стало інформаційним приводом для даної публікації.
При перекладі я «викреслив» початок першої частини (пов'язаний з конкретною общинною газетою), а також змінив розбивку на абзаци — бо авторський стиль «огромезних абзаців» погіршує сприйняття.
16:18
+2
Про діалог християнства з юдаїзмом йшлося ще в першому відео, опублікованому мною на Світочі. На жаль, тутешні завсідники не оцінили його належним чином…
_шкодую
19:19
+3
Уважно прочитав цю публікацію. Месіянський юдаїзм- це для мене новина. Я гадав, що між християнством і юдаїзмом прірва. І вона в підході до суті Ісуса. Ісус — Машиах (Помазанник= Цар Ізраїлю і Його Спаситель) і друге: Ісус — це Син Божий (Спаситель кожного грішника, що розкаявся). Євреї віддали Ісуса на смерть саме за друге, бо називати людині себе Сином Божим, казати: Я і Отець небесний одне, було смертельним гріхом. Тимуре, чи є в Києві громада месіанських юдеїв?
Євреї віддали Ісуса на смерть саме за друге, бо називати людині себе Сином Божим, казати: Я і Отець небесний одне, було смертельним гріхом.

Мабуть, ти неуважно читав (або ще не дочитав) книгу (точніше, есей, виданий у вигляді книги) Михайла Хейфеця «Суд над Ісусом». Бо там чорним по білому написано: називати себе Сином Божим у євреїв ніколи (!!!) не вважалося гріхом. Якщо людина щиро вважає себе Машиахом (Месією, Сином Божим) — ну, то хай вважає! Можливо, так і є — а чом би й ні?! Це справа виключно Бога, коли прислати на землю Свого Машиаха…
Інша річ, якщо людина лише прикидалася, називаючи себе Машиахом, але в душі знаючи, що це не так… Однак такий гріх навмисного лжесвідчення все одно смертю не карався.
А от смертельним гріхом (себто, таким, за який могли забити насмерть камінням) з цього розряду були такі, як вимовляння вголос справжнього Імені Божого та наклеп на Сангедрін/Синедріон! Прикладом є смерть Степана, описана в Діях Апостолів:

Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками

(Дії, 7:52)
Як бачиш, Степан звинуватив Синедріон у вбивстві Христа. Між тим, метою так званого «суду» навпаки був порятунок Ісуса, що й довів Хаїм Коен в книзі "Ісус: суд і розп'яття" (його розслідуванню Хейфець присвятив 3 глави свого есею). Оскільки Степан таким чином звів наклеп на Синедріон, його й побили камінням — причому на законних підставах. Бо як сучасник тих подій, Степан мусив знати істиний хід процесу: Ісуса схопили римляни, оскільки Він порушив імперський закон про образу величності (що каралося смертю через розп'яття), але Синедріон випросив Його на так званий нічний «суд», щоб внаслідок фальшивого процесу оголосити Його… наприклад, божевільним і таким чином врятувати від смерті, водночас «опустивши» як Пророка і Вчителя. Однак Ісус не піддався (бо справді знав, що є Машиахом і не міг зрадити місію, з якою прийшов у цей світ), тож євреї були змушені повернути Його Пілату — а за законом про образу величності Його вже не очікувало нічого, окрім розп'яття.
Отже, давні євреї могли вірити, що Ісус справді є Машиахом (Сином Божим) або могли не вірити в це. Та в будь-якому разі, смертельним гріхом це не було! Вважати так — це вводити в оману себе й інших.

чи є в Києві громада месіанських юдеїв?

Не знаю, як там зараз, але в середині 2000-х було аж цілих три: ортодоксальна, консервативна й реформістська. Все точнісінько як загалом в класичному юдаїзмі, в якому є оці 3 течії!
_сміюсь
Пошукав і знайшов веб-сайт Київської єврейської месіанської общини — отже, одна точно діє досі! Я навіть її лідера знаю — Бориса Грисенка.
21:18
+2
Все є сином-смислом Божим — та побратимом поміж собою.
22:32
+2
Тимуре, зрозумій, що є син Божий і є Син Божий, тобто теж Бог! Невже євреї вірять у багатобожжя? Гадав, що вони монотеїсти!
Здрасьтє, приїхали!
_засмучений
Ми вже колись розбирали на Світочі, що давньоєврейське слово «Елогім» має закінчення множини "-ім". Тим не менш, «Елогім» означає одного Бога, і цей аспект "єдиної множинності" саме є тим аспектом Всемогутнього, який людина з її обмеженою свідомістю сприймає найскладніше.
Більш того, на Світочі я вже також писав, що на відміну від християн, яким відомо про 3 іпостасі Бога (Отець, Син і Дух Святий), кабалісти ведуть мову про 10 іпостасей — і нічого, ніхто їх політеїстами не вважає, просто Бог один… але Його аспектів аж 10!..
_сильно_сміюсь
є син Божий і є Син Божий

Ніде ні в Письмовій Торі, ні в ТаНаХу, ані в Усній Торі не уточнюється, ким буде Машиах: сином Божим чи Сином Божим?! Питання, посилати сина Божого чи Сина Божого, перебуває виключно в компетенції Всемогутнього! Це Його особиста справа, кого Він пошле — зрозумів?! Хоч сина Божого, хоч Сина Божого — аби лише Машиах виконав обіцяне Всемогутнім: встановив скрізь на Землі Божий мир — шалом!!! Все інше — то є деталі. Включно з тим, хто такий Машиах: син Божий чи Син Божий! Нехай Всемогутній такі дрібниці Сам вирішує.
22:37
+2
Машіах або Христос означає Помазанник на царство, тобто цар, тобто людина, а не Син Божий =Бог. Відчуваєте різницю?..
Мій друже, Машиах — це єврейське поняття, яке означає «посланця Всемогутнього». Але функція "ідеального єврейського царя" — це лише одна з Його функцій. Машиах більший за царя хоча б тому, що це духовний лідер енергетичного рівня 1000 ("просвітлений") — це так, щоб ти зрозумів. І у Нього є влада встановити мир на всій Землі — а всього лише єврейський цар (навіть ідеальний) на таке не здатен.
Трактування Машиаха в якості «царя» — це суто язичницька точка зору. Саме тому Понтій Пілат і засудив Ісуса до страти через розп'яття, бо сприймав його як «царя». А це означало пряме порушення імперського закону про образу величності!
Дарма Ісус пояснював Пілату:

Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси…

(Ів. 18:36)
Цим Він лише погіршив Своє становище на суді, бо підтвердив: у Нього є Царство в духовному світі. Для Пілата це означало: Ісус — володар у світі богів, але й римський імператор Тиберій є «живим богом»… отже, Ісус зазіхав на божественну владу Тиберія в духовному світі… Отже, таки порушив закон про образу величності. А це означало смертний вирок без варіантів.
00:00
+2
Анатолій Висота пише:

Євреї віддали Ісуса на смерть саме за друге, бо називати людині себе Сином Божим

Схоже, мушу розжувати по пунктах, чому євреї віддали Ісуса Пілатові на смерть:

  • бо Він проповідував любов: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Ів. 15:12)

  • бо при цьому Він не обіцяв миру і спокою: «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча» (Матв. 10:34)

Це євреїв аж ніяк не влаштовувало! Бо за їхніми поняттями, Машиах мав встановити вічний мир на всій землі. Ісус же відкритим текстом пообіцяв «не мир, а меча»! Отже, Він — "неправильний" Машиах, і якщо Всемогутній послав до людей «неправильного» Машиаха — то ніхто за Нього «підписуватись» не стане.
З розслідування Хаїма Коена, на яке я посилався вище, випливає, що судді Синедріону все прекрасно зрозуміли: якщо Пілат раптом почав їх просити за Ісуса, то Він таки Машиах! Бо недарма ненависник всього єврейського — жорстокий римський прокуратор в присутності Ісуса (Який перебував полоненим) раптом став сумирнішим від ягнятка…
Бранець Ісус перетворив «лева» Пілата на ягнятко — це ж диво пророка Даниїла!!! На таке здатен лише Машиах!..
Але Пілат — далеко не найбільший начальник в Римській імперії. Над Пілатом є ще намісник в Сирії, а над ним — римський імператор. Ну гаразд, Пілат помилує Ісуса… А що далі?! «Нагору» — в Рим піде «тєлєга»: отакі справи, прокуратор «накосячив» — помилував бранця, який порушив закон про образу величності й відібрав владу у Синедріону та тетрарха Ірода. Невже імператор запросить на особисту бесіду Ісуса?! Ні, він просто пошле в Єрусалим легіони, які зітруть місто на порох…
Миру не буде. Машиах приніс «не мир, а меча».
Тому члени Синедріону і кричали Пілату: «Розіпни Його, розіпни!» — бо очікували від Машиаха зовсім не того, що Він реально пропонував: бо проповідь любові разом з обіцянкою війни — це не мир… Тож нехай цього «неправильного» Машиаха розіпнуть — тоді Він відправиться назад до Всемогутнього. А Богові це буде уроком: наступного разу посилай, будь ласка, до нас «правильного» Машиаха — всесвітнього миротворця! Якщо обіцяв — дотримайся обіцянки, ти ж Бог!..
От і вся загадка, з якого дива члени Синедріону не «підписалися» за Ісуса, хоча й упізнали в Ньому Машиаха…
_втомлений
01:04
+2
Друже Анатолію! Біда в тому, що в єврейській духовній традиції є речі, від початку в самій своїй основі незрозумілі неєвреям. Коли вчення Ісуса почало поширюватись на неєврейські — язичницькі маси, виявилося, що багато речей їм розтлумачити неможливо. Такі речі виродилися в т.зв. християнські догмати, які сприймаються за формулою Тертуліана "вірую, бо абсурдно" — себто, для мене сказане є нісенітницею, що не вкладається в людське розуміння… тож залишається вірити в безглуздь! Головні такі догмати:

  • догмат про Трійцю

  • догмат про боголюдську природу Христа

  • догмат про друге пришестя Христа

Для єврейської свідомості всі ці догмати є зайвими.

  • Бог єдиний — але проявлень Його багато. Може 3, а може 10 — це вже як Йому треба, це Його (Всемогутнього) подробиці. Сказано «Елогім» — отже, проявлень багато, але при цьому Бог єдиний. А якщо кабалісти нарахували 10 іпостасей проти 3-х християнських?! У-у-у, які молодці! _браво

  • Машиах є сином Божим чи Сином Божим — не принципово: аби приніс вічний мир, Божий шалом на всю землю!.. А не приніс миру, натомість меч пообіцявши?! Ну, тоді будь люб'язний прогулятися на хрест!

  • Друге пришестя Христа?.. З єврейської традиції випливає, що Машиахів буде два, при цьому Машиах бен-Йосеф (син Йосипа) буде, так би мовити, «прохідним пішаком», невдахою, місія якого провалиться… та разом з тим, він розчистить шлях Машиаху бен-Єгуді (сину Єгуди), який і стане «справжнім» Божим посланцем. Хто сказав, що це буде одна і та сама особа?! Хто сказав, що це будуть різні особи?.. Це деталі, які ніде не уточнюються. Отже, хай Бог зробить, як вважає за потрібне… але хай пришле справжнього, а не фальшивого Машиаха, як обіцяв!.. Хай двічі прийде одна особа чи це будуть «разові» приходи двох різних осіб — особливої ролі не відіграє.

Одні євреї вважали Машиахом Ієшуа бен-Йосефа, інші вважали Машиахом Шимона бар-Когбу. Коли почалося єврейське повстання, що вилилося в Іудейську війну, прибічники Ісуса/Ієшуа не підтримали прибічників бар-Когби. Народ розколовся — Іудейська війна була програна, й обидва угрупування посварилися до взаємної ненависті… Біда в тому, що за єврейськими прибічниками Ієшуа га-Машиаха виросло гігантське неєврейське лобі, тоді як за прибічниками Шимона бар-Когби стояв лише нечисленний єврейський народ, який успадкував нелюбов (і навіть зневагу) до прибічників Ієшуа га-Машиаха! Таким чином суто єврейська конфронтація переросла в міжнародну…
_шкодую
05:19
+2
Тимуре, я виходжу з бальзаківського визначення ВЛАДИ: Влада — це є БЕПЕРЕРВНА ЗМОВА пануючої меншості над підневільною більшістю. В процесі владування виробився інструментарій: гроші і % з капіталу+. Але важливішим за це є УПРАВЛІННЯ ГРОМАДСЬКОЮ ДУМКОЮ. Цар від Бога, всяка влада від Бога є фундаментом цієї думки. Ми знаємо, що у ЗМІ були і є цензори. Я стикався з цензором лиш раз. Я віддав дисертацію в 1980 р. в Главліт Ленінграда. Моя дисертація — це наукове дослідження з текстом у 200 с. з численними графіками, світлинами й таблицями. Через кілька днів мене викликав цензор. Це був молодий чоловік років 30, в якому під цивільним одягом я побачив офіцера. Він сказав, що все нормально крім одного речення, в якому вказана точна адреса якоїсь установи, а це заборонено. Довелося в авральному порядку переробляти це речення у всіх примірниках дисертації. Лише після підпису і печатки Главліта було дозволено публікацію дисертації.
05:42
+3
Друковане слово має потрійну силу. А тому контролювалася КОЖНА друкарська машинка. Щоб інтернет не дав можливість людині розібратися що й до чого, працюють високооплачувані боти і тролі. Світогляд для ВЛАДИ є на порядок важливішим аніж якась думка, що «уряд поганий». Екстраполюємо в минуле і розуміємо, що історія писалася і переписувалася, що світоглядні тексти коригувалися. Ось звідки, Тимуре, в Біблії появилися суперечності, наприклад: «несу вам і любов, і меч». Ортодоксальні християни вважають тексти ДОБРОЇ НОВИНИ незмінними від часу їх написання. Мовляв, Бог не міг допустити їх зміни людьми. Допустив. Це теж випробування. Мовляв, відділіть зерно від полови самі, знайдіть істину.
В матеріалі «Видерте з кров'ю» я вже викладав свою точку зору: канонічні Євангелія є своєрідними мемуарами апостола Матвія, римського раба Марка, іконописця Луки й апостола Івана, які тривалий час існували в усній формі й були записані лише згодом. Саме це й є основною причиною всіх різнобоїв та різночитань в євангелічних текстах. А редагування при записуванні усних арамейських текстів грецькою мовою — причина вторинна. Бо в ті часи євреї розмовляли нині мертвою арамейською мовою, тоді як всі «розумні» книжки записувались давньогрецькою…
05:47
+3
Всяка ортодоксія, всяка закостенілість є перешкодами на шляху розвитку. Тому юдейське месіанство — це вже крок до звільнення від світоглядного полону влади.
Повністю згоден _чудово
Бо якщо за месіанським юдаїзмом буде визнано право на існування не тільки з християнського боку, а з єврейського також, це покращить умови взаємного мирного діалогу. Тоді можна сподіватися на перехід основної маси християн з синьої ортодоксальної парадигми в помаранчеву реформістську. Бо те ж таки православ'я дуже потребує модернізації. Ну, і розвитку зеленої парадигми можна очікувати також. Разом з тим можна сподіватись і на відповідний прогрес України.
16:25
+2
Тимуре, треба наголосити на тому, де і в чому в нас є незгода. Ти вважаєш, що зміни у священні тексти вносилися при переписуванні і перекладах НЕУСВІДОМЛЕНО. Я ж вважаю, що зміни у священні тексти вносилися ще й УСВІДОМЛЕНО І ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ВЛАДОЮ.
Так, наша незгода саме в цьому. Я не можу погодитися з твоєю тезою: "… зміни у священні тексти вносилися ще й УСВІДОМЛЕНО І ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ВЛАДОЮ", — оскільки не розумію, про яку владу йдеться?! Про владу кого й над якою територією?! Першим римським імператором, який визнав християнство державною релігією в Римській імперії, став Костянтин Великий (272-337 рр.). Сталося це в 313 році, коли Костянтин Великий видав Міланський едикт.
_чудово
Отже, приблизно в 33-313 роках — себто, протягом 280 (!) років християнство перебувало в стані «андеґраунду», «підпілля». Протягом цих 280 років Євангелія передавалися між людьми в усній формі, й влада «доброю звісткою» не цікавилася. Євангелія могли бути записані й відредаговані, як це було потрібно владі в особі Костянтина Великого, лише після 313 року.
_чудово
Отже, в принципі можливим є наступний варіант:

  • в 33-313 роках Євангелія існували в усній формі, й тоді зміни в них вносилися стихійно;

  • після 313 року Євангелія існували в письмовій формі, а редагування текстів з боку влади сталося при записуванні близько 313 року.

Чи влаштовує тебе такий компроміс? _ура
19:02
+2
Питання не тому, щоб схопити за руку фальсифікатора. Це неможливо. Питання в тому, щоб признати, що маніпуляції у сфері суспільних відносин відбувалися й відбуваються постійно на користь пануючої меншості, тобто влади. Влади над Людством, влади над Землею.
Отже, апостоли та їхні послідовники і є тією самою меншістю, яка зажадала влади над усім людством?! Адже йдеться про безпосередніх послідовників апостолів, які склали, наприклад, Мураторіїв канон
Це у тебе якась «всесвітня закуліса» і «жидо-масонський заколот» виходить, чесне слово, друже! _здивований Можна припустити… але щоб це тривало 2000 років?! Щось не віриться… _здивований
P.S. На мою думку, це у тебе залишковий ефект від радянського войовничого атеїзму. Бо саме за часів СРСР пропагувалася думка, буцімто Біблію вигадали експлуататорські класи, аби за її допомогою пригнічувати трудящі маси, темні й забиті. Як казав Остап-Сулейман-Берта-Марія Бендер-бей: «Почому опіум для народу?»
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Вибачай, друже, але хіба тобі не здається, що світ влаштований дещо складніше, ніж уявляли собі товариші Маркс, Енгельс, Ленін і Сталін, а також месьє Лео Таксіль і містер Бертран Рассел?..
_здивований
Зовсім відкидати інтереси влади та маніпуляції свідомістю мас на свою користь не можна. Більш того, якщо зовсім заперечувати це — то виходить дурість… Водночас, можливості маніпуляцій з боку влади (заради ще більшої влади)… скажімо так, дещо перебільшуються. Тож у всесвітній «жидо-масонський заколот» апостолів і їхніх послідовників (ілюмінатів, тамплієрів та ін.), як «світової закуліси», мені не віриться.
21:28
+2
Ні, друже. Це не «жидівсько-масонський заколот». Доведеться таки виконати обіцяне й написати допис А ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ?
Мабуть, це таки найкращий вихід! Бо я відверто не розумію, хто може жадати:

Влади над Людством, влади над Землею

— окрім «світової закуліси»…
_здивований
Тому пиши статтю, де не буде конспірології. Чекатиму з нетерпінням!
21:54
+1
Даа цікаво було перечитати вашу дискусію…
І які ж висновки з перечитаного?.. _здивований

Випадкові Дописи